ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2016 року Справа № 917/1386/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П.- головуючого (доповідач), Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.,розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 25.11.2015у справі№917/1386/15 Господарського суду Полтавської областіза позовомПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз"доПолтавської державної аграрної академіїпростягнення 1143224,80 грн.,за участю представників:

позивача: Заліпа Н.Ю. (представник за дов. від 07.12.2015 №69),

відповідача: Коляденко З.І. (представник за дов. від 18.04.2016 №51/59-23), Бубирь О.В. (представник за дов. від 19.01.2016 №04/59-23)

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Полтавської державної аграрної академії, в якому з урахуванням заяв про зміну розміру позовних вимог, просить стягнути з відповідача 10873,80 грн. - 3% річних, 255083,41 грн. інфляційних втрат та 192528,13 грн. пені, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язання в частині оплати по договору на постачання природного газу за регульованим тарифом №175 від 28.01.2014

Рішенням господарського суду Полтавської області від 07.10.2015 по справі №917/1386/15, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.11.2015, позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 10873,80 грн. 3% річних, 19252,81 грн. пені, 255083,41 грн. інфляційних втрат та 9169,70 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмолено.

Судові рішення в частині задоволення позову мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами справи договору на постачання природного газу за регульованим тарифом, щодо своєчасного розрахунку за поставлений газ; в частині відмови в позові - наявністю обставин, що дають можливість суду зменшити розмір заявленої до сплати позивачем пені.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, ПАТ по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати в частині відмови у стягненні 173 275, 32 грн. пені та прийняти в цій частині нове рішення, про задоволення позову, в іншій частині судові рішення залишити без змін, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального права. Зокрема, як зазначається скаржником:

- всупереч вимогам ст. 84 ГПК України оскаржувані рішення прийнято з врахуванням лише доводів відповідача, без зазначення причин відхилення доводів позивача;

- бюджетом України та фінансовим планом ПАТ по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз", не передбачені фінансові можливості для кредитування споживачів природного газу;

- загальна сума заявлених неустойки, 3% річних, інфляційних не компенсує повністю збитків від сплати відсотків за комерційними кредитами позивача;

- відповідачем в судовому засіданні не було надано жодного доказу, який би вказував на наявність виняткових обставин для зменшення розміру пені за ст. 83 ГПК України;

- судом не було з'ясовано, чи були заподіяні позивачу збитки неналежним виконанням зобов'язання, а також не було оцінено розмір таких збитків;

- відсутність вини відповідача у виникненні боргу, його важкий фінансовий стан не є винятковим випадком в розумінні ст. 233 ГК України та п.3 ст. 83 ГПК України та підставою для зменшення неустойки, яка підлягає до стягнення;

- при розгляді даної справи, суд дослідив лише ступінь виконання зобов'язання боржником, не виконавши при цьому вимоги закону щодо оцінки майнового стану сторін, які беруть участь у зобов'язанні, та інших інтересів сторін, які заслуговують на увагу, що призвело до порушення ст. 551 ЦК україни та ст. 233 ГК України.

У відзиві Полтавська державна аграрна академія просить залишити оскаржувані судові акти без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.01.2014 між ПАТ по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" (постачальник) та Полтавською державною аграрною академією (споживач) укладено договір на постачання природного газу за регульованим тарифом №175 (далі - договір), відповідно до п.1.1 якого постачальник постачає природний газ споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником (п. 2.9 договору).

Згідно п. 4.6. договору оплата вартості послуг з постачання газу проводиться споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% попередньої оплати вартості обсягів газу, запланованих для поставки, за 5 (п'ять) банківських днів до початку місяця поставки на поточний рахунок постачальника. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 5-го числа, наступного за місяцем поставки газу.

У подальшому сторонами підписано додаткову угоду від 12.01.2015 до договору №175 якою продовжено строк дії договору до 31.01.2015, а в частині проведення розрахунків до повного їх виконання.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж; якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності зі ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованим цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі та на підставі вищезазначеного договору надав відповідачу послуги з постачання природного газу.

В свою чергу відповідач розрахувався за спожитий природний газ в повному обсязі, але з порушенням встановлених договором строків.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

У п. 6.1. договору сторони передбачили, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з договором і чинним законодавством України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку про вірність розрахунку і належності суми інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих позивачем відповідачу за несвоєчасну сплату заборгованості, з огляду на що, колегія суддів визнає правомірним та обгрунтвоаним висновок судів про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 255083,41 грн., які нараховані за період з січня по травень 2015 року та 3% річних в сумі 10873,80 грн. за період з 06.01.2015 року по 12.07.2015.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені за період з 06.01.2015 по 12.07.2015 в розмірі 192528, 13 грн..

Відповідно до ч.1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ч. 2 ст. 343 ГК України).

Аналогічні положення містяться в ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

У п. 6.2.2. договору сторони визначили, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Приписами ст. 83 ГПК України встановлено, право господарського суду, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Судом встановлено, що Полтавська державна аграрна академія є державною установою та утримується за рахунок державного бюджету.

Згідно ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України, бюджетна установа - орган, установа або організація, визначена Конституцією України, а також установа або організація, створена у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок відповідно державного бюджету або місцевого бюджетів, бюджетні установи є неприбутковими.

У зв'язку із переданням Полтавської державної аграрної академії до відання від одного міністерства до іншого були несвоєчасно відкриті рахунки в ГУДКСУ в Полтавській області, а кошторис академії на 2015 рік затверджений лише 26.02.2015, що в свою чергу не давало можливості на оплату послуг згідно умов договору. При цьому, судом враховано, що відповідач з моменту затвердження кошторису та відкриття відповідних рахунків здійснив дії направлені на погашення заборгованості.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач (боржник) є державною установою, утримується за рахунок державного бюджету, ступінь виконання ним зобов'язання за договором, а також те, що погашення заборгованості за договором відбулося на протязі нетривалого часу після затвердження відповідного кошторису та відкриття рахунків і до моменту звернення до суду з позовом, господарський суд попередніх інстанцій дійшов правомірного висновку про зменшення розміру пені до 19252,81 грн.

Згідно з п.1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення коли визнає, що вони прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не спростовують висновків викладених в оскаржуваних судових актах і не можуть бути підставою для їх зміни чи скасування, оскільки вони відповідають чинному законодавству України і обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.11.2015 у справі № 917/1386/15 залишити без змін.

Головуючий суддя: Г.П. Коробенко

Судді: Г.А. Кравчук

Г.М. Мачульський