ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2017 року Справа № 910/31815/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М.суддівБарицької Т.Л. Картере В.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києвіна постанову відКиївського апеляційного господарського суду 09.02.2017за скаргоюПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"на діїВідділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві у справі Господарського суду№ 910/31815/15 міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ТВК "Укрцентр"доПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"простягнення заборгованості

у судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача повідомлений, але не з'явився;- відповідача - скаржника Василенко А.О.; повідомлений, але не з'явився;ВСТАНОВИВ:

13.05.2016 Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до Господарського суду міста Києва із скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві, в якій просило: - визнати неправомірними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Пишного Артема Володимировича щодо винесення постанови ВП № 50980084 про стягнення виконавчого збору від 05.05.2016; - визнати недійсною постанову ВП № 50980084 про стягнення виконавчого збору від 05.05.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2016 у справі № 910/31815/15 (суддя Спичак О.М.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2017 (колегія суддів у складі: Зубець Л.П. - головуючий суддя, судді Алданова С.О., Мартюк А.І.), визнано протиправними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Пишного Артема Володимировича щодо стягнення виконавчого збору з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"; визнано недійсною постанову ВП № 50980084 про стягнення виконавчого збору від 05.05.2016.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2017 у справі № 910/31815/15, та прийняти нове рішення, яким апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.09.2016 у справі № 910/31815/15 задовольнити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" надало відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.09.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2017 у справі № 910/31815/15 залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається із матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 22.02.2016 у справі № 910/31815/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2016, стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг у розмірі 2349839,82 грн., 3% річних у розмірі 173736,50 грн., інфляційні втрати у розмірі 1795474,74 грн. та 64785,77 грн. судового збору.

21.04.2016 на виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/31815/15 було видано судовий наказ.

28.04.2016 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в місті Києві було винесено постанову ВП№50980084 про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду міста Києва у справі № 910/31815/15, та встановлено відповідачу строк для самостійного виконання рішення до 04.05.2016 включно.

05.05.2016 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в місті Києві було винесено постанову ВП№50980084 про стягнення виконавчого збору, якою стягнуто з відповідача виконавчий збір у розмірі 438383,68 грн.

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду із скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві, Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" посилається на те, що державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в місті Києві було безпідставно стягнуто виконавчий збір з боржника, оскільки фактично рішення суду було виконано відповідачем самостійно та жодних дій щодо примусового виконання, які передбачено чинним законодавством України, державним виконавцем не вчинялось.

Відповідно до ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній на момент вчинення оскаржуваних дій) скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Згідно із ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Стаття 115 ГПК України містить імперативний припис про те, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Положеннями статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент вчинення оскаржуваних дій) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 25 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент вчинення оскаржуваних дій) передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення зі стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент вчинення оскаржуваних дій) у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Разом з тим, положеннями частини третьої статті 27 зазначеного Закону передбачено, що у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Статтею 35 Закону України "Про виконавче провадження"(в редакції чинній на момент вчинення оскаржуваних дій) передбачено, що за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач отримав постанову ВП№50980084 від 28.04.2016 про відкриття виконавчого провадження лише 04.05.2016 о 20 год. 01 хв. (в останній день строку встановленого державним виконавцем для самостійного виконання рішення суду).

05.05.2016 відповідач звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в місті Києві із заявою про відкладення виконавчий дії на строк до десяти робочих днів на підставі ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження".

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.05.2016 відповідачем було в повному обсязі виконано судове рішення у справі № 910/31815/15, а саме переховано грошові кошти у розмірі 4538334,22 грн. на рахунок позивача, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Водночас, 05.05.2016 відповідач звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в місті Києві із заявою про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Однак, незважаючи на викладене державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в місті Києві було винесено постанову ВП№50980084 від 05.05.2016 про стягнення з відповідача 438383,68 грн. виконавчого збору.

Враховуючи наведене, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що судами попередніх інстанцій правомірно задоволено скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на дії Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в місті Києві, оскільки незважаючи на отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання, державний виконавець, в порушення вимог частини третьої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження", виніс постанову про стягнення виконавчого збору.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що держаним виконавцем здійснювалось примусове виконання рішення в межах зведеного виконавчого провадження ВП№50935594 не приймаються колегією суддів суду касаційної інстанції до уваги, оскільки оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору винесена не у зведеному виконавчому провадження, а у виконавчому провадженні відкритому на підставі постанови ВП№50980084 від 28.04.2016.

Не приймаються також до уваги посилання скаржника на постанову Вищого господарського суду України від 23.11.2016 у справі № 905/1612/14, оскільки її прийнято внаслідок інших фактичних обставин справи, встановлених судом, аніж у даній справі.

Всі інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених у судових рішеннях, що оскаржуються. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого або постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі № 908/4804/14).

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів суду касаційної інстанції приходить до висновку, що оскаржувані ухвала місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2017 у справі № 910/31815/15 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Т.Л. БАРИЦЬКА

В.І. КАРТЕРЕ