Постанова ВГСУ від 14.03.2017 року у справі №910/1368/16

Друк

Пошук

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2017 року Справа № 910/1368/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Малетича М.М.,

Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Актив"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 грудня 2016 року

у справі № 910/1368/16

господарського суду міста Києва

за позовом Приватного акціонерного товариства КП "Укренергомонтаж"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецекспорт",

третя особа Об'єднання підприємств електротехнічна корпорація "Елкор",

про стягнення коштів

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Актив"

про заміну сторони у виконавчому провадженні

за участю представників:

від позивача: не з'явилися

від відповідача: не з'явилися

від третьої особи: не з'явилися

від заявника (ТОВ "Енерго Актив"): Молічева Ю.К.

ВСТАНОВИВ:

У січні 2016 року Приватне акціонерне товариство КП "Укренергомонтаж" звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецекспорт" про стягнення 8 061 455,48 грн. заборгованості за договором поставки № 30-02/10-13 від 23 жовтня 2013 року, з яких: 7 937 500,00 грн. - передоплата, 123 955,48 грн. - 10% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11 лютого 2016 року позов задоволено повністю.

12 квітня 2016 року господарським судом міста Києва видано наказ про примусове виконання рішення господарського суду міста Києва від 11 лютого 2016 року, на виконання якого державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві відкрито виконавче провадження № ВП50863742.

28 листопада 2016 року до господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго Актив" із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні, в якій просив замінити на підставі ст. 25 ГПК України, ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" стягувача - Приватне акціонерне товариство КП "Укренергомонтаж" на стягувача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго Актив" у зв'язку з переходом до останнього за укладеним між ними договором відступлення права вимоги № 1-20/04 від 20 квітня 2016 року прав вимоги повернення передплати у розмірі 7 937 500,00 грн., 10% річних у розмірі 123 955,48 грн. та 410 400,00 грн. пені за прострочення виконання зобов'язання за договором поставки № 30-02/10-13 від 23 жовтня 2013 року, укладеним між позивачем та відповідачем у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12 грудня 2016 року (суддя Балац С.В.) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Актив" про заміну стягувача у виконавчому провадженні задоволено. Здійснено заміну сторони у виконавчому провадженні ВП № 50863742 з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 12 квітня 2016 року у справі № 910/1368/16, а саме: стягувача - Приватного акціонерного товариства КП "Укренергомонтаж" на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго Актив".

Не погоджуючись з винесеною господарським судом міста Києва ухвалою, Об'єднання підприємств електротехнічна корпорація "Елкор" - особа, яка не брала участь у справі, але яка вважає, що зазначена ухвала порушує її права, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду міста Києва від 12 грудня 2016 року.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26 грудня 2016 року (склад колегії суддів: Алданова С.О. - головуючий, Мартюк А.І., Мальченко А.О.) залучено до участі у справі в якості третьої особи - Об'єднання підприємств електротехнічна корпорація "Елкор". Апеляційну скаргу Об'єднання підприємств електротехнічна корпорація "Елкор" задоволено. Ухвалу господарського суду міста Києва від 12 грудня 2016 року скасовано. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Актив" про заміну стягувача у виконавчому провадженні №50863742 з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 12 квітня 2016 року відмовлено.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що уклавши договір відступлення права вимоги № 1-20/04 від 20 квітня 2016 року, ТОВ "Енерго Актив" та ПАТ КП "Укренергомонтаж" фактично замінили стягувача на стадії виконання судового рішення, а уступка права стягувача за рішенням суду шляхом укладення цивільно-правової угоди чинним законодавством не передбачена. Крім того, суд дійшов висновку про те, що заміна стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення по даній справі унеможливить виконання Приватним акціонерним товариством КП "Укренергомонтаж" своїх боргових зобов'язань, зокрема, на користь Об'єднання підприємств електротехнічна корпорація "Елкор", а майнові права останнього у разі такої заміни можуть бути порушені.

Не погодившись із зазначеною постановою апеляційного господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго Актив" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 грудня 2016 року, а ухвалу господарського суду міста Києва від 12 грудня 2016 року залишити без змін. В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України), у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1214 ГПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за заявою державного виконавця, приватного виконавця або за заявою сторони господарський суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Частиною 5 ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що в разі вибуття однієї зі сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

У розумінні ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження є завершальною стадією судового процесу, яка спрямована на примусове виконання судових рішень, тому заміна сторони на цій стадії відбувається як на підставі та в порядку, визначеному нормами ГПК України, так і згідно приписів Закону України "Про виконавче провадження".

Отже, наведені процесуальні норми надають право заінтересованій особі звернутися з відповідною заявою до господарського суду, який на будь-якій стадії судового процесу може здійснити процесуальне правонаступництво, зокрема, зумовлене заміною кредитора в зобов'язанні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судами 20 квітня 2016 року між Приватним акціонерним товариством КП "Укренергомонтаж" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго Актив" укладено договір відступлення права вимоги, за яким первісний кредитор передає новому кредитору, а новий кредитор приймає права вимоги повернення передплати у розмірі 7 937 500,00 грн., 10% річних у розмірі 123 955,48 грн. та 410 400,00 грн. пені за прострочення виконання зобов'язання за договором поставки № 30-02/10-13 від 23 жовтня 2013 року, укладеним між позивачем та відповідачем у справі.

Таким чином зазначений договір було укладено після прийняття господарським судом міста Києва рішення у даній справі про стягнення 7 937 500,00 грн. - передоплати за договором поставки № 30-02/10-13 від 23 жовтня 2013 року та 10% річних у розмірі 123 955,48 грн., яке, як встановлено судом апеляційної інстанції, не виконано станом на час розгляду заяви ТОВ "Енерго Актив" про заміну сторони у виконавчому провадженні. Тобто договір було укладено та заміна стягувача відбулась на стадії виконання судового рішення.

Зазначений договір відступлення права вимоги не містить умов щодо передачі первісним кредитором (позивачем у справі) новому кредитору прав вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецекспорт" щодо сплати судового збору, який був стягнутий за рішенням господарського суду міста Києва від 11 лютого 2016 року та за якими здійснюється примусове виконання органами Державної виконавчої служби на підставі наказу від 12 квітня 2016 року.

Встановивши наведені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що заява про заміну стягувача правонаступником задоволенню не підлягає з огляду на те, що заміна кредитора у зобов'язанні, як і саме зобов'язання, є інститутом цивільного права, а відносини, пов'язані з виконанням судового рішення характеру цивільно-правових не мають. Однак, уступка права стягувача за рішенням суду шляхом укладення цивільно-правової угоди чинним законодавством не передбачена. Крім того статтею 25 ГПК України не передбачено правонаступництво частини прав стягувача, оскільки в межах однієї господарської справи не може існувати двох стягувачів, один з яких не приймав участі у справі на стадії її судового розгляду та не був фактично, позивачем у справі.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою господарського суду Київської області від 23 листопада 2016 року у справі №911/3734/16 прийнято заяву про порушення справи про банкрутство відносно ПАТ КП "Укренергомонтаж" і на все майно та грошові кошти ПАТ КП "Укренергомонтаж" державним виконавцем накладений арешт та оголошено заборону на їх відчуження, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що заміна стягувача ПАТ КП "Укренергомонтаж" на ТОВ "Енерго Актив" у виконавчому провадженні має наслідком виведення активів стягувача з-під арешту та нанесення майнової шкоди кредиторам у справі про банкрутство, а також унеможливить виконання ПАТ КП "Укренергомонтаж" своїх боргових зобов'язань перед кредиторами.

Таким чином, суд апеляційної інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Актив" про заміну сторони виконавчого провадження та правильно скасував винесену місцевим господарським судом ухвалу від 12 грудня 2016 року.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання заявника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Актив" в касаційній скарзі на те, що згідно з положеннями ст. 106 ГПК України ухвала господарського суду міста Києва від 12 грудня 2016 року про заміну сторони виконавчого провадження не підлягає ні апеляційному, ні касаційному оскарженню, оскільки ухвала про здійснення процесуального правонаступництва на стадії виконання судового рішення є ухвалою, що забезпечує виконання рішення та фактично є його невід'ємною частиною, а тому заміна сторони у зобов'язанні (правонаступництво) на стадії виконавчого провадження є зміною судового рішення, передбаченого чинним законодавством, що оформлюється ухвалою (ст. 25 ГПК України).

Таким чином, оскарження ухвали про здійснення процесуального правонаступництва на стадії виконання судового рішення, як і оскарження ухвали про відмову у вчиненні такої процесуальної дії, слід розуміти як оскарження судового рішення. Крім того, у п. 61 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17 жовтня 2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (із змінами і доповненнями) роз'яснено, що з урахуванням приписів ч. 3 ст. 129 Конституції України ухвали місцевого господарського суду, які виносяться під час виконання судового рішення, неможливо оскаржити одночасно з оскарженням рішення господарського суду, відповідна ухвала, в тому числі й про відмову в заміні сторони виконавчого провадження, може бути оскаржена в апеляційному та в касаційному порядку, про що вірно зазначив суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові.

Доводи касаційної скарги висновків господарських судів не спростовують і підстав для скасування зазначеного судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України