ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2017 року Справа № 916/896/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І. - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Дроботової Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скаргиДержавного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту)на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 25.10.2016у справі№ 916/896/16 Господарського судуОдеської областіза позовомДержавного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту)до Приватного підприємства "Конкорд"простягнення 12768,13 грн за участю представників:позивачане з'явивсявідповідачане з'явився

ВСТАНОВИВ:

07.04.2016 Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту) подало до господарського суду позовну заяву про стягнення з приватного підприємства "Конкорд" суми боргу у розмірі 12768,13 грн за договором №2189-П-ОДФ-15 від 10.09.2015. Позов обґрунтовано вимогами статей 509, 526, 530, 610, 629 Цивільного кодексу України та мотивовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати за вказаним договором.

Відповідач не виклав своєї позиції щодо позовних вимог, у судове засідання не з'явився, в зв'язку з чим спір вирішувався за приписами статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.06.2016 (суддя Рога Н.В.) позов задоволено повністю; стягнуто з відповідача на користь позивача 12768,13 грн заборгованості та 1378 грн витрат зі сплати судового збору.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.10.2016 (судді: Лисенко В.А - головуючий, Ліпчанська Н.В., Ярош А.І.) рішення господарського суду скасовано; прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено; стягнуто з позивача на користь відповідача 1515,80 грн судового збору.

Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції позивач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення господарського суду. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: статей 11, 14-16, 526, 530, 546, 549, 610, 625, 631 Цивільного кодексу України, статей 20, 193 Господарського кодексу України, статей 1, 2, 4, 12, 32, 43, 85, 105 Господарського процесуального кодексу України, оскільки висновки суду апеляційної інстанції ґрунтувалися на змісті заявки - листа відповідача № 09А/10 від 13.01.2016, який не був предметом розгляду у судових засіданнях та який відсутній у матеріалах справи; натомість місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого та законного висновку, про продовження правовідносин між сторонами за спірним договором на підставі передбаченої частиною другою статті 642 Цивільного кодексу України вчинення дії відповідачем у відповідь на пропозицію позивача продовжити термін договору та щодо стягнення з відповідача заборгованості.

Сторони не скористалися правом на участь представника в судовому засіданні; відповідач не надав відзив на касаційну скаргу.

Представник позивача надіслав електронне повідомлення про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю прибуття уповноваженого представника у судове засідання, яке відхиляється колегією суддів з підстав обмеження строків розгляду касаційної скарги, відсутності відповідних клопотань сторін про продовження строку розгляду та з огляду на те, що явка представників обов'язковою не визнавалась.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Місцевий господарський суд встановив, що 10.09.2015 Державне підприємство "Одеський морський торгівельний порт" та Приватне підприємство "КОНКОРД" уклали Договір № 1289-П-ОДФ-15, за змістом якого на виконання вимог Закону України "Про морські порти України", Міжнародної конвенції по запобіганню забрудненню з суден 1974 МАРПОЛ 73/78, пунктів 23, 24 Правил охорони внутрішніх морських вод і територіального моря України від забруднення та засмічення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 431, відповідно до умов цього Договору позивач передає відповідачу відходи, а відповідач приймає такі відходи і сплачує позивачу їх вартість у розмірі та порядку, передбаченому умовами цього Договору.

Пунктом 1.2 Договору встановлено, що під відходами сторони розуміють: 1.2.1. - відпрацьовані паливно-мастильні матеріали та їх суміші (ПММ- відпрацьовані масла, некондиційне паливо і т.д.);

1.2.2. - суднові нафтовмісні залишки, осади - відходи, які утворюються на суднах в результаті сепарації паливно-мастильних матеріалів.

Такі відходи знімаються з борту судна спеціалізованими плавзасобами (судно типу ПС) позивача та передаються відповідачу для подальшої утилізації;

1.2.3. Нафтопродукти забруднені і некондиційні, зібрані в результаті аварійних розливів в акваторії і території позивача;

1.2.4. Нафтовмісні тирса, ганчір`я (обтиральний матеріал), пісок;

1.2.5. Відпрацьовані автомобільні фільтри (паливні та масляні).

За умовами пункту 2.5 Договору за результатами прийому-передачі відходів, переданих позивачем відповідачу оформляється Довідка - Акт прийому-передачі відходів.

Згідно з розділом 4 Договору оплата за відходи, зазначені у пунктах 1.2.1, 1.2.2 та 1.2.3 цього Договору здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача протягом 10 календарних днів з моменту підписання сторонами Довідки - Акту прийому-передачі відходів та отримання рахунку від позивача з розрахунку базової ціни, яка не може бути нижчою:

- за відходи, зазначені в п. 1.2.1 цього Договору - за ціною не нижче 2 900 грн. (з ПДВ) за один кубічний метр;

- за відходи, зазначені в п. 1.2.2 цього Договору - за ціною не нижче 230 грн. (з ПДВ) за один кубічний метр;

- за відходи, зазначені в п. 1.2.3 цього Договору - за ціною не нижче 380 грн. ( з ПДВ) за один кубічний метр.

Фактична ціна за відходи, зазначені в пунктах 1.2.1, 1.2.2. та 1.2.3 визначається перед кожною конкретною операцією відвантаження за результатами процедури розгляду комерційних пропозицій підприємства та інших ліцензованих підприємств, які надають аналогічні послуги за відповідними договорами з Адміністрацією. Відходи, зазначені в пунктах 1.2.4 та 1.2.5 цього Договору приймаються відповідачем для подальшої утилізації за власний рахунок.

Додатковою угодою від 04.12.2015 сторони, зокрема, виклали у новій редакції пункт 4.1 Договору, а саме: "Оплата за відходи, зазначені у пунктах 1.2.1, 1.2.2 та 1.2.3 цього Договору здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача протягом 10 календарних днів з моменту підписання сторонами Довідки - Акту прийому-передачі відходів та отримання рахунку від позивача з розрахунку базової ціни:

- за відходи, зазначені в п. 1.2.1 цього Договору - 2900 грн. (з ПДВ) за один кубічний метр;

- за відходи, зазначені в п. 1.2.2 цього Договору - 380 грн. (з ПДВ) за один кубічний метр;

- за відходи, зазначені в п.1.2.3 цього Договору - 380 грн. ( з ПДВ) за один кубічний метр.

За умовами пункту 5.3.7 Договору відповідач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки з позивачем.

Також місцевий господарський суд встановив, що відповідач склав Звіт по прийому-передачі відходів для подальшої утилізації за період 01.01.2016-20.01.2016, додатком до якого є Довідка - Акт прийому-передачі відходів № 1 від 16.01.2016, товарно-транспортна накладна від 16.01.2016, сертифікат тарировки автоцистерни 33600 л.

На підставі складених документів позивач відповідно до умов договору №1289-П-ОДФ-15 виставив до оплати рахунок-фактуру № 580019 від 09.03.2016 на суму 12768,13 грн, проте, відповідач цей рахунок у встановлений договором строк не оплатив.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд дійшов висновку про прийняття відповідачем пропозиції позивача про продовження строку дії Договору № 1289-П-ОДФ-15 від 10.09.2015 до січня 2016 року вчиненням фактичних дій на виконання цього договору після закінчення строку дії договору (склав Звіт по прийому-передачі відходів для подальшої утилізації за період 01.01.2016-20.01.2016 з додатками).

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції, натомість, вказав, що матеріалах справи відсутні докази про вручення відповідачем листа-пропозиції від 18.12.2015 про продовження терміну дії Договору № 1289-П-ОДФ-15 від 10.09.2015 шляхом підписання додаткової угоди, отже, судова колегія дійшла висновку, що такий лист позивачем взагалі не направлявся відповідачу.

Крім того, суд апеляційної інстанції, дослідивши зміст документів, якими безпосередньо оформлювалася передача (довідка-акт прийому-передачі від 16.01.2016, товарно-транспортна накладна, Звіт про прийом-передачу відходів) дійшов висновку про оформлення цих документів відповідачем на підставі листа від 13.01.2016 № 09А/10, який містив заявку на забезпечення відвантаження відходів із зобов'язанням сплатити згідно з майбутнім договором про використання інфраструктури (договором, укладеним сторонами 02.02.2016), а не за Договором від 10.09.2015 № 1289-П-ОДФ-15.

Колегія суддів вважає висновки господарських судів передчасними та такими, що не відповідають нормам процесуального права, з огляду на таке.

Цивільні зобов'язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів.

За статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та вимог, що звичайно ставляться, також відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані довести обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, належними та допустимими доказами.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

За частиною другою статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії.

Відповідними нормами передбачено безпосередність сприйняття доказів судом, який повинен ґрунтувати свої висновки на документах, які були предметом безпосереднього дослідження суду.

Натомість, матеріали справи не містять листа від 13.01.2016 № 09А/10, який, за висновками суду апеляційної інстанції містив заявку на забезпечення відвантаження відходів із зобов'язанням сплатити згідно з майбутнім договором про використання інфраструктури, а не за договором, на який покликався позивач, в справі також відсутні відомості про безпосереднє дослідження цього доказу судом в ході судових засідань.

В свою чергу місцевий господарський суд, задовольняючи позов, також дійшов передчасних висновків про поширення на спірні правовідносини положень договору від 10.09.2015 № 1289-П-ОДФ-15, не перевіривши правові та документальні підстави, відповідно до яких відповідач вчинив дії з оформлення документів у січні 2016 року, враховуючи, що докази направлення відповідачу листа про продовження дії договору в матеріалах справи також відсутні.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди попередніх інстанцій всупереч статям 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України не розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; не дослідили подані позивачем в обґрунтування своїх вимог докази; неналежним чином проаналізували правовідносини, що виникли та існували між сторонами.

Як наслідок, прийняті апеляційним та місцевим судами рішення та постанова не відповідають приписам статей 84 та 105 Господарського процесуального кодексу України вимогам щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України, постанова апеляційної інстанції та рішення господарського суду підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи, господарським судам слід врахувати вищенаведене, з'ясувати дійсні підстави виникнення та зміст спірних правовідносин сторін та вирішити спір у відповідності до вимог чинного законодавства.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 1115, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту) задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.10.2016 у справі № 916/896/16 Господарського суду Одеської області та рішення Господарського суду Одеської області від 02.06.2016 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Головуючий Л. Рогач

Судді: І. Алєєва

Т. Дроботова