ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2017 року Справа № 902/568/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І. - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Дроботової Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скарги Вінницької міської радина постановуРівненського апеляційного господарського суду від 02.11.2016у справі№ 902/568/16 Господарського судуВінницької областіза позовомВінницької міської радидо Публічного акціонерного товариства "Сабарівський кар'єр" провизнання договору оренди землі укладеним, за участю представників:позивачане з'явився;відповідачаВальчишен В.П.- предст. дов. від 06.01.2017;

ВСТАНОВИВ:

08.07.2016 Вінницька міська рада звернулась до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Сабарівський кар'єр" про визнання договору оренди земельної ділянки від 01.02.2016 кадастровий номер 051010000:02:095:0024, площею 22,7204 га за адресою: м. Вінниця, вул. Карбишева, 55 укладеним між Вінницькою міською радою та Публічним акціонерним товариством "Сабарівський кар'єр" у редакції позивача. Позов мотивовано безпідставним використанням відповідачем земельної ділянки без оформлення договору оренди земельної ділянки всупереч положень статей 12, 93, 116, 122, 124 Земельного кодексу України, статей 6, 13-16 Закону України "Про оренду землі", статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідач відхилив позов, вказавши, що заявлена позивачем вимога є безпідставною, оскільки відповідач використовує земельну ділянку на підставі права постійного користування, посвідченого державним актом, сплачує відповідні платежі до бюджету.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 08.09.2016 (суддя Матвійчук В.В.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.11.2016 (судді: Сініцина Л.М. - головуючий, Гудак А.В., Олексюк Г.Є.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін як законне та обґрунтоване.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій позивач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати прийняті у справі рішення та постанову та прийняти нове рішення про визнання договору оренди земельної ділянки від 01.02.2016 укладеним у редакції скаржника. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме: суди не врахували, що відповідач за статтею 92 Земельного кодексу України не належить до осіб, які мають право користуватись земельною ділянкою на праві постійного користування; звернувшись за переоформленням права постійного користування земельною ділянкою, відповідач, тим самим відмовився від належного йому права постійного користування відповідно до приписів частини третьої статті 142 Земельного кодексу України; суди порушили вимоги статей 13, 14 Конституції України, статей 6, 10, 26, 59, 60, 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" щодо повноважень органів місцевого самоврядування, не врахували права та інтереси територіальної громади міста Вінниці, оскільки за статтями 288.1, 288.2 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за землю є договір оренди земельної ділянки, який відмовляється укласти відповідач.

Позивач не скористався процесуальним правом на участь у судовому засіданні свого представника; відповідач заперечив у судовому засіданні доводи касаційної скарги.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника відповідача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановили суди попередніх інстанцій та вбачається Державного акта на право користування землею серії Б № 000597 від 15.10.1981 та повідомлень Вінницької ОДПІ від 22.01.2016 № 1916/10/02-28-15-04 та від 11.04.2016 № 19238/10/02-28-12-04, Публічне акціонерне товариство "Сабарівський кар'єр" користується земельною ділянкою площею 227204 по вул. Карбишева, 55 відповідно до Державного акта на право користування землею серії Б № 000597 від 15.10.1981 та сплачує земельний податок.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Статуту Публічне акціонерне товариство "Сабарівський кар'єр" є юридичною особою приватного права згідно з законодавством України, створене відповідно до положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законів України "Про господарські товариства", "Про цінні папери та фондову біржу", "Про акціонерні товариства", "Про цінні папери і фондовий ринок", "Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" та інших нормативно-правових актів. Публічне акціонерне товариство "Сабарівський кар'єр" (ідентифікаційний код 05518902) є новим найменуванням Відкритого акціонерного товариства "Сабарівський кар'єр" (ідентифікаційний код 05518902) відповідно до вимог Закону України "Про акціонерні товариства". Товариство є правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Сабарівський кар'єр", утвореного відповідно до рішення державної корпорації "Укрбудматеріали" № 190 від 09 вересня 1994 рокушляхом перетворення державного підприємства "Сабарівський кар'єр" у відкрите акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України "Про корпоратизацію державних підприємств" від 15 червня 1993 року.

Також суди встановили, що 12.03.2013 Публічне акціонерне товариство "Сабарівський кар'єр" звернулося до Вінницької міської ради з листом № 8 від 11.03.2013 щодо укладення договору оренди земельної ділянки площею 227 204 кв. м., згідно з кадастровим планом земельної ділянки; рішенням 45 сесії 6 скликання Вінницької міської ради № 1642 від 27.02.2014 "Про затвердження проектів землеустрою, технічної документації, передачу земельних ділянок в оренду, укладання, розірвання, поновлення договорів оренди земельних ділянок, внесення змін до договорів оренди, надання згоди на передачу земельних ділянок в суборенду, надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок несільськогосподарського призначення" згідно з пунктом 15 додатку 1 до вказаного рішення, зокрема, вирішено передати ПАТ "Сабарівський кар'єр" (код ЄДРПОУ - 05518902, юридична адреса: м. Вінниця, вул. Карбишева, 55) в оренду земельну ділянку площею 22,7204 га, кадастровий номер 051010000:02:095:0024, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами, за адресою: вул. Карбишева, 55, у м. Вінниці, терміном на 10 років, за рахунок земель комунальної власності; доручено Департаменту комунальних ресурсів зареєструвати право комунальної власності на земельну ділянку площею 22,7204 га за адресою: вул. Карбишева, 55, за територіальною громадою міста в особі Вінницької міської ради у встановленому законом порядку (пункт 15.3 додатку до рішення).

16.02.2016 Вінницька міська рада направила на адресу Публічного акціонерного товариства "Сабарівський кар'єр" супровідним листом № 01-00-010-3193 проект договору оренди земельної ділянки від 01.02.2016 в 2-х примірниках для підписання та подання його на реєстрацію до Центру адміністративних послуг Вінницької міської ради "Прозорий офіс" (2, 3 робочі місця) або надіслання поштою до Вінницької міської ради за адресою: м. Вінниця, вул. Соборна, 59 у п'ятиденний термін з моменту отримання, із зазначенням, що у разі відмови від підписання договору оренди земельної ділянки, міська рада залишає за собою право на звернення з відповідним позовом до суду. Згідно з додатком до листа міська рада направила відповідачу проект договору оренди земельної ділянки від 01.02.2016 з розрахунком розміру орендної плати на 6-ти аркушах у 2 примірниках; вказаний вище лист відповідач отримав 18.02.2016, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Розглянувши пропозицію Вінницької міської ради щодо укладення договору оренди земельної ділянки від 01.02.2016, відповідач листом № 5 від 23.02.2016 повідомив, що укладення договору оренди земельної ділянки на запропонованих радою умовах призведе до банкрутства товариства, що є тривалою процедурою, його закриття, вивільнення понад 50 працівників; протягом 2015 року Публічним акціонерним товариством "Сабарівський кар'єр" сплачено 752817,73 грн. плати за землю, відтак, просило переглянути розмір орендної плати на попередніх умовах, на підставі Державного акта на право користування землею.

Натомість Департамент комунальних ресурсів Вінницької міської ради листом від 24.03.2016 № 06-00-010-6985 повідомив відповідача про те, що відповідно до статей 288.5, 288.5.1. Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки. В проекті договору оренди земельної ділянки від 01.02.2016 плата за оренду землі встановлена в розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, тобто на мінімальному рівні.

Оскільки відповідач не підписав направлений йому проект договору, Вінницька міська рада подала до господарського суду позов про визнання договору оренди земельної ділянки від 01.02.2016, кадастровий номер 051010000:02:095:0024, площею 22,7204 га за адресою: м. Вінниця, вул. Карбишева, 55, укладеним між Вінницькою міською радою та Публічним акціонерним товариством "Сабарівський кар'єр" в редакції, наведеній в позовній заяві.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд зазначив, що сторони не досягли згоди щодо однієї із істотних умов - розміру орендної плати, яку просив переглянути відповідач, при цьому відповідач здійснює користування земельною ділянкою на підставі державного акта, який є чинним, та сплачує земельний податок.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції погодився з висновками господарського суду, відхиливши доводи позивача щодо незареєстрованого права на земельну ділянку за відповідачем та її площі, як необґрунтовані та не підтверджені належними доказами, що, відтак, не впливають на правомірність прийнятого місцевим господарським судом рішення.

Колегія суддів зазначає, що згідно з частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Статтею 627 Цивільного кодексу України унормовано, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 Цивільного кодексу України). Згідно з положеннями частини першої статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Разом з тим, зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору має відповідати цьому акту (частина друга статті 648 Цивільного кодексу України).

Також слід відзначити, що переддоговірні спори, спори про врегулювання розбіжностей, спори про визнання договорів укладеними передаються на судовий розгляд та вирішуються судами у випадках, визначених законодавчо, зокрема, у разі, якщо розбіжності виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування (частина перша статті 649 Цивільного кодексу України), при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом (частина перша статті 187 Господарського кодексу України).

Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі, якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності, а частиною першою статті 15 Закону України "Про оренду землі" визначено перелік істотних умов договору оренди землі: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України) (частини перша та друга статті 21 Закону України "Про оренду землі").

Разом з тим, за пунктом 288.5 статті 288 Податкового кодексу України за загальним правилом орендна плата не може бути меншою від 3% нормативної грошової оцінки земельної ділянки та не може перевищувати 12% нормативної грошової оцінки земельної ділянки; за приписами статті 116 Земельного Кодексу України земельна ділянка надається в оренду за рішенням органу місцевому самоврядування.

Таким чином, договір оренди земельної ділянки повинен відповідати змісту рішення уповноваженого органу про надання земельної ділянки, як правового акта, на підставі якого відбувається укладення договору, а орендна плата в такому випадку є регульованою та не визначається виключно на підставі вільного волевиявлення сторін.

Відтак, є помилковими висновки господарських судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову з мотивів недосягнення сторонами згоди в частині орендної плати.

Однак, судова колегія зазначає, що право користування земельною ділянкою може відбуватися лише на підставі одного з правових титулів: права постійного користування або права оренди.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 стаття 92 Земельного кодексу України в частині визначення осіб, які мають право постійного користування земельними ділянками, не обмежує та не скасовує діюче право постійного користування, набуте в установленому законодавством порядку станом на 01.01.2002, до його переоформлення.

За статтями 141, 142 Земельного кодексу України підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою, яка здійснюється за заявою користувача земельної ділянки про таку відмову до власника земельної ділянки; власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Суди попередніх інстанцій достовірно встановили, що відповідач здійснює користування спірною земельною ділянкою на підставі чинного права постійного користування, тобто, його користування є належним чином оформлено та відсутні правові підстав для примушення відповідача до повторного чи додаткового оформлення його права; матеріали справи, як і касаційна скарга, не містять доказів та доводів, що спростовували б відповідні обставини справи та висновки господарських судів попередніх інстанцій.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що апеляційний та місцевий господарські суди в порядку статей 4-2, 4-3, 33, 34, 43, 84, 101, 105 Господарського процесуального кодексу України, розглядаючи справу, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належним чином проаналізували правовідносини, що виникли та існували між сторонами, відтак, їх висновки щодо розгляду позову та апеляційної скарги є законними та обґрунтованими, з врахуванням викладеного у цій постанові.

Доводи скаржника про порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права суперечать дійсним обставинам справи та приписам чинного законодавства, не спростовують обґрунтованих висновків судів, фактично зводяться до переоцінки обставин, належно та повно встановлених судами, та не беруться колегією суддів до уваги з огляду на положення статті 1117 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 43, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Вінницької міської ради залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 02.11.2016 у справі №902/568/16 Господарського суду Вінницької області та рішення Господарського суду Вінницької області від 08.09.2016 залишити без змін.

Головуючий Л. Рогач

Судді: І. Алєєва

Т. Дроботова