ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2014 року Справа № 39/193-72/323-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Кочерової Н.О.,

Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Буревісник майбутнього"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 04 листопада 2013 року

у справі № 39/193-72/323-2012

господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Буревісник майбутнього"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Екстрім ЛТД"

про стягнення 1094373,05 грн.

за участю представників

позивача - не з'явились

відповідача - Мельник С.Р.

третьої особи - не з'явились

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Буревісник майбутнього" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой" про стягнення заборгованості у розмірі 1094373,05 грн.

Справа розглядалась судам неодноразово.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06 серпня 2013 року (суддя Кирилюк Т.Ю.) залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04 листопада 2013 року (судді: Матрюк А.І., Зубець Л.П., Чорна Л.В.) у справі №39/193-72/323-2012 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою, товариство з обмеженою відповідальністю "Буревісник майбутнього" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 04 листопада 2013 року змінити, задовольнивши повністю позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Буревісник майбутнього".

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 12 січня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Солстрой" (підрядником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екстрім ЛТД" (субпідрядником) було укладено договір підряду № 12/01-06.

Відповідно до пункту 1.1 договору підряду № 12/01-06 від 12 січня 2010 року субпідрядник зобов'язався організувати та виконати повний комплекс електромонтажних робіт з використанням власних матеріалів та обладнання, необхідних для введення об'єкту "Будівництво торгівельного комплексу по вул. Полярній в Оболонському районі міста Києва" в експлуатацію, у відповідності із додатками до цього Договору, ДБН України та вимогами Генпідрядника, Замовника будівництва, у терміни передбачені даним Договором.

Відповідно до пункту 1.2 договору №12/01-06 відповідач зобов'язався прийняти та оплатити якісно виконані на умовах договору роботи в стані "під ключ".

Відповідно до пунктів 3.1 та 2.1 договору №12/01-06 від 12 січня 2010 року третя особа зобов'язалась виконати весь комплекс робіт загальною вартістю 8 443 734,45 гривень у термін з 25 березня 2010 року по 25 червня 2010 року.

Відповідно до п. 4.2.1 договору підряду № 12/01-06 від 12 січня 2010 року розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі підписаних підрядником (відповідачем) ф. № КБ-2в, КБ-3, які подає субпідрядник (третя особа) не пізніше 25 числа звітного місяця, а підрядник розглядає і підписує протягом 5 днів з дати отримання, або надає мотивовану відмову від приймання робіт. Підрядник розраховується з субпідрядником за виконані роботи, з урахуванням авансових платежів (за їх наявності), в 15-денний термін після підписання підрядником акту про прийняття виконаних робіт та надходження від генпідрядника/замовника будівництва коштів, шляхом безготівкового перерахунку коштів на його розрахунковий рахунок.

Предметом спору у даній справі є позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Буревісник майбутнього" про стягнення заборгованості за виконані підрядні роботи на підставі договору, право вимагати які, набуто позивачем на підставі договору відступлення права вимоги (цесії) №1-2011 від 27 жовтня 2011року.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідносини, у яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Цими ж статтями передбачено також, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 1 ст.837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як вже зазначалось вище у п.4.2.1. договору сторонами погоджено, що передача виконаних субпідрядником робіт і приймання їх підрядником оформлюється щомісячними актами виконаних підрядних робіт (форми №КБ-2в та №КБ-3), які згідно даного пункту і є підставою для здійснення розрахунку за виконані підрядні роботи.

Крім того, відповідно до п.4.6. договору остаточний розрахунок за виконані роботи, передбачені цим договором, підрядник здійснює тільки після надання субпідрядником документації, що підтверджує якість використаних матеріалів, передачі виконавчої документації у повному обсязі.

Судами встановлено та матеріалами справи підтверджується, що Акт №1/ЕК0000191 виконаних підрядних робіт за червень 2010 року та Акт № ЕК 0000253 виконаних підрядних робіт за вересень 2010 року, які були підписані відповідачем та відображали виконання робіт на загальну суму 7349361,40 гривень, були повністю оплачені останнім. Натомість, Акт виконаних підрядних робіт за грудень 2010 року відповідачем не підписаний та не оплачений.

Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України "Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві" №554 від 04 грудня 2009 року затверджено примірні форми первинних облікових документів у будівництві №КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" та № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати", а також запроваджено застосування примірних форм первинних облікових документів у будівництві з моменту прийняття наказу про їх затвердження.

Положеннями чинного в Україні законодавства встановлено, що реквізитами примірної форми №КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" є найменування робіт і витрат, обгрунтування (шифр і № позиції нормативу), одиниця виміру, кількість, поточна ціна одиниці виміру, що включає в себе заробітну плату та експлуатацію машин та механізмів, сума виконаних робіт у грн., а також витрати праці робітників будівельників на обсяг робіт (люд.-год.) та витрати праці робітників, що обслуговують машини, на обсяг робіт (люд.-год.).

При цьому, як вже зазначалось, сторони погодили, що передача-приймання виконаних підрядних робіт здійснюється шляхом підписання відповідних актів форми №КБ-2в та №КБ-3. Проте зі змісту наявного у матеріалах справи спірного акту виконаних робіт за грудень 2010 року вбачається, що їх форма встановленим вимогам закону не відповідає. Акт форми КБ-3 за грудень 2010 року, який повинен містити інформацію про вартість виконаних будівельних робіт у матеріалах справи відсутній. А твердження позивача про необов'язковість використання зазначених форм актів прийняття-передачі та довідок про вартість робіт не має правового підґрунтя, оскільки обов'язковість цих форм встановлена укладеним господарським договором.

Судами встановлено, що акт довільної форми за грудень 2010 року, який не має підпису відповідача не є належним доказом виконання третьою особою робіт у зазначений в цьому акті періоді часу.

З огляду на вищезазначене, відсутні правові підстави для твердження про настання у відповідача обов'язку провести розрахунки за цим документом, оскільки згідно договору підряду № 12/01-06 від 12 січня 2010 року право отримати оплату та кореспондований обов'язок її здійснити виникають з моменту підписання актів приймання робіт за формою КБ-2в та довідок про вартість цих робіт за формою КБ-3.

Відтак, колегія суддів погоджується з обгрунтованими висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову.

Доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законної та обґрунтованої постанови колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне також зазначити, що відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Натомість, відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, оскільки це суперечить меті касаційного перегляду справи, що полягає у перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи те, що решта доводів заявника касаційної скарги фактично зводиться до переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції з огляду на вимоги ст.ст.1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що під час вирішення спору, судами попередніх інстанцій правильно встановлені усі обставини, що мають значення для справи, їм надана вірна юридична оцінка, норми права застосовані вірно, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів.

За наведених вище обставин, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційної скарги, а тому постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

На підставі зазначеного вище і керуючись ст.ст. 1115,1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Буревісник майбутнього" залишити без задоволення.

2.Постанову Київського апеляційного господарського суду від 04 листопада 2013 року зі справи № 39/193-72/323-2012 залишити без змін.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді Н. О. Кочерова

С. С. Самусенко