ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2017 року Справа № 910/7909/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяЯценко О.В.СуддіБакуліна С.В., Поляк О.І.розглянувши матеріали касаційної скарги Заступника прокурора міста Києва на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 13.12.2016у справі№ 910/7909/16Господарського судуміста Києва за позовомЗаступника керівника Київської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Барс 2000"про повернення земельної ділянки,в засіданні взяли участь представники:

- ГПУ: - позивача:Клюге Л.М. Безносик А.О. - відповідача:Глущенко М.М.ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою в інтересах держави про повернення земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.05.2016р. (суддя Сівакова В.В.) позов задоволено повністю, зобов'язано Відповідача повернути Позивачеві земельну ділянку площею 0,02 га, розташовану по вул. Крайній у Деснянському районі м. Києва, яка використовується під розміщення споруд автомобільних газозаправних пунктів, привівши земельну ділянку у придатній для використання стан.

Рішення суду мотивоване тим, що 07.04.2016р. Департаментом земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації складений акт обстеження земельної ділянки №16-0690-13, з якого вбачається, що на земельній ділянці на вул. Крайній у Деснянському районі м. Києва (код ділянки 62:021:204) влаштований майданчик орієнтовано площею 0,02 га на якому розміщені споруди автомобільного газозаправного пункту Відповідача. Рішення з передачі будь-якій особі земельної ділянки у власність або користування під розміщення АГЗП Київська міська рада за не приймала. Інформація про оформлення речових прав, передбачених ст.126 Земельного кодексу України, в базі міського земельного кадастру відсутня, а отже вбачається самовільне зайняття земельної ділянки.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 р. (судді: Власов Ю.Л., Отрюх Б.В., Станік С.Р.) рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2016р. скасовано.

Прийнято нове рішення, яким відмовлено у позові.

Суд апеляційної інстанції свій висновок мотивував тим, що в разі порушення відповідачем норм земельного законодавства орган самоврядного контролю повинен проводити перевірку, повідомляти про її проведення відповідача та складати за її результатами акт перевірки. Акти обстеження в обгрунтування самовільного використання земельної ділянки, наявні у справі, суд оцінив та не взяв до уваги з підстав їх невідповідності нормам права, оскільки в разі порушення Відповідачем норм земельного законодавства орган самоврядного контролю повинен проводити перевірку, повідомляти про її проведення Відповідача та складати за її результатами акт перевірки. Суд також зазначив, що спірна земельна ділянка використовується Відповідачем не самовільно, а на підставі договору №01 від 01.04.2015р., який є чинним, та недійсним в судовому порядку не визнавався.

Заступник прокурора міста Києва в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду скасувати з підстав порушення та неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, рішення господарського суду першої інстанції залишити в силі.

Прокурор доводить, що з огляду на норми ст.ст.116, 125, 126 Земельного кодексу України, визначений законодавством порядок набуття права на землю передбачає наявність рішення компетентного органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки та отримання документів, що посвідчують право на земельну ділянку. В розглядуваному випадку доведено факт самовільного зайняття та використання земельної ділянки відповідачем, оскільки правовстановлюючі документи відсутні, тому наявні підстави для повернення земельної ділянки з огляду на норму ст. 212 Земельного кодексу України.

Ухвалою від 27.02.2017 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Яценко О.В., суддів - Бакуліної С.В., Поляк О.І. касаційна скарга заступника прокурора міста Києва прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 16.03.2017.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 13.11.2013р. рішенням Позивача №616/10104 "Про надання земельної ділянки комунальному підприємству "Київтранспарксервіс" для влаштування та експлуатації відкритої автостоянки з об'єктами транспортної інфраструктури на вул. Крайній (біля вул. Сабурова) у Деснянському районі м. Києва" надано комунальному підприємству "Київтранспарксервіс", за умови виконання пункту 3 цього рішення, в постійне користування земельну ділянку площею 0,1400 га (кадастровий номер 8000000000:62:021:0088) для влаштування та експлуатації відкритої автостоянки з об'єктами транспортної інфраструктури на вул. Крайній (біля вул. Сабурова) у Деснянському районі м. Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва.

28.02.2014р. між комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" та Приватним підприємством "Креміньнафтацентр" був укладений договір про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування, відповідно до якого комунальне підприємство надало право на організацію та експлуатацію 33 місць для паркування транспортних засобів. Відповідно до п.6.1. договору, з урахуванням змін внесених додатковою угодою від 07.10.2015р., договір діє до 31.12.2018р.

01.04.2015р. між Приватним підприємством "Креміньнафтацентр" та Відповідачем був укладений договір №01, за умовами якого Відповідачеві надано у платне користування та експлуатацію 5 місць для паркування транспортних засобів на паркувальному майданчику розташованого за адресою: м. Київ, вул. Крайня (біля вул. О. Сабурова), з метою встановлення комплекту обладнання автосервісу та допоміжної споруди для охорони, як частини паркувального майданчику.

Відповідно до листа Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №057023-6576 від 08.04.2016р. в базі міського земельного кадастру інформація про оформлення речових прав на земельні ділянки біля гаражно-будівельного кооперативу "Північ" на вул. Закревського, 93, на вул. Крайній, навпроти будинку на вул. Милославській, 25 у Деснянському районі під розміщення АГЗП "Барс 2000" відсутня. Рішення щодо передачі будь-якій юридичній чи фізичній особі земельних ділянок у власність чи користування під розміщення АГЗП "Барс 2000" Позивач за поданням Департаменту не приймав.

07.04.2016р. Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) складено акт обстеження земельної ділянки №16-0690-03 за результатами обстеження земельної ділянки за адресою: вул. Крайня у Деснянському районі міста Києва, код ділянки 62:021:204.

Зазначене обстеження проведене посадовою особою Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у відповідності до Порядку здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель м. Києва, затвердженого рішенням сесії Київської міської ради від 25.09.2003р. №16/890, ст.187, 189 Земельного кодексу України на підставі листа Київської місцевої прокуратури №3 від 31.03.2016р. №1316вих-16.

У ході обстеження встановлено, що згідно з даними міського земельного кадастру земельна ділянка на вул. Крайній у Деснянському районі м. Києва (код ділянки 62:021:204) площею 6,6357 га обліковується за комунальним підприємством по утриманню зелених насаджень Деснянського району м. Києва на підставі технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування. Під час обстеження земельної ділянки встановлено, що на території земельної ділянки влаштований майданчик орієнтовною площею 0,02 га, на якому розміщені споруди автомобільного газозаправного пункту Відповідача. Рішення щодо передачі будь-якій юридичній або фізичній особі земельної ділянки у власність (користування) під розміщення АГЗП, Позивач за поданням Департаменту земельних ресурсів, не приймав. Інформація про оформлення речових прав на земельну ділянку, передбачених ст.126 Земельного кодексу України, в базі міського земельного кадастру відсутня.

Вказані висновки містяться також в акті обстеження №16-1889-03, складеному Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 04.11.2016 року.

Враховуючи наведене суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову про повернення земельної ділянки позивачу з огляду на норми ст.ст. 125, 126, 212 Земельного кодексу України.

Відмовляючи в позові, апеляційна інстанція керувалася тими мотивами, що при встановленні порушення відповідачем норм земельного законодавства орган самоврядного контролю повинен проводити перевірку, повідомляти про її проведення відповідача та складати за її результатами акт перевірки, не взявши до уваги складені акти обстеження; спірна земельна ділянка використовується Відповідачем не самовільно, а на підставі договору №01 від 01.04.2015р., який є чинним, та недійсним в судовому порядку не визнавався.

Касаційна інстанція не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій з наступних мотивів.

Зокрема, відхиляючи в якості доказу самовільного зайняття земельної ділянки акту обстеження земельної ділянки, апеляційний господарський суд зазначив про необхідність у спірному випадку доведення обставин зайняття земельної ділянки за наслідками складання акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства.

При цьому, апеляційний господарський суд не врахував, що позов у даній справі подано в інтересах держави в особі Київської міської ради як власника земельної ділянки на захист її порушеного права на земельну ділянку через її використання відповідачем, а не в межах реалізації Головним управлянням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) покладених на нього функцій з вжиття заходів з усунення виявлених порушень законодавства (розділи 6 та 7 вказаного вище Порядку).

За змістом частин другої та третьої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, зокрема, відновленням стану земельної ділянки, який існував до порушення права.

Статтею 212 Земельного кодексу України визначено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

У вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. У вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

Самовільне зайняття земельної ділянки є відмінним від порушення порядку надання земельної ділянки у власність чи у користування (неправильне оформлення правовстановлюючого документа, ухвалення рішення про надання земельної ділянки всупереч чинному законодавству або неуповноваженим органом чи особою, у завищеному розмірі або особі, яка не має права на отримання конкретної земельної ділянки, тощо).

Судом також було встановлено, що відповідач знаходиться на земельній ділянці на підставі договору №01 від 01.04.2015р..

Як зазначено вище рішенням власника спірної земельної ділянки - Київської міської ради "Про надання земельної ділянки комунальному підприємству "Київтранспарксервіс" для влаштування та експлуатації відкритої автостоянки з обєктами транспортної інфраструктури на вул. Крайній (біля вул. Сабурова) у Деснянському районі м. Києва" від 13.11.2013 № 616/10104 її було надано КП "Київтранспарксервіс".

Таким чином, своїм рішенням власник земельної ділянки розпорядився спірною земельною ділянкою відповідно до встановлених ним особливих умов користування земельними ділянками.

Відповідно, КП "Київтранспарксервіс", будучи законним користувачем спірної земельної ділянки, мав бути залучений до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог з метою надання пояснення, що стосуються використання спірної земельної ділянки за призначенням, з'ясувати обставини вчинення землекористувачем правочинів внаслідок яких відбулося зайняття земельної ділянки третіми особами.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (ст. 111-10 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

При новому розгляді судам належить врахувати викладене, встановити всі обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, з огляду на що застосувати норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2016 у справі № 910/7909/16 скасувати.

3. Справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Головуючий суддяО.В. Яценко СуддіС.В. Бакуліна О.І. Поляк