ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2017 року Справа № 910/21107/15

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Малетича М.М.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 (головуючий суддя Калатай Н.Ф., судді Жук Г.А., Мальченко А.О.) на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.11.2016 (суддя Курдельчук І.Д.)у справі№ 910/21107/15 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"доТовариства з обмеженою відповідальністю "У Хромого Пола"простягнення 4.794.926,63 грн. та 669.545,14 доларів США, що еквівалентно 14.779.243,49 грн.та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "У Хромого Пола"доПублічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"провнесення змін до договору,за участю представників (за первісним позовом): позивачаКурінний С.Ю.,відповідачаМишакова Ю.А.,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2016 у справі №910/21107/15, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2016, провадження у справі зупинено до закінчення проведення судової експертизи, яка була призначена ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2015, та отримання судом висновку.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, позивач за первісним позовом звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить вказані ухвалу місцевого суду та постанову апеляційного суду скасувати, а справу направити до місцевого суду для розгляду по суті.

Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми процесуального права, зокрема ст. 79 ГПК України. Доводи касаційної карги зводяться до того, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги приписи п. 12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи".

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що предметом первісного позову є стягнення заборгованості за кредитним договором № 10.05/08- СК від 27.06.2008, яка станом на 30.07.2015 становить 4.794.926,63 грн. та 669.545,14 доларів США. Зустрічний позов заявлено про внесення змін до кредитного договору № 10.05/08- СК від 27.06.2008 в частині продовження строків повернення кредитних коштів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2015 у справі №910/21107/15 призначено судову бухгалтерсько-економічну експертизу, витрати за проведення якої покладено на відповідача за первісним позовом та проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (далі - КНДІСЕ).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2015 у справі №910/21107/15 зупинено провадження у справі.

Матеріали справи № 910/21107/15, направлені судом до КНДІСЕ для проведення судової експертизи, були повернуті без виконання у зв'язку з неоплатою експертного дослідження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2016 провадження у справі № 910/21107/15 поновлено з 11.10.2016, призначено судовий розгляд на 11.10.2016 та зобов'язано відповідача за первісним позовом подати суду письмові пояснення щодо невиконання вимог ухвал суду та непроведення оплати вартості експертизи, вказавши відповідальних за це осіб.

13.10.2016 відповідач за первісним позовом звернувся до суду із заявою про повторне направлення матеріалів справи до експертної установи у зв'язку із повною оплатою вартості експертизи, до якої додав платіжне доручення № 3791 від 10.10.2016.

З огляду на вказані обставини ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2016 у справі № 910/21107/15 провадження у справі зупинено до закінчення проведення судової експертизи, яка була призначена ухвалою суду від 10.11.2015, та отримання судом висновку.

Приймаючи вказану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що судова експертиза не виконана, а тому підстави для зупинення провадження не відпали, з чим також погодився і суд апеляційної інстанції.

Скаржник у касаційній скарзі, зокрема, стверджує про те, що поставлені питання експертній установі у цій справі вже досліджувались та були надані обґрунтовані висновки експерта у справі № 911/3546/15 за позовом ПАТ "ВТБ Банк" до ТОВ "Експансія" (яке є поручителем за Кредитним договором № 10.05/08- СК від 27.06.2008), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ТОВ "У Хромого Пола", про стягнення заборгованості, копію яких долучено позивачем до матеріалів, а тому у суду не було необхідності у призначенні експертизи.

Колегія суддів відзначає, що відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили; визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Згідно з ч. 1 ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Як роз'яснено у п. п. 2, 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" № 4 від 23.03.2012, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Частиною 5 ст. 42 ГПК України встановлено, що висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

За правилами ст. 34 ГПК України саме суд вирішує, які докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, правом встановити доцільність призначення судової експертизи і визначити коло питань (з урахуванням питань, запропонованих учасники судового процесу), які мають бути роз'яснені судовим експертом, діючим законодавством наділений суд.

Частиною 3 ст. 35 ГПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Висновок судової експертизи, призначеної судом при вирішенні спору у справі №911/3546/15, на який посилається заявник в обґрунтування вимог про скасування ухвали місцевого суду, є доказом, що має певну процесуальну специфіку, в т. ч. з урахуванням правил його отримання і дослідження (ст. 42 ГПК України), на підставі якого в сукупності з іншими наявними в матеріалах справи документальними доказами господарський суд визнав доведеними обставини, зважаючи на які, прийняв рішення у справі № 911/3546/15.

Разом з тим в даній справі зазначений висновок є лише одним з письмових доказів, що подаються сторонами.

З огляду на викладене висновки експерта у справі 911/3546/15 не можуть бути прийняті судом як обставини, що не потребують доказування при вирішенні спору сторін у цій справі, в розумінні частини 3 ст. 35 ГПК України.

Як зазначалось вище, судову бухгалтерсько-економічну експертизу у справі було призначено ухвалою Господарського суду міста Києва ще від 10.11.2015 та зупинено провадження у справі.

При цьому вказану ухвалу учасниками судового процесу оскаржено не було, що свідчить на те, що вони не заперечили проти наявності підстав та правомірності призначення у справі вказаної експертизи.

Відповідно до ч. 2 ст. 79 ГПК України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою, зокрема, у випадку призначення господарським судом судової експертизи.

Враховуючи зазначене вище, зважаючи на складність розрахунку сум, які є предметом позову, необхідність дослідження значного обсягу первинних фінансових документів та їх співставлення, у тому числі на відповідність умовам кредитного договору, що потребують спеціальних економічних знань, суди попередніх інстанцій, врахувавши повну оплату вартості експертизи, керуючись ст. 41 ГПК України, дійшли правомірного висновку щодо наявності підстав для зупинення провадження у справі до закінчення експертних досліджень і отримання господарським судом висновку експертизи, а також для надіслання матеріалів справи до інституту судових експертиз для закінчення проведення призначеної ухвалою місцевого суду від 10.11.2015 судової експертизи документів фінансово-кредитних операцій.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок судів про наявність фактичних та правових підстав для зупинення провадження у справі є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування оскаржуваних ухвали та постанови не вбачається.

Керуючись ст.ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13 ГПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.11.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 у справі № 910/21107/15 - без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець М.М. Малетич