ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2017 року Справа № 910/30575/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. -головуючого, Ємельянова А.С., Могила С.К.,розглянувши матеріали касаційноїскаргитовариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Пуше"напостанову Київського апеляційного господарського суду від 04.10.16 та рішення господарського суду міста Києва від 12.04.16у справігосподарського суду міста Києва №910/30575/15за позовомпублічного акціонерного товариства "Київське автотранспортне підприємство 13003"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Пуше",третя особа:товариство з обмеженою відповідальністю "Авто-Інновація",прозахист права власності,за участі представників сторін:

від позивача - Дячок І.О.,

від відповідача - Кулик О.Б., Кулик С.Б.,

від третьої особи - не з'явилися,

У С Т А Н О В И В:

02.12.2015 публічне акціонерне товариство "Київське автотранспортне підприємство 13003" звернулися до господарського суду міста Києва з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування майном шляхом виселення товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Пуше" з території нерухомого майна ПАТ "Київське АТП 13003": виробничого корпусу-радіовузлу зв'язку загальною площею 2 210,5 кв. м. - літ. "Б"; будівлі механічного цеху загальною площею 110 кв. м - літ "Ж"; будівлі оздоровчого комплексу загальною площею 195,1 кв. м - літ. "Е"; корпусу гаража загальною площею 3052,4 кв. м - літ "Х", яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Перспективна, 3. Обгрунтовуючи свої вимоги положеннями ст.ст.321 391 ЦК України, стверджували про неправомірне, без достатніх на те правових підстав володіння та користування ТОВ "Фірма "Пуше" спірним майном, право власності на яке на підставі рішення суду від 19.03.2013 у справі №5011-66/6958-2012 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ПАТ "КАТП 13003".

12.04.2016 рішенням господарського суду міста Києва (суддя Маринченко Я.В.), залишеним без змін 04.10.2016 постановою Київського апеляційного господарського суду (судді Власов Ю.Л., Агрикова О.В., Майданевич А.Г.) позовні вимоги задоволено повністю, виселено ТОВ "Фірма "Пуше" з території ПАТ "Київське АТП 13003", яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Перспективна, 3, а саме: виробничого корпусу-радіовузлу зв'язку загальною площею 2 210,5 кв. м. - літ. "Б"; будівлі механічного цеху загальною площею 110 кв. м - літ "Ж"; будівлі оздоровчого комплексу загальною площею 195,1 кв. м - літ. "Е"; корпусу гаража загальною площею 3052,4 кв. м - літ "Х".

У касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Пуше" посилалися на неповне з'ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, що призвело до порушення попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, тому просили судові рішення скасувати, а справу передати для нового розгляду до суду першої інстанції. Зазначали про зайняття ними спірних приміщень на підставі укладеного з позивачем договору оренди. Стверджували, що користуючись спірним майном оплачували комунальні послуги та електроенергію. З огляду на що, вважали неправомірними висновки судів обох інстанцій про відсутність правових підстав для користування вищевказаними нежитловими приміщеннями.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.

Як видно із матеріалів справи, 19.03.2013 рішенням господарського суду міста Києва у справі №5011-66/6958-2012, яке вступило в законну силу, за публічним акціонерним товариством "Київське автотранспортне підприємство 13003" визнано право власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Перспективна, 3: адміністративний корпус загальною площею 429,2 кв. м. - літера "А"; виробничий корпус-радіовузол загальною площею 2210,5 кв. м. - літера "Б"; будівля приміщень малярного цеху загальною площею 198,4 кв. м. - літера "В"; будівля контрольно-пропускного пункту загальною площею 24,5 кв.м. - літера "Г"; будівля теплопункту загальною площею 93,3 кв. м. - літера "Д"; будівля механічного цеху загальною площею 110 кв. м. - літера "Ж"; будівля оздоровчого комплексу загальною площею 195,1 кв. м. - літера "Е"; будівля туалету загальною площею 4,2 кв. м. - літера "Т"; будівля туалету загальною площею 5,4 кв. м. - літера "У"; будівля контрольно-пропускного пункту загальною площею 205,4 кв. м. - літера "Ф"; корпус гаража загальною площею 3052,4 кв. м. - літера "X".

24.09.2015 на підставі вказаного рішення суду внесено записи про державну реєстрацію права власності ПАТ "Київське АТП 13003" на зазначене нерухоме майно, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №444922969 від 24.09.2015р., №44492804 від 24.09.2015р., №44493110 від 24.09.2015р., та №44492955.

Відповідно до ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ст.319 ЦК України).

За приписами статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Аналізуючи зазначені положення закону та надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходячи з предмету позовних вимог, узявши до уваги, що свідоцтво про право власності на спірне нерухоме майно позивача не визнано недійсним та не скасоване, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, застосувавши положення ст.391 ЦК України, відповідно до яких власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, обґрунтовано задоволили позов, виходячи з підставності його вимог.

Що стосується тверджень заявника про те, що між сторонами у справі 21.01.1999 був укладений договір оренди спірного нерухомого майна, то вони спростовані висновками суду апеляційної інстанції із посиланням на те, що як убачається з договору, додатків до нього, актів прийому-передачі, позивачем були передані відповідачу в оренду інші приміщення, зокрема, малярний цех площею 80 кв. м., бокс №14 площею 80 кв. м., бокс №15 площею 80 кв. м. та криті автостоянки. Належних та допустимих доказів у розумінні ст.34 ГПК України, які б підтверджували отримання в оренду саме спірних приміщень, відповідач суду не надав.

Відповідно до положень ст.111-5 ГПК України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Статтею 111-7 ГПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Реалізуючи зазначені положення Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалені судові рішення відповідають вимогам ст.43 ГПК України та грунтується на повному з'ясуванні усіх обставин, на які посилалися особи та які мають суттєве значення для правильного вирішення спору і доказів на підтвердження цих обставин. Надано правильну кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи. Правильно застосовано положення діючого законодавства при вирішенні спору. Виходячи з чого, суди попередніх інстанцій обгрунтовано задовольнили позовні вимоги, з урахуванням приписів ст.32 ГПК України, на виконання яких позивачем було надано докази на підтвердження своїх вимог.

Достатніх обґрунтувань, з посиланням на норми права, які б спростовували висновки попередніх судових інстанцій, заявником не наведено, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних рішень, при ухваленні яких здійснено всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надано належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й твердженням сторін, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Доводи заявника, викладені у касаційній скарзі не заслуговують на увагу, зводяться до переоцінки доказів, що в силу положень ст. 111-7 ГПК України не відноситься до компетенції касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Пуше" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.10.16 та рішення господарського суду міста Києва від 12.04.16 у справі №910/30575/15 - без змін.

Головуючий суддя В.Я. Карабань

Суддя А.С. Ємельянов

Суддя С.К. Могил