ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2017 року Справа № 912/3784/16

Вищий господарський суд України у складі: суддя Палій В.В. - головуючий (доповідач), судді Бондар С.В. і Селіваненко В.П.

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ,

на рішення господарського суду Кіровоградської області від 10.11.2016

та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.12.2016

у справі № 912/3784/16

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Товариство), м. Київ,

до комунального підприємства "Онуфріївка-Теплокомуненерго" (далі - Підприємство), смт Онуфріївка Кіровоградської області,

про стягнення 105 541,68 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Остапенко В.М. предст. (дов. від 18.04.2014)

відповідача - не з'явився

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовом про стягнення з Підприємства 53 025,77 грн. пені, 2 799,25 грн. - 3% річних та 49 716,66 грн. інфляційних втрат, внаслідок неналежного виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу від 24.12.2014 № 2329/15-БО-18.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 10.11.2016 у справі № 912/3784/16 (суддя Макаренко Т.В.), яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.12.2016 (судді Пархоменко Н.В. - головуючий, Коваль Л.А., Чередко А.Є.) позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 26 090,59 грн. пені, 2746,57 грн. - 3 % річних, 49 716,66 грн. інфляційних втрат, 1583,12 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. При цьому, в частині стягнення пені розмір неустойки зменшено судами на 50 % (від суми пені, нарахування якої визнано судом обґрунтованим і правильним у розмірі 52 181,18 грн.).

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить судові рішення зі справи скасувати в частині зменшення розміру пені на 50% та прийняти у цій частині нове рішення про задоволення позову у повному обсязі. Касаційну скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваних судових актів у відповідній частині з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу Підприємство просило залишити касаційну скаргу без задоволення. У заяві від 10.03.2017 № 24 Підприємство просило розглянути касаційну скаргу без участі представника Підприємства.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представника Товариства, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- 24.12.2014 Товариством як продавцем та Підприємством як покупцем укладено договір купівлі-продажу природного газу № 2329/15-БО-18 (далі - Договір), за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України продавцем за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити цей природний газ на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями;

- згідно з умовами пунктів 3.3, 3.4 Договору сторони узгодили, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами;

- згідно з пунктом 6.1 Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу;

- пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1 цього Договору він зобов'язується сплатити продавцю (крім суми заборгованості) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу;

- у пункті 9.3 Договору сторони погодили, що строк у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років;

- договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 11 Договору);

- додатковими угодами до Договору сторони вносили зміни до Договору в частині ціни на газ, порядку та умов проведення розрахунків, порядку та умов передачі газу;

- на виконання умов Договору продавець передав у власність покупця протягом січня - березня 2015 року та жовтня - грудня 2015 року природний газ на загальну суму 1 723 196,74 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу, проте покупець розрахувався за поставлений природний газ з простроченням виконання;

- у зв'язку з тим, що зобов'язання з оплати природного газу здійснювалося відповідачем з порушенням встановлених Договором строків оплати, позивачем нараховані відповідачу пеня, інфляційні втрати та 3% річних.

Вирішуючи спір в частині стягнення із Підприємства пені за прострочення виконання зобов'язання з оплати поставленого природного газу, суди попередніх інстанцій, зменшили розмір пені на 50 % та стягнули з відповідача на користь позивача 26 090,59 грн. пені (від суми пені, згідно з перерахунком суду - 52 181,18 грн.).

Причиною касаційного розгляду у даній справі стало питання щодо дотримання судами норм матеріального та процесуального права у вирішення спору в частині стягнення неустойки, а саме щодо зменшення розміру пені на 50 %.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статей 525, 526, частини першої статті 530 ЦК України та статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (стаття 611 ЦК України).

Згідно з приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (частина друга статті 551 ЦК України). Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 названого Кодексу).

У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати.

Частиною першою статті 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.

Відповідно до змісту наведених норм у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Місцевий та апеляційний господарські суди, повно і всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким надали необхідну оцінку, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, встановивши, що: відповідач є підприємством комунальної форми власності; сума основного боргу сплачена відповідачем у повному обсязі, проте з простроченням; основним джерелом коштів відповідача є надходження грошових коштів від бюджетних організацій, розрахунки яких залежать від субвенцій з державного бюджету; враховуючи скрутний фінансовий стан відповідача, - дійшли заснованого на законі висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені на 50 % (від суми пені, згідно з перерахунком суду - 52 181,18 грн.) з урахуванням принципу співрозмірності та з дотриманням балансу інтересів позивача та відповідача.

Вищий господарський суд України також враховує, що пеня є не основним боргом, а штрафними санкціями, при цьому нараховані позивачем 3% річних та інфляційні втрати спрямовані на компенсацію знецінення несвоєчасно сплачених відповідачем коштів.

Доводи Товариства не спростовують висновків, викладених у оскаржуваних судових рішеннях попередніх інстанцій. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Таким чином, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 10.11.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.12.2016 у справі № 912/3784/16 залишити без змін, а касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - без задоволення.

Суддя В. Палій

Суддя С. Бондар

Суддя В. Селіваненко