ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2014 року Справа № 917/50/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М. - головуючого, Коваленка В.М. (доповідач у справі), Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОІНВЕСТПРОЕКТ", м. Харківна постанову та ухвалувід 08.01.2014 р. Харківського апеляційного господарського суду від 22.10.2013 р. господарського суду Полтавської області (про розірвання договору від 07.03.2008 р. купівлі-продажу будівлі загальною площею 3900, 8 кв. м та визнання права власності)у справі№ 917/50/13-г господарського суду Полтавської областіза заявою Управління Пенсійного Фонду України Київського району в м. Полтаві до боржникапублічного акціонерного товариства "Демітекс", м. Полтавапровизнання банкрутомкеруючий санацієюарбітражний керуючий Дуленко А.Г.в судовому засіданні взяв участь представник:

керуючий санацієюарбітражний керуючий Дуленко А.Г., свідоцтвоВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 15.01.2013 року порушено провадження у справі № 917/50/13-г про банкрутство публічного акціонерного товариства "Демітекс" (далі - Боржник, Товариство) за заявою Управління Пенсійного Фонду України Київського району в м. Полтаві в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 р. внесених змін, далі - Закон про банкрутство).

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 12.04.2013 року щодо Боржника введено процедуру санації, а керуючим санацією призначено арбітражного керуючого Дуленка А.Г.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 22.10.2013 року (суддя - О.О. Ореховська) відмовлено у задоволенні заяви керуючого санацією Товариства - арбітражного керуючого Дуленка А.Г. в частині розірвання договору від 07.03.2008 року (який укладено між ВАТ "Демітекс" та ТОВ "Спінтекс") купівлі-продажу промислової будівлі (побутовий корпус), а саме: літ. Г-4 побутовий корпус (цегляні), загальною площею 3900,8 кв. м., що знаходиться за адресою: Полтавська область, м. Полтава, вул. Маршала Бірюзова, 26/1. Заяву керуючого санацію Товариства в частині визнання за Боржником права власності на вищевказану будівлю залишено без розгляду.

Не погодившись частково із цією ухвалою суду, товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОІНВЕСТПРОЕКТ" (далі-Кредитор) звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду Полтавської області від 22.10.2013 року щодо відмови у задоволенні заяви керуючого санацією Товариства - арбітражного керуючого Дуленка А.Г. в частині розірвання договору купівлі-продажу будівлі від 07.03.2008 року, прийняти нову ухвалу, якою задовольнити заяву у вказаній частині, а в іншій частині ухвалу господарського суду Полтавської області від 22.10.2013 року - залишити в силі.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.01.2014 року (головуючий суддя - Фоміна В.О., судді: Кравець Т.В., Крестьянінов О.О.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Полтавської області від 22.10.2013 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями попередніх інстанцій, товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОІНВЕСТПРОЕКТ" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Полтавської області від 22.10.2013 року в частині відмови у задоволенні заяви керуючого санацією Товариства - арбітражного керуючого Дуленка А.Г. щодо розірвання договору від 07.03.2008 року, укладеного між ВАТ "Демітекс" та ТОВ "Спінтекс", купівлі-продажу промислової будівлі (побутовий корпус), а саме: літ. Г-4 побутовий корпус (цегляні), загальною площею 3900,8 кв. м., що знаходиться за адресою: Полтавська область, м. Полтава, вул. Маршала Бірюзова, 26/1; а також скасувати повністю постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.01.2014 року, справу ж в скасованій частині передати на новий розгляд до місцевого суду.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема ст. 17 Закону про банкрутство, ст.ст. 15, 16, 651, 652, 653 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а також норм процесуального права.

Заслухавши пояснення керуючого санацією Товариства, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відхиляючи вимоги про розірвання спірної угоди з купівлі-продажу, місцевий суд встановив, що відсутні визначені цивільним законодавством правові підстави для розірвання такої угоди в односторонньому порядку, а керуючим санацією пропущений трьохмісячний термін для заявлення у справі про банкрутство наведених вимог. До того ж Закон про банкрутство передбачає право керуючого санацією відмовитись від виконання укладених та таких, що виконуються боржником угод, а не право на розірвання вже виконаних угод. При цьому суд визнав неправомірним посилання та застосування керуючим санацією положень Закону про банкрутство в редакції від 22.12.2011 року. Залишення ж без розгляду вимог керуючого санацією про визнання за Боржником права власності на продане за спірною угодою нерухоме майно мотивовано тим, що ці вимоги на вимогу суду не були оплачені судовим збором. Апеляційним судом вказані висновки були підтримані у повному обсязі.

Заперечуючи законність таких висновків, заявник в скарзі вказує, що керуючий санацією звернувся у даній справі у спосіб відповідно до законодавства, попереднє звернення до іншої сторони спірної угоди про її розірвання не вимагається і сторона договору не позбавлена права звернутись безпосередньо до суду із такими вимогами. Суди ж не дослідили виконання оспорюваного договору купівлі-продажу, оскільки не перевірено проведення розрахунків з Боржником за такою угодою, а відповідно і її виконання. Також скаржник вказав на те, що місцевий суд оголосив в судовому засіданні інший текст резолютивної частини рішення.

Однак суд касаційної інстанції не погоджується із вказаними запереченнями, оскільки вони наведені безпідставно та з невірним тлумаченням норм діючого законодавства.

Так, скаржником не було вказано та з матеріалів справи не вбачається звернення із письмовими зауваженнями на відповідний протокол судового засідання від 22.10.2013 року - в порядку норм ч. 5 ст. 811 ГПК України, а тому твердження в скарзі про оголошення судом першої інстанцій іншого змісту резолютивної частини оскаржуваного рішення не є доведеним та не відповідає вимогам ст.ст. 33, 34 ГПК України.

Стосовно ж суті заперечень скаржника - щодо оскарження ним визначених судами підстав для відхилення заяви керуючого санацією про розірвання спірного договору купівлі-продажу, колегія суддів зазначає про таке.

Питання, що виникають у зв'язку із вчиненими боржником правочинами до порушення провадження у справі про банкрутство або під час здійснення такого провадження врегульовані, зокрема нормами ст. 17 Закону про банкрутство.

Слід зазначити, що норми цивільного законодавства (Цивільний кодекс України) щодо підстав, порядку та способу заперечення та спростування правочинів боржника застосовуються у справі про банкрутство з урахуванням особливостей, визначених нормами Закону про банкрутство (ч. 2 ст. 41 ГПК України). При цьому у такому випадку до цих правовідносин (питань) пріоритетним є застосування норм Закону про банкрутство, як спеціальних норм, якими регулюються правовідносин під час здійснення провадження у справі про банкрутство.

За викладених підстав не відповідають наведеним висновками та нормам законодавства посилання скаржника на дотримання визначених нормами ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України вимог щодо способу, у якій керуючий санацією звернувся у зв'язку із укладенням спірної угоди.

Відповідно ж до норм ч. 10 ст. 17 Закону про банкрутство передбачений особливий спосіб та порядок стосовно угод боржника - право керуючого санацією в тримісячний строк з дня прийняття рішення про санацію відмовитися від виконання договорів боржника, укладених до порушення провадження у справі про банкрутство, не виконаних повністю або частково. При цьому підстави для відмови від виконання угоди боржника також визначені нормами цієї статті, як спеціальні.

Положеннями ч. 11 цієї ж статті визначено право керуючого санацією звернутись до господарського суду із заявою про визнання недійсною відповідно до цивільного законодавства угоди боржника, у тому числі тієї, що укладена до винесення господарським судом ухвали про санацію. Розгляд такої заяви здійснюється господарським судом у процедурі провадження у справі про банкрутство.

Отже, у випадку із вчиненими боржником правочинами - угодами, Закон про банкрутство визначає два способи, у які може бути здійснене спростування таких угод задля захисту прав та інтересів боржника під час здійснення провадження у справі про банкрутство у такій процедурі.

Між тим, як встановили суди, вбачається з матеріалів справи та не заперечується скаржником, керуючий санацією звернувся у справі про банкрутство, зокрема із вимогами про розірвання укладеної Боржником з ТОВ "Спінтекс" угоди з купівлі-продажу нерухомого майна Товариства, а також із вимогами про визнання права власності Товариства на це майно, що не допускається законодавством під час здійснення провадження у справі про банкрутство.

А тому касаційний суд погоджується із висновками судів та визначеними ними підставами для відмови у задоволенні згаданої заяви керуючого санацією в частині вимог про розірвання спірної угоди.

Поряд з викладеним, колегія суддів не погоджується із висновками судів про залишення без розгляду вимог керуючого санацією про визнання права власності на передане за спірною угодою нерухоме майно з підстав ненадання доказів оплати заяви в цій частині вимог судовим збором, а тому колегія суддів вказує на наступне.

Так положеннями пп. 15 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання заяви про визнання правочинів (договорів) недійсними та спростування майнових дій боржника в межах провадження у справі про банкрутство сплачується судовий збір - 1 розмір мінімальної заробітної плати. Отже подання у межах справи про банкрутство заяви про визнання права власності судовим збором не оплачується, а тому вимоги місцевого суду щодо зобов'язання керуючого санацією Боржника надати докази сплати ним судового збору за цю частину вимог не відповідають наведеним нормам Закону України "Про судовий збір". У зв'язку із цим висновки судів про залишення без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України заяви керуючого санацією в частині вимог про визнання за Боржником права власності на продане за спірною угодою нерухоме майно є незаконними.

Що ж до суті вимог керуючого санацією про визнання за Боржником права власності на майно, продане за оспорюваним договором, колегія суддів вважає, що у задоволенні цих вимог також слід відмовити - за відсутністю правових підстав (зокрема визначених нормами ст.ст. 328, 329, 653 Цивільного кодексу України) для їх задоволення, оскільки, як вже було зазначено вище, відсутні підстави для задоволення вимог керуючого санацією про розірвання угоди з купівлі-продажу, за якою від Боржника до нового власника - ТОВ "Спінтекс", перейшло право власності на продане нерухоме майно Товариства, а відповідний правочин не спростований та не визнаний недійсним.

Дійшовши такого висновку та застосовуючи повноваження, передбачені нормами п. 5 ст. 1119 ГПК України, оскаржувані судові рішення підлягають зміні - із зазначенням про відмову повністю у задоволенні поданої у даній справі заяви керуючого санацією - як в частині вимог про розірвання спірної угоди, так і в частині вимог про визнання права власності на продане за такою угодою майно.

При цьому колегія суддів погоджується із висновками судів про неправомірне посилання керуючого санацією на положення Закону про банкрутство в редакції від 22.12.2011 року, оскільки це суперечить нормам п. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону про банкрутство в редакції від 22.12.2011 року.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року внесених змін), п. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції із змінами, внесеними Законом України від 22.12.2011 року), ст. 4 Закону України "Про судовий збір", ст.ст. 15, 16, 328, 329, 653 Цивільного кодексу України та ст.ст. 41, 47, 32-34, 43, 81, 811, 1115, 1117, 1119 - 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОІНВЕСТПРОЕКТ" залишити без задоволення.

2. Частину другу постанови Харківського апеляційного господарського суду від 08.01.2014 р. у справі № 917/50/13-г змінити:

"Пункт 1 ухвали господарського суду Полтавської області від 22.10.2013 р. у справі № 917/50/13-г викласти в наступній редакції:

"Відмовити повністю в задоволенні заяви керуючого санацією публічного акціонерного товариства "Демітекс" - арбітражного керуючого Дуленка А.Г. про розірвання договору купівлі продажу від 07.03.2008 року, який укладено між ВАТ "Демітекс" та ТОВ "Спінтекс", та визнання права власності на промислову будівлю (побутовий корпус), а саме: літ. Г-4 побутовий корпус (цегляні), загальною площею 3900,8 кв. м., що знаходиться за адресою: Полтавська область, м. Полтава, вул. Маршала Бірюзова, 26/1."

Пункт 2 ухвали господарського суду Полтавської області від 22.10.2013 р. у справі № 917/50/13-г скасувати."

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич

Постанова виготовлена та підписана 20.03.2014 року.