ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2017 року Справа № 926/44/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя суддіПоляк О.І.(доповідач), Бакуліна С.В., Корсак В.А.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Чернівціобленерго"на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.12.2016 у справі№ 926/44/16 Господарського суду Чернівецької області за позовомПублічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Чернівціобленерго"доЧернівецької міської радипро визнання договору оренди землі № 899ю, укладеним в редакції типового договору, затвердженого Постановою КМУ "Про затвердження типового договору оренди землі" № 220 від 03.03.2004,

за участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Чернівціобленерго" (далі за текстом - ПАТ "ЕК "Чернівціобленерго") звернулось до Господарського суду Чернівецької області із позовом до Чернівецької міської ради про визнання договору оренди землі № 899ю, укладеним в редакції типового договору, затвердженого Постановою КМУ "Про затвердження типового договору оренди землі" №220 від 03.03.2004.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 02.11.2016 (суддя Скрипничук І.В.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.12.2016 (головуючий суддя Костів Т.М., Марко Р.І., Галушко Н.А.) позов задоволено частково, визнано укладеним договір оренди землі №899ю, в редакції наданій відповідачем.

Не погоджуючись із прийнятими у справі рішенням та постановою, Публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Чернівціобленерго", звернулось із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення, задовольнити позов та визнати укладеним договір оренди землі в редакції типового договору оренди землі, затвердженого постановою КМУ "Про затвердження типового договору оренди землі" №220 від 03.03.2004.

Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме статті 648 Цивільного кодексу України. Скаржник наголошує на недотриманні судами вимог статті 83 Господарського процесуального кодексу України, оскільки визнавши договір оренди землі укладеним в редакції відповідача, суд вийшов за межі заявлених позивачем вимог.

13.02.2016 до Вищого господарського суду України через засоби електронного зв'язку надійшло клопотання Чернівецької міської ради про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю забезпечення присутності представника відповідача у судовому засіданні. Вказане клопотання задоволенню не підлягає, оскільки: по-перше, відповідно до ч. 1 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи; по-друге, представники сторін не викликалися для участі в засіданні суду касаційної інстанції; по-третє, відкладення розгляду справи призведе до порушення строків розгляду касаційної скарги, передбачених ст. 111-8 Господарського процесуального кодексу України.

У судове засідання не з'явилися представники позивача та відповідача, незважаючи на те, що сторони повідомлено належним чином про дату, час та місце проведення судового засідання.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно ПАТ "ЕК "Чернівціобленерго" є власником нежитлової будівлі (трансформаторної підстанції) по вул. Героїв Майдану, 41 А в м. Чернівці.

03.02.2015 Чернівецькою міською радою прийнято рішення №639, яким затверджено ПАТ "Енергопостачальна компанія "Чернівціобленерго" проект відведення земельної ділянки по вул. Героїв Майдану, 41 А, площею 0,0050 га терміном на 5 років для обслуговування трансформаторної станції.

Пунктом 2 цього рішення міської ради зобов'язано ПАТ "ЕК "Чернівціобленерго" впродовж 90 календарних днів з дня прийняття цього рішення укласти з Чернівецькою міською радою договори оренди землі та сплатити плату за фактичне користування земельними ділянками за минулий період в еквіваленті орендної плати за земельні ділянки, що надаються в оренду, яку власник землі (територіальна громада міста Чернівців) міг отримати при своєчасному та належному оформленні правовстановлюючих документів на земельні ділянки відповідно до чинного законодавства України.

У пункті 2.1. даного рішення зазначено, що умовами договорів оренди землі передбачити нарахування плати за фактичне користування земельними ділянками за минулий період з дати прийняття рішень Чернівецької міської ради про надання ПАТ "ЕК"Чернівціобленерго" дозволів на складання проектів відведення земельних ділянок в оренду до дати реєстрації договорів оренди землі в Чернівецькій міській раді, з врахуванням сплаченого земельного податку.

Пунктом 2.2. рішення міської ради встановлено термін сплати плати за фактичне користування земельними ділянками за минулий період до 31.01.2016.

Пунктом 2.4. цього рішення передбачено, що у разі неукладення договорів оренди землі між Чернівецькою міською радою та ПАТ "ЕК "Чернівціобленерго" в зазначений термін (впродовж 90 календарних днів з дня оренди землі та сплати податку за фактичне користування земельними ділянками за минулий період) рішення вважається неукладеним.

Однак, як зазначає позивач у позовній заяві, проект договору оренди землі на вказану земельну ділянку відповідачем не був наданий позивачу для погодження та підписання.

Позивач, керуючись статтею 641 Цивільного кодексу України, статями 174, 179, 181 Господарського кодексу України, статтями 2, 14 Закону України "Про оренду землі", Постановою Кабінету Міністрів України №220 від 03.03.2004 "Про затвердження типового договору оренди землі" передав до Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради Договір оренди землі від 10.11.2015 № 899ю, підписаний сторонами ПАТ "ЕК "Чернівціобленерго" в трьох примірниках в редакції типового договору оренди землі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України.

Оскільки відповідач у встановлені статтею 181 Господарського кодексу України не повернув позивачу підписаний примірник договору оренди землі чи протокол розбіжностей і не повідомив про його відмову від підписання договору оренди землі, наведені обставини слугували підставою для звернення із відповідним позовом до суду.

В подальшому, під час розгляду справи у суді першої інстанції, відповідач наголошував на необхідності доповнення запропонованої позивачем редакції типового договору, що є предметом спору, Особливими умовами наступного змісту:

"Орендар сплачує одноразовий внесок на розвиток соціально-культурної інфраструктури м. Чернівців за фактичне користування земельною ділянкою на розрахунковий рахунок: Чернівецьке УК м. Чернівці (цільові фонди, утворені органами місцевого самоврядування), код ЄДРПОУ 37978173, р/р 31513931700002 в ГУДКСУ у Чернівецькій області, МФО 0856135, код платника: 50110000, 01-ДМБК та ЗВ на рахунок соціально-культурної інфраструктури міста від об'єктів господарювання.

Одноразовий внесок нараховується за три попередні роки, що передують дню набрання рішення у даній справі законної сили та розраховується за формулою: розмір орендної плати за один день помножити на кількість днів фактичного користування та відняти (в разі наявності) суму сплаченої плати за землю (земельний податок, орендна плата) за відповідний період. Орендар сплачує одноразовий внесок до 31.12.2017".

Однак, на думку позивача, запропоновані відповідачем Особливі умови, порушують принцип добросовісності, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків та завдають шкоду ПАТ "ЕК "Чернівціобленерго".

Розглядаючи спір по суті, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог шляхом визнання укладеним договору оренди землі №899ю в редакції, запропонованій відповідачем.

Приймаючи рішення та постанову, суди керувалися приписами статей 631, 638 Цивільного кодексу України, статі 15 Закону України "Про оренду землі" та пунктами 4.9-4.11 Положення про оренду та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки у м. Чернівцях, затвердженого рішенням 33 сесії Чернівецької міської ради V скликання № 715 від 23.10.2008.

Судами встановлено, що згідно з пунктом 4.9 Положення орендар сплачує одноразовий внесок на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста за фактичне користування земельною ділянкою з дати прийняття рішення сесії про надання йому дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки в оренду за рахунок земель запасу міста до дати укладення договору оренди землі.

Пунктом 4.10. Положення визначено, що при переході права власності на будівлю або споруду одноразовий внесок справляється з дня виникнення права власності на будівлю або споруду до дати укладання Договору оренди землі.

Згідно п.4.11. передбачено, що нарахування суми одноразового внеску здійснюється відповідно до порядку розрахунку річної орендної плати за земельні ділянки. Розрахунок одноразового внеску на розвиток інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури міста оформляється додатком № 2 до договору оренди землі, затвердженого рішенням міської ради від 23.10.2008 № 715.

За встановлених обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про правомірність включення до договору оренди умови про сплату одноразового внеску та відповідальності за його несплату.

Судами зауважено, що наявність у Типовому договорі оренди землі, який затверджений рішенням 33 сесії Чернівецької міської ради V скликання від 23.10.2007 №715, умови про сплату одноразового внеску за фактичне користування земельною ділянкою не суперечить вимогам статті 179 Господарського кодексу України, статтям 14, 16 Закону України "Про оренду землі" та Постанові Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 "Про затвердження типового договору оренди землі" №220, адже дана норма не змінює визначені законом істотні умови договору оренди, а лише врегульовує питання сплати за фактичне користування землею за період до укладення договору, що не заборонено законодавством та доповнює типові умови договору оренди, не змінюючи їх.

Переглядаючи справу у касаційному порядку, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що судами передчасно визнано укладеним договір оренди землі №899ю, у запропонованій відповідачем редакції.

Як урегульовано статтею 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:

вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;

типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 181 Господарського кодексу України визначено загальний порядок укладання господарських договорів.

Так, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Як унормовано статтею 187 Господарського кодексу України, спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Таким чином, виокремлюють такі категорії спорів:

1) спір про врегулювання розбіжностей, які залишилися непогодженими, а тому передаються на розгляд до суду як за згодою сторін, так і у випадку обов'язковості договору за заявою заінтересованої сторони, що направляла протокол розбіжностей;

2) спір про спонукання зобов'язаної сторони, яка ухиляється від укладення договору і який водночас є обов'язковим для неї, укласти такий договір.

Розглядаючи заявлені ПАТ "ЕК "Чернівціобленерго" позовні вимоги, суди так і не з'ясували суть правовідносин та не встановили який саме виник спір: про врегулювання розбіжностей, чи про спонукання іншої сторони до укладення договору.

Господарськими судами встановлено, що 03.02.2015 Чернівецькою міською радою прийнято рішення №639, яким затверджено ПАТ "Енергопостачальна компанія "Чернівціобленерго" проект відведення земельної ділянки по вул. Героїв Майдану, 41 А, площею 0,0050 га терміном на 5 років для обслуговування трансформаторної станції.

13.11.20115 позивач листом N9/4067 надіслав на адресу відповідача проект договору оренди землі на зазначену земельну ділянку в трьох примірниках, які були підписані позивачем та відповідають вимогам Закону України "Про оренду землі". Проте відповідач у двадцятиденний строк надісланий проект договору оренди землі не підписав та не повернув позивачеві.

Такі дії відповідача слугували передумовою для звернення із позовом. Задовольняючи позов, судами так і не було з'ясовано, які права позивача порушено радою та у який спосіб вони мають бути захищені. Судами не досліджено, чи дійсно рада ухиляється від підписання згаданого договору, які для цього є причини.

У позовній заяві ПАТ "ЕК "Чернівціобленерго" наголошує на тому, що відсутність відповіді на надісланий раді лист із проектами договору оренди землі є підставою для укладення згаданого договору на підставі рішення суду у редакції Типового договору оренди землі, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №220 від 03.03.2004, оскільки такий договір, на його переконання відноситься до договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі прямої вказівки закону. Суди не надали належної юридичної оцінки наведеним вимогам позивача.

При цьому, судами не встановлено для якої із сторін спору укладення договору оренди землі є обов'язковим - ради, яка прийняла рішення про передачу земельної ділянки в оренду та ухиляється від укладення договору в редакції відповідача, чи особи, яку рішенням про надання землі в оренду зобов'язано укласти з радою відповідний договір, тобто яка є зобов'язаною. Ці питання так і залишилися судами нез'ясованими.

Натомість, розглядаючи різні редакції договору оренди землі запропоновані як позивачем (тобто у редакції Типового договору оренди землі, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №220 від 03.03.2004), так і відповідачем (тобто у редакції Типового договору оренди землі, який затверджений рішенням 33 сесії Чернівецької міської ради V скликання від 23.10.2007 №715), суди фактично розглянули спір про врегулювання розбіжностей, проте, такі вимоги позивачем заявлені не були, тобто суд вийшов за межі позовних вимог.

При цьому, за приписами частини 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Крім цього, відповідно до статті 648 Цивільного кодексу України зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту.

Розглядаючи справу, суди першої та апеляційної інстанції не з'ясували чинність рішення Чернівецької міської ради від 03.02.2015 №1501, яким ПАТ "ЕК"Чернівціобленерго" надано спірну земельну ділянку в оренду, не надано належної юридичної оцінки доводам позивача щодо визнання незаконним згаданого рішення в частині зобов'язання товариства сплатити разовий внесок за фактичне користування земельною ділянкою (арк. 187).

Колегія суддів вважає за необхідне наголосити на такому.

Як унормовано статтею 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно з вимогами статті 15 Закону України "Про оренду землі" ціною договору оренди є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Водночас, відповідно до пункту 14.1.147 Податкового кодексу України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Жодний нормативно-правовий акт не оперує таким поняттям як сплата за фактичне користування земельною ділянкою та не покладає на користувача земельної ділянки обов'язку здійснити такий платіж у період з моменту прийняття радою відповідного рішення про надання земельної ділянки в оренду і до моменту укладення договору оренди.

Верховний суд України у постанові від 14.09.2016 у справі №703/5377/14-ц висловив правову позицію про те, що у випадку неукладення договору оренди, суперфіцію або інших правочинів як правових підстав для користування земельною ділянкою з вини користувача настають правові наслідки, передбачені статтею 157 Земельного кодексу України та Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 №284.

Відповідно до частини 1 статті 626, частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як уже було зазначено, суди попередніх інстанцій, визнавши договір оренди землі укладеним в редакції відповідача, зобов'язали ПАТ "ЕК "Чернівціобленерго" сплатити одноразовий внесок на розвиток соціально-культурної інфраструктури, який розраховується за формулою: розмір орендної плати за один день помножити на кількість днів фактичного користування та відняти (в разі наявності) суму сплаченої плати за землю (земельний податок, орендна плата) за відповідний період.

Однак, формула, якою визначається розмір такого внеску містить неоднозначні у тлумаченні дані. Так, орендна плата, взята за основу для розрахунку такого внеску не мітить прив'язки до розміру встановленої нормативної грошової оцінки земельної ділянки за відповідний період, а відтак не зрозуміло чи була вона сталою ці три роки фактичного користування земельною ділянкою, чи ні. Не зазначено і відсоток, необхідний для розрахунку орендної плати та необхідність врахування інфляційної складової.

Таким чином, господарськими судами попередніх інстанцій не обгрунтовано застосування у формулі розрахунку внеску на розвиток соціально-культурної інфраструктури орендної плати, що зафіксована в спірному договорі, до правовідносини, які виникли до укладення вказаного договору.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не з'ясували всі суттєві обставини справи, що мають значення для вирішення спору, не надали їм в порушення статті 43 Господарського процесуального кодексу України належної юридичної оцінки, у зв'язку з чим дійшли передчасних висновків.

В силу вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на вищезазначене, Вищий господарський суд України вважає за необхідне скасувати прийняті у справі судові рішення з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно з'ясувати всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для їх розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від цього прийняти обґрунтоване та законне рішення.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Чернівціобленерго" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.12.2016 у справі №926/44/16 задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.12.2016 та рішення Господарського суду Чернівецької області від 02.11.2016 у справі №926/44/16 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Господарського суду Чернівецької області.

Головуючий суддя О.І. Поляк

Судді С.В. Бакуліна

В.А. Корсак