ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2017 року Справа № 904/10225/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М.суддівБарицької Т.Л. Картере В.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест"на рішення від та на постанову відГосподарського суду Дніпропетровської області 25.02.2016 Дніпропетровського апеляційного господарського суду 27.07.2016у справі Господарського суду№ 904/10225/14 Дніпропетровської областіза позовомЄвропейського банку реконструкції та розвитку доПриватної компанії з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест Юкрейн Б.В."третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест"прозвернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження

у судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача Гребьонкін А.Л.;- відповідача - третьої особи Гребенюк Д.Г.; Щербаков В.Т.; Родич С.В.;ВСТАНОВИВ:

23.12.2014 Європейський банк реконструкції та розвитку звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Веста Сервісес Лтд (Vesta Services Ltd) про звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження за договором застави, а саме на частку відповідача у розмірі 70 990 800, 00 грн., що становить 99,99972 % від загального розміру статутного капіталу позичальника.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2016 у справі № 904/10225/14 (колегія суддів у складі: Рудовська І.А. - головуючий суддя, судді Євстигнеєва Н.М., Дубінін І.Ю.) в рахунок погашення зобов'язань позичальника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест" перед позивачем - Європейським банком реконструкції та розвитку (European Bank for Reconstruction and Development) за кредитним договором звернуто стягнення на предмет забезпечувального обтяження за договором застави, а саме на частку відповідача - Веста Сервісес Лтд (Vеsta Services Ltd) у розмірі 70 990 800,00 грн., що становить 99,99972 % від загального розміру статутного капіталу позичальника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест".

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.06.2016 замінено первісного відповідача Веста Сервісес Лтд (Vesta Services Ltd) на належного відповідача - Приватну компанію з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест Юкрейн Б.В.".

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.07.2016 (колегія суддів у складі: Верхогляд Т.А. - головуючий суддя, судді Білецька Л.М., Парусніков Ю.Б.) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2016 у справі № 904/10225/14 змінено, викладено абзаци перший та другий резолютивної частини рішення в наступній редакції: "В рахунок погашення зобов'язань позичальника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест" перед позивачем - Європейським банком реконструкції та розвитку (European Bank for Reconstruction and Development) за кредитним договором від 23.09.2011, яка станом на 23.12.2014 становить 72 210 710, 28 доларів США (з яких 351 244, 83 долари - проценти за користування кредитними коштами, 70 209 249, 00 доларів США - непогашена основна сума кредиту, 1 650 216, 45 доларів США - процентів за невиконання зобов'язань), звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження за договором застави частки від 14.10.2011, а саме на частку належного відповідача - Приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест Юкрейн Б.В." у розмірі 70 990 800, 00 грн., що становить 99,99972 % від загального розміру статутного капіталу позичальника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест", шляхом проведення публічних торгів предмета забезпечувального обтяження за його початковою вартістю - 70 990 800,00 грн. Стягнути з Приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест Юкрейн Б.В." на користь Європейського банку реконструкції та розвитку (European Bank for Reconstruction and Development) 73 080,00 грн. - судового збору". В іншій частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2016 у справі № 904/10225/14 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та постановою апеляційного господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.07.2016 у справі № 904/10225/14, та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права.

Європейський банк реконструкції та розвитку надав відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.07.2016 у справі № 904/10225/14 залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

11.07.2016 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест" в особі в.о. директора Щербакова В.Т. надійшла заява про відмову від касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест" підписаної генеральним директором ОСОБА_12

Заслухавши представників сторін та дослідивши мотиви поданої заяви, колегія суддів Вищого господарського суду України на підставі ч. 6 ст. 22, ч. 2 ст. 1116 ГПК України не знайшла підстав для її задоволення, прийнявши до уваги той факт, що такі дії можуть спричинити порушення прав та охоронюваних законом інтересів суб'єктів господарювання.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності підстав для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором від 23.09.2011 шляхом звернення стягнення на предмет застави за договором застави від 14.10.2011.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з ст. 564 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 572 ЦК України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель, набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання зас тавленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ст. 20 Закону України "Про заставу" заставодержатель вправі у випадку невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до ч. 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 23 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" визначено, що відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.

Також ч. 2 ст. 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються:

1) загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження;

2) опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача;

3) заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

4) спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону;

5) пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження;

6) початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.

При прийнятті постанови у справі суд апеляційної інстанції, на відміну від господарського суду першої інстанції, згідно з приписами, зокрема, статей 11, 525, 526, 564, 572, 589, 590, 1048, 1054 ЦК України, статті 193 ГК України, статті 20 Закону України "Про заставу", статей 23, 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами з урахуванням визначених позивачем меж позовних вимог, дослідивши умови кредитного договору від 23.09.2011, укладеного між Європейським банком реконструкції та розвитку та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест", договору застави частки від 14.10.2011, укладеного між Європейським банком реконструкції та розвитку та Приватною компанією з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест Юкрейн Б.В."; встановивши, що Європейський банк реконструкції та розвитку свої договірні зобов'язання виконав у повному обсязі - надало кредитні кошти, що підтверджується матеріалами справи; натомість, позичальник свій обов'язок щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом у встановлені договором терміни не виконав; відповідно до статей 7.1, 7.2 договору застави заставодержатель має право достроково звернути стягнення на предмет застави у разі невиконання боржником зобов'язань, передбачених договором кредиту; виправивши допущені місцевим господарським судом порушення, зокрема, зазначивши початкову ціну предмета застави для його подальшої реалізації та замінивши первісного відповідача на належного відповідача; дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження за договором застави, а саме на частку відповідача у розмірі 70 990 800, 00 грн., що становить 99,99972 % від загального розміру статутного капіталу позичальника.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції неправомірно замінив відповідача у даній справі на підставі ст. 25 ГПК України не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на таке.

Статтею 25 ГПК України передбачено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Отже, наведена процесуальна норма надає право заінтересованій особі звернутися з відповідною заявою до господарського суду, який на будь-якій стадії судового процесу може здійснити процесуальне правонаступництво, зокрема, зумовлене заміною боржника в зобов'язанні.

Як вбачається із матеріалів справи, 23.06.2016 позивач звернувся до суду апеляційної інстанції із клопотанням про заміну відповідача - Веста Сервісес Лтд (Vеsta Services Ltd) на Приватну компанію з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест Юкрейн Б.В." на підставі ст. 25 ГПК України.

Обґрунтовуючи дане клопотання позивач послався на те, що 14 жовтня 2011 року між ЄБРР та Приватною компанією з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест Юкрейн Б.В." (далі - "первинний учасник") був укладений договір застави частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест" (далі - "Компанія"), до якого в подальшому вносились зміни та доповнення (далі - "договір застави"). Відповідно до договору застави, первинний учасник передав у заставу належну йому частку у розмірі 70 990 800 гривень, що становить 99,99972% статутного капіталу Компанії (далі - "частка") для забезпечення належного виконання зобов'язань Компанії за кредитним договором від 23 вересня 2011 року (зі змінами), укладеним між ЄБРР як кредитором та Компанією як позичальником (далі - "кредитний договір"). 9 жовтня 2014 року новим учасником Компанії та власником частки (замість первинного учасника) була зареєстрована компанія Веста Сервісес Лтд. Незважаючи на зміну власника частки, застава частки, на підставі договору застави, продовжила бути і залишається чинною щодо Вести Сервісес Лтд відповідно до статті 9 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень". Водночас, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 3 грудня 2015 року у справі № 904/3500/15, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17 лютого 2016 року, був задоволений позов первинного учасника до Компанії та інших відповідачів щодо визнання недійсним договорів та інших документів, внаслідок яких первинний учасник припинив свою участь у статутному капіталі Компанії. 1 березня 2016 року внаслідок вчинення відповідних реєстраційних записів первинний учасник був поновлений у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як власник частки, а Веста Сервісес Лтд, відповідно, втратила статус учасника Компанії та власника частки. Тобто, на даний час відновлені права первинного учасника на належну йому частку у розмірі 70 990 800 гривень, що становить 99,99972% статутного капіталу Компанії.

Судом апеляційної інстанції на підставі наданого відповідачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань встановлено, що станом на 03.03.2016 засновником (учасником) юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест" є Приватна компанія з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест Юкрейн Б.В.", розмір внеску до статутного фонду - 70 999 800,00 грн., та Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Парагон", розмір внеску - 200, 00 грн.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що суд апеляційної інстанції, дослідивши наведені у клопотанні позивача обставини, правомірно замінив первісного відповідача Веста Сервісес Лтд (Vesta Services Ltd) на належного відповідача - Приватну компанію з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест Юкрейн Б.В." на підставі ст. 25 ГПК України.

Не приймаються також до уваги доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій визначили розмір кредитної заборгованості лише на підставі позовної заяви та визнання позову відповідачем та третьою особою, оскільки як вбачається із матеріалів справи та оскаржуваних судових рішень на підтвердження розміру заборгованості позивачем до позовної заяви додано розрахунок заборгованості (т. 3 а. с. 16-22), якому судами надана оцінка та документи, що підтверджують надання кредитних коштів (т. 2 а. с. 233-248); водночас, ані відповідач ані третя особа не надали під час розгляду даного спору судами попередніх інстанцій контррозрахунку суми позову та доказів, які б підтверджували неотримання кредитних коштів.

Доводи скаржника викладені у касаційній скарзі про те, що судами попередніх інстанцій не зазначено спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки у резолютивній частині постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.07.2016 чітко зазначено як спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження - шляхом проведення публічних торгів предмета забезпечувального обтяження, так і його початкову вартість.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест" було позбавлене можливості належним чином здійснити своє представництво в суді першої інстанції не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки як вбачається із матеріалів справи в суді першої інстанції інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест" представляла ОСОБА_13 на підставі довіреності № 301015 від 30.10.2015, при цьому скаржником не надано будь-яких доказів того, що дана довіреність була відкликана або визнана недійсною.

Всі інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених у постанові апеляційного господарського суду, що оскаржується. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого або постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі № 908/4804/14).

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів суду касаційної інстанції приходить до висновку, що постанова апеляційного господарського суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права і підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест" залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.07.2016 у справі № 904/10225/14 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Т.Л. БАРИЦЬКА

В.І. КАРТЕРЕ