ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2017 року Справа № 910/5169/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіШвеця В.О.,суддівКорсака В.А., Сибіги О.М.розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хелстур"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 30.11.2016у справі№910/5169/16 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Хелстур"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Стерилс"простягнення коштівза зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Стерилс"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Хелстур"прозобов'язання прийняти товар

за участю представників сторін від:

позивача: Тума О.В. (дов. від 02.02.2017),

відповідача: Лахтарін І.А. (дов. від 01.02.2017)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хелстур" звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стерилс" про стягнення попередньої оплати у розмірі 1 449 427,30 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо поставки товару за договором № 2203/12 від 02.04.2012. При цьому позивач посилався на приписи статей 525, 526, 693, 712 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Водночас до суду першої інстанції із зустрічним позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Стерилс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хелстур" про зобов'язання прийняти товар за договором поставки № 2203/12 від 02.04.2012 з урахуванням додаткових угод № 1, № 2 та специфікацій в межах розміру сплачених Товариством з обмеженою відповідальністю "Хелстур" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стерилс" грошових коштів у сумі 1 449 427,44 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.07.2016, ухваленим суддею Пригуновою А.Б., первісний позов задоволено, у зустрічному позові відмовлено. Вмотивовуючи рішення суд виходив з того, що за умовами додаткової угоди № 2 від 23.04.2014 до договору, поставка Товариством з обмеженою відповідальністю "Стерилс" товару в межах розміру сплачених грошових коштів у сумі 1 449 427,30 грн. може здійснюватись саме на вимогу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хелстур" та на його вибір. Оскільки додатковою угодою №2 від 23.04.2014 до договору не встановлений конкретний строк повернення позивачу за первісним позовом грошових коштів, сплачених на виконання договору, суд дійшов висновку про те, що відповідач зобов'язаний був здійснити таке повернення у порядку, передбаченому нормами статті 530 Цивільного кодексу України. При цьому суд керувався приписами статей 525, 526, 631, 653, 690, 693, 712 Цивільного кодексу України.

Київський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Майданевича А.Г. - головуючого, Власова Ю.Л., Гаврилюка О.М., постановою від 30.11.2016 перевірене рішення місцевого господарського суду частково скасував, у задоволенні первісного позову відмовив, в іншій частині рішення залишив без змін. Вмотивовуючи постанову суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що первісні позовні вимоги щодо повернення коштів є безпідставними, оскільки повернення таких коштів, за умови відсутності можливості реалізації товару виготовленого Товариством з обмеженою відповідальністю "Стерилс" на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Хелстур", відповідною додатковою угодою не передбачено. При цьому суд апеляційної інстанції керувався приписами статей 525, 526, 599, 631, 690, 693 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Хелстур" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги скаржник зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції того, що умовами договору сторони не визначили конкретної дати чи строку, з настанням якого у відповідача виникає обов'язок з повернення суми передоплати, що однак не свідчить про відсутність обов'язку останнього повернути спірну суму передоплати, оскільки пункт 5 додаткової угоди №2 від 23.04.2014 беззаперечно свідчить про згоду сторін на виконання вказаних дій у майбутньому. При цьому скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції приписів частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України.

Ухвалою від 30.01.2017 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Швеця В.О., суддів - Корсака В.А., Сибіги О.М., касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хелстур" прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 09.02.2017.

На адресу Вищого господарського суду України від Товариства з обмеженою відповідальністю "Стерилс" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач за первісним позовом вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови, у зв'язку з чим просить залишити її без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Вищий господарський суд України, заслухавши суддю Швеця В.О., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 02.04.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хелстур" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стерилс" укладено договір поставки №2203/12, за умовами якого відповідач за первісним позовом зобов'язався поставити обладнання, виконати монтаж та пуско-налагоджувальні роботи комплексу "чистих приміщень" операційного блоку медичної клініки "Добробут" за адресою: м. Київ, вул. Т.Шамрило, 7-А, включаючи систему акліматизації та оздоблювальні матеріали вказаного комплексу для наступних приміщень: операційні, наркозні та приміщення підготовки хворого - 190 кв.м., палати інтенсивної терапії - 180 кв.м., допоміжні приміщення, коридор - 217 кв.м, а позивач за первісним позовом - прийняти товар та оплати його в порядку і на умовах, визначених даним договором. Відповідно до пункту 3.1. договору загальна сума договору включає вартість обладнання, монтаж та пуско-налагоджувальні роботи, є твердою, не підлягає зміненню з причин подорожчання матеріалів, ресурсів чи змінення заробітної плати, складає 7 218 000 грн. і здійснюється поетапно: перший платіж у розмірі 40% від вартості загальної суми договору, що становить 2 887 200 грн. перераховується протягом 5-ти банківських днів після підписання договору; другий платіж у розмірі 20% від вартості загальної суми договору, що становить 1 443 600 грн. перераховується протягом 10-ти банківських днів з дати здійснення першого платежу; третій платіж у розмірі 30 % від вартості загальної суми договору, що становить 2 165 400 грн. перераховується перед відвантаженням товару зі складу відповідача за первісним позовом; четвертий платіж у розмірі 5 % від вартості загальної суми договору, що становить 360 900 грн. перераховується протягом 10-ти банківських днів після підписання позивачем за первісним позовом видаткових накладних; п'ятий платіж у розмірі 5 % від вартості загальної суми договору, що становить 360 900 грн. перераховується протягом 10-ти банківських днів після підписання позивачем за первісним позовом акту виконаних монтажних та пуско-налагоджувальних робіт. Відповідно до пункту 6.4. договору у разі відмови відповідача за первісним позовом від проведення робіт та/або невиконання робіт та/або невиконання будь-яких обов'язків щодо поставки товару, передбачених умовами даного договору, відповідач за первісним позовом зобов'язаний протягом 3-х банківських днів з дня отримання письмової вимоги позивача за первісним позовом повернути суму отриманих від нього грошових коштів за вирахуванням вартості проведених робіт і встановлених на об'єкті конструкцій. Згідно з пунктом 11.1. договору, він набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2012, але за будь-яких умов, до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. Відповідно до додаткової угоди від 03.04.2012 до договору перший платіж у розмірі 40 % від суми договору, що становить 2 887 200 грн. перераховується позивачем за первісним позовом до 21.07.2012; другий платіж у розмірі 50 % від суми договору, що становить 3 609 000 грн. перераховується позивачем за первісним позовом перед відвантаженням товару зі складу, але не раніше 01.03.2013; третій платіж у розмірі 10% від суми договору, що становить 721 800 грн. перераховується позивачем протягом 10-ти банківських днів після підписання позивачем за первісним позовом акту виконаних монтажних та пуско-налагоджувальних робіт. Додатковою угодою від 21.08.2013 до договору сторони погодили, що договір № 2203/12 від 02.04.2012 набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2013, але за будь-яких умов, до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. Судами установлено, що на виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Хелстур" перераховано на корись Товариства з обмеженою відповідальністю "Стерилс" грошові кошти у розмірі 2 887 054,84 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача за первісним позовом. Крім того, додатковою угодою №1 від 21.08.2013 сторони також засвідчили, що загальна сума грошових коштів перерахованих позивачем за первісним позовом за договором становить 2 887 054,84 грн. та погодили призупинити на невизначений строк виконання взаємних обов'язків за договором. В подальшому, 23.04.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хелстур" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стерилс" укладено додаткову угоду № 2 до договору, якою встановлено, що договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2014, але за будь-яких умов, до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. Пунктом 3 додаткової угоди № 2 від 23.04.2014 сторони встановили, що згідно з проханням позивача за первісним позовом та у зв'язку із фінансовою нестабільністю та припиненням будівництва об'єкту, відповідач за первісним позовом зобов'язується повернути на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Хелстур" грошові кошти за оплачені, але не поставлені товари на суму 800 000грн. з яких 400 000 грн. - до 30.04.2014 та 400 000 грн. - до 25.05.2014. Відповідно до умов пункту 5 додаткової угоди №2 від 23.04.2014 сторони узгодили, що конструктивні елементи та матеріали для створення "чистих приміщень", які були оплачені позивачем за первісним позовом, можуть бути реалізовані Товариством з обмеженою відповідальністю "Стерилс" з метою повернення сплачених за них грошових коштів, або на вимогу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хелстур" здійснюється поставка товару на вибір позивача за первісним позовом, але в межах розміру сплачених ним грошових коштів у розмірі 1 449 427,44 грн. Згідно з пунктом 6 додаткової угоди №2 від 23.04.2014 у разі неможливості здійснення заходів, передбачених пунктом 5 угоди, сторони до 31.12.2014 підписують додаткову угоду до договору із регламентацією правовідносин по вирішенню ситуації. За змістом пункту 9 додаткової угоди №2 від 23.04.2014, така угода є невід'ємною частиною договору № 2203/12 від 02.04.2012. Судами установлено, що 11.02.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Хелстур" звернулось до відповідача за первісним позовом з вимогою про повернення коштів, сплачених за договором у розмірі 1 449 427,30 грн. у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги, проте вимога позивача за первісним позовом залишилась без задоволення. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду за первісним позовом є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Хелстур" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стерилс" про стягнення попередньої оплати у розмірі 1 449 427,30 грн. Предметом спору за зустрічним позовом є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Стерилс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хелстур" про зобов'язання прийняти товар за договором. Ухвалюючи судове рішення у справі, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість первісних позовних вимог. Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до частини першої статті 692 вказаного Кодексу покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У відповідності до частини 2 статті 693 цього Кодексу якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно зі статтею 610 цього Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до приписів статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Дослідивши обставини та зібрані у справі докази, на підставі повного та всебічного розгляду справи, місцевий господарський суд установив, що умовами додаткової угоди №2 від 23.04.2014 закріплено право Товариства з обмеженою відповідальністю "Стерилс" реалізувати оплачений Товариством з обмеженою відповідальністю "Хелстур" товар з метою повернення позивачу за первісним позовом сплачених ним грошових коштів. Тобто, зі змісту додаткової угоди №2 від 23.04.2014 до договору фактично випливає обов'язок відповідача за первісним позовом повернути сплачені за вказаним договором грошові кошти за рахунок реалізованого товару. При цьому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що такий обов'язок Товариства з обмеженою відповідальністю "Стерилс" у будь-якому разі не залежить від факту реалізації товару, оскільки така реалізаціє є лише варіантом повернення коштів, погодженим сторонами. Судом першої інстанції обґрунтовано враховано те, що хоча сторонами не погоджено граничний строк реалізації товару та, відповідно, повернення коштів Товариству з обмеженою відповідальністю "Хелстур", однак, виходячи із умов пункту 6 додаткової угоди №2 від 23.04.2014 до договору відповідні дії мали б бути вчинені до 31.12.2014. За таких установлених обставин, врахувавши умови пункту 6.4. договору та пункту 5 додаткової угоди №2 від 23.04.2014, з огляду на направлення позивачем за первісним позовом вимоги про повернення сплачених за вказаним договором коштів, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про виникнення у Товариства з обмеженою відповідальністю "Стерилс" зобов'язання щодо повернення таких кошів у порядку, передбаченому приписами статті 530 Цивільного кодексу України. Між тим, судом апеляційної інстанції не було врахованого того, що за умовами додаткової угоди №2 від 23.04.2014 поставка Товариством з обмеженою відповідальністю "Стерилс" товару в межах розміру сплачених грошових коштів у сумі 1 449 427,30 грн. може здійснюватись саме на вимогу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хелстур" та на його вибір. Водночас судами не установлено, а матеріали справи не містять доказів звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Хелстур" до відповідача за первісним позовом з вимогою про поставку оплаченого товару, а відтак у останнього відсутній обов'язок щодо прийняття такого товару. Апеляційний господарський суд наведеного не врахував та не спростував установленого господарським судом першої інстанції, що призвело до безпідставного скасування законного рішення у справі. За таких обставин, постанова Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2016 підлягає скасуванню, а рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2016 - залишенню в силі. Відтак, доводи, викладені в касаційній скарзі, знайшли своє підтвердження. Витрати зі сплати судового збору за розгляд касаційної скарги покладаються на відповідача за первісним позовом.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хелстур" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2016 у справі №910/5169/16 Господарського суду міста Києва скасувати.

Рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2016 залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стерилс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хелстур" 27 743,29 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва

Головуючий суддя: В. Швець

Судді: В. Корсак

О. Сибіга