ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2017 року Справа № 920/362/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.,суддівДанилової М.В., Швеця В.О.розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "ЮА", м. Сумина постановуХарківського апеляційного господарського суду від 19.09.2016 рокуу справі господарського суду Сумської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ЮА", м. СумидоФізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Сумиза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаСумської міської ради, м. Сумипроскасування державних актів на право власності на землю

за участю представників

позивача: Шевчун О.М., Мирославський С.В.,

відповідача: ОСОБА_7,

третьої особи: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮА" (далі за текстом - ТОВ "ЮА") звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі за текстом - ФОП ОСОБА_4) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Сумської міської ради про визнання незаконними та скасування Державних актів серії НОМЕР_1 та НОМЕР_2 на право власності на земельні ділянки, розташовані у АДРЕСА_1, з кадастровим номером НОМЕР_3 площею 0, 0056 га та кадастровим номером НОМЕР_4 площею 0, 0063 га, видані 11.11.2009 року ФОП ОСОБА_4

Рішенням господарського суду Сумської області від 13.06.2016 року залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.09.2016 року в задоволенні позову - відмовлено.

Вищезазначені судові акти мотивовано недоведеністю позивачем свого права на спірні земельні ділянки, у зв'язку з чим відсутні підстави для захисту порушеного права у обраний позивачем спосіб.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, ТОВ "ЮА" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 13.06.2016 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.09.2016 року і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

ФОП ОСОБА_4 відзиву на касаційну скаргу подано не було.

Судове засідання 08.02.2017 року проводилось в режимі відеоконференції за клопотанням ТОВ "ЮА", яке ухвалою Вищого господарського суду України від 01.02.2017 року задоволено.

В судовому засіданні позивач та його представник просили касаційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду Сумської області від 13.06.2016 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.09.2016 року - скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, а представник відповідача проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Третю особу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вона не скористалася передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представників сторін, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.04.2004 року Сумською міською радою (продавець) та ФОП ОСОБА_4 (покупець) укладено нотаріально посвідчений Договір купівлі-продажу земельної ділянки, за умовами якого продавець на підставі рішення Сумської міської ради від 24.03.2004 року № 744-МР "Про продаж земельних ділянок громадянам" передав у власність покупця земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0, 0119 га.

Згідно з п. 5.1 Договору цей Договір є підставою для видачі Державного акту на право приватної власності на землю.

При укладенні Договору покупцеві роз'яснено зміст ст. ст. 81, 103, 125, 126 Земельного кодексу України (п. 5.3 Договору).

В 2004 році ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вирішили виступити засновниками ТОВ "ЮА" зі створенням статутного фонду у розмірі 109 804 грн., який розподілено на рівні частки між засновниками по 54 902 грн. та погоджено, що на момент державної реєстрації товариства ОСОБА_4 вносить до статутного фонду товариства, зокрема, земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_1, загальною площею 0, 0119 га, що належить ОСОБА_4 на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21.04.2004 року, вартістю 4 902 грн., що підтверджується протоколом № 1 зборів засновників ТОВ "ЮА" від 24.11.2004 року та п. 4.8 статуту товариства.

Водночас, судами встановлено, що відповідач в 2004 році не одержував документ, що посвідчує його право власності на вищевказану земельну ділянку (державний акт) і, відповідно, не здійснювалась державна реєстрація такого документа, а, отже, право власності на вищезазначену земельну ділянку у відповідача в 2004 році не виникло.

Відтак, відповідач не мав права розпоряджатися спірною земельною ділянкою у 2004 році і, зокрема, не мав права передавати спірну земельну ділянку у власність позивачу як вклад до статутного фонду (статутного капіталу) останнього.

Позивач, звернувшись до суду з даним позовом свої вимоги обґрунтував тим, що Державні акти серії НОМЕР_1 та НОМЕР_2 від 11.11.2009 року на право власності на дві земельні ділянки площею 0,0056 га та 0,0063 га, видані на ім'я ФОП ОСОБА_4, належать ТОВ "ЮА", оскільки передані відповідачем до статутного фонду товариства, а, отже, товариство є власником майна, переданого йому засновником, у зв'язку з чим зазначені Державні акти підлягають скасуванню як такі, що порушують права власника земельних ділянок зазначених у них.

Згідно з положеннями ст. 115 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з приписами ст. 12 Закону України "Про господарські товариства", господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Відповідно до ч. 1 ст. 125 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час укладення Договору) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації.

За приписами ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року № 1952-ІV, який набрав чинності 03.08.2004 року, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень; об'єкт нерухомого майна (нерухоме майно, нерухомість) - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці (будівля, споруда тощо), переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.

З урахуванням встановлених обставин та вищенаведених законодавчих приписів, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем не надано належних доказів передачі майна відповідача до статутного фонду ТОВ "ЮА", а також реєстрації таких прав за ТОВ "ЮА" відповідно до вимог чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства, а тому з урахуванням положень ст. 393 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що з позовом про визнання незаконним та скасування правового акту органу державної влади може звернутися лише власник майна, право якого порушено виданням (прийняттям) такого акту, суди дійшли висновків щодо недоведеності позивачем порушення своїх прав виданням таких державних актів у 2009 році.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог, враховуючи, що у даній справі неналежним є як позивач, так і відповідач, оскільки господарське товариство стає власником переданого до статутного фонду майна після вчинення певних дій його засновниками та учасниками, а не надання судам доказів переходу права власності на земельну ділянку від засновника до ТОВ "ЮА" вказує на відсутність порушеного права оспорюваними Державними актами.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки господарських судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що доводи ТОВ "ЮА", викладені в касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм та не спростовують законних і обґрунтованих висновків господарських судів попередніх інстанцій.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.09.2016 року у справі № 920/362/16 - залишити без змін.

Головуючий суддяО.М. Сибіга Судді М.В. Данилова В.О. Швець