ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2017 року Справа № 5011-44/1491-2012(910/14309/15)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Панової І.Ю.,суддів:Короткевича О.Є., Погребняка В.Я,розглянувши касаційну скаргу Громадської організації "Фонд сприяння захисту інвалідів, дітей та сиріт"на ухвалуГосподарського суду міста Києва від 08.11.2016та постанову у справіКиївського апеляційного господарського суду від 08.02.2017 № 5011-44/1491-2012(910/14309/15) Господарського суду міста Києва за заявоюОСОБА_4доБлагодійної організації "Благодійний фонд інвалідів та сиріт"провизнання банкрутом за участю представників сторін: представник Благодійної організації "Благодійний фонд інвалідів та сиріт" - Матвійчук Д.В.; представники Громадської організації "Фонд сприяння захисту інвалідів, дітей та сиріт" - Власова О.О., Поздняков П.В.; ОСОБА_8; представник ОСОБА_8 - ОСОБА_9

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2016 у справі № 5011-44/1491-2012 (суддя Пасько М.В.) задоволено частково заяву Благодійної організації "Благодійний фонд інвалідів та сиріт" (далі - БО "Благодійний фонд інвалідів та сиріт", позивач) про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 15.05.2013 в межах справи № 5011-44/1491-2012.

Визнано недійсним Договір купівлі-продажу нежилих приміщень, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 з № 1 по № 9 (групи приміщень № 13), загальною площею 72,40 кв. м, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коваленко О.М., за реєстровим номером 521 від 15.05.2013.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, Громадська організація "Фонд сприяння захисту інвалідів, дітей та сиріт" (далі - ГО "Фонд сприяння захисту інвалідів, дітей та сиріт", відповідач) звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.11.2016 в частині визнання недійсним Договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 15.05.2013 та в позові БО "Благодійний фонд інвалідів та сиріт" про визнання недійсним Договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 15.05.2013 відмовити в повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2017 у справі № 5011-44/1491-2012 (головуючий суддя: Сотніков С.В., суддя Іоннікова І.А., суддя Андрієнко В.В.) апеляційну скаргу Громадської організації "Фонд сприяння захисту інвалідів, дітей та сиріт" залишено без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.11.2016 у справі № 5011-44/1491-2012 про визнання недійсним Договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 15.05.2013, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коваленко О.М. за реєстровим номером 521, залишено без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ГО "Фонд сприяння захисту інвалідів, дітей та сиріт" звернулась до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, просила скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.11.2016, в частині визнання недійсним Договору купівлі-продажу нежилих приміщень, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 з № 1 по № 9 (групи приміщень № 13), загальною площею 72,40 кв. м, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коваленко О.М., за реєстровим номером 521 від 15.05.2013, та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2017 у справі № 5011-44/1491-2012, і прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 62, 124 Конституції України, ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), ст. 92 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.ст. 32, 33, 43, 115 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Переглянувши у касаційному порядку оскаржувані судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій в оскаржуваних ухвалі та постанові, ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2012 за заявою ОСОБА_4 порушено провадження у справі № 5011-44/1491-2012 про банкрутство БО "Благодійний фонд інвалідів та сиріт".

Постановою Господарського суду міста Києва від 08.08.2014 у справі № 5011-44/1491-2012, зокрема, визнано БО "Благодійний фонд інвалідів та сиріт" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Бандуру І.В.

У червні 2015 року до господарського суду міста Києва надійшла позовна заява БО "Благодійний фонд інвалідів та сиріт" до ГО "Фонд сприяння захисту інвалідів, дітей та сиріт" про визнання договору недійсним, в якій позивач просив задовольнити позовні вимоги повністю, визнати недійсним Договір купівлі-продажу нежилих приміщень від 15.05.2013, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 з № 1 по № 9 (групи приміщень № 13), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коваленко О.М. за реєстровим номером 521 від 15.05.2013 (далі - Договір) на підставі ч. 1 ст. 215 та ч. ч. 2, 5 ст. 203 ЦК України; застосувати правові наслідки недійсності правочину та зобов'язати відповідача повернути позивачеві нежилі приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 з № 1 по № 9 (групи приміщень № 13) загальною площею 72,40 кв.м.; стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 10 650,00 грн та 5 000,00 грн витрат на оплату послуг адвоката.

В подальшому до господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій останній відмовився від позовних вимог в частині зобов'язання відповідача повернути позивачеві нежилі приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 з № 1 по № 9 (групи приміщень № 13) загальною площею 72,40 кв.м., та просив господарський суд визнати недійсним Договір купівлі-продажу нежилих приміщень, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 з № 1 по № 9 (групи приміщень № 13), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коваленко О.М. за реєстровим номером 521 від 15.05.2013; стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1 218,00 грн та 5 000,00 грн витрат на оплату послуг адвоката.

Позовна заява обґрунтована тим, що спірний договір укладений з боку позивача особою з перевищенням наданих їй повноважень; Договір укладений не з метою реального настання правових наслідків, що обумовлені ним, а з метою виведення приміщень, купівля-продаж яких є предметом спірного договору, з ліквідаційної маси для уникнення погашення законних вимог кредиторів в процедурі банкрутства позивача; умовами Договору не встановлено а ні способу, а ні порядку проведення розрахунків за ним, оскільки п. 6 вказаного договору встановлює, що плату за спірні приміщення позивач отримав до дати укладення спірного договору, а розрахунок за договором був проведений шляхом видачі відповідачем на ім'я позивача 07.05.2013 простого векселя серії АА 2520492 на суму 471 000 грн., який до виконання було пред'явлено після незаконного припинення позивача та, відповідно, припинення повноважень ліквідатора позивача Зорі О.І.

На думку ліквідатора, вказані вище обставини свідчать про фіктивність спірного правочину, а відтак, він має бути визнаний недійсним в силу приписів ст. 234 ЦК України.

13.09.2016 до господарського суду надійшла заява позивача про доповнення до позовних вимог, в якій позивач просив: - визнати недійсним Договір купівлі-продажу нежилих приміщень, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 з № 1 по № 9 (групи приміщень № 13), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коваленко О.М. за реєстровим номером 521 від 15.05.2013; - визнати недійсним Договір купівлі-продажу нежилих приміщень від 25.07.2013, укладений між ГО "Фонд сприяння захисту інвалідів, дітей та сиріт" та ОСОБА_8, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Савоновою О.М., зареєстрований в реєстрі за № 884; - витребувати нерухоме майно, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 з № 1 по № 9 (групи приміщень № 13), загальною площею 72,40 кв. м. від ОСОБА_8 та передати її у власність БО "Благодійний фонд інвалідів та сиріт".

Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За приписами частин 1-5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Розглядаючи позовну заяву БО "Благодійний фонд інвалідів та сиріт" про визнання недійсним Договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 15.05.2013 в межах справи № 5011-44/1491-2012 про банкрутство БО "Благодійний фонд інвалідів та сиріт", суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі від 08.11.2016 встановив, що 15.05.2013 між БО "Благодійний фонд інвалідів та сиріт" (продавець) та ГО "Фонд сприяння захисту інвалідів, дітей та сиріт" (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежилих приміщень, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коваленко О.М. за реєстровим номером 521 від 15.05.2013, за умовами якого продавець передає у власність (продає), а покупець приймає від продавця нежилі приміщення (в літ. А.) з № 1 по № 9 (групи приміщень № 13), загальною площею 72,40 кв. м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, і оплачує його вартість за ціною та у порядку, передбачених цим договором (п. 1).

Судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові від 08.02.2017 встановлено, що на момент порушення справи про банкрутство нежиле приміщення площею 72,40 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, належало боржнику - БО "Благодійний фонд інвалідів та сиріт" на праві власності, про що свідчать правовстановлюючі документи (договір купівлі-продажу від 28.11.2007) та витяг про державну реєстрацію прав станом на 10.09.2012.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Колегією суддів апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові встановлено, що спірний Договір укладено ліквідатором БО "Благодійний фонд інвалідів та сиріт" Зорею Олексієм Івановичем на підставі рішення загальних зборів членів благодійної організації в особі ОСОБА_14, оформлене протоколом № 2 від 18.04.2013, про дозвіл на реалізацію нерухомого майна та затвердження його вартості.

Ліквідатор БО "Благодійний фонд інвалідів та сиріт" Зоря Олексій Іванович діяв згідно та на підставі рішення від 02.02.2011 загальних зборів членів БО "Благодійний фонд інвалідів та сиріт" (протокол № 02/02 від 02.02.2011) про ліквідацію організації та призначення ліквідатора.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, одночасно загальними зборами ГО "Фонд сприяння захисту інвалідів, дітей та сиріт" в особі Потапенко Ю.В., ОСОБА_14 та ОСОБА_16 було прийнято рішення, оформлене протоколом № 3 від 18.04.2013, про купівлю у БО "Благодійний фонд інвалідів та сиріт" нежилого приміщення загальною площею 72,40 кв. м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, за ціною 471 600,00 грн., та доручення голові правління Потапенко Юлії Вікторівні укласти відповідний договір.

Відповідно до п. 6 Договору, продаж нежилих приміщень вчинено за домовленістю сторін за ціною 471 600,00 грн, яку продавець отримав до підписання цього Договору. На час підписання цього договору, сторони не мають одна до одної жодних претензій щодо проведення розрахунків.

Із зазначеного, суд першої інстанції зробив висновок, що укладеним договором не було визначено а ні способу, а ні порядку проведення розрахунків між сторонами.

Судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові встановлено, що на виконання умов оспорюваного Договору, 15.05.2013 боржник відчужив на користь ГО "Фонд сприяння захисту інвалідів, дітей та сиріт" нежитлові приміщення загальною площею 72,40 кв. м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, за ціною 471 600,00 грн.

Також, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в якості оплати за придбані приміщення ГО "Фонд сприяння захисту інвалідів, дітей та сиріт" емітовано на користь БО "Благодійний фонд інвалідів та сиріт" в особі ліквідатора Зорі О.І. простий вексель серії АА № 2520492 від 07.05.2013 на суму 471 600,00 грн. про сплату грошових коштів не пізніше 30.07.2013.

Виходячи із вимог ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні", суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі зазначив, що обов'язковою умовою видачі векселів є наявність договору із застереженням у його письмовому тексті про можливість проведення вексельних розрахунків.

Проте, як встановлено господарським судом в ухвалі від 08.11.2016 оспрорюваним Договором купівлі-продажу нежилих приміщень від 15.05.2013 не встановлено можливості проведення розрахунків із застосуванням векселів, а в матеріалах справи відсутній акт приймання-передачі векселя.

Разом з тим, судом другої інстанції встановлено, що згідно видаткового касового ордеру від 25.07.2013 ГО "Фонд сприяння захисту інвалідів, дітей та сиріт" видала з каси організації грошові кошти в сумі 471 600,00 грн. на користь боржника в особі ліквідатора Зорі О.І., про що свідчать підписи представників сторін (голови правління Потапенко Ю.В. та ліквідатора Зорі О.І.), скріплені печатками організацій.

25.07.2013 ліквідатор Зоря О.І. прийняв в касу організації від ГО "Фонд сприяння захисту інвалідів, дітей та сиріт" грошові кошти в сумі 471 600,00 грн. на підставі договору купівлі-продажу, про що свідчить копія квитанції до прибуткового касового ордера № 1 від 25.07.2013.

Згідно довідки банківської установи, рух коштів по рахунку № 2600531306/980, який належить БО "Благодійний фонд інвалідів та сиріт" за період 05.08.2008 по 12.07.2014 в Публічному акціонерному товаристві "Діамантбанк" не здійснювався.

Таким чином, апеляційним господарським судом встановлено, що матеріали справи свідчать, що Зоря О.І., виконуючи обов'язки ліквідатора БО "Благодійний фонд інвалідів та сиріт" на підставі рішення загальних зборів членів благодійної організації (протокол № 02/02 від 02.02.2011), отримав грошові кошти в сумі 471 600,00 грн. від покупця нерухомого майна за спірним договором, внісши їх до каси організації, про що оформив квитанцію до прибуткового касового ордера № 1 від 25.07.2013, проте, сторонами не подано докази на підтвердження використання одержаних від продажу майна боржника грошових коштів в порядку ст. 112 ЦК України, тобто на погашення в порядку черговості вимог кредиторів.

Враховуючи правовідносини що склались між сторонами, керуючись ст. 180 ГК України, ст.ст. 203, 215 ЦК України, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі від 08.11.2016 дійшов висновку, зокрема, про наявність підстав для визнання недійсним Договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 15.05.2013 та задоволення заяви БО "Благодійний фонд інвалідів та сиріт" в межах справи № 5011-44/1491-2012 в частині визнання недійсним Договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 15.05.2013, оскільки, на його думку зміст правочину суперечить вказаним вище актам цивільного законодавства, а також порушує право власності позивача на спірне майно шляхом його неправомірного відчуження.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Окрім вищезазначеного, судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові від 08.02.2017 встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2012 порушено провадження у справі № 5011-44/1491-2012 про банкрутство БО "Благодійний фонд інвалідів та сиріт", п. 5 резолютивної частини якої заборонено посадовим особам боржника вчиняти дії щодо відчуження майна, реорганізації чи ліквідації юридичної особи, укладення угод про зазначене з іншими суб'єктами підприємницької діяльності. Заборонено посадовим особам боржника або власнику його майна чи уповноваженому ним органу або іншим особам вчиняти певні дії щодо майнових активів боржника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2012 провадження у справі № 5011-44/1491-2012 про банкрутство Благодійної організації "Благодійний фонд інвалідів та сиріт" було припинено.

Ухвалою від 05.06.2012 Київський апеляційний господарський суд прийняв до провадження апеляційну скаргу на увалу Господарського суду міста Києва від 14.05.2012.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2013 було скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.05.2012, матеріали справи направлено до суду першої інстанції для подальшого розгляду.

Ухвалою підготовчого засідання Господарського суду міста Києва від 05.07.2013 визнано безспірні грошові вимоги ОСОБА_4 до БО "Благодійний фонд інвалідів та сиріт" у розмірі 558 685,92 грн; зобов'язано ОСОБА_4 подати до офіційних друкованих органів у десятиденний строк за свій рахунок оголошення про порушення справи про банкрутство БО "Благодійний фонд інвалідів та сиріт"; введено процедуру розпорядження майном БО "Благодійний фонд інвалідів та сиріт" та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Бандуру І.В.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

За змістом положень ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Частиною 1 статті 4-5 ГПК України визначено, що господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових для виконання на всій території України рішень, ухвал, постанов.

Згідно вимог ч. 1 ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими для виконання на всій території України.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 129 Конституції України основною засадою судочинства є законність, яка є загальноправовим принципом.

Принцип законності означає, зокрема, що суд при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до правовідносин, що є предметом судового розгляду. При цьому обов'язковою умовою судочинства є додержання норм процесуального права, які регламентують певні судові процедури, що гарантують реалізацію права на судовий захист і забезпечують досягнення цілей судочинства та законності судової діяльності.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що якщо судовий акт скасовано судом апеляційної інстанції як незаконний, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.

Тому, в зв'язку із скасуванням постановою суду апеляційної інстанції від 28.05.2013, яка набрала законної сили на підставі ст. 105 ГПК України з дня її прийняття, ухвали Господарського суду міста Києва від 14.05.2012 про припинення провадження у справі про банкрутство, суд апеляційної інстанції дійшов в оскаржуваній постанові від 08.02.2017 правомірного висновку, що процедура банкрутства Благодійної організації "Благодійний фонд інвалідів та сиріт" є чинною з моменту її порушення ухвалою господарського суду міста Києва від 10.02.2012.

Отже, з моменту порушення провадження у справі № 5011-44/1491-2012 про банкрутство Благодійної організації "Благодійний фонд інвалідів та сиріт", а саме - 10.02.2012, майно боржника перебуває в особливому правовому режимі, відповідно до якого застосуванню підлягають спеціальні норми Закону України "Про відновлення платоспроможності божника або визнання його банкрутом".

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржникам або визнання його банкрутом" (в редакції Закону чинній на момент порушення провадження у даній справі) господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників провадження у справі про банкрутство чи за своєю ініціативою вживати заходів щодо забезпечення вимог кредиторів.

Господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або з власної ініціативи може заборонити укладати без згоди арбітражного керуючого угоди, а також зобов'язати боржника передати цінні папери, валютні цінності, інше майно на зберігання третім особам або вжити інших заходів для збереження майна, про що виноситься ухвала.

Заходи щодо забезпечення вимог кредиторів діють відповідно до дня введення процедури санації і призначення керуючого санацією, або до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора, або до затвердження господарським судом мирової угоди, або до дня винесення ухвали про відмову у визнанні боржника банкрутом.

Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За приписами частин 1-5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла в оскаржуваній постанові від 08.02.2017 правомірного та обґрунтованого висновку, що оспорюваний Договір купівлі-продажу нежилих приміщень від 15.05.2013 вчинено під час дії заборони на розпорядження майном боржника, введеного ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2012 у справі № 5011-44/1491-2012 на підставі ч. 1 ст. 12 Закону про банкрутство (в редакції, чинній до 19.01.2013), що свідчить про його суперечність вказаній спеціальній нормі цивільного законодавства, ст. 124 Конституції України, п. 1 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції чинній на час укладення спірного договору), ч. 1 ст. 115 ГПК України.

А оскільки, укладений між сторонами Договір купівлі-продажу нежилих приміщень від 15.05.2013 суперечить актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для визнання вказаного Договору недійсним в судовому порядку на підставі ч. 1 ст. 215 ЦК України та відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України.

Крім того, судом другої інстанції зазначено, що сторони оспорюваного Договору були обізнані з обставинами порушення щодо боржника справи про банкрутство, відповідно і про дію заходів забезпечення вимог кредиторів вжитих ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2012 у справі № 5011-44/1491-2012, оскарження в апеляційному господарському суді судового рішення про припинення провадження у зазначеній справі про банкрутство, втім, протягом процедури апеляційного оскарження судових рішень у справі про банкрутство, сторони вчинили оскаржуваний правочин щодо майна боржника.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована зокрема тим, що вказані дії боржника - позивача та Громадської організації "Фонд сприяння захисту інвалідів, дітей та сиріт" свідчать про порушення прав та охоронюваних законом інтересів кредиторів боржника, зокрема, ініціюючого кредитора у справі про банкрутство № 5011-44/1491-2012.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується в даному випадку із зазначеними висновками судів попередніх інстанцій про наявність згідно вимог ст.ст. 203, 215 ЦК України правових підстав для визнання Договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 15.05.2013 недійсним.

Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Разом з тим, суд касаційної інстанції зазначає, що оскаржуваною ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2016 у справі № 5011-44/1491-2012 задоволено частково заяву БО "Благодійний фонд інвалідів та сиріт" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 15.05.2013 в межах справи № 5011-44/1491-2012.

Визнано недійсним Договір купівлі-продажу нежилих приміщень, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 з № 1 по № 9 (групи приміщень № 13), загальною площею 72,40 кв. м, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коваленко О.М., за реєстровим номером 521 від 15.05.2013.

В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2017 у справі № 5011-44/1491-2012 ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.11.2016 у справі № 5011-44/1491-2012 про визнання недійсним Договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 15.05.2013, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коваленко О.М. за реєстровим номером 521, залишено без змін.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові від 08.02.2017, в апеляційній скарзі заявник апеляційної скарги - ГО "Фонд сприяння захисту інвалідів, дітей та сиріт" просив скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.11.2016 - в частині визнання недійсним Договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 15.05.2013 та в позові БО "Благодійний фонд інвалідів та сиріт" про визнання недійсним Договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 15.05.2013 відмовити в повному обсязі.

Київський апеляційний господарський суд постановою від 08.02.2017 взагалі невмотивовано залишив без змін ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.11.2016 в іншій частині, про апеляційний перегляд якої, в даному випадку, заявник апеляційної скарги - ГО "Фонд сприяння захисту інвалідів, дітей та сиріт" не звертався.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вказаними діями суд другої інстанції порушив передбачене ст. 91 ГПК України право інших учасників справи про банкрутство на апеляційне оскарження ухвали господарського суду від 08.11.2016 в самостійних частинах, що не були предметом апеляційного перегляду в даному випадку.

Відповідно до вимог ч.ч. 1,2 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що вимоги ч. ч. 1, 2 ст. 101 ГПК України, що стосуються перегляду справи про банкрутство в апеляційній інстанції, слід розуміти як можливість перевірки рішення господарського суду лише в межах окремого самостійного предмету оскарження, що стосується тільки одного провадження, в даному випадку - про визнання недійсним Договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 15.05.2013.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 08.11.2016 у справі № 5011-44/1491-2012 є комплексною та містить в собі висновки щодо декількох позовних вимог, з яких тільки одна було предметом апеляційного оскарження.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право змінити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції.

Враховуючи зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанову суду апеляційної інстанції від 08.02.2017 необхідно змінити та викласти її резолютивну частину в наступній редакції: " Апеляційну скаргу Громадської організації " Фонд сприяння захисту інвалідів, дітей та сиріт" залишити без задоволення. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.11.2016 у справі № 5011-44/1491-2012, в частині визнання недійсним Договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 15.05.2013, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коваленко О.М. за реєстровим номером 521, залишити без змін".

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Громадської організації "Фонд сприяння захисту інвалідів, дітей та сиріт" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2017 у справі № 5011-44/1491-2012 змінити.

Викласти резолютивну частину постанови Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2017 у справі № 5011-44/1491-2012 в наступній редакції: "Апеляційну скаргу Громадської організації " Фонд сприяння захисту інвалідів, дітей та сиріт" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.11.2016 у справі № 5011-44/1491-2012, в частині визнання недійсним Договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 15.05.2013, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коваленко О.М. за реєстровим номером 521, залишити без змін".

Головуючий І.Ю. Панова

Судді О.Є. Короткевич

В.Я. Погребняк