ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2016 року Справа № 910/145/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Гольцової Л.А., Картере В.І.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Вернум Банк"на рішенняГосподарського суду міста Києва від 17.03.2016та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2016у справі№ 910/145/16 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"доПублічного акціонерного товариства "Вернум Банк"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платниківпрозобов'язання вчинити діїза участю представників сторін:

позивача: Варданян А.А., дов. від 31.12.2015 № 1

відповідача: Сподін В.С., дов. від 17.03.2016 № 12

третьої особи, яка не заявляє самостійних

вимог на предмет спору на стороні відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Вернум Банк" про зобов'язання відповідача повернути на поточний рахунок № 26040010103154 для соціальних виплат помилково списані кошти у розмірі 52571,41 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.03.2016 у справі № 910/145/16 (суддя Бондарчук В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 (колегія суддів у складі: головуючого судді Зубець Л.П., суддів Мартюк А.І., Алданової С.О.), позовні вимоги задоволено, зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Вернум Банк" повернути на поточний рахунок № 26040010103154 для соціальних виплат помилково списані кошти у розмірі 52571,41 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Вернум Банк" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 у справі № 910/145/16, передати справу на новий розгляд.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Так, скаржник вказує на те, що судами були залишені поза увагою норми Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, якою передбачено порядок примусового списання коштів, що призвело до помилкового висновку про покладення на банк відповідальності за списання коштів на користь третьої особи.

Сторони згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги та скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено місцевим і апеляційним господарськими судами та підтверджується матеріалами справи, 20.08.2014 між Публічним акціонерним товариством "Вернум Банк" (далі - банк) та Публічним акціонерним товариством "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (далі - клієнт) було укладено договір банківського рахунку № РКО.02936, відповідно до умов якого банк зобов'язується відкрити клієнту поточний рахунок в національній та в іноземних валютах, надавати послуги з розрахунково-касового обслуговування та проводити інші операції по рахунку, відповідно до умов даного договору та з урахуванням вимог чинного законодавства України. Дія даного договору поширюється на всі рахунки, відкриті клієнтом у банку.

Права та обов'язки сторін визначені в статті 4 Договору, згідно з п.п. 4.1.5, 4.1.6 якої банк має право: самостійно здійснювати списання коштів з рахунку, в тому числі і на користь банку, у випадках та в порядку, передбачених чинним законодавством України, в тому числі нормативно-правовими актами Національного банку України, та/або даним договором; зупиняти операції за рахунком у випадках та в порядку, передбачених чинним законодавством України, в тому числі нормативно-правовими актами Національного банку України, та/або цим Договором, в тому числі за рішенням уповноважених органів, а також у випадках ненадання клієнтом на запит банку документів, необхідних для здійснення банком функції фінансового моніторингу та/або вимагаються внутрішніми документами банку та/або виникнення у банка на його власний розсуд, підозри, що операції клієнта та/або його діяльність в цілому та/або діяльність представників клієнта містить ознаки діяльності з легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом та/або з фінансуванням тероризму та/або будь-яким іншим чином порушує чинне законодавство України щодо запобігання та протидії легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом та боротьби з фінансовим тероризму.

Порядок здійснення розрахунково-касових операцій визначений в статті 5 Договору, згідно з п.п.5.1, 5.2 якої банк здійснює розрахунково-касові операції за рахунком клієнта відповідно до порядку та умов, передбачених даним договором, іншими договорами клієнта з банком та згідно із чинним законодавством України, в тому числі нормативно-правовими актами Національного банку України. Для списання коштів з рахунку застосовуються платіжні інструменти, які визначені законодавством України, якщо інше не передбачено даним договором.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачеві у Публічному акціонерному товаристві "Вернум Банк" 01.09.2014 відкрито поточний рахунок № 26040010103154 у національній валюті (980) для соціальних виплат згідно ч. 2 ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням".

17.04.2015 на підставі заяви-розрахунку позивача на рахунок № 26040010103154 Подільською міжрайонною виконавчою дирекцією Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності було перераховано грошові кошти у загальній сумі 52571,41 грн., з яких: 3318,01 грн. - на фінансування страхувальника для надання застрахованим особам матеріального забезпечення (по тимчасовій непрацездатності); 49253,40 грн. - на фінансування страхувальника для надання застрахованим особам матеріального забезпечення (по вагітності та пологах).

Місцевим та апеляційним господарськими судами з'ясовано, що 24.04.2015 відповідач отримав інкасове доручення (розпорядження) № 379/28-10-23-43 від 07.04.2015 про стягнення з позивача грошових коштів у розмірі 47338327,99 грн. на користь третьої особи з наступним призначенням платежу: "погашення податкового боргу по платі за користування надрами континентального шельфу і в межах виключної (економічної) морської зони згідно з рішенням керівника Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників від 18.02.2015р. № 2 про стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу платника податків Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз".

Вказане інкасове доручення було прийнято відповідачем до виконання із сумою часткового платежу в розмірі 52571,41 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи меморіальним ордером № 55180 від 24.04.2015.

Листом № 555 від 10.06.2015 позивач повідомив відповідача про те, що рахунок № 26040010103154, з якого відповідачем списано кошти на виконання інкасового доручення (розпорядження) № 379/28-10-23-43 від 07.04.2015, має спеціальний режим використання, оскільки є рахунком Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, на якому обліковуються кошти, що надійшли позивачу (боржнику) від названого Фонду для виплати відповідних коштів працівникам. З урахуванням наведеного, позивач просив відповідача повернути страхові суми у розмірі 52571,41 грн., списані з поточного рахунку позивача № 26040010103154.

Відповідач листом № 1077 від 23.06.2015 повідомив про те, що 14.04.2015 відповідачем було отримано постанову про арешт коштів боржника від 07.04.2015 ВП № 44253228, згідно з якою на кошти позивача, як боржника, у сумі 7531486,198 грн. накладено арешт, та зазначив про неможливість повернення коштів, оскільки на підставі п.п. 10.2, 10.6 глави 10 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті грошові кошти у розмірі 52571,41 грн. були списані з рахунку позивача на підставі інкасового доручення (розпорядження) № 379/28-23-43 від 07.04.2015 на користь третьої особи, як стягувача.

Відмова відповідача в добровільному порядку повернути списані кошти стала підставою звернення позивача з позовом до суду у цій справі про зобов'язання відповідача повернути на поточний рахунок позивача № 26040010103154 для соціальних виплат помилково списані кошти у розмірі 52571,41 грн.

Вирішуючи спір по суті, суди попередніх інстанцій виходили з того, що страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону; відкритий позивачу рахунок № 26040010103154 має спеціальний режим використання, зокрема, є рахунком Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, на якому обліковуються кошти, що надійшли позивачу від Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності для виплати коштів працівникам; списані відповідачем кошти у розмірі 52571,41 грн. надішли від Фонду соціального страхування України для виплати працівникам позивача у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та відповідач був обізнаний про спеціальний режим рахунку.

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується із вказаним висновком судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Згідно із ст. 1071 Цивільного кодексу України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Як визначено п. 32 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" Податкового кодексу України тимчасово, до 1 липня 2015 року, встановлено, що у випадках, коли податковий борг виник у результаті несплати грошового зобов'язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у встановлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків та/або коштів з рахунків такого платника у банках, здійснюється за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду за умови, якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та відсутні зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань.

Разом з тим, статтею 34 Закону України "Про загальнообов'язкове соціальне страхування" передбачено, що страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів (далі - окремий рахунок), можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам. Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.

Листом Національного банку України від 14.12.2010 № 25-111/2972-22535 доведено до відома банків, що відповідно до Закону банк відкриває страхувальнику-роботодавцю окремий рахунок у порядку, встановленому главами 3 і 4 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валюта.

Зокрема, банк відкриває окремий рахунок юридичній особі, в тому числі небанківській фінансовій установі, та фізичній особі - підприємцю за балансовим рахунком 2604 "Цільові кошти на вимогу суб'єктів господарювання".

Пунктом 12.11 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті передбачено, що банк платника в разі відмови виконати інкасове доручення (розпорядження), оформлене стягувачем, у день його надходження має зробити на його зворотному боці напис про причину повернення документа без виконання (з обов'язковим посиланням на статтю закону України, відповідно до якої інкасове доручення (розпорядження) не може бути виконано, та/або главу/пункт нормативно-правового акта Національного банку, який порушено), зазначити дату повернення (це засвідчується підписами відповідального виконавця і працівника, на якого покладено функції контролера, та відбитком штампа банку) і не пізніше наступного робочого дня надіслати (рекомендованим або цінним листом) / передати це інкасове доручення (розпорядження) стягувачу, від якого воно надійшло.

Відповідно до п. 32.3.2 ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" у разі помилкового переказу з рахунка неналежного платника, що стався з вини банку, цей банк зобов'язаний переказати відповідну за рахунок власних коштів суму переказу на рахунок неналежного платника. У разі переказу з рахунка платника без законних підстав, за ініціативою неналежного стягувача, з порушенням умов доручення платника на здійснення договірного списання або внаслідок інших помилок банку повернення платнику цієї суми здійснюється у встановленому законом судовому порядку.

Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується із висновком судів попередніх інстанції про те, що кошти у розмірі 52571,41 грн., списані банком з окремого рахунку для обліку страхових коштів, за наявності передбаченої законом заборони на їх стягнення, підлягають поверненню позивачу, як помилково списані.

Вказаний висновок судів відповідає встановленим обставинам справи та зроблений із вірним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції лише перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Оцінка та перевірка обставин справи і доказів не віднесена до повноважень касаційної інстанції.

Матеріали справи свідчать про те, що господарськими судами попередніх інстанцій в порядку ст. 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Викладені у касаційній скарзі доводи скаржника обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та по суті зводяться до заперечень щодо здійсненої судами першої та апеляційної інстанції оцінки доказів у справі та доведення інших обставин, ніж ті, що були встановлені судами попередніх інстанцій, в той час як згідно з вимогами ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на встановлені судами обставини справи та з урахуванням наведених приписів процесуального закону, касаційна інстанція, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні суду першої інстанції та постанові суду апеляційної інстанції, дійшла висновку про відсутність підстав для їх зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Вернум Банк" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 у справі № 910/145/16 залишити без змін.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Л. Гольцова

В. Картере