ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 березня 2017 року Справа № 918/155/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіВладимиренко С.В. - доповідача,суддівДемидової А.М., Шевчук С.Р.,розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Універсал Банк" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2016 рокута рішеннягосподарського суду міста Києва від 30.06.2016 рокуу справі№ 918/155/16 господарського суду міста Києваза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4до Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" в особі Рівненського відділення Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк"пропро стягнення 25 056,04 грн.за участю представників:
позивача - ОСОБА_5
відповідача - не з'явились
В С Т А Н О В И В:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" в особі Рівненського відділення Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" безпідставно отриманих 17 403,13 грн. та 7 652,91 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.
Рішенням господарського суду міста Києва від 30.06.2016 року у справі №918/155/16 (суддя Мандриченко О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2016 року (у складі колегії суддів: головуючого судді Станіка С.Р., суддів Корсакової Г.В., Тищенко А.І.), позов задоволено, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Універсал банк" на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 17 403,13 грн. грошових коштів, набутих без достатньої правової підстави, 7 652,91 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 2 980 грн. судових витрат.
В касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів у даній справі, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Колегія суддів касаційної інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін та суддю-доповідача у даній справі, перевіривши матеріали справи, надану судами попередніх інстанцій юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.05.2006 року між Відкритим акціонерним товариством "Банк Універсальний" (після зміни найменування - Публічне акціонерне товариство "Банк Універсальний") в особі Рівненської філії, як позикодавцем, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6, як позичальником, укладено кредитний договір (з відкриттям не відновлювальної кредитної лінії) № 08/16/КЛЮ/2006, предметом якого є фінансування банком господарської діяльності позичальника шляхом кредитування на умовах невідновлювальної кредитної лінії, ліміт якої 18000 грн., термін кредитної лінії 60 місяців, з зазначенням дати видачі 30.05.2006 року та дати погашення 29.05.2011 року, мета користування - поповнення обігових коштів, плата за користування кредитом - 18,5 % річних.
Пунктами 3.3, 4.1.1., 4.1.2., 4.1.4., 5.1.2. цього договору передбачено, що шляхом підписання даного договору позичальник доручає банку здійснення договірного списання коштів необхідних для повернення кредиту, сплати процентів за його користування, інших платежів позичальника, які підлягають до оплати в терміни відповідно до даного договору, з будь-якого рахунку, що належить позичальнику та який відкритий у банку, в тому числі з рахунків в інших валютах, ніж валюта даного договору. При цьому, перерахунок інших валют, ніж валюта кредиту, здійснюється виходячи з офіційного (обмінного) курсу НБУ на день здійснення розрахунків. Для надання кредиту та здійснення платежів за рахунок кредитних коштів банк відкриває позичальнику кредитний рахунок № НОМЕР_1. Датою відкриття кредитної лінії вважається дата перерахування коштів з кредитного рахунку (утворення строкової заборгованості по кредитному рахунку). Факт прийому платіжних доручень позичальника до оплати за рахунок коштів кредиту оформлюються спеціальними відмітками банку - кредитора на екземплярі такого доручення, що залишається у позичальника. Датою відкриття кредитної лінії вважається дата перерахування коштів з кредитного рахунку (утворення строкової заборгованості по кредитному договору).
З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань позичальника за кредитним договором, цього ж дня між тими ж сторонами укладено договір іпотеки, предметом якої стали квартири №3 та № 2 у будинку № 48 по вул. Шекспіра у м. Рівному, належні позичальнику на праві власності.
Позивач зазначив про те, що 31.05.2006 року він звернувся до банку із заявою про видачу кредитних коштів з позичкового рахунку № НОМЕР_1, однак банком не виконано своїх зобов'язань і грошових коштів не видано.
Водночас, позивач зазначив про те, що за меморіальним ордером № 53/19 від 31.05.2006 року кредитні кошти в сумі 20 000 грн. з кредитного рахунку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 № НОМЕР_1 перераховані банком для Фізичної особи - підприємця ОСОБА_7, як оплата за дошку згідно рахунку № 5182 від 31.05.2006 року, що не було виконанням банком обов'язку з видачі кредиту, оскільки позивач не давав відповідного доручення банку, а ці кошти самостійно банком перераховані, що свідчить про неправомірність і безпідставність таких дій банку, що встановлено в рішенні господарського суду Рівненської області від 20.07.2015 року у справі № 5019/2861/11, залишеному без змін постановами Рівненського апеляційного господарського суду від 01.10.2015 року та постановою Вищого господарського суду України від 09.12.2015 року. Цим рішенням відмовлено в задоволенні позову про стягнення з позичальника 24 510,74 грн. заборгованості за кредитним договором від 30.05.2006 року № 08/16/КЛЮ/2006. Також у рішенні місцевого господарського суду у справі №5019/2861/11 встановлено, що банк не вправі був отримувати від позивача грошові кошти в якості погашення тіла кредиту (6 455,59 грн.) та сплати відсотків за користування ним (10844,57 грн.) та, відповідно, утримувати їх у себе, оскільки факт надання кредиту Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_6 в сумі 20 000 грн. саме за кредитним договором від 30.05.2006 № 08/16/КЛЮ/2006 не доведено, а відтак, право позивача, який не отримував у кредит кошти від банку та сплатив 17 403,13 грн. має бути захищено шляхом стягнення цих коштів з відповідача.
Відтак, обставини відсутності правових підстав вважати, що Публічне акціонерне товариство "Універсал банк" в особі Рівненського відділення Публічного акціонерного товариства "Універсал банк" належним чином виконало свої зобов'язання з надання кредиту Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4 за кредитним договором №08/16/КЛЮ/2006 від 30.05.2006 року встановлені вищепереліченими судовими актами, в т.ч. касаційною інстанцію у постанові Вищого господарського суду України від 09.12.2015 року № 5019/2861/11.
В силу приписів статей 1046, 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 536 цього ж Кодексу за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
За приписами статей 1212, 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними.
Згідно частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
В силу статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
В пункті 33 Рішення Європейського Суду з прав людини справа "Христов проти України" зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу "Брумареску проти Румунії" [GC], N 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII).
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд правильно вказав, що обставини, встановлені рішенням господарського суду Рівненської області від 20.07.2015 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.10.2015 року та постановою Вищого господарського суду України від 09.12.2015 року у справі № 5019/2861/11, не можуть бути поставлені під сумнів та не потребують доказування, як такі, що встановлені судовими рішеннями, які набрали законної сили. Цими судовими актами встановлено, що банк не надав позичальнику кредит за кредитним договором від 30.05.2006 року № 08/16/КЛЮ/2006, а тому наведена обставина, в силу приписів статті 35 Господарського процесуального кодексу України, не підлягає подальшому доведенню, в зв'язку з чим позовні вимоги у даній справі про стягнення заявленої суми грошових коштів є підставними.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, апеляційна інстанція, погодившись з висновками місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позову, також зазначила, що банк не надав позичальнику кредит з дотриманням вимог чинного законодавства та на виконання підписаного сторонами кредитного договору від 30.05.2006 № 08/16/КЛЮ/2006, що встановлено судовими рішеннями у справі № 5019/2861/11, а тому у банку не виникло право і отримання від позивача грошових коштів в якості погашення тіла кредиту (6 455,59 грн.) та сплати відсотків за користування ним (10 844,57 грн.), оскільки факт надання кредиту Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4 в сумі 20 000 грн. за кредитним договором від 30.05.2006 року № 08/16/КЛЮ/2006 не доведено, а тому спірні кошти отримані відповідачем безпідставно, за відсутності правової підстави для набуття, та підлягають поверненню на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.
При цьому, апеляційною інстанцією правильно спростовано доводи відповідача про те, що укладений між сторонами кредитний договір є чинним і недійсним в установленому законом порядку не визнавався, які не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову за приписами статті 1212 Цивільного кодексу України, оскільки, як встановлено судом першої й апеляційної інстанцій, факт надання кредиту фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4 в сумі 20 000 грн. за кредитним договором від 30.05.2006 року № 08/16/КЛЮ/2006 не доведено. Також апеляційною інстанцією встановлено, що 21.03.2013 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернулась до банку з претензією про повернення безпідставно набутих коштів у сумі 17 403,13 грн., яка не задоволена, внаслідок чого суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав про стягнення 17 403,13 грн. на підставі за статті 1212 Цивільного кодексу України та процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 7 652,91 грн. за період з квітня 2013 року по березень 2016 року. При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено факт дотримання позивачем строку позовної давності щодо звернення з даним позовом.
Відтак, під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного й об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів першої й апеляційної інстанцій відповідають цим обставинам, їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Доводи касаційної скарги щодо відсутності обов'язку відповідача сплатити позивачу заявлений розмір коштів не заслуговують на увагу у зв'язку з ненаданням останнім доказів на підтвердження спростування позовних вимог.
За таких обставин, прийняте рішення суду першої та постанова апеляційної інстанцій відповідають матеріалам справи та вимогам закону, а тому судові акти слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" залишити без задоволення
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2016 року у справі №918/155/16 залишити без змін.
Головуючий суддяС.В. Владимиренко СуддіА.М. Демидова С.Р. Шевчук