ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2017 року Справа № 910/10190/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І. - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Дроботової Т.Б.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 10.01.2017за заявоюПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"про відстрочення виконання рішенняГосподарського суду міста Києва від 18.11.2015у справі№ 910/10190/15Господарського судуміста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Концерн Стирол"доПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"провизнання недійсним правочину та зобов'язання вчинити дії,за участю представників: позивачаВєдєрнікова О.С. -предст. дов. від 30.12.2016;відповідачаДороніна О.М.- предст. дов. від 10.01.2017;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.11.2015 позов задоволено повністю; визнано правочин про відбір в односторонньому порядку Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" природного газу Публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол" в обсязі 125664,807 тис. куб.м., оформлений актом приймання-передачі природного газу при відборі з ПСГ № 162/02-14 від 25.12.2014, недійсним; зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" поновити в обліку в підземному сховищі газу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" природній газ Публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол" в об'ємі 125664,807 тис. куб. м., про відбір якого було складено акт приймання-передачі природного газу при відборі з ПСГ № 162/02-14 від 25.12.2014; стягнуто судовий збір.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 18.10.2016 судові рішення залишено без змін.

28.11.2016 Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" подало до Господарського суду міста Києва заяву про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2015 у справі на два роки. Підставою для звернення із заявою за доводами відповідача стало його скрутне фінансове становище та існування обставин, пов'язаних з ускладненням та неможливістю негайного виконання рішення суду, а саме: скаржник є складовою частиною нафтогазового галузі, що здійснює стратегічну функцію зі своєчасного та безперебійного забезпечення суб'єктів господарювання та соціальної сфери України природним газом, на якого покладено функції оператора єдиної газотранспортної системи України зі зберігання (закачування та відбору) природного газу; посилаючись на передбачену статтею 121 Господарського процесуального кодексу України за виняткових обставин можливістю відстрочення виконання рішення суду заявник вказав, що такими винятковими обставинами є ризик зупинення діяльності товариства, адже для поновлення в обліку підземного газосховища природного газу про відбір якого складено акт, що визнано судом недійсним, необхідно щоб визначені обсяги газу з'явились у підземному сховищі, проте, закупівлю газу відповідач здійснити не може з огляду на вартість газу станом на сьогоднішній день та скрутним фінансовим станом, що підтверджується довідками щодо дебіторської заборгованості від 16.11.2016 № 15770/12 та №15769/12, звітом про фінансові результати за січень-грудень 2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2016 (суддя Лиськов М. О.) відмовлено у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.01.2017 (судді: Дикунська С.Я. - головуючий, Мальченко А.О., Жук Г.А.) ухвалу господарського суду залишено без змін, як законну і обґрунтовану.

Не погоджуючись із прийнятими у справі процесуальними документами, відповідач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського та постанову суду апеляційної інстанції, прийняти у справі нове рішення, яким задовольнити у повному обсязі заяву про відстрочку виконання рішення. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про неправильне застосуванням судами норм матеріального та процесуального права, а саме, в порушення статей 4-2, 43, 121 Господарського процесуального кодексу України прийнято до уваги лише доводи та заперечення позивача, надано невірну оцінку доказам та доводам скаржникам щодо наявності виняткових обставин, скрутного фінансового становища відповідача, тобто обставин, що не залежать від відповідача та не є результатом його господарської діяльності (збитковість підприємства, наявність заборгованості замовників, курсова різниця), що унеможливлює виконання рішення суду; суди не врахували, що строк відстрочення виконання рішення, визначений заявником надав би можливість стабілізувати його фінансове становище та акумулювати суму коштів, необхідних для закупівлі визначеного обсягу природного газу для відновлення їх в обліку у підземному сховищі та не враховано, що негайне виконання рішення може призвести до зупинки роботи всієї єдиної газотранспортної системи України та підприємства скаржника.

У відзиві на касаційну скаргу та усно у судовому засіданні позивач заперечив доводи касаційної скарги, просив суд ухвалу господарського суду та постанову апеляційного господарського суду залишити без змін; відповідачем у судовому засіданні підтримано доводи касаційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, застосування судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як зазначено вище, рішенням Господарського суду міста Києва від 18.11.2015 визнано недійсним акт приймання-передачі природного газу при відборі з ПСГ № 162/02-14 від 25.12.2014 та зобов'язано відповідача поновити в обліку в підземному сховищі газу природній газ Публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол" в об'ємі 125664,807 тис. куб. м.

Звертаючись з заявою про відстрочку виконання рішення заявник просив відстрочити виконання рішення суду в повному обсязі та додав, як доказ на обґрунтування своїх вимог довідку щодо дебіторської заборгованості № 15770/12 від 16.11.2016, відповідно до якої станом на 31.10.2016 заборгованість перед ПАТ "Укртрансгаз" за надані послуги становить 4358350 тис. грн., довідку щодо дебіторської заборгованості № 15769 від 16.11.2016, відповідно до якої станом на 31.10.2016 заборгованість перед ПАТ "Укртрансгаз" за надані послуги становить 22869676,8 тис. грн., звіт про фінансові результати за січень-грудень 2015, службову записку за підписом директора фінансово-економічного департаменту, відповідно до якої заборгованість ПАТ "Укртрансгаз" за залученими кредитними ресурсами від комерційних банків станом на 01.10.2016 складає 935000,00 тис. грн., станом на 01.11.2016 - 835000,00 тис. грн., сплачено відсотків в жовтні 2016 15058,128 тис. грн., за результатами фінансової звітності за 9 місяців 2016 загальна дебіторська заборгованість станом на 01.10.2016 дорівнює 20445881,00 тис. грн., а загальна кредиторська заборгованість - 12336044,00 тис. грн.

Відмовляючи у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення місцевий господарський суд вказав, що боржник, посилаючись на скрутний фінансовий стан товариства, який ускладнює здійснення повного та своєчасного виконання постанови, не довів винятковості випадку для відстрочення виконання рішення суду, не надав обґрунтованих доказів в підтвердження вказаних вище обставин. Суд вказав, що посилання заявника на збитки від курсових різниць та інфляційних процесів не можуть вважатися надзвичайними та непрогнозованими обставинами, а лише носять загальний характер і у повній мірі стосуються обох сторін, навівши правову позицію Європейського суду з прав людини щодо гарантованого права розгляду справи у розумний строк.

Переглядаючи ухвалу місцевого суду, суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого суду щодо відсутності підстав для задоволення заяви відповідача, апеляційний суд вказав, що надані відповідачем докази в розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не є належними та допустимими на підтвердження неможливості боржника виконати рішення в повному обсязі, а інших доказів на підтвердження ускладнення та/або неможливості виконання відповідачем рішення суду у даній справі останнім не надано.

Судова колегія зазначає, що відповідно до частини 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Із змісту вказаної статті вбачається, що заява повинна містити: викладення обставин та обґрунтування причин, що унеможливлюють чи утруднюють виконання рішення; зазначення того, що просить заявник - розстрочити чи відстрочити виконання рішення, яким чином змінити спосіб і порядок виконання рішення; вказівку, в разі необхідності, про надіслання ухвали про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання установі банку або державному виконавцю. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 43 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови. Відстрочка допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Обов'язок доведення вказаних обставин належним та допустимими доказами покладається на сторони відповідно до положень статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Відтак, перевіривши у відповідності до частини другої статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в постанові, колегія суддів вважає, що суди дійшли законних та обґрунтованих висновків щодо відмови у задоволенні заяви про відстрочення виконання у повному обсязі рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2015 строком на 2 роки за наявності тих доказів, які надав відповідач. Висновки судів відповідають вимогам статті 121 цього Кодексу та ґрунтуються на належно досліджених матеріалах справи.

Також судова колегія зазначає, що приймаючи ухвалу місцевий господарський суд врахував фінансовий стан обох сторін, обґрунтовано відхиливши заяву відповідача, що спростовує доводи скаржника про порушення судами приписів статей 4-2, 43 Господарського процесуального кодексу України щодо викладення у судових рішеннях доводів на користь лише позивача.

Також слід відзначити, що відповідач безпідставно застосовує приписи статті 121 Господарського процесуального кодексу України до рішення суду, прийнятого про задоволення вимог, щодо яких не видається наказ на виконання (недійсність правочину).

Доводи касаційної скарги щодо неповного з'ясування обставин справи судами та неналежності взятих судами до увагу доказів спростовуються матеріалами справи та змістом судових рішень; інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки належно встановлених судом обставин справи, з огляду на що підстав для скасування зазначених судових актів з мотивів, наведених у касаційній скарзі, не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 43, 1115, 1117, пунктом 1 частини 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.01.2017 у справі № 910/10190/15 Господарського суду міста Києва та ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.12.2016 залишити без змін.

Головуючий Л. Рогач

Судді: І. Алєєва

Т. Дроботова