ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2017 року Справа № 910/18671/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Удовиченка О.С.,суддів:Білошкап О.В., Ткаченко Н.Г. розглянувши касаційну скаргу Колективного підприємства науково-виробничого комплексу "Україна" Фонд милосердя і здоров'я Українина постановуКиївського апеляційного господарського суду від 05.10.2016у справі№ 910/18671/14 господарського суду м. Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"доКолективного підприємства науково-виробничого комплексу "Україна" Фонду милосердя і здоров'я Українипростягнення в судовому засіданні взяли участь представники :

Колективного підприємства науково-виробничого комплексу "Україна" Фонд милосердя і здоров'я України Велідченко І.О., Лиман Н.В.ПАТ "Державний ощадний банк України"Трутнєва С.В.В С Т А Н О В И В :

Відкрите акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" звернулося до господарського суду з позовною заявою, в якій просило стягнути з Колективного підприємства науково-виробничого комплексу "Україна" Фонду милосердя і здоров'я України 1194169,54 грн. загальної суми простроченого кредиту, 20686,87 грн. - сума заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом за період з 23.04.2003 по 23.09.2003; 1556,35 грн. - сума пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом за період з 24.04.2003 по 23.09.2003; 312021,08 грн. - сума пені за несвоєчасну сплату кредиту за період з 24.04.2003 по 27.02.2005.

В обґрунтування позовної заяви позивач посилався на те, що відповідачем не виконано зобов'язання за кредитним договором від 24.04.2003 №10, станом на день подання позовної заяви має місце заборгованість за сумою основного боргу, відсотків за користування кредитом, пені за несвоєчасну сплату кредиту.

Позивачем зазначено, що у зв'язку з тим, що провадження у справі №44/226б про банкрутство відповідача тривало з 2005 року по 2014 рік, то відбулося переривання строку позовної давності, а отже, строк давності за спірною заборгованістю не пропущено.

Колективним підприємством науково-виробничого комплексу "Україна" Фонду милосердя і здоров'я України (далі - КП НВК "Україна") подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову та застосувати позовну давність. При цьому відповідачем зазначено, що позивачем не надано доказів того, що грошові кошти були видані відповідачу, оскільки не були зараховані на рахунок. У зв'язку з чим, відповідач звернувся до слідчого управління Шевченківського РВ УМВС України в м. Києві, внаслідок чого порушено кримінальну справу №10-4353 за фактом заволодіння кредитними коштами КП НВК "Україна" на суму 1199350,00 грн. за ознаками злочину ч.4 ст.190 КК України. Крім того, відповідач посилався на те, що оскільки провадження у справі про банкрутство відповідача, ініційоване позивачем, було незаконне і ця обставина встановлена рішенням суду, то підстав для перебігу строку позовної давності не було і станом на момент звернення строк позовної давності сплив.

Рішенням господарського суду м. Києва від 03.10.2014 (суддя Блажівська О.Є.) позов задоволено частково, стягнено з КП НВК "Україна" на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" 1194169,54 грн. заборгованості з повернення тіла кредиту, 20686,87 грн. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитними коштами, 24297,13 грн. витрат по сплаті судового збору; в решті позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 (колегія суддів: Іонніков І.А., Гаврилюк О.М., Скрипка І.М.) рішення господарського суду м. Києва від 03.10.2014 залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та підтвердженими належними та допустимими доказами, заборгованість станом на день розгляду справи не погашена, тому вимоги позивача підлягають задоволенню.

КП НВК "Україна" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 та рішення господарського суду м. Києва від 03.10.2014, в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема: положення Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 29.03.2001 №135; ч.3 ст.24 Закону України "Про підприємства в Україні", ст.ст.256, 257, ч.4 ст.267 ЦК України.

Розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення сторін, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судами зазначено, що між позивачем та відповідачем укладено договір відновлювальної кредитної лінії №10 від 24.04.2003 (далі - договір). В забезпечення виконання кредитних зобов'язань, між позивачем та відповідачем укладено договір іпотеки від 24.04.2003 №386. Зазначені договори є чинними, не визнавалися недійсними.

На виконання умов кредитного договору позивач надав відповідачу кредит в загальній сумі 1199350,00 грн. На підтвердження зазначених обставин суди послалися на копію платіжного доручення №1 від 25.04.2003 та банківської виписки з рахунку відповідача за період з 01.04.2003 по 31.08.2003, відповідно до яких банк перерахував з рахунку відповідача на користь ПП "Техноком" грошові кошти у сумі 1199350,00 грн. згідно рахунку №143 від 24.04.2003. Доказів сплати заборгованості по кредиту та процентів за користування кредитними коштами відповідачем не надано.

Посилаючись на рішення, винесені у межах справи №44/226-б про банкрутство КП НВК "Україна", порушеної 29.04.2005 за заявою ВАТ "Державний ощадний банк України", зокрема, ухвалу підготовчого засіданні, ухвалу попереднього засідання, якою встановлено загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором №10 від 24.04.2003, суди зазначали, що обставини заборгованості були встановлені цими рішеннями судів і погашення заявлених вимог у межах справи не відбулося.

Судами зазначено, що провадження у справі про банкрутство КП НВК "Україна", припинено на підставі п.11 ст.80 ГПК України у зв'язку з відсутністю ознак, необхідних для порушення та продовження провадження у справі про банкрутство. Вимоги ініціюючого кредитора забезпечені заставою майна боржника, а тому не можуть бути підставою для порушення провадження у справі про банкрутство.

Посилаючись на приписи ст.382 ЦК УРСР (чинного на момент укладення договору), п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст.ст.1054, 525, 526 ЦК України, з огляду на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, суди дійшли висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Відмовляючи у задоволенні заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності, суди послалися на положення ст.264 ЦК України, та зазначили, що позовна давність переривалася у зв'язку з порушенням провадження у справі про банкрутство.

Згідно зі ст.ст. 42, 43, 47 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

З матеріалів справи вбачається, що за зверненням генерального директора Велідченка І.О. КП НВК "Україна" слідчим управлінням Шевченківського РВ УМВС України в м. Києві було порушено кримінальну справу №10-4353 за фактом заволодіння кредитними коштами відповідача на суму 1199350,00 грн. за ознаками злочину передбаченого ч.4 ст.190 КК України (шахрайство). Досудовим слідством з'ясовано, що 25.04.2003 невстановлені особи, шляхом обману заволоділи кредитними коштами КП НВК "Україна", які були виділені під заставу складу ПММ. КП НВК "Україна" постановою слідчого визнано цивільним позивачем . З листа начальника СВ Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві Приходько С.В. від 03.10.2012 №59/420/039 вбачається, що під час розслідування кримінальної справи №10-4353 встановлено, що 25.04.2003 Печерським відділенням №3715 ВАТ "Державний ощадний банк України" було видано кошти у готівковій формі невстановленій слідством особі в загальній сумі 1199350,00 грн. під приводом надання кредиту КП НВК "Україна" (т. 2 а.с. 58).

Відхиляючи доводи відповідача про непідтвердження позивачем позовних вимог, тобто недоведення належними та допустимими доказами надання кредитних коштів в розпорядження відповідачу, суд першої інстанції зазначив, що наявність або відсутність підстав кримінального провадження встановлює слідство в процесі розслідування. Наведені відповідачем доводи суд визнав неналежними доказами та зазначив, що лише обвинувальний вирок, яким буде встановлено вину позивача у вчиненні злочину є належним та допустимим доказом недоведеності позовних вимог.

Отже, місцевий господарський не надав належної правової оцінки всім обставинам справи, що не відповідає вимогам ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та порушує приписи ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності та вимоги п.3 ч.1 ст. 84 ГПК України.

Відповідно до п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З урахуванням викладеного, рішення місцевого суду про задоволення позовних вимог не можна вважати законним та обґрунтованим.

На вказані недоліки рішення суду першої інстанції апеляційний суд уваги не звернув та їх не усунув. При цьому, суд апеляційної інстанції припустився аналогічних порушень, не звернув уваги на приписи наведених вище норм, не дослідив всі обставини справи, зокрема, подані відповідачем постанову про порушення кримінальної справи від 26.11.2003, постанову про визнання особи цивільним позивачем у кримінальній справі від 28.10.2005, обставини підтвердження надходження кредитних коштів з рахунку №206257119110 КП НВК "Україна" відкритому в ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі Печерського відділення №3715 на поточний рахунок ПП "Техноком" №26001300326801 в АКБ "ТАС-Комерцбанк" в сумі 1199350,00 грн. на підставі платіжного доручення КП НВК "Україна" №1 від 25.04.2003, заявлені відповідачем доводи апеляційної скарги щодо порушення позивачем при перерахуванні коштів інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 29.03.2001 №135 (чинною станом на момент виникнення спірних правовідносин), що є порушенням приписів ст. 101 ГПК України, на яку між тим, апеляційний суд послався в оскаржуваній постанові.

На думку колегії суддів, з'ясування наведених обставин має значення при розгляді позову про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У зв'язку з зазначеним, колегія суддів дійшла висновку про передчасність висновків та неповноту дослідження обставин справи судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень та необхідності здійснення нового розгляду справи.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

При новому розгляді справи, суду необхідно врахувати наведене вище, всебічно, повно, об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, надати оцінку доказам, які мають юридичне значення для розгляду справи; правильно застосувати норми права, які регулюють спірні відносини, прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Колективного підприємства науково-виробничого комплексу "Україна" Фонд милосердя і здоров'я України задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 у справі №910/18671/14 та рішення господарського суду м. Києва від 03.10.2014 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Головуючий О.С. Удовиченко

Судді О.В. Білошкап

Н.Г. Ткаченко