ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 березня 2017 року Справа № 904/4919/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіСибіги О.М.,суддівДанилової М.В., Швеця В.О.розглянувши матеріали касаційної скаргиПриватного підприємства "Агрофірма "Деметра", с. Приорільське, Дніпропетровська обл.на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 рокуу справі господарського суду Дніпропетровської областіза позовомДніпропетровського обласного управління Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Дніпропетровське обласне управління АТ "Ощадбанк", м. ДніпродоПриватного підприємства "Агрофірма "Деметра", с. Приорільське, Дніпропетровська обл.проспонукання виконати мирову угоду
за участю представників
позивача: не з'явився,
відповідача: Орел В.Ю.
В С Т А Н О В И В:
Дніпропетровське обласне управління публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Дніпропетровське обласне управління АТ "Ощадбанк" (далі за текстом - Дніпропетровське обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Дніпропетровське ОУ АТ "Ощадбанк") звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до приватного підприємства "Агрофірма "Деметра" (далі за текстом - ПП "Агрофірма "Деметра") про спонукання до виконання мирової угоди від 03.12.2008 року, затвердженої ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2008 року по справі № 38/107-08 в частині своєчасного погашення заборгованості.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.08.2016 року залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 року позов задоволено: присуджено спонукати ПП "Агрофірма "Деметра" виконати умови мирової угоди від 03.12.2008 року, затвердженої ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2008 року по справі № 38/107-08, шляхом стягнення на користь Дніпропетровського обласного управління ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Дніпропетровського ОУ АТ "Ощадбанк" заборгованості у розмірі 640 486, 37 грн., що складається з: простроченої заборгованості у розмірі 491 558, 34 грн., простроченої заборгованості по відсоткам у розмірі 128 813, 58 грн. та 20 114, 45 грн. судових витрат.
Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що ухвала суду про затвердження мирової угоди не відповідає вимогам виконавчого документу та не може бути виконана у порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження", а тому вимога про спонукання виконати мирову угоду щодо погашення заборгованості є правомірною та підлягає задоволенню.
Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, ПП "Агрофірма "Деметра" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.08.2016 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 року і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дніпропетровським обласним управлінням ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Дніпропетровського ОУ АТ "Ощадбанк" відзиву на касаційну скаргу подано не було.
В судовому засіданні представник відповідача просив касаційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.08.2016 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 року - скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивача згідно з приписами ст. 1114 ГПК України належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак він не скористався передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.
Заслухавши пояснення представника відповідача, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2008 року у справі № 38/107-08 затверджено мирову угоду від 03.12.2008 року, укладену відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі Дніпропетровського обласного управління та ПП "Агрофірма "Деметра", за умовами п. 3 якої сторони домовилися про розстрочку виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.10.2008 року у справі № 38/107-08 та наказів господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2008 року по справі № 38/107-08 і № 2280 від 13.11.2008 року в частині сплати ПП "Агрофірма "Деметра" грошових коштів у сумі 1 353 185, 02 грн., що будуть сплачені останнім протягом 6 років у повному обсязі, починаючи з 03.12.2008 року до повного погашення заборгованості шляхом перерахування на рахунок відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Дніпропетровського обласного управління грошових коштів в сумі згідно з узгодженим графіком: 03.12.2008 року - 5 000 грн.; 01.11.2009 року - 85 000 грн.; 01.11.2010 року - 85 000 грн.; 01.11.2011 року - 85 000 грн.; 01.11.2012 року - 85 000 грн.; 01.11.2013 року - 506 592, 50 грн.; 01.11.2014 року - 506 592, 50 грн.
Оплату за мировою угодою відповідачем здійснено частково і станом на 30.09.2015 року не сплачена заборгованість складає 640 486, 37 грн., у тому числі, прострочена заборгованість - 491 558, 34 грн., прострочена заборгованість по відсотках - 128 813, 58 грн., судові витрати - 20 114, 45 грн.
Враховуючи те, що відповідачем у строки, погоджені в мировій угоді, заборгованість в повному обсязі сплачено не було, банк звернувся до державної виконавчої служби з заявою про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2008 року у справі № 38/107-08, якою затверджено мирову угоду від 03.12.2008 року.
Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Магдалинівського районного управління юстиції від 09.07.2015 року у прийнятті до виконання ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2008 року по справі № 38/107-08 відмовлено у зв'язку із невідповідністю даної ухвали вимогам виконавчого документа, встановленим ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження".
Неналежне виконання мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду від 18.12.2008 року у справі № 38/107-08 та відмова у відкритті виконавчого провадження по примусовому виконанню ухвали суду, стало підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди шляхом стягнення з відповідача простроченої заборгованості у загальному розмірі 640 486, 37 грн.
Задовольняючи позовні вимоги господарські суди попередніх інстанцій правомірно виходили з того, що мирова угода у розумінні змісту ст. ст. 202, 203 Цивільного кодексу України за своєю правовою природою є правочином, а, отже, і підставою виникнення прав та обов'язків для сторін, що її уклали, і згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України підлягає обов'язковому виконанню.
При цьому, мирова угода за своєю правовою природою це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не приводить до вирішення спору по суті. Сторони не вирішують спору, не здійснюють правосуддя, що є прерогативою судової влади, а, досягнувши угоди між собою, припиняють спір. Мирова угода ґрунтується на взаємовигідних для обох сторін умовах і вона, як правило, виконується добровільно. В іншому разі мирова угода, затверджена судом, може бути підставою для примусового виконання.
За приписами ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України.
Відповідно до абз. 9 п. 3.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі ж ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди після закінчення строку (настання терміну) виконання нею своїх обов'язків за цією угодою:
- якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", то вона є виконавчим документом у розумінні п. 2 ч. 2 ст. 17 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою; тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах;
- якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у ст. 18 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, у випадку задоволення якого господарський суд видає наказ. Відповідний позов може мати як майновий, так і немайновий характер у залежності від змісту умов мирової угоди.
Як вірно встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2008 року у справі № 38/107-08 про затвердження мирової угоди не має статусу виконавчого документа, оскільки не відповідає вимогам, визначеним до виконавчого документа у ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", а тому, враховуючи, що заявлена до стягнення заборгованість у розмірі 640 486, 37 грн. не сплачена відповідачем у встановлені мировою угодою строки, суди дійшли обґрунтованих висновків про задоволення вимоги позивача про спонукання боржника до виконання мирової угоди шляхом стягнення несплаченої суми боргу.
Відповідної правової позиції дотримується і Верховний Суд України в своїх постановах від 23.09.2015 року у справі № 6-274цс15 та від 11.11.2015 року у справі № 6-342цс15.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правомірними висновки господарських судів попередніх інстанцій про необхідність задоволення позовних вимог, оскільки у разі невиконання однією зі сторін зобов'язань за умовами мирової угоди та невідповідності ухвали суду про затвердження мирової угоди вимогам, встановленим до виконавчого документа відповідно до ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", інша сторона угоди не позбавлена можливості звернутися до суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди шляхом стягнення несплаченої суми заборгованості.
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Також колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що доводи ПП "Агрофірма "Деметра", викладені в касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм та не спростовують законних і обґрунтованих висновків господарських судів попередніх інстанцій.
При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанції, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.
2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 року у справі № 904/4919/16 - залишити без змін.
Головуючий суддяО.М. Сибіга Судді М.В. Данилова В.О. Швець