Постанова ВГСУ від 07.02.2017 року у справі №910/11255/16

Друк

Пошук

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2017 року Справа № 910/11255/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіКорсака В.суддів Селіваненка В., Палія В.розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Богадар"на ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 15.12.2016у справі№ 910/11255/16 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Барта ЛТД"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Богадар", Державної служби інтелектуальної власності України,третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача про Товариство з обмеженою відповідальністю "Квас Бевериджиз", визнання недійсними патентів на винаходи та зобов'язання вчинити певні діїв судовому засіданні взяли участь представники :- позивачаКириченко І.А., Коптіліна С.Ю.- відповідача-1Желтобрюхов В.В., - відповідача-2не з'явився- третьої особиКириченко І.А., Коптіліна С.Ю.

В С Т А Н О В И В:

У червні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Барта ЛТД" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Богадар", Державної служби інтелектуальної власності України, в якій просило суд:

- визнати недійсним патент України № 92466 на винахід "Спосіб виробництва концентрату квасного сусла", власником якого є ТОВ "Богадар", з дати публікації відомостей про заявку №а200701911, тобто з 26.08.2008 (бюлетень №16);

- визнати недійсним патент України №92468 на винахід "Спосіб виробництва квасу", власником якого є ТОВ "Богадар", з дати публікації відомостей про заявку №а200702008, тобто з 26.08.2008 (бюлетень №16);

- визнати недійсним патент України №12019 на корисну модель "Спосіб виробництва квасу", власником якого є ТОВ "Богадар" (заявка № u200507257) з дати публікації відомостей про видачу деклараційного патенту за заявкою № u200507257 від 21.07.2005, тобто з 16.01.2006 (бюлетень №1);

- зобов'язати Державну службу інтелектуальної власності України внести до Державного реєстру патентів України на винаходи відомості щодо визнання недійсними патентів України №92466 на винахід "Спосіб виробництва концентрату квасного сусла" та №92468 на винахід "Спосіб виробництва квасу";

- зобов'язати Державну службу інтелектуальної власності України опублікувати у офіційному бюлетені "Промислова власність" інформацію про визнання недійсними патенту України №12019 на корисну модель "Спосіб виробництва квасу", власником якого є ТОВ "Богадар" (заявка № u200507257) з дати публікації відомостей про видачу деклараційного патенту за заявкою № u200507257 від 21.07.2005, тобто з 16.01.2006 (бюлетень №1) (з урахування заяви про зміну предмета позову, яка прийнята та розглянута судом, т.2, а.с.151-158).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2016 до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Квас Бевериджиз".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.09.2016 (суддя Марченко О.В.) у справі № 910/11255/16 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Барта ЛТД" оскаржило його в апеляційному порядку.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2016 (у складі головуючого Сотнікова С.В., суддів: Остапенка О.М., Панталієнка В.О.) апеляційне провадження у даній справі зупинено та призначено судову експертизу об'єктів інтелектуальної власності (об'єктів промислової власності - винаходів та корисної моделі).

Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Богадар" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для здійснення апеляційного провадження (з урахуванням зміненої касаційної скарги, яка залучена до матеріалів справи).

В обґрунтування своєї касаційної скарги касатор послався на відсутність підстав для призначення судової експертизи та зупинення апеляційного провадження у справі з огляду на відсутність у позивача права на позов та наявність судового рішення у цивільній справі, яким встановлено дійсність патенту України № 92466.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Барта ЛТД" заперечує проти доводів скаржника і просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції - залишити без змін.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Квас Бевериджиз" заперечує проти доводів скаржника і просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції - залишити без змін.

Державна служба інтелектуальної власності України не надіслала відзив на касаційну скаргу, що в силу положень статті 1112 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України) не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується та не реалізувала процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення було повідомлено належним чином.

В пункті 19. постанови № 4 від 23.03.2012 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" пленум Вищого господарського суду України роз'яснив, що якщо апеляційна чи касаційна скарга за своїм змістом стосується виключно ухвали про призначення судової експертизи у справі, така скарга з урахуванням вимог частини першої статті 106 та частини першої статті 11113 Господарського процесуального кодексу не може бути розглянута господарським судом. У разі коли апеляційна чи касаційна скарга за своїм змістом стосується ухвали про зупинення провадження у справі, вона може бути розглянута господарським судом у загальному порядку виключно з точки зору наявності чи відсутності передбаченої законом підстави для такого зупинення (пункт 1 частини другої статті 79 Господарського процесуального кодексу України). Якщо ж в апеляційній чи касаційній скарзі йдеться про оскарження як призначення експертизи, так і зупинення у зв'язку з цим провадження у справі, то відповідна скарга може бути прийнята і розглянута в частині зупинення провадження.

Таким чином, при розгляді касаційної скарги на ухвалу суду про зупинення провадження у справі, дослідженню підлягає факт обґрунтованості підстав такого зупинення.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 Господарського процесуального кодексу експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Пунктом 1 частини другої статті 79 ГПК України передбачено, що господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою зокрема, у випадку, призначення господарським судом судової експертизи.

Під час розгляду справи апеляційною інстанцією, позивачем було заявлено клопотання про зупинення провадження у справі, у зв'язку з необхідністю призначення судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності та з метою встановлення обставин щодо відповідності спірних винаходів та корисної моделі умовам патентоздатності.

Розглянувши доводи, викладені в зазначеному клопотанні та надавши їм правову оцінку, апеляційний господарський суд, керуючись нормами статей 41, 79 ГПК України, дійшов висновку про те, що оскільки для повного та всебічного розгляду даної справи необхідним є з'ясування певного кола питань, роз'яснення яких потребує спеціальних знань, слід призначити відповідну судову експертизу та зупинити апеляційне провадження у справі до одержання результатів судової експертизи.

Колегія вважає висновок суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для зупинення провадження у справі достатньо обґрунтованим та таким, що відповідає нормам процесуального права.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 7 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" винахід відповідає умовам патентоздатності, якщо він є новим, має винахідницький рівень і є промислово придатним. Корисна модель відповідає умовам патентоздатності, якщо вона є новою і промислово придатною.

Судом апеляційної інстанції обґрунтовано взято до уваги те, що підставою позову є питання відповідності умовам патентоздатності винаходу за патентом України № 92466, винаходу за патентом України № 92468 та корисної моделі за патентом України № 12019, належних Товариству з обмеженою відповідальністю "Богадар" (відповідачу-1), оскільки такі винаходи та корисна модель, на думку позивача, не відповідають критеріям "новизна" та "винахідницький рівень", тобто з підстав передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 7 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі".

В пункті 6.1. постанови № 5 від 23.03.2012 "Про деякі питання практики призначення судових експертиз у справах зі спорів, пов'язаних із захистом права інтелектуальної власності" пленум Вищого господарського суду України роз'яснив, що у вирішенні спорів про захист права інтелектуальної власності на винахід чи корисну модель господарським судом залежно від обставин справи та суті спору лише за допомогою експертного дослідження можуть бути встановлені фактичні дані про:

наявність новизни винаходу чи корисної моделі на дату подання заявки на видачу патенту або якщо заявлено пріоритет, на дату пріоритету (в порівнянні з протиставленим винаходом (корисною моделлю) або відомим технічним рішенням);

наявність у винаходу винахідницького рівня, тобто чи не випливає він явно з рівня техніки (не є для фахівця очевидним);

відповідність корисної моделі критерію патентоздатності "промислова придатність";

наявність у формулі запатентованого винаходу (корисної моделі) усіх ознак, які були у поданій заявці.

Враховуючи наведені роз'яснення, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що існує дійсна потреба у спеціальних знаннях і у даному випадку висновок судового експерта з відповідних питань не може бути замінений іншими належними засобами доказування.

Оскільки для проведення експертизи матеріали справи направляються до судово-експертної установи, у цей період часу неможливо проводити процесуальні дії, що зумовлює зупинення провадження у справі.

З огляду на викладене та беручи до уваги унормовані статтею 1117 ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції не припустився порушення або неправильного застосування норм процесуального права, отже, оскаржувана ухвала скасуванню або зміні не підлягає.

Обґрунтовуючи свою касаційну скаргу скаржник послався на відсутність підстав для призначення судової експертизи та зупинення апеляційного провадження у справі, з огляду на відсутність у позивача права на позов та наявність судового рішення у цивільній справі № 2-930/12, яким встановлено відповідність патенту № 92466 умовам патентоздатності, новизни та промислової придатності.

Ці заперечення колегією не приймаються до уваги, оскільки за змістом статті 101 ГПК України апеляційний господарський суд, яким приймаються додаткові докази і перевіряється законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, вправі призначити судову експертизу на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку.

Крім того, відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Стаття 34 ГПК України, яка регламентує питання належності і допустимості доказів, встановлює, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Скаржник зазначені положення процесуального законодавства не врахував.

Колегія вважає, що апеляційний господарський суд, керуючись визначеними процесуальним законом повноваженнями, правомірно призначив судову експертизу та зупинив апеляційне провадження у даній справі.

Доводи касаційної скарги зводяться до необхідності оцінити підставність позовних вимог, що ґрунтуються на нормах матеріального права, втім, наразі справа по суті в суді апеляційної інстанції не розглянута, а предметом касаційного оскарження є перевірка ухвали про зупинення провадження у справі на предмет її відповідності вимогам процесуального законодавства.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України