ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2017 року Справа № 910/19327/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Самусенко С.С. - головуючого, Малетича М.М., Плюшка І.А.,

розглянувши касаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_4на рішення та постановугосподарського суду міста Києва від 09.10.2015 Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2016у справі№ 910/19327/15господарського судуміста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4прозвернення стягнення на предмет застави,за участю представника від позивача: Ковалевський Р.В.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.01.2017 касаційну скаргу ФОП ОСОБА_4 прийнято до провадження у складі колегії суддів: Самусенко С.С. - головуючого, Малетича М.М., Плюшка І.А. у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.01.2017.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.02.2017 розгляд касаційної скарги було відкладено в порядку ст.77 ГПК України.

1. Зміст позовних вимог та стислий виклад підстав подання позову

ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулося до господарського суду із позовом до ФОП ОСОБА_4 та просило, з урахуваннями додаткових пояснень, в рахунок погашення заборгованості ФОП ОСОБА_4 за кредитним договором №010/96-03/255 від 29.08.2006, загальна сума якої станом на 04.06.2015 становить 608 854,10 дол. США та 2 666 836,99 грн., з яких заборгованість за кредитом у розмірі 493 947,66 дол. США, заборгованість за нарахованими відсотками за кредитом у розмірі 114 906,44 дол. США, пеня за порушення умов кредитного договору №010/96-03/255 від 29.08.2006 у розмірі 1734172,32 грн., штраф за невиконання п.2.3.10 кредитного договору №010/96-03/255 від 29.08.2006 у розмірі 932 664,67 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: адміністративно-виробничий комплекс-виробничо-сервісний центр, загальною площею 4 085,10 кв. м: адміністративно-виробниче приміщення (літ. А) площею 3185,40 кв. м, матеріальний склад (літ. Б) площею 899,70 кв. м, що належить ФОП ОСОБА_4 на підставі власності; визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною реалізації предмета іпотеки, встановленою висновком ТОВ "Міжрегіональна експертна група" про вартість майна від 30.09.2015, що становить 19759630,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем взятих на себе згідно кредитного договору №010/96-03/255 від 29.08.2006 грошових зобов`язань.

2. Стислий виклад суті рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів та мотиви їх прийняття

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.10.2015 у справі №910/19327/15 (суддя: Підченко Ю.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2016 (судді: Скрипка І.М., Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.), позов задоволено. В рахунок погашення кредитної заборгованості ФОП ОСОБА_4 перед ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" за кредитним договором №010/96-03/255 від 29.08.2006 звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №010/96-03/256 від 29.08.2006.

Судові рішення мотивовано тим, що позивач перерахував грошові кошти ФОП ОСОБА_4 на виконання умов договору, тоді як відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, пені за порушення умов кредитного договору №010/96-03/255 від 29.08.2006, штрафу за невиконання п.2.3.10 кредитного договору не виконав.

Встановивши наявність заборгованості за кредитним договором, пославшись на норми ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 33, 39 Закону України "Про іпотеку", суди дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позову та звернення стягнення на предмет іпотеки згідно договору іпотеки №010/96-03/256 від 29.08.2006.

3. Підстави, з яких оскаржено судові рішення господарських судів

Не погоджуючись із судовими рішеннями, ФОП ОСОБА_4 звернулася до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, прийняти нове рішення про відмову у позові.

Відповідач вказує, що не приймав участі у суді першої інстанції, оскільки не знав і не міг знати про наявність судового спору. Ухвали суду направлялися за зазначеною банком в позовній заяві адресою, в якій відповідач кілька років не проживає. Про вказані обставини було відомо позивачу.

Таким чином, скаржник посилається на порушення ст.22 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини.

У скарзі вказується на відсутність у рішенні місцевого господарського суду усіх обов`язкових складових, передбачених ст. 39 Закону України "Про іпотеку".

Місцевим господарським судом застосовано норму Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", який регулює правовий режим рухомого майна. Апеляційний господарський суд не звернув на це увагу.

Також в скарзі зазначено, що відповідач не погоджував з іпотекодержателем початкову ціну продажу предмета іпотеки, а отже її визначення можливе шляхом призначення судом експертизи. Поданий позивачем звіт про оцінку нерухомості не можна приймати як доказ у справі, оскільки його складено з порушенням норм чинного законодавства та він містить некоректні дані.

У скарзі зазначається, що розрахунок пені та штрафу не відповідає нормам закону.

4. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" вважає її необгрунтованою та безпідставною, та просить залишити судові рішення без змін.

Позивач зазначає, що відповідач у справі - фізична-особа підприємець, тобто відносини між сторонами виникли при здійсненні підприємницької діяльності.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію ФОП ОСОБА_4 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1. Станом на дату подання позовної заяви адреса відповідача не змінилася, що підтверджується відомостями ЄДРПОУ.

Таким чином, суд першої інстанції направляв кореспонденцію за зареєстрованою адресою відповідача.

Крім того, позивач звертає увагу, що 18.09.2015 відповідач особисто отримала ухвалу про призначення судового засідання.

Окрім того, предмет іпотеки, що є предметом спору, було реалізовано на електронних торгах через ДП "Сетам" в рамках виконавчого провадження. Відповідач прийняла предмет іпотеки на відповідальне зберігання. Тобто скаржник не лише знала про наявність судового рішення, а і про примусове виконання зазначеного рішення органами виконавчої служби.

Позивач відхиляє посилання скаржника на порушення судами ст.39 Закону України "Про іпотеку", оскільки зазначення заходів щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, відбувається, якщо такі заходи необхідні.

Позивач не просив суд здійснити такі заходи, оскільки не існувало ризиків знищення чи пошкодження майна.

В рішенні також не зазначено про пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки, оскільки з реєстру обтяжень жодної іншої іпотеки крім на користь позивача не зареєстровано.

Також позивач зазначає, що сторонами було погоджено ринкову вартість предмета іпотеки в договорі іпотеки в розмірі 12 141 700 грн., що значно нижче, ніж встановлено експертом в звіті про незалежну оцінку, де встановлено вартість предмета іпотеки 19 759 630 грн.

Положеннями Закону України "Про іпотеку" та рекомендаціями Пленуму ВГСУ від 24.11.2014 встановлено, що вартість предмета іпотеки при реалізації на прилюдних торгах має визначатися на підставі висновку суб`єкта оціночної діяльності про оцінку майна.

Щодо незастосування строку позовної давності до вимог про стягнення неустойки позивач вказує, що відповідачем не було заявлено відповідної заяви.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

29.08.2006 між Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль", правонаступником якого є позивач ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", та ФОП ОСОБА_4 як позичальником укладено кредитний договір №010/96-03/255.

29.08.2006 з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №010/96-03/255 від 29.08.2006 між Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль", правонаступником якого є позивач ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", як іпотекодержателем та ФОП ОСОБА_4 як іпотекодавцем укладено договір іпотеки №010/96-03/256.

Відповідно до п.1.2 договору іпотеки у відповідності до даного договору іпотекодержатель має право у випадку невиконання іпотекодавцем своїх зобов`язань за кредитним договором отримати задоволення за рахунок майна, заставленого на умовах договору.

За п.1.5 договору заставна вартість предмета іпотеки визначається в сумі 12 141 700 грн.

Пунктом 3.1.4 договору іпотеки сторони погодили, що у випадку невиконання іпотекодавцем зобов`язань за цим або за кредитним договором, у тому числі, якщо кінцевий термін повернення кредиту ще не настав, право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до пункту 6 цього договору, та за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставного майна, а також витрат, пов`язаних з реалізацією предмета іпотеки.

Відповідно до п.6.1 договору іпотеки у разі порушення боргового зобов`язання, умов кредитного договору або умов цього договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менше ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодавцем залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

Реєстрація обтяження предмета іпотеки за договором іпотеки №010/96-03/256 від 29.08.2006 підтверджується наявним в матеріалах справи Витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборони відчуження об`єктів нерухомого майна за №8896496 від 29.08.2006.

Господарськими судами встановлено, що позивач виконав свої зобов`язання за кредитним договором в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти в сумах та в строки, передбачені кредитним договором.

Відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, пені за порушення умов кредитного договору №010/96-03/255 від 29.08.2006, штрафу за невиконання п.2.3.10 кредитного договору не виконав.

Позивачем на адресу відповідача надіслано вимогу №140-0-0-00/8/1060 від 21.04.2015, згідно якої позивач вимагав протягом 30-ти днів погасити заборгованість за кредитним договором в сумі 632 730,62 дол. США.

Судами встановлено, що станом на 04.06.2015 заборгованість відповідача за кредитним договором становить 608 854,10 дол. США та 2 666 836,99 грн., з яких заборгованість за кредитом у розмірі 493 947,66 дол. США, заборгованість за нарахованими відсотками за кредитом у розмірі 114 906,44 дол. США, пеня за порушення умов кредитного договору №010/96-03/255 від 29.08.2006 у розмірі 1 734 172, 32 грн., штраф за невиконання п.2.3.10 кредитного договору №010/96-03/255 від 29.08.2006 у розмірі 932 664,67 грн.

Відповідачем не надано контррозрахунку заборгованості.

Відповідно до експертного звіту про оцінку об`єкту нерухомого майна ТОВ "Міжрегіональна експертна група" станом на 30.09.2015 ринкова вартість об`єкта оцінки - адміністративно-виробничого комплексу - виробничо-сервісного центру, що розташований за адресою: м.Київ, вул. Ремонтна, 6 становить 19 759 630,00 грн., без ПДВ.

6. Норми права, на які звертається увага при вирішенні спору

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

За ст. 33 Закону України "Про іпотеку" уразі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст.39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

За ст.38 Закону України "Про іпотеку" ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Згідно ст.ст. 526, 525 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

7. Норми права та мотиви, з яких виходить касаційна інстанція при прийнятті постанови

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено наявність заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором №010/96-03/255 від 29.08.2006.

Врахувавши норми права та умови кредитного та іпотечного договорів і обставини справи, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про виникнення у позивача права на звернення стягнення на предмет іпотеки та правомірно задовольнили позов.

За ч.2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Посилання скаржника на неповідомлення його про розгляд справи в суді першої інстанції спростовано матеріалами справи. Зокрема, як вбачається із судових рішень, відповідачем у справі та відповідно іпотекодавцем є фізична особа - підприємець. Згідно свідоцтва про державну реєстрацію серії НОМЕР_1 ФОП ОСОБА_4 зареєстрована як фізична особа - підприємець за адресою: АДРЕСА_1. Станом на дату подання позовної заяви до суду адреса реєстрації відповідача не змінилася, що підтверджується відомостями з ЄДРПОУ.

Також в матеріалах справи наявне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке свідчить про отримання особисто ОСОБА_4 ухвали господарського суду міста Києва від 30.07.2015 про порушення провадження у справі та призначення її до розгляду на 18.09.2015.

Щодо відсутності у рішенні місцевого господарського суду усіх передбачених ст.39 Закону України "Про іпотеку" обов`язкових складових, суд визначився про відсутність такої необхідності.

Зазначення пріоритету та розміру вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки, відбувається у разі наявності таких "інших" кредиторів.

Помилкове посилання судів попередніх інстанцій на норми Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" не вплинуло на правильність зроблених на підставі норм Закону України "Про іпотеку" та Цивільного кодексу України висновків і прийнятих рішень.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що рішення у цій справі вже є виконаним, предмет іпотеки реалізовано. За доданим банком до його пояснень валютним меморіальним ордером №1 від 07.09.2016 йому надійшли кошти за реалізоване майно в погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі на момент зарахування 324 157,06 дол. США, що значно менше розміру тіла кредиту, який складає 493 947,66 дол. США.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами обставин.

Колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що оскаржувані рішення та постанова судів попередніх інстанцій прийнято із повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим для задоволення касаційної скарги правові підстави відсутні.

Відповідно до ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ФОП ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2016 у справі №910/19327/15 залишити без змін.

Головуючий суддя С. Самусенко

Судді: М. Малетич

І. Плюшко