ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2016 року Справа № 910/30091/15

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Вовк І.В. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Градострой", м. Київ (далі - Товариство),

на рішення господарського суду міста Києва від 23.02.2016 та

постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2016

зі справи № 910/30091/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Градострой" (далі -Позивач),

до товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Преміал", м. Київ (далі - Відповідач),

про визнання договору недійсним,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - державне підприємство "Київський державний завод "Буревісник", м. Київ (далі - Підприємство),

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Еквівес", м. Київ;

2. ОСОБА_2, м. Київ;

3. ОСОБА_3, м. Прилуки Чернігівської області;

4. ОСОБА_4, м. Київ (далі - ОСОБА_4);

5. ОСОБА_5, м. Київ;

6. ОСОБА_6, м. Київ;

7. ОСОБА_7, м. Київ;

8. ОСОБА_8, м. Київ;

9. ОСОБА_9, с. Лемеші Козелецького району Чернігівської області (далі - ОСОБА_9);

10. ОСОБА_10, м. Дніпродзержинськ;

11. ОСОБА_11, м. Луганськ;

12. ОСОБА_12, м. Київ (далі - ОСОБА_12);

13. ОСОБА_13, м. Київ;

14. ОСОБА_14, с. Щасливе Бориспільського району Київської області (далі - ОСОБА_14);

15. ОСОБА_15, м. Київ;

16. ОСОБА_16, м. Фастів Київської області;

17. ОСОБА_17, м. Київ (далі - ОСОБА_17);

18. ОСОБА_18, м. Донецьк (далі - ОСОБА_18);

19. ОСОБА_19, м. Глобине Полтавської обалсті;

20. ОСОБА_20, м. Київ (далі - ОСОБА_20);

21. ОСОБА_21, м. Київ (далі - ОСОБА_21);

22. ОСОБА_22, м. Київ (далі - ОСОБА_22);

23. ОСОБА_23, м. Київ (далі - ОСОБА_23);

24. ОСОБА_24, м. Київ;

25. ОСОБА_25, м. Київ;

26. ОСОБА_26, м. Київ (далі - ОСОБА_26);

27. ОСОБА_27, м. Київ;

28. ОСОБА_28, м. Київ;

29. ОСОБА_29, м. Суми (далі - ОСОБА_29);

30. ОСОБА_30, м. Київ (далі - ОСОБА_30);

31. ОСОБА_31, м. Київ;

32. ОСОБА_32, м. Київ (далі - ОСОБА_32);

33. ОСОБА_33, м. Борзна Чернігівської області;

34. ОСОБА_34, м. Чернігів;

35. ОСОБА_35, м. Київ;

36. ОСОБА_36, м. Київ (далі - ОСОБА_36);

37. ОСОБА_37, м. Южноукраїнськ Миколаївської області (далі - ОСОБА_37);

38. ОСОБА_38, м. Київ;

39. ОСОБА_39, м. Київ (далі - ОСОБА_39);

40. ОСОБА_40, м. Київ (далі - ОСОБА_40);

41. ОСОБА_41, м. Київ;

42. ОСОБА_42, м. Київ;

43. ОСОБА_43, м. Чернігів;

44. ОСОБА_44, м. Корсунь-Шевченківський Черкаської області;

45. ОСОБА_45, м. Київ (далі - ОСОБА_45);

46. ОСОБА_46, м. Київ;

47. ОСОБА_47, м. Київ (далі - ОСОБА_47);

48. ОСОБА_48, м. Київ;

49. ОСОБА_49, м. Київ.

Судове засідання проведено за участю представників:

Позивача - не з'яв.,

Відповідача - ОСОБА_50,

Підприємства - не з'яв.,

ОСОБА_4 - особисто;

ОСОБА_9 - особисто;

ОСОБА_12 - особисто;

ОСОБА_14 - особисто;

ОСОБА_17 - особисто;

ОСОБА_18 - особисто;

ОСОБА_20 - ОСОБА_50,

ОСОБА_21 - ОСОБА_50, ОСОБА_51;

ОСОБА_22 - особисто;

ОСОБА_23 - особисто;

ОСОБА_26 - особисто;

ОСОБА_29 - особисто;

ОСОБА_30 - особисто;

ОСОБА_32 - особисто;

ОСОБА_36 - ОСОБА_52;

ОСОБА_37 - особисто;

ОСОБА_39 - особисто;

ОСОБА_40 - особисто;

ОСОБА_45 - ОСОБА_53;

ОСОБА_47 - особисто.

Решта третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, або їх представники не з'явилися.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про визнання недійсним договору про участь у будівництві та передачі функцій замовника від 01.12.2014 № 13-10/15ПР (далі - Договір № 13-10/15ПР).

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.02.2016 (суддя Якименко М.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2016 (колегія суддів у складі: Чорногуз М.М. - головуючий, Рудченко С.Г. і Агрікова О.В.), у позові відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України (з письмовими поясненнями до неї) Позивач просить скасувати оскаржувані рішення та постанову попередніх судових інстанцій з даної справи і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, судові витрати покласти на Відповідача. Скаргу з посиланням на приписи Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Законів України "Про архітектурну діяльність", "Про регулювання містобудівної діяльності", Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) мотивовано порушенням та неправильним застосуванням господарськими судами норм матеріального і процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу Підприємство просить суд "під час розгляду касаційної скарги ТОВ "Градострой" врахувати без участі нашого представника викладену у відзиві правову позицію".

ОСОБА_20 у відзиві на касаційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про те, що вони не ґрунтуються на законі, і просить скаргу відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити в силі.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Позивачем в його письмових поясненнях до касаційної скарги зазначається про можливість її розгляду "без участі представника" Позивача.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.

Рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів Позивачу була відведена земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 для житлового будівництва.

25.06.2013 Позивачем і Підприємством укладено договір № 93/400/40-27 (далі - Договір № 93/400/40-27) про будівництво житлового будинку та додаткові угоди до цього договору, відповідно до яких Підприємство надало територію для капітального будівництва та доручило Позивачу організувати і профінансувати будівництво, в тому числі шляхом залучення коштів фізичних та юридичних осіб.

На підставі пункту 2.2 Договору № 93/400/40-27 Підприємство передало Позивачу функції замовника будівництва, і в подальшому Позивач від імені Підприємства отримав дозвіл на будівництво і розпочав реалізацію проекту з будівництва житлового будинку.

Позивачем і Відповідачем укладено Договір № 13-10/15ПР, щодо якого Позивачем зазначається, що цей договір не відповідає вимогам статті 1 Закону України "Про архітектурну діяльність", статтям 1, 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та статтям 203, 215, 216 ЦК України.

Договір № № 13-10/15ПР виконувався обома сторонами, містить елементи різних договорів, є змішаним (частина друга статті 628 ЦК України), оскільки містить у собі елементи договору генерального підряду (статті 837, 838 ЦК України) та договору доручення (статті 237-240 ЦК України); Відповідач свої зобов'язання за даним договором виконує, що не заперечується Позивачем.

Згідно з Договором № 13-10/15 ПР:

- сторони дійшли згоди, що предметом даного договору є розподілення між Позивачем і Відповідачем прав та обов'язків щодо об'єкту будівництва - житлового будинку (далі - Об'єкт) у встановленому законом порядку;

- Позивач зобов'язався (на виконання пункту 2.1 цього договору) передати Відповідачу усі функції замовника будівництва Об'єкту, які належать йому на підставі Договору № 93/400/40-27;

- Відповідач (на виконання пункту 2.1 цього договору) виконує функції замовника-інвестора будівництва Об'єкту, укладає договори генерального підряду, забезпечує власними та залученими силами і коштами належне проведення будівництва на Об'єкті в повному обсязі та його введення в експлуатацію, в тому числі здійснює передачу всім інвесторам Об'єкту придбаних житлових та нежитлових приміщень (пункт 2.4);

- Відповідач залишає за собою право доручити виконання будь-яких функцій замовника будівництва - Позивача;

- Позивач несе зобов'язання перед інвесторами Об'єкту за договорами, укладеними на дату підписання цього договору, крім обов'язку введення Об'єкту в експлуатацію. Відповідач за письмовим погодженням з Позивачем може нести відповідальність за окремими зобов'язаннями останнього перед інвесторами Об'єкту, за договорами, укладеними на дату підписання цього договору ( пункт 2.5);

- сторони погодили, що за цим договором мають право передавати (делегувати) одна одній свої функції, пов'язані з будівництвом Об'єкту, що оформлюється окремими угодами (пункт 2.6).

Порядок розрахунків визначений розділом 6 Договору № 13-10/15ПР.

Договір № 13-10/15ПР підписаний уповноваженими представниками сторін - генеральним директором Позивача Красюк О.І. і директором Відповідача Тимошенко В.О. (які діяли на підставі статутів) та скріплений печатками.

Посилання Позивача на те, що він не є замовником будівництва житлового будинку по вул. Здолбунівська, 13 у м. Києві з урахуванням наслідків, передбачених статтею 1 Закону України "Про архітектурну діяльність" та статей 1, 37, Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", не є підставою для визнання оспорюваного договору недійсним. Жодна з підстав, наведена у позовній заяві, не відповідає статті 203 ЦК України; наявність тих обставин, на підставі яких Позивач звернувся до суду з даним позовом, ним (Позивачем) не доведена.

Судом апеляційної інстанції додатково з'ясовано таке.

Відповідно до окремих умов Договору № 93/400/40-27 і додаткових угод до нього:

- Підприємство надає територію для капітального будівництва житлового будинку (за згаданою адресою) та здійснює всебічне сприяння, а інвестор розробляє архітектурно-проектне завдання, фінансує та організовує будівництво Об'єкту (пункт 1.1);

- інвестор приймає на себе виконання функцій замовника та організатора будівельних робіт, включаючи: а) своєчасне забезпечення фінансування будівництва Об'єкта; б) координацію всіх учасників будівництва Об'єкта; в) укладання угод від свого імені, необхідних для виконання предмету даного Договору з третіми особами (підрядними організаціями); г) забезпечення переносу з будівельної площадки будівель, інженерних комунікацій, які перешкоджають будівництву (пункт 2.2);

- інвестор має право після введення Об'єкту в експлуатацію отримати частку площі відповідно до понесених витрат (інвестицій) у будівництво Об'єкту, визначену протоколом розподілу квартир або додатковими угодами (пункт 4.4.4).

За окремими умовами договору № 13-10/15ПР:

- цей договір укладено про часткову участь у будівництві та передачу функцій замовника (пункт 1.1);

- функції замовника - це передбачені законодавством права та обов'язки замовника будівництва Об'єкту, а також дії щодо отримання необхідних дозволів на будівництво Об'єкту, розробки та погодження проектно-кошторисної документації, отримання відповідних вихідних даних, технічних умов будівництва Об'єкту, оформлення права власності на Об'єкт та частини Об'єкту, фінансування всіх вище перелічених та інших дій власними коштами та/або із залученням грошових коштів третіх осіб, продаж третім особам (юридичним/фізичним) прав на частини Об'єкту, майнові права на які належать Позивачу згідно з протоколом розподілу площ в Об'єкті, а також виконання інших дій, визначених цим договором та законодавством, необхідних для будівництва Об'єкту (пункт 1.12);

- Об'єкт має бути збудований на земельній ділянці площею 0, 6902 га, розташованій по вул. Здолбунівській, 13 у Дарницькому районі міста Києва, з усім необхідним устаткуванням, інженерними мережами, благоустроєм та іншими необхідними згідно з проектом роботами (пункти 1.3, 1.4);

- Позивач передає Відповідачу усі функції замовника будівництва Об'єкту, надає земельну ділянку для повного користування Відповідача (пункт 2.2);

- Позивач передає за цим договором всі функції замовника будівництва Об'єкту (пункт 2.3);

- Позивач гарантує, що на момент підписання цього договору стосовно функцій замовника не укладено жодних угод з будь-якою третьою особою, які унеможливлюють виконання цього договору, а отже, відсутні будь-які спори і судові справи щодо функції замовника (пункт 8.3.2).

Виконання Відповідачем своїх зобов'язань за оспорюваним договором підтверджується матеріалами справи, зокрема, наявні: акти б/н форми кб-2 приймання виконаних будівельних робіт з виготовлення та встановлення металопластикових конструкцій на Об'єкті, підписані Відповідачем як замовником і ТОВ "Арт-Спец" як підрядником, та довідка про вартість виконаних робіт; договір поставки від 12.03.2015 № 7, укладений Відповідачем як покупцем і ПП "Клер-Плюс" як постачальником щодо поставки бетону на Об'єкт; договір підряду від 26.12.2014 № 26/12-201, укладений Відповідачем як замовником і ТОВ "Т- Строй" щодо комплексу з влаштування утеплення та дроблення стін фасадів теплоізоляційною системою на будівництві Об'єкту, складені на його виконання довідка форми КБ-3 про виконання будівельних робіт та витрати за лютий 2015 року і акт приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2015 року; договір від 12.12.2014 № 10-14 на виконання проектної документації, укладений Відповідачем як замовником і ТОВ "БК Шатро" як генпроектувальником щодо проектної документації для Об'єкту; довідка форми КБ-3 про вартість виконаних ТОВ "Тотал Строй" як підрядником будівельних робіт за квітень 2015 року щодо будівництва Об'єкту та акт приймання-виконання підрядних робіт за квітень 2015 року; акт № ОУ- 000018 здачі-приймання робіт (надання послуг); довідка про вартість виконаних будівельних робіт; акт № ОУ-0000060 здачі-прийняття робіт (надання послуг) ТОВ "Алі Ріелті" по Об'єкту; договір підряду від 15.01.2015 № 15/01-1 на виконання робіт із влаштування стяжки підлоги на Об'єкті; акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт з влаштування стяжки підлоги на Об'єкті; довідка форми КБ-3 про вартість виконаних ТОВ "МІС" як підрядником будівельних робіт за березень 2015 року на Об'єкті; акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт на Об'єкті.

Договір № 13-10/15ПР діє до припинення прав і обов'язків, які з нього виникли.

Доводи Позивача про те, що суд першої інстанції залишив поза увагою положення Законів України "Про архітектурну діяльність" та "Про регулювання містобудівної діяльності" не мають відношення до правовідносин, які склалися між сторонами Договору № 13-10/15ПР, та не впливають на дійсність цього правочину.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Такими вимогами згідно із статтею 203 ЦК України є:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Позивач просив господарський суд визнати оспорюваний договір недійсним як такий, що не відповідає вимогам статей 203, 215 ЦК України, а також статті 1 Закону України "Про архітектурну діяльність" і статей 1, 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", за якими, зокрема:

- замовник - це фізична або юридична особа, яка має у власності або у користуванні земельну ділянку, подала у встановленому порядку заяву (клопотання) щодо її забудови для здійснення будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об'єкта містобудування;

- замовник - це фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому порядку відповідну заяву;

- право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах будівництва, що належать до IV і V категорій складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт;

- дозвіл на виконання будівельних робіт видається органами державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви;

- для отримання дозволу подається заява, до якої додається, зокрема, копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору супефіцію;

- у разі якщо право на будівництво об'єкта передано іншому замовникові або змінено генерального підрядника чи підрядника (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників), замовник протягом трьох робочих днів повідомляє про такі зміни орган державного архітектурно-будівельного контролю, що видав дозвіл, з поданням засвідчених у встановленому порядку копій документів, що підтверджують зазначені зміни. Продовження виконання будівельних робіт без такого повідомлення забороняється.

Як встановлено положеннями ГПК України:

- підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду, зокрема, за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів (частина перша статті 1);

- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони обґрунтовують свої, зокрема, вимоги поданими суду доказами (частина перша і друга статті 43 );

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (частина перша статті 33);

- господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи (частина перша статті 34).

Попередні судові інстанції, встановивши, що жодна з підстав, зазначених Позивачем в обґрунтування своїх вимог, не підпадає під ознаки наведених приписів статті 203 ЦК України і ним (Позивачем) не доведено існування обставин, з наявністю яких закон пов'язує визнання оспорюваного правочину недійсним, а також відсутність доказів порушення прав Позивача у зв'язку з цим правочином, дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги даного висновку не спростовують.

Так, за твердженням скаржника: аналіз чинного законодавства (у тому числі статей 92, 93 Земельного кодексу України) свідчить про те, що замовником може бути особа, яка має право на землю; особа правоздатна виступати замовником за договорами будівельного підряду за наявності у неї будь-яких за характером (речових чи зобов'язальних) прав щодо проведення від свого імені будь-яких робіт на відповідній земельній ділянці; Позивач "не являється" замовником будівництва Об'єкту.

Проте із з'ясованого попередніми судовими інстанціями змісту оспорюваного Договору й не випливає, що скаржник визначається за ним (договором) саме як замовник. Натомість за цим договором, згідно із встановленими названими судовими інстанціями обставинами, здійснюється розподіл між Позивачем і Відповідачем прав та обов'язків щодо Об'єкту з передачею лише окремих функцій замовника та організатора будівельних робіт, раніше отриманих Позивачем від Підприємства за Договором № 93/400/40-27; при цьому щодо останнього відсутні відомості про припинення його дії або про визнання його недійсним. Водночас скаржником не спростовано висновок попередніх судових інстанцій про те, що оспорюваний договір містить елементи різних договорів та є змішаним у розумінні частини другої статті 628 ЦК України, поєднуючи в собі елементи як договору генерального підряду (статті 837, 838 ЦК України), так і договору доручення (статті 237-240 названого Кодексу).

Обставини, пов'язані з виконанням/невиконанням сторонами Договору № 13-10/15ПР, та настанням/ненастанням за ним "відкладальних умов" не мають відношення до розглядуваного питання щодо визнання цього договору недійсним. Як зазначено в підпункті 2.2 пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", за загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним.

Не може бути прийняте й посилання скаржника на незабезпечення господарським судом змагальності сторін.

Так, відповідно до частини першої статті 101 ГПК України додаткові докази приймаються судом апеляційної інстанції, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Відтак судом апеляційної інстанції підставно не прийнято як докази зі справи подані Позивачем договір генерального підряду від 01.09.2009 і додаткову угоду до нього, оскільки, як зазначено тим же судом, Позивачем не було будь-яким чином обґрунтовано неможливість подання їх до суду першої інстанції. При цьому посилання скаржника (у касаційній скарзі) на обставини, пов'язані з "незаконним заволодінням смартфоном третіми особами" та облиттям у місцевому господарському суді "розчином діамантовим зеленим" представника Позивача і копій відповідних документів нічим не підтверджується.

Визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 23.02.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2016 зі справи № 910/30091/15 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Градострой" - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Вовк

Суддя Б. Львов