ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2017 року Справа № 916/1816/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Самусенко С.С.- головуючого, Євсікова О.О., Картере В.І.,

розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Промисловий комбінат"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 21.02.2017у справі№ 916/1816/14господарського судуОдеської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Промисловий комбінат"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ідеал"прозвернення стягнення на предмет іпотеки та визнання права власностіта за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Промисловий комбінат"до1. Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"; 2. Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу м. Києва Осипенка Дмитра Олеговичапровизнання недійсним набуття права власності та визнання недійсним та скасування рішення нотаріусаза участю представників: від позивача: Василевський О.А.,від відповідача: Левіт В.С.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 05.04.2017 касаційну скаргу ТОВ "Промисловий комбінат" прийнято до провадження у складі колегії суддів: Самусенко С.С. - головуючого, Євсікова О.О., Картере В.І. у відповідності до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03.04.2017.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.04.2017 продовжено строк розгляду касаційної скарги та відкладено її розгляд.

1. Зміст первісних позовних вимог та стислий виклад підстав подання позову

ПАТ "Укрсоцбанк" 16.05.2014 звернулося до господарського суду із позовом до ТОВ "Промисловий комбінат", в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 22.12.2014, просило звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на предмет іпотеки - нежилі будівлі, загальною площею 6178,1 кв. м, що знаходяться за адресою: м.Одеса, вул.Канатна, буд.6, в рахунок часткового погашення заборгованості ТОВ "Ідеал" за договором невідновлювальної кредитної лінії №660/88-301 від 17.07.2007 в розмірі 17 600 000 грн.; визнати право власності ПАТ "Укрсоцбанк" на вказані нежилі будівлі, загальною площею 6178,1 кв. м.

Позовні вимоги мотивовано порушенням ТОВ "Ідеал" як боржником зобов`язань зі своєчасного повернення кредитної заборгованості за договором №66/88-301 від 17.07.2007, в забезпечення виконання яких між позивачем та відповідачем укладено іпотечний договір від 26.12.2008.

Позивач послався на ст.20 ГК України, ст.ст. 15, 1, 572, ч. 1 ст. 575, 589 ЦК України, ст.ст. 33, 37 Закону України "Про іпотеку" та умови іпотечного договору.

2. Зміст зустрічних позовних вимог та стислий виклад підстав подання позову

Справа розглядалася неодноразово.

При новому розгляді справи ТОВ "Промисловий комбінат" звернулося до господарського суду із зустрічним позовом до ПАТ "Укрсоцбанк", в якому, з урахуванням заяви про зміну (уточнення) зустрічного позову, просило суд визнати недійсним правочин з набуття ПАТ "Укрсоцбанк" права власності на нежилі будівлі загальною площею 6 165,6 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, буд. 6, які є предметом іпотеки на підставі іпотечного договору від 26.12.2008; визнати недійсним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу м. Києва Осипенка Д.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 30727058 від 01.08.2016 (номер запису про право власності 15688268 від 29.07.2016), на підставі якого внесено запис про реєстрацію права власності на нерухоме майно: нежилі будівлі, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, буд. 6, за ПАТ "Укрсоцбанк".

Зустрічний позов мотивовано тим, що нотаріусом зареєстровано за ПАТ "Укрсоцбанк" право власності на вищезазначені нежилі приміщення з порушенням ст.ст. 35, 37 Закону України "Про іпотеку", ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.09.2016 замінено процесуальний статус приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу м.Києва Осипенка Д.О. з третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог у справі на стороні відповідача за зустрічним позовом, залучивши його до участі у справі в якості іншого відповідача.

3. Стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

При новому розгляді справи рішенням господарського суду Одеської області від 30.11.2016 (суддя Щавинська Ю.М.) у задоволенні первісного позову відмовлено; зустрічний позов ТОВ "Промисловий комбінат" задоволено.

Відмовляючи в задоволенні первісного позову, місцевий господарський суд вказав, що обраний позивачем спосіб захисту не відповідає вимогам ст.39 Закону України "Про іпотеку" і умовам договору іпотеки від 26.12.2008, оскільки передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки є позасудовим способом врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки. Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували наявність перешкод для звернення стягнення на майно шляхом набуття права власності в позасудовому порядку.

Задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції, посилаючись на ст.ст. 203, 215 ЦК України, ст.ст. 37, 38 Закону України "Про іпотеку" та умови договору, вказав про одночасне звернення позивача до суду та до державного реєстратора з вимогами про визнання права власності на предмет іпотеки.

При цьому суд дійшов висновку, що при вчиненні правочину з набуття права власності іпотекодержатель має надати, а нотаріус, відповідно, перевірити як вартість предмета іпотеки, так і розмір забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя. На час вчинення вищевказаного правочину вже існував судовий спір, зокрема, щодо суми заборгованості.

4. Стислий виклад суті постанови апеляційного господарського суду та мотиви її прийняття

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.01.2017 (судді: Ярош А.І. - головуючий, Лисенко В.А., Діброва Г.І.) рішення місцевого господарського суду скасовано, провадження у справі за первісним позовом припинено; в задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено.

Апеляційна інстанція вказала, що наявні в матеріалах справи докази у сукупності із нормами Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", свідчать про відсутність з боку державного реєстратора порушень порядку державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Суд апеляційної інстанції визначився, що відсутні підстави для задоволення зустрічних позовних вимог.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду в частині первісного позову та припиняючи провадження у справі, апеляційний господарський суд виходив із того, що іпотекодержателем вже реалізовано право на звернення стягнення в позасудовому порядку шляхом реєстрації права власності, а тому провадження в частині первісного позову на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України підлягає припиненню у зв`язку з відсутністю предмета спору.

5. Підстави, з яких оскаржено постанову апеляційного господарського суду

ТОВ "Промисловий комбінат", не погоджуючись із постановою апеляційного господарського суду, звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, рішення господарського суду в частині зустрічного позову залишити без змін, справу в частині первісного позову передати на новий розгляд до апеляційного господарського суду.

В судовому засіданні представник скаржника просив скасувати постанову апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до апеляційного господарського суду в повному обсязі.

Скаржник вказує, що банком безпідставно нараховано заборгованість по процентам у розмірі 20,5% та 21,89 % у період з 01.09.2013 по 14.06.2015, пеню та інфляційне збільшення на несплачені проценти.

Скаржник вважає, що позивачем за первісним позовом неправильно обрано спосіб захисту свого права. Банк не мав права на звернення стягнення на майно саме у спосіб набуття права власності шляхом звернення до приватного нотаріуса.

У скарзі зазначається, що банк, переоформлюючи право власності на спірний об`єкт нерухомості, не здійснив належну оцінку предмета іпотеки. До матеріалів справи надано звіт про незалежну оцінку, відповідно до якого станом на 22.12.2014 ринкова вартість об`єкта оцінки становить 46 428 314 грн., що значно більше, ніж заборгованість позичальника (20 515 475,17 грн.).

Відповідно до п.1.2 іпотечного договору вартість предмета іпотеки визначено сторонами у розмірі 40 947 000 грн. Згідно звіту №000137 станом на 28.11.2016 ринкова вартість спірного майна становить 85 011 293,00 грн.

6. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Укрсоцбанк" просить залишити її без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду - без змін. Банк зазначає, що апеляційною інстанцією правильно припинено провадження у справі, оскільки звернення стягнення на предмет іпотеки реалізовано в позасудовому порядку. При цьому, станом на момент звернення ПАТ "Укрсоцбанк" до приватного нотаріуса судового рішення стосовно заявленого позову судом не прийнято, вимоги банку як кредитора не задоволено. А тому банк реалізував своє право щодо позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі є правовою підставою для реєстрації права власності за банком.

Банк стверджує, що всі необхідні та передбачені законодавством документи були подані державному реєстратору.

Право власності на предмет іпотеки зареєстровано по вартості, визначеній відповідно до звіту від 27.07.2016 про незалежну оцінку нежитлових будівель, наданого суб`єктом оціночної діяльності ПП "Енергомакс", в розмірі 30 120 000грн. з ПДВ.

Такий звіт надано апеляційному господарському суду та міститься в матеріалах справи.

В поясненні Одеському апеляційному господарському суду ПАТ "Укрсоцбанк" вказав, що господарський суд Одеської області не зобов`язував його надати звіт про оцінку предмета іпотеки, за яким було зареєстровано право власності.

7. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

17.07.2007 між АКБСР "Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк", як кредитором та ТОВ "Ідеал" як позичальником укладено договір відновлювальної кредитної лінії №660/88-301.

Згідно п.1.1 договору банк зобов`язався надати позичальнику грошові кошти (кредит) в межах максимального ліміту заборгованості в сумі 1 200 000,00 доларів США зі сплатою 16% річних за кредитом, отриманим в гривні; 12% річних за кредитом, отриманим в доларах США; 11% річних за кредитом, отриманим в євро, з кінцевим терміном погашення заборгованості за договором кредиту не пізніше 16.07.2010, а позичальник, зобов`язався повернути кредит та сплачувати проценти, а також інші платежі у строки та на умовах, визначених у договорі кредиту.

26.12.2008 в забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "Ідеал" за кредитним договором №660/88-301 від 17.07.2007 між банком як іпотекодержателем та ТОВ "Промисловий комбінат" як іпотекодавцем укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Атаманчук О.Г. за реєстровим №40.

Згідно п.1.1 вказаного договору іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю в якості забезпечення виконання позичальником основного зобов`язання нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, б.6, яке в цілому складається з нежитлових будівель літ.А, літ.Б, літ.В, літ.Г, літ.Д, літ.Л, літ.К, загальною площею 6165,6 кв. м.

Відповідно до п.1.2 іпотечного договору предмет іпотеки сторони оцінили в сумі 40 947 000 грн., що в еквіваленті складає 5 256 354,30 доларів США за офіційним курсом НБУ на дату укладення цього договору.

Згідно п.2.3.1 договору іпотекодержатель зобов`язаний, якщо сума, одержана від реалізації предмета іпотеки, перевищує розмір забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя, повернути різницю іпотекодавцю.

За п.п. 2.4.3, п.2.4.7 договору іпотекодержатель має право у разі невиконання або неналежного виконання позичальником відповідного основного зобов`язання, задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки; у разі виникнення права звернення стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до приписів чинного законодавства України, зокрема, Законів України "Про іпотеку", тощо.

Відповідно до п.4.1 іпотечного договору у разі невиконання або неналежного виконання позичальником відповідного основного зобов`язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно п. 4.6 договору іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів:

- п. 4.6.1 на підставі рішення суду, або

- п. 4.6.2 на підставі виконавчого напису нотаріуса, або;

- п.4.6.3 шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання, забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому ст. 37 Закону України "Про іпотеку", або;

- п.4.6.4 шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому ст. 38 Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до п.6.2 договору усі повідомлення за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином у випадку, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур`єром, телеграфом, або вручені особисто за зазначеними адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення, або дата поштового штемпеля відділення зв`язку одержувача.

Судами встановлено, що на виконання умов кредитного договору №66/88-301 від 17.07.2007 ПАТ "Укрсоцбанк" протягом періоду з 17.07.2008 по 28.09.2012 надавав позичальнику ТОВ "Ідеал" кредитні кошти в межах встановленого кредитним договором максимального ліміту.

Судами обох інстанцій встановлено, що в порушення умов кредитного договору позичальник не здійснював погашення кредитної заборгованості та сплату відсотків за користування кредитом в передбачені кредитним договором строки.

У зв`язку з цим ПАТ "Укрсоцбанк" 23.01.2014 звернулося з листами-вимогами до позичальника ТОВ "Ідеал" та майнового поручителя ТОВ "Промисловий комбінат". У вказаних листах банк вимагав погасити заборгованість та попередив, що у разі невиконання вимог у тридцятиденний строк з моменту отримання вимоги банком буде звернуто стягнення на предмет іпотеки у передбачений іпотечним договором та законодавством України спосіб.

ПАТ "Укрсоцбанк" повторно звернулося до позичальника з вимогою про сплату заборгованості за кредитним договором.

На адресу іпотекодавця направлено повторну вимогу від 09.04.2014, в якій банк просив добровільно передати права на предмет іпотеки за іпотечним договором від 26.12.2008 у власність ПАТ "Укрсоцбанк" в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань шляхом укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Судами встановлено, що ні позичальником, ні іпотекодавцем, незважаючи на відсутність спорів щодо розміру основної заборгованості, вищевказаних вимог банку задоволено не було.

Судом апеляційної інстанції з врахуванням висновку №118 судової економічної експертизи від 20.07.2016 встановлено, що станом на 27.10.2014 ТОВ "Ідеал" як позичальник має невиконані зобов`язання перед позивачем за кредитним договором №660/88-301 від 17.07.2007 у сумі 18 005 672,07 грн., з яких 15 117 361,35 грн. заборгованості за кредитом; 2 581 613,71 грн. заборгованості за відсотками; 173 481,02 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту; 133 215,99 грн. інфляційних втрат за кредитом.

29.07.2016 ПАТ "Укрсоцбанк" звернулося до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Осипенко Д.О. із заявою про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Відповідно до картки прийому заяви №17904499 заявником нотаріусу подано наступні документи: копії паспорту Гусева А.В. серії АР № 103593, довіреності №5288 від 19.12.2014, договору відновлювальної кредитної лінії № 660/88-301 від 17.07.2007, додаткових угод № 1 від 25.12.2007, № 2 від 01.07.2008, № 3 від 30.10.2008, № 4 від 06.12.2008, №5 від 05.10.2010, договору про внесення змін №6 від 08.09.2012, розрахунок вимог, виписки по особовому рахунку, копії іпотечного договору № 40 від 26.12.2008, вимоги про усунення порушень основного зобов`язання № 08.42-186/11028 від 09.04.2014, № 08.42-186/11027 від 09.04.2014, поштових повідомлень про вручення поштових відправлень, листів-вимог про усунення порушень зобов`язання №08.42-186/2262 від 23.01.2014, №08.42/186/2260 від 23.01.2014, поштових повідомлень про вручення поштових відправлень, вимоги про усунення порушень основного зобов`язання 08.42-186/67-8026 від 15.04.2016, опису вкладення від 15.04.2016, квитанції №9051 від 15.04.2016, інформації щодо відстеження поштових відправлень від 23.06.2016, платіжні доручення №5637, №5638 від 29.07.2016.

29.07.2016 приватним нотаріусом проведено державну реєстрацію права власності на нежилі будівлі, що розташовані за адресою м. Одеса, вул. Канатна, б. 6, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 988058451101 за ПАТ "Укрсоцбанк", що підтверджується Інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно №677757310 від 09.09.2016.

8. Норми права, на які звертається увага при вирішенні спору

Відповідно до ст.1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За ч.1 ст.7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Згідно ст.33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст.12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За ст.35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст.36 Закону України "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону. Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.

За ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Згідно ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", в редакції, чинній 29.07.2016, державним реєстратором є, зокрема, нотаріус.

Державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.

Згідно п.57 Порядку Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 25.12.2015 №1127 в редакції, чинній 29.07.2016, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Статтею 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено підстави для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

За ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

9. Норми права та мотиви, з яких виходить касаційна інстанція при прийнятті постанови

За ч.2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено судами обох інстанцій, у позичальника наявна заборгованість перед банком у великому розмірі та відсутні докази її оплати.

Також судами встановлено, що саме в іпотечному договорі від 26.12.2008 міститься передбачене ст.ст. 35, 36, 37 Закону України "Про іпотеку" застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, тобто погоджене сторонами в добровільному договірному порядку.

Необхідною умовою для наявності у іпотекодержателя права на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності у даному випадку є:

1) наявність застереження про задоволення вимог іпотекодержателя,

2) факт невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання (наявність боргу),

3) надсилання вимоги про усунення порушення із зазначенням вказаних в ст.35 Закону України "Про іпотеку" обставин,

4) сплив тридцятиденного строку з моменту отримання іпотекодавцем цієї вимоги.

Банком надіслано позичальнику та іпотекодавцю відповідні вимоги про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Тридцятиденний строк сплинув.

Як правильно зазначено апеляційним господарським судом, місцевий господарський суд помилково відхилив листи-вимоги як такі, що не відповідають положенням ст.35 Закону України "Про іпотеку" через не зазначення способу, у який має відбуватися звернення стягнення на предмет іпотеки.

Стаття ст.35 Закону України "Про іпотеку" не встановлює обов`язку зазначати у вимозі про усунення порушення у конкретний спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, а вказує про зазначення стислого змісту порушених зобов`язань, вимог про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

Враховуючи наведене, судом апеляційної інстанції правильно зазначено, що банк надав нотаріусу всі необхідні документи для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, які встановлені Порядком №1127.

Вказане свідчить про відсутність у державного реєстратора визначених ст.24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" підстав для відмови в державній реєстрації прав.

Зустрічні позовні вимоги безумовно пов`язані із первісними, оскільки стосуються права власності на об`єкт іпотеки.

Державна реєстрація права власності на підставі договору іпотеки не може розглядатися як правочин. Посилання в рішенні місцевим господарським судом на норми ст.215 ЦК України, які встановлюють підстави недійсності правочину, є неправомірними.

Разом з тим, касаційна інстанція звертає увагу, що станом на 29.07.2016, коли приватним нотаріусом проведено державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки, права іпотекодержателя не були захищені, оскільки судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки не було.

Таким чином банк не був позбавлений встановленого договором та Законом України "Про іпотеку" права звернутися до державного реєстратора за вчиненням реєстраційної дії.

Банком з дотриманням вимог законодавства вчинено всі можливі дії на захист тривалого порушення свого права.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Апеляційним господарським судом правомірно застосовано норми процесуального права, всебічно, повно і об`єктивно розглянуто всі обставини справи, прийнято правильне рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову з урахуванням норм матеріального права.

Проаналізувавши норми Закону України "Про іпотеку", Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та положення Порядку Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 25.12.2015 №1127, апеляційний господарський суд дійшов правомірного висновку про відсутність порушень державним реєстратором при вчиненні реєстраційної дії.

Вимоги іпотекодержателя задоволено в позасудовому передбаченому сторонами в договорі порядку та ним уже набуто право власності на предмет іпотеки.

Тому апеляційним господарським судом правильно застосовано ст.80 ГПК України та припинено провадження за первісним позовом.

10. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Щодо доводів скаржника про розбіжності у визначенні вартості предмета іпотеки касаційна інстанція зазначає наступне.

Статтею 37 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Але це не є предметом позовних вимог у цій справі.

Іпотекодавець не позбавлений права у випадку незгоди оспорювати оцінку майна при розгляді його вимог щодо відшкодування різниці між вартістю майна та розміром забезпечених іпотекою вимог в окремому позовному провадженні.

Інші доводи касаційної скарги спростовуються встановленими судом апеляційної інстанції обставинами та викладеним у цій постанові.

Колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що оскаржувану постанову господарського суду апеляційної інстанції прийнято із повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Промисловий комбінат" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.02.2017 у справі № 916/1816/14 залишити без змін.

Головуючий суддя С. Самусенко

Судді: О. Євсіков

В. Картере