ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2017 року Справа № 918/716/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І. - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Мачульського Г.М.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_4на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 26.12.2016у справі№ 918/716/16 Господарського судуРівненського областіза позовомфізичної особи -підприємця ОСОБА_4до Селянського (фермерського) рибного господарства "Ферма Співака"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Острозька районна державна адміністраціятретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача фізична особа-підприємець ОСОБА_5проспонукання виконання зобов'язань за договором про спільну діяльністьза участю представників:позивачаОСОБА_6 -предст. дов. від 21.02.2017;відповідачаОСОБА_5- керівниктреті особи- не з'явилися; - ОСОБА_5- паспорт

ВСТАНОВИВ:

26.07.2016 фізична особа-підприємець ОСОБА_4 подав до господарського суду позов про спонукання Селянського (фермерського) рибного господарства "Ферма Співака" до виконання зобов'язань за договором про спільну діяльність від 24.01.2012, посилаючись на статті 193, 202 Господарського кодексу України, статті 214, 526, 651, 1131 Цивільного кодексу України та умови договору, якими не передбачено односторонньої відмови від виконання зобов'язань та права відповідача односторонньо вирішувати питання про дострокове розірвання договору, тобто, вчиняти дії, які зачіпають взаємні, а не односторонні обов'язки учасників договору про спільну діяльність.

Відповідач проти позову заперечив, вказав, що договір про спільну діяльність від 24.01.2012 розірвано у встановленому законом порядку, про що позивач повідомлений листом від 21.07.2015.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 27.09.2016 (суддя Романюк Р.В.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.12.2016 (судді: Бучинська Г.Б. - головуючий, Філіпова Т.Л., Василишин А.Р.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін, як законне та обґрунтоване.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, позивач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Рівненської області. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме: суди в порушення вимог статей 4-3, 32, 35, 43, 84, 105 Господарського процесуального кодексу України надали невірну оцінку наявним у матеріалах справи доказам, які містять достатні ідентифікуючі ознаки майна (ситуаційний план, лист-повідомлення від 21.07.2015 № 7, яким відповідач визнав виконання позивачем умов договору, використання ставків, та визначення ставків, які є "маточниками"); суди не взяли до уваги загальновідомий факт, що в селищі знаходиться лише один став, який використовується сторонами відповідно до умов пункту 1.1 договору та пояснень від 04.08.2016 на підтвердження проведення позивачем робіт, та в порушення частини восьмої статті 181 Господарського кодексу України зробили помилковий висновок, що договір про спільну діяльність від 24.01.2012 є неукладеним. В додаткових поясненнях до касаційної скарги позивач також зазначив, що суди невірно застосували до укладеного договору, який за своїм змістом є договором простого товариства, положення параграфу 1 глави 77 Цивільного кодексу України та не застосували норми параграфу 2 цієї ж глави.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи касаційної скарги та додаткових пояснень.

Відповідач просив суд залишити прийняті у справі рішення та постанову без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, вважаючи судові рішення законними та обґрунтованими.

Острозька районна державна адміністрація не скористалася правом на участь своїх представників у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин першої та другої статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі фактичних встановлених обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

За договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові; договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі, а його умови, в тому числі координація спільних дій учасників, ведення їх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності (статті 1130, 1131 Цивільного кодексу України).

Частиною другою статті 1130 Цивільного кодексу України передбачено, що спільна діяльність може здійснюватись на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Умови діяльності простого товариства регулюються параграфом 2 глави 77 Цивільного кодексу України.

За статтями 1132 та 1133 Цивільного кодексу України за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку, вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки.

Місцевий господарський суд встановив, що 24.01.2012 Селянське (фермерське) рибне господарство "ФЕРМА СПІВАКА" та Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 уклали Договір про спільну діяльність, за умовами якого сторони шляхом об'єднання своїх зусиль і майна зобов'язалися спільно діяти для досягнення спільної господарської мети: риборозведення на частині водного об'єкта Новомалинського ставу, розташованого в селі Новомалин Острозького району Рівненської області з метою зарибнення Новомалинського ставу.

За змістом пункту 3.1.1 цього Договору позивач зобов'язався проводити технічні роботи з очищення маточників, провести підвід проточної води довжиною 600 метрів, обладнати відтік води належного функціонування маточників, обладнати маточники водозливами, обладнати підвід води з Новомалинського ставу, обладнати маточники необхідними спорудами та комунікаціями для забезпечення діяльності маточників, здійснювати закупівлю та запуск малька риби, забезпечувати кормом та іншими засобами, необхідними для життєдіяльності, проводити вилов риби, малька тощо.

Відповідно до розділу 4 Договору, Селянське (фермерське) рибне господарство "ФЕРМА СПІВАКА" взяло на себе такі обов'язки:

- надати безперешкодний доступ Стороні 2 до маточників;

- отримати всі необхідні дозволи та погодження для здійснення будівництва та монтажу споруд та комунікацій, необхідних для забезпечення діяльності маточників;

- дозволити забір води з Новомалинського ставу в кількості необхідній для функціонування маточників, протягом 5 календарних днів з моменту підписання цього договору.

Керівництво спільною діяльністю, передбаченою договором, а також ведення спільних справ, бухгалтерського та податкового обліку, доручається відповідачу (пункт 6.3 Договору).

Відповідно до пункту 12.1 Договору, цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 травня 2022 року. Вказаний Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплено відбитками печаток сторін.

Відмовляючи у позові, місцевий господарський суд зазначив, що за змістом укладеного договору, сторони не ідентифікували майно, яке передається для ведення спільної діяльності, та не обумовили його правовий статус, ні умовами договору, ні іншими документами, складеними в межах цього правочину, не ідентифікували майно (ставки), яке мало бути передане відповідачем у спільну діяльність та не визначили їх нумерацію, визначення терміну "маточники" у правочині відсутнє, що позбавляє можливості встановити поширення умов відповідного пункту на вказані позивачем ставки (№№ 5, 6, 7, 8 та №№ 11, 12, 13, 14, 15).

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду, зазначивши, що сторони не ідентифікували майно, яке передається для ведення спільної діяльності та не обумовили його правовий статус, не визначили майно (ставки), яке мало бути передане відповідачем у спільну діяльність. Додаток 1, який визначили сторони як додаток до договору, є не погодженим сторонами договору про спільну діяльність документом, а паспортом водного об'єкта, що виготовлявся при наданні земельної ділянки в оренду Фермерського господарства "Ферма Співака", графічна схема Новомалинського ставу також не погоджена сторонами, як додаток до спірного договору.

Крім того, суд апеляційної інстанції констатував, що сторони при укладенні договору про спільну діяльність не врахували правовий статус земельної ділянки, не визначили умовами договору обсяг прав щодо неї як внеску відповідача у спільну діяльність, сторони не склали та не узгодили план робіт, який за Розділом 7 договору є невід'ємною частиною договору; внески відповідача у спільну діяльність умовами даного договору не визначені.

Також колегія суддів відхилила докази виконання договору про спільну діяльність, які надавалися кожною зі сторін договору, вказавши, що ці докази не підтверджують вчинення дій саме на виконання договору.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані довести обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, належними та допустимими доказами.

Відповідно до статті 14 Цивільного кодексу України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Суди попередніх інстанцій з'ясували, що позивач не довів належними та допустимими доказами виникнення у відповідача цивільного обов'язку відповідно до предмету поданого позову, в зв'язку з чим відмовили у його задоволенні.

Доводи позивача, наведені додатково до касаційної скарги, щодо правової природи договору, як договору простого товариства, не змінюють положень законодавства та необхідність визначити та навести в договорі обсяг та правовий статус майна, об'єднаного учасниками в межах простого товариства, адже саме щодо цього майна у учасників виникають права та обов'язки.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини другої статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди вирішили спір відповідно до вимог статей 4-2, 34, 43, 105 Господарського процесуального кодексу України, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, надавши оцінку доказам, наявним у матеріалах справи.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та зводяться до переоцінки належно встановлених обставин справи, досліджених та оцінених судами доказів; підстав для скасування судових рішень з мотивів, викладених у касаційній скарзі, не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 26.12.2016 у справі №918/716/16 Господарського суду Рівненської області та рішення Господарського суду Рівненської області від 27.09.2016 залишити без змін.

Головуючий Л. Рогач

Судді: І. Алєєва

Г. Мачульський