ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2017 року Справа № 910/6735/16

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Бондар С.В. і Ковтонюк Л.В.

розглянув касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування", м. Київ,

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2016

зі справи № 910/6735/16

за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (далі - Позивач)

до публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Оранта", м. Київ (далі - Відповідач),

про стягнення 40 752 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

Позивача - Славського М.Г., Кондрашова К.О.,

Відповідача - Чалої І.М.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано (з урахуванням уточнення позовних вимог) про стягнення 14 659,40 грн. страхового відшкодування.

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.06.2016 (суддя Пінчук В.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2016 (колегія суддів у складі: Зубець Л.П. - головуючий, Мартюк А.І. і Алданова С.О.), у позові відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Позивач просить скасувати рішення і постанову попередніх судових інстанцій з даної справи та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Скаргу мотивовано прийняттям цих судових рішень з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з урахуванням такого.

Суд першої інстанції у розгляді справи виходив з таких обставин та висновків.

24.03.2015 Позивачем як страховиком та товариством з обмеженою відповідальністю "Еліт-Інтер" (далі - ТОВ "Еліт-Інтер") в особі Шумакової Л.В. як страхувальником та вигодонабувачем було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту "Все включено" № 15а5да (далі - Договір).

Предметом Договору є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземними транспортними засобами (далі - ТЗ) та іншим майном, які вказані в розділі 5 цього договору, зокрема ТЗ марки "Daf" моделі CF 65, державний реєстраційний номер НОМЕР_1. Строк дії Договору встановлено з 26.03.2015 по 25.03.2016.

08.10.2015 у м. Запоріжжя на проспекті Металургів (Верхня) відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), внаслідок якої сталося зіткнення автомобіля "Daf", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ТОВ "Еліт - Інтер", під керуванням водія ОСОБА_9 та автомобіля "Hyundai", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_10, під керуванням водія ОСОБА_11

Внаслідок ДТП були завдані механічні пошкодження автомобілю "Daf".

Відповідно до рахунка від 22.10.2015 № 0000000075 вартість відновлювального ремонту пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля "Daf" становить 53 002 грн.

На виконання умов Договору на підставі заяви страхувальника, рахунка від 22.10.2015 № 0000000075, розрахунка суми страхового відшкодування та страхового акта від 23.11.2015 № 1.004.15.00696/VESKO23099 Позивач виплатив страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 40 752 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 05.11.2015 № 205195.

Цивільно-правова відповідальність винної у ДТП особи - ОСОБА_11 за шкоду, завдану майну третіх осіб під час ДТП за участю автомобіля "Hyundai", згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ № АІ/3855829 застрахована Відповідачем.

Позивач не подав доказів того, що ОСОБА_11 є особою, винною у ДТП, а саме постанову Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 22.10.2015 у справі № 334/9163/15-п, на яку посилався у позовній заяві, а тому суд першої інстанції відмовив у позові.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходив з таких обставин та висновків.

На момент ДТП цивільна відповідальність водія ТЗ марки "Hyundai" була застрахована Відповідачем за полісом № АІ/3855829. Позивач звернувся до Відповідача з претензією від 29.02.2016, в якій просив компенсувати в порядку регресу виплачене Позивачем страхове відшкодування у сумі 40 752 грн.

Відповідач виплатив Позивачу 26 092,60 грн. страхового відшкодування, що підтверджується платіжним дорученням від 28.04.2016 № 22381.

На виконання вимог суду Позивач надав копію постанови Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22.10.2015 у справі № 334/9163/15-п (провадження № 3/334/1778/15).

Відповідно до згаданої постанови ДТП сталося в результаті порушення ОСОБА_11 пункту 2.1 Правил дорожнього руху України та його визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу про адміністративні правопорушення України, та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Відповідач є особою, на яку полісом № АІ/3855829 покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації автомобіля марки "Hyundai".

Відповідачем частково визнані пред'явлені до нього Позивачем вимоги на суму 26 092,60 грн., виходячи з вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу 0,7%.

Відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів збільшення від нуля до одиниці коефіцієнту зносу деталей автомобіля впливає на зменшення вартості його відновлювального ремонту, та при наявності коефіцієнту зносу деталей автомобіля при встановленні вартості його відновлювального ремонту застосування такого коефіцієнту є обов'язковим.

Відповідно до пункту 2.1 статті 2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

У спорах, пов'язаних з відшкодуванням шкоди за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним щодо інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Названий Закон обмежує розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала шкоду, зокрема, сумою франшизи (стаття 12), межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22), вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29).

Відповідач як страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу, з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу, як вказано вище, на підставі статті 1194 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) відшкодовує особа, яка завдала збитків.

Зважаючи на умови полісу № АС/3492798 та положення Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у Відповідача у зв'язку з ДТП виник обов'язок відшкодувати Позивачу шкоду в межах ліміту його відповідальності за спірним страховим випадком (50 000 грн.) та в межах суми (фактичних затрат), право на вимогу якої перейшло до Позивача у зв'язку з виплатою страхового відшкодування, але виходячи з вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля з урахуванням коефіцієнту зносу, тобто в сумі 26 092,60 грн. Вказаний розмір страхового відшкодування був визначений з урахуванням: вартості ремонтно-відновлювальних робіт; вартості необхідних для ремонту матеріалів; вартості складових, що підлягають заміні під час ремонту; коефіцієнту фізичного зносу. Вартість ремонтно-відновлювальних робіт, вартість необхідних для ремонту матеріалів та складових, які підлягають заміні під час ремонту, була взята з рахунка ТОВ "Еліт-Моторс" від 22.10.2015 № 0000000075.

Згідно з пунктом 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів підставою для нарахування коефіцієнту фізичного зносу є строк експлуатації колісного транспортного засобу, який перевищує 4 роки.

Застрахований Позивачем ТЗ 2005 року випуску, тобто на дату ДТП, яка мала місце 08.10.2015, застрахований позивачем ТЗ перебував в експлуатації 10 років і 9 місяців.

Відповідно до зазначеної Методики збільшення від нуля до одиниці коефіцієнту зносу деталей автомобіля впливає на зменшення вартості його відновлювального ремонту, та при наявності коефіцієнту зносу деталей автомобіля при встановленні вартості його відновлювального ремонту застосування такого коефіцієнту є обов'язковим.

Суд апеляційної інстанції прийняв наданий Відповідачем розрахунок обчислення коефіцієнту фізичного зносу від 07.11.2016 № 6967/16 як такий, що здійснений з урахуванням вимог чинного законодавства, та не взяв до уваги наданий Позивачем звіт про оцінку вартості матеріального збитку від 28.10.2015 № 32/10/15, складений СПД ОСОБА_13, оскільки у звіті коефіцієнт фізичного зносу встановлено у розмірі 0% із зазначенням, що вказаний розмір встановлено за заявою замовника (Позивача).

Відповідач виплатив Позивачу страхове відшкодування у розмірі 26 092,60 грн. Доводи Позивача про зобов'язання Відповідача виплатити йому суму, більшу на 14 659,40 грн., є безпідставними.

Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з Відповідача на користь Позивача 14 659,40 грн. страхового відшкодування.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.

Відповідно до приписів ГПК України:

- судове рішення приймається суддею з результатами обговорення усіх обставин справи (частина перша статті 47);

- господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (частина перша статті 43).

Оскаржувані судові рішення цим вимогам відповідають не повною мірою.

Приймаючи відповідні судові рішення, суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, зокрема документу про обчислення коефіцієнту фізичного зносу від 07.11.2016 № 6967/16 та звіту про оцінку вартості матеріального збитку від 28.10.2015 № 32/10/15 і не з'ясували, чи відповідають дані документи повною мірою вимогам чинного законодавства України, а саме вимогам Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092, оскільки вимоги даної Методики є обов'язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб'єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб'єктами оціночної діяльності під час оцінки колісного ТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб'єктами цивільно-правових відносин.

Не встановивши, таким чином, обставин, які являють собою істотну складову предмета доказування в даній справі, попередні судові інстанції тим самим припустилися неправильного застосування вимог частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 1117 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, оскаржувані судові рішення відповідно до пункту 3 статті 1119 та частини першої статті 11110 ГПК України підлягають скасуванню з передачею даної справи на новий розгляд до суду першої інстанції. У такому розгляді суду слід врахувати викладене, належним чином з'ясувати обставини справи, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін і поданим ними доказам належну правову оцінку та вирішити спір відповідно до закону. За результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат зі справи.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 30.06.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2016 зі справи № 910/6735/16 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Суддя В. Селіваненко

Суддя С. Бондар

Суддя Л. Ковтонюк