ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2017 року Справа № 10/13/5026/949/2011 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

головуючого - суддів:Поляк О.І. (доповідач), Бакуліної С.В., Яценко О.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 28.11.2016за заявоюПублічного акціонерного товариства "Азот"провизнання наказу суду таким, що не підлягає виконаннюу справі № 10/13/5026/949/2011 Господарського суду Черкаської областіза позовомДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства "Азот"простягнення 390 317 464,39 грн,

за участю представників:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: Демидас Д.А.;

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 02.11.2016 у справі № 10/13/5026/949/2011 (суддя - Хабазня Ю.А.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 (головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді - Сулім В.В., Майданевич А.Г.), задоволено заяву ПАТ "Азот" про визнання таким, що не підлягає виконанню наказу Господарського суду Черкаської області від 25.02.2015 у справі № 10/13/5026/949/2011. Визнано таким, що не підлягає виконанню наказ Господарського суду Черкаської області від 25.02.2015 у справі № 10/13/5026/979/2011 про стягнення з ПАТ "Азот" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 373 934 140,73 грн основного боргу, 6 654 489,00 грн пені, 8 023 909,92 грн інфляційних, 1 354 687,60 грн 3% річних з простроченої суми, 25 477,00 грн державного мита, 235,79 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з зазначеними ухвалою та постановою, Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить її задовольнити та скасувати ухвалу Господарського суду Черкаської області від 02.11.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 у справі № 10/13/5026/949/2011 і прийняти нове рішення, яким відмовити ПАТ "Азот" у визнанні наказу Господарського суду Черкаської області від 25.02.2015 у справі № 10/13/5026/949/2011 таким, що не підлягає виконанню.

Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 19, 26, 27, 49, 50 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 1, 43, 117, 121 Господарського процесуального кодексу України.

10.01.2017 до Вищого господарського суду України від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу в якому ПАТ "Азот" просило ухвалу Господарського суду Черкаської області від 02.11.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 у справі № 10/13/5026/949/2011 залишити без змін, а касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" - без задоволення.

У призначене судове засідання з'явився представник відповідача. Представник позивача не скористався своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Черкаської області від 29.06.2011 у справі № 13/5026/949/2011 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ПАТ "Азот" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 373 934 140,73 грн основного боргу, 7 004 726,14 грн пені, 8 023 909,92 грн інфляційних, 1 354 687,60 грн 3% річних.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2011 у справі № 13/5026/949/2011 рішення Господарського суду Черкаської області від 29.06.2011 у цій справі змінено, стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 373934140,73 грн., 6654489 грн. інфляційних, 1354687грн. 3% річних з простроченої суми, 25477 грн. витрат по сплаті державного мита за подання позову, 235,79 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.12.2011 у справі № 13/5026/949/2011 скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2011 та рішення господарського суду Черкаської області від 29.06.2011 у справі № 13/5026/949/2011. Справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області в іншому складі суду.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 21.12.2012 у справі № 10/13/5026/949/2011, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2015, позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Азот" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 373 934 140,73 грн основного боргу, 6 654 489,00 грн пені, 8 023 909,92 грн інфляційних, 1 354 687,60 грн 3% річних, 25 477,00 грн державного мита, 235,79 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У позові в частині стягнення 350 237,14 грн пені відмовлено.

На примусове виконання вказаного рішення Господарським судом Черкаської області 25.02.2015 видано наказ.

Виконавче провадження з виконання зазначеного наказу відкрито постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 04.03.2015 (ВП № 46731639).

В процесі виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 21.12.2012 у справі № 10/13/5026/949/2011 ухвалою Господарського суду Черкаської області від 23.09.2015 у справі № 10/13/5026/949/2011 затверджено укладену між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та ПАТ "Азот" мирову угоду від 16.09.2015.

Господарськими судами встановлено, що ПАТ "Азот" на виконання вищевказаної мирової угоди перерахувало ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" на її рахунок в установі банку грошові кошти в сумі 389 992 940,04 грн згідно із платіжними дорученнями № 5147 від 05.10.2015, № 5235 від 06.10.2015, № 5535 від 07.10.2015, № 5581 від 08.10.2015, № 5630 від 09.10.2015, № 5834 від 15.10.2015, № 5835 від 15.10.2015, № 5954 від 19.10.2015, № 6049 від 20.10.2015, № 6082 від 21.10.2015, № 6084 від 22.10.2015, № 6149 від 22.10.2015, № 5167 від 23.10.2015, № 6168 від 23.10.2015, № 6169 від 23.10.2015, № 6170 від 23.10.2015, № 6171 від 23.10.2015, № 6172 від 23.10.2015, № 6374 від 27.10.2015, № 6457 від 29.10.2015, № 6535 від 30.10.2015.

25.09.2015 заступником начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 46731639 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження", відкритого за наказом Господарського суду Черкаської області від 25.02.2015 у справі № 10/13/5026/949/2011 та повернення зазначеного наказу до господарського суду у зв'язку із затвердженням ухвалою Господарського суду Черкаської області від 23.09.2015 мирової угоди від 16.09.2015, укладеної між стягувачем і боржником.

20.09.2016 ПАТ "Азот" подало до Господарського суду Черкаської області заяву про визнання наказу Господарського суду Черкаської області від 25.02.2015 у справі № 10/13/5026/949/2011 таким, що не підлягає виконанню.

Зазначена заява мотивована тим, що боржник повністю виконав свої зобов'язання за мировою угодою, затвердженою ухвалою Господарського суду Черкаської області від 23.09.2015 у справі № 10/13/5026/949/2011, а відтак наказ Господарського суду Черкаської області від 25.02.2015 у справі № 10/13/5026/949/2011 підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню на підставі ч. 4 ст. 117 ГПК України у зв'язку з припиненням обов'язку боржника його добровільним виконанням.

Задовольняючи заяву ПАТ "Азот" про визнання наказу Господарського суду Черкаської області від 25.02.2015 у справі № 10/13/5026/949/2011 таким, що не підлягає виконанню, господарський суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, виходив з того, що у випадках невиконання зобов'язаною стороною умов мирової угоди, укладеної в процесі виконання судового рішення і затвердженої господарським судом, заінтересована сторона може звернутися до державного виконавця на підставі ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" із заявою про примусове виконання ухвали, якою затверджено цю угоду. При цьому, чинним законодавством не передбачено можливості існування двох різних виконавчих документів, на виконання одного судового рішення (наказу та мирової угоди). Таким чином, наказ суду від 25.02.2015 не підлягає виконанню, оскільки на виконання відповідного судового рішення між стягувачем та боржником було укладено мирову угоду і ухвала про її затвердження є самостійним виконавчим документом, що може бути пред'явлений до виконавчої служби. Враховуючи, що боржник виконав свій обов'язок щодо сплати стягувачу присуджених до стягнення рішенням Господарського суду Черкаської області від 21.02.2012 у справі № 10/13/5026/949/2011 грошових коштів в сумі 389 992 940,04 грн, можливість виділення постанови про стягнення виконавчого збору в окреме провадження та відкриття виконавчого провадження за постановою про стягнення виконавчого збору, задоволення заяви боржника та визнання наказу Господарського суду Черкаської області від 25.02.2015 у справі № 10/13/5026/949/2011 таким, що не підлягає виконанню не порушує чиїх-небудь охоронюваних прав чи інтересів. При цьому, передбачений ч. 4 ст. 117 ГПК України перелік підстав визнання наказу суду таким, що не підлягає виконанню не є вичерпним, а факт повної відсутності зобов'язань боржника у зв'язку з виконанням мирової угоди підтверджується належним доказами та не оспорюється позивачем.

Однак, колегія суддів не погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення заяви ПАТ "Азот" про визнання наказу Господарського суду Черкаської області від 25.02.2015 у справі № 10/13/5026/949/2011 таким, що не підлягає виконанню, враховуючи наступне.

За приписами ч. 4 ст. 117 Господарського процесуального України визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими у порядку зазначеної статті, можливе у випадках, коли обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково).

Як вбачається із матеріалів справи, судовий наказ Господарського суду Черкаської області від 25.02.2015 про стягнення з ПАТ "Азот" грошових коштів у добровільному порядку не було виконано і державний виконавець розпочав виконавчі дії по примусовому його виконанню.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" сторони мають право укласти мирову угоду про закінчення виконавчого провадження, яка визнається судом, оспорювати належність майна і результати його оцінки, подавати письмові заперечення проти розрахунку державного виконавця щодо розподілу коштів між стягувачами.

Згідно з ч. 4 ст. 121 Господарського процесуального України мирова угода, укладена сторонами у процесі виконання судового рішення, подається на затвердження господарського суду, що прийняв відповідне судове рішення, який про затвердження мирової угоди виносить ухвалу.

Отже, суд може затвердити мирову угоду на підставі ст. 121 Господарського процесуального України лише за умови наявності відкритого виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення згідно з Законом України "Про виконавче провадження".

Колегія суддів зазначає, що виконання боржником рішення суду відбулося в межах виконавчого провадження на стадії примусового виконання органом ДВС наказу суду, зокрема на підставі затвердженої судом укладеної між сторонами мирової угоди.

Приписами ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, у разі визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання. У такому випадку виконавчий документ надсилається до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав. Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

При цьому згідно зі ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" у разі закінчення виконавчого провадження арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, затвердження судом мирової угоди відповідно до ст. 121 ГПК України, її виконання відповідачем на стадії примусового виконання рішення суду, винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження та повернення судового наказу до суду є обставинами, які виключають подальше виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 25.02.2015 у справі № 10/13/5026/949/2011 у силу закону, а відат підстави, визначені ст. 117 ГПК України для визнання судом наказу таким, що не підлягає виконанню, відсутні.

Крім того, згідно зі ст. 1 Господарського процесуального України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських прав за захистом своїх порушених або оспорюваних справ і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Процесуальними нормами обов'язок доведення такого порушення прав та оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів покладається на заявника.

Разом з тим, мотивуючи заяву про визнання наказу господарського суду таким, що не підлягає виконанню, боржник не довів, що наказ, який було повернуто до господарського суду у зв'язку із закінченням виконавчого провадження, порушує будь-яким чином його права та охоронювані законом інтереси.

Щодо доводів господарських судів попередніх інстанцій про неможливість одночасного існування двох різних виконавчих документів на виконання одного судового рішення, як-то наказу та ухвали про затвердження мирової угоди, то слід зазначити, що: по-перше, відповідно до приписів ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження" поновлення виконавчого провадження у разі повернення наказу до суду у зв'язку із закінченням виконавчого провадження можливе лише у випадку визнання судом незаконною чи скасування начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, постанови про закінчення виконавчого провадження; по-друге, ухвала господарського суду, якою затверджено мирову угоду, не є виконавчим документом з урахуванням приписів ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження".

Крім того, ухвала про затвердження мирової угоди була виконана в повному обсязі.

Враховуючи наведене, колегія вважає, що місцевим та апеляційним господарським судом при розгляді заяви ПАТ "Азот" про визнання наказу Господарського суду Черкаської області від 25.02.2015 у справі № 10/13/5026/949/2011 таким, що не підлягає виконанню були неправильно застосовані норми процесуального права, що призвело до прийняття неправильних судових актів, що є підставою для їх скасування та відмови у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Азот" про визнання наказу Господарського суду Черкаської області від 25.02.2015 у справі № 10/13/5026/949/2011 таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України судовий збір підлягає перерозподілу.

Керуючись ст.ст. 49, 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11, 112 - 114 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 у справі № 10/13/5026/949/2011 задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 у справі № 10/13/5026/949/2011 та ухвалу Господарського суду Черкаської області від 02.11.2016 у справі № 10/13/5026/949/2011 скасувати.

У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Азот" про визнання наказу Господарського суду Черкаської області від 25.02.2015 у справі № 10/13/5026/949/2011 таким, що не підлягає виконанню відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Азот" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 1 378,00 грн витрат зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги та 1 378,00 грн витрат зі сплати судового збору за розгляд касаційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарського суду Черкаської області.

Головуючий О.І. Поляк

Судді: С.В. Бакуліна

О.В. Яценко