ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2016 року Справа № 08/5026/1745/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач) Барицької Т.Л., Козир Т.П.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрЛідербуд"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2016у справі№ 08/5026/1745/2011 Господарського суду Черкаської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "УкрЛідербуд"доПриватного підприємства "Бізнес-Гранд"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк"простягнення 33906,96 грн.за участю представників сторін:

позивача: Школьна І.П., Юрченко Т.Л.

відповідача: не з'явилися

третьої особи: Новиков О.Є.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УкрЛідербуд" звернулося до Господарського суду Черкаської області із позовом (з урахуванням заяви від 12.09.2011 про збільшення розміру позовних вимог) до Приватного підприємства "Бізнес-Гранд" про стягнення 162193,52 грн. боргу, 4296,77 грн. пені та 1662,06 грн. - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 26.09.2011 у справі № 08/5026/1745/2011 затверджено мирову угоду сторін від 16.09.2011, якою сторони домовились, що всі зобов'язання, які виникають за договором про відступлення права вимоги за договором ренти від 24.02.2010 № 3208 від 18.04.2011 та договором ренти № 3208 від 24.02.2010 припиняються шляхом передання відступного в порядку ст. 600 ЦК України, а саме: відповідач передає у власність позивачу земельну ділянку за адресою: м. Черкаси, вул. Гагаріна, 55/1, загальною площею 12040,00 кв. м., кадастровий номер 71101136400-01-005-0020 протягом 10-ти робочих днів з моменту затвердження цієї мирової угоди господарським судом Черкаської області; провадження у справі припинено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2015 у справі № 08/5026/1745/2011, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 23.12.2015, ухвалу Господарського суду Черкаської області від 26.09.2011 у справі № 08/5026/1745/2011 скасовано, справу направлено на розгляд до Господарського суду Черкаської області.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 05.05.2016 у справі № 08/5026/1745/2011 (суддя Довгань К.І.) затверджено мирову угоду сторін від 16.09.2011, відповідно до якої Приватне підприємство "Бізнес Гранд" визнає свій обов'язок щодо сплати боргу за рентними платежами у розмірі 162193 грн. 52 коп. за квітень - серпень 2011 року, суму пені у розмірі 4296 грн. 77 коп., 1662 грн. 06 коп. - 3% річних, суму державного мита у розмірі 1681 грн. 52 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн.; сторони домовились, що всі зобов'язання, що виникають за договором про відступлення права вимоги за договором ренти від 24.02.2010 року № 3208 від 18.04.2011 року та договором ренти № 3208 від 24.02.2010 припиняються шляхом передання відступного в порядку ст. 600 ЦК України, а саме: відповідач передає у власність позивачу земельну ділянку за адресою: м. Черкаси, вул. Гагаріна, 55/1, загальною площею 12040,00 кв.м, кадастровий номер 71101136400-01-005-0020 протягом 10-ти робочих днів з моменту затвердження цієї мирової угоди Господарським судом Черкаської області; після підписання цієї мирової угоди договір про відступлення права вимоги за договором ренти від 24.02.2010 року № 3208 від 18.04.2011 року та договір ренти № 3208 від 24.02.2010 року вважаються припиненими та сторони не мають одна до одної будь-яких фінансових та майнових претензій з цього приводу; провадження у справі припинено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2016 у справі № 08/5026/1745/2011 (колегія суддів у складі: головуючого судді Гаврилюка О.М., суддів Гончарова С.А., Отрюха Б.В.) ухвалу Господарського суду Черкаської області від 05.05.2016 у справі № 08/5026/1745/2011 скасовано повністю, матеріали справи передано на розгляд до Господарського суду Черкаської області.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "УкрЛідербуд" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2016, ухвалу Господарського суду Черкаської області від 05.05.2016 у справі № 08/5026/1745/2011 залишити в силі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржник вказує на те, що суд апеляційної інстанції не перевірив чи був позивач повідомлений належним чином про час і місце судового розгляду, та розглянув справу за відсутності позивача, чим позбавив його можливості захисту своїх прав та інтересів; допустив до участі у справі ПАТ "Укрсоцбанк", який не може бути третьою особою у справі і не є особою, яка має право на апеляційне оскарження ухвали місцевого господарського суду; висновки апеляційного господарського суду щодо неврахування судом першої інстанції вказівок Вищого господарського суду України є немотивованими; зазначає, що судом не були враховані обставини перебування спірної земельної ділянки в іпотеці позивача з метою забезпечення виконання зобов'язань по сплаті рентних платежів.

До Вищого господарського суду України надійшов відзив Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на касаційну скаргу, в якому третя особа просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2016 у справі № 08/5026/1745/2011 залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення.

Сторони згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач не скористався передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акту, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, відповідно до Рішення Черкаської міської ради від 18.02.2010 № 5-446 та Договору ренти від 24.02.2010 № 3208 Приватне підприємство "Бізнес-Гранд" набуло право власності на земельну ділянку (кадастровий № 7110136400:01:005:0020) за адресою: м. Черкаси, вул. Гагаріна, 55/1.

Згідно із умовами Договору ренти від 24.02.2010 Приватне підприємство "Бізнес-Гранд" як платник ренти отримує у власність від Черкаської міської ради як одержувача ренти майно - земельну ділянку за адресою: м. Черкаси, вул. Гагаріна, 55/1, загальною площею 12040,00 кв.м., кадастровий номер 7110136400-01-005-0020. В якості забезпечення виконання умов Договору ренти від 24.02.2010 до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна було внесено обмеження щодо використання земельної ділянки; запис про обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки площею 1,2040 га за зобов'язаннями перед Черкаською міською радою строком на 4 роки 6 місяців міститься також у державному акті на право власності на земельну ділянку, зареєстрованому в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю № 02108011113 від 24.03.2010.

У зв'язку із невиконанням Приватним підприємством "Бізнес-Гранд" своїх зобов'язань щодо сплати щомісячних платежів ренти на користь Черкаської міської ради (одержувача ренти) за Договором ренти від 24.02.2010, на підставі рішення Черкаської міської ради від 31.03.2011 за № 2-348 був укладений Договір про відступлення права вимоги № 3640 від 18.04.2011 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрЛідербуд" (новий утримувач ренти). В якості забезпечення виконання зобов'язань перед новим утримувачем ренти, 21.04.2011 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна була зареєстрована заборона на нерухоме майно: земельну ділянку (кадастровий № 7110136400:01:005:0020) за адресою: м. Черкаси, вул. Гагаріна, 55/1. Обтяжувачем в даному правочині виступив новий отримувач ренти - Товариство з обмеженою відповідальністю "УкрЛідербуд". Дані зміни були відображені і в Державному акті на право власності на земельну ділянку Приватного підприємства "Бізнес-Гранд", зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю № 02108011113 від 24.03.2010.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судами попередніх інстанцій, предметом позову у цій справі є позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрЛідербуд" про стягнення з Приватного підприємства "Бізнес-Гранд" 162193,52 грн. боргу за рентними платежами за період з квітня 2011 по серпень 2011 року, а також 4296,77 грн. пені та 1662,06 грн. - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 05.05.2016 затверджено мирову угоду сторін від 16.09.2011, відповідно до умов якої сторони домовились, що (1) Приватне підприємство "Бізнес Гранд" визнає свій обов'язок щодо сплати боргу за рентними платежами у розмірі 162193,52 грн. за квітень-серпень 2011 року, суми пені у розмірі 4296,77 грн., 1662,06 грн. - 3% річних, суми державного мита у розмірі 1681,52 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн.; (2) всі зобов'язання, які виникають за договором про відступлення права вимоги за договором ренти від 24.02.2010 № 3208 від 18.04.2011 та договором ренти № 3208 від 24.02.2010 припиняються шляхом передання відступного в порядку ст. 600 ЦК України, а саме: відповідач передає у власність позивачу земельну ділянку за адресою: м. Черкаси, вул. Гагаріна, 55/1, загальною площею 12040,00 кв. м., кадастровий номер 71101136400-01-005-0020 протягом 10-ти робочих днів з моменту затвердження цієї мирової угоди господарським судом Черкаської області; (3) після підписання мирової угоди договір про відступлення права вимоги за договором ренти від 24.02.2010 № 3208 від 18.04.2011 та договір ренти № 3208 від 24.02.2010 вважаються припиненими та сторони не мають одна до одної будь-яких фінансових та майнових претензій з цього приводу.

Затверджуючи мирову угоду сторін, суд першої інстанції виходив з того, що вказана мирова угода мирова угода не суперечить приписам закону, не порушує інтересів інших осіб, стосується предмету спору.

Відповідно до частин 1-2 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову.

Як роз'яснено у абз. 8 п. 3.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", умови мирової угоди повинні безпосередньо стосуватися предмета позову, що виключає зазначення в ній дій, коштів чи майна, які не відносяться до цього предмета.

Таким чином, зі змісту вищевказаних норм процесуального права вбачається, що умови мирової угоди мають стосуватися лише правовідносин сторін, які є предметом спору і не можуть стосуватися вимог, що не заявлялися в позовній заяві; такі умови не можуть поширюватися на осіб, які не є сторонами спору.

Якщо умови угоди містять зобов'язання щодо розпорядження майном, господарський суд повинен перевірити повноваження сторони щодо розпорядження цим майном. Досліджуючи умови мирової угоди, суду також слід виходити з визначених статтею 13 Цивільного кодексу України меж здійснення цивільних прав

Отже, господарський суд відмовляє в затвердженні мирової угоди, якщо вона суперечить закону, містить умови, які виходять за межі предмета спору, стосується осіб, які не є сторонами спору.

Виходячи зі змісту мирової угоди та враховуючи те, що предметом спору у справі є зобов'язання відповідача щодо сплати заборгованості з прострочених рентних платежів за період квітень-серпень 2011 року, умови укладеної сторонами та затвердженої судом мирової угоди виходять за межі предмета спору, оскільки стосуються як вирішення питання припинення всіх грошових зобов'язань за договором ренти № 3208 від 24.02.2010 та договором про відступлення права вимоги за договором ренти від 24.02.2010 № 3208 від 18.04.2011, які не були предметом спору у справі, так і вирішують питання про передачу об'єкту нерухомого майна - земельної ділянки за адресою: м. Черкаси, вул. Гагаріна, 55/1, загальною площею 12040,00 кв. м., кадастровий номер 71101136400-01-005-0020, яке також не є предметом спору у справі, що є порушенням норм ст. 78 Господарського процесуального кодексу України.

Врахувавши наведене, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив про безпідставність висновку місцевого господарського суду про можливість затвердження мирової угоди між сторонами на умовах, що не стосувалися предмету позову.

Судове рішення за загальним правилом не є підставою переходу та виникнення права власності. Відповідно до ч. 5 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно із ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, відповідно до ст. 600 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо). Розмір, строки й порядок передання відступного встановлюються сторонами.

За містом наведеної норми об'єктом відступного можуть бути гроші, інше майно (як рухоме, так і нерухоме) та інші відчужувані об'єкти цивільних прав (ст. 177 Цивільного кодексу України), в тому числі результати робіт, послуги тощо.

Форма правочину щодо відступного повинна відповідати загальним правилам, встановленим до двосторонніх правочинів, а при укладенні угоди про відступне повинен також враховуватися правовий режим об'єкту, що виступає предметом відступного.

Як передбачено ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 ст. 639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Також, як закріплено ч. 1 ст. 651, ч. 1 ст. 654 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Вимоги до форми та змісту угод, що опосередковують перехід права власності на земельні ділянки, визначені статтями 131, 132 Земельного кодексу України, згідно із якими громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.

Укладення таких угод здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Угоди про перехід права власності на земельні ділянки укладаються в письмовій формі та нотаріально посвідчуються (ч. 1 ст. 132 Земельного кодексу України).

Угоди повинні містити: а) назву сторін (прізвище, ім'я та по батькові громадянина, назва юридичної особи); б) вид угоди; в) предмет угоди (земельна ділянка з визначенням місця розташування, площі, цільового призначення, складу угідь, правового режиму тощо); г) документ, що підтверджує право власності на земельну ділянку; ґ) відомості про відсутність заборон на відчуження земельної ділянки; д) відомості про відсутність або наявність обмежень щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням (застава, оренда, сервітути тощо); е) договірну ціну; є) права та обов'язки сторін; ж) кадастровий номер земельної ділянки; з) момент переходу права власності на земельну ділянку.

Як передбачено ч. 1 ст. 220 Цивільного кодексу України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Проте, затверджуючи мирову угоду сторін, згідно із якою відповідач передає у власність позивачу земельну ділянку за адресою: м. Черкаси, вул. Гагаріна, 55/1, загальною площею 12040,00 кв. м., кадастровий номер 71101136400-01-005-0020, вищенаведені вимоги законодавства до порядку укладення, форми та змісту правочинів щодо розпорядження земельними ділянками місцевий господарський суд не врахував, у зв'язку із чим дійшов помилкового висновку про те, що така мирова угода не суперечить вимогам законодавства.

Також судом першої інстанції не перевірено наявність обмежень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, зокрема відомостей щодо накладення постановою Центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції від 20.08.2010 АА № 967522 арешту на все майно Приватного підприємства "Бізнес Гранд", про що також зазначалось у постанові Вищого господарського суду України від 23.12.2015 у цій справі.

Як встановлено місцевим господарським судом, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрЛідербуд" до Приватного підприємства "Бізнес-Гранд" за Договором про відступлення права вимоги за договором ренти № 3640 від 18.04.2011 були забезпечені іпотекою земельної ділянки площею 1,2040 га (кадастровий № 7110136400:01:005:0020) за адресою м. Черкаси, вул. Гагаріна, 55/1, про що 29.06.2011 до Державного реєстру іпотек було внесено реєстраційний запис (реєстраційний № 11332445).

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (ч. 3 ст. 33 зазначеного Закону).

Згідно із ст. 36 Закону України "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Таким чином, нормами Закону України "Про іпотеку" не передбачено такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки і задоволення забезпеченої іпотекою вимоги як мирова угода, а вимоги до змісту судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки визначені ст. 39 Закону України "Про іпотеку", що також не було враховано місцевим господарським судом.

Відповідно до ст.ст. 4-7, 43 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та повинно ґрунтуватися на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи з того, що умовами мирової угоди вирішені питання, які виходять за межі предмету спору у цій справі і стосуються правовідносин, пов'язаних із переходом прав на нерухоме майно і їх обтяженнями, правове регулювання яких має певні особливості, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність у місцевого господарського суду правових підстав для затвердження мирової угоди сторін на викладених у ній умовах, у зв'язку із чим правомірно скасував ухвалу суду першої інстанції про затвердження мирової угоди та припинення провадження у справі.

Доводи скаржника про розгляд судом апеляційної інстанції справи за відсутності позивача, який не був повідомлений належним чином про час і місце судового розгляду, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки як свідчать матеріали справи та додані до касаційної скарги документи, апеляційна скарга ПАТ "Укрсоцбанк" та ухвала Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2016 про прийняття цієї апеляційної скарги до провадження у встановленому порядку надсилалися позивачеві, а розгляд апеляційної скарги здійснювався судом з урахуванням процесуальних строків, передбачених ч. 2 ст. 102 Господарського процесуального кодексу України.

Посилання скаржника на те, що ПАТ "Укрсоцбанк" не є особою, яка має право на апеляційне оскарження ухвали місцевого господарського суду, колегія суддів вважає такими, що не відповідають нормам ч. 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України, оскільки ухвалою Господарського суду Черкаської області від 25.02.2016 Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" було залучено до участі у справі як третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Згідно із приписами статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції лише перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Оцінка та перевірка обставин справи і доказів не віднесена до повноважень касаційної інстанції.

З огляду на встановлені обставини справи та з урахуванням наведених приписів процесуального закону, касаційна інстанція, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові суду апеляційної інстанції, дійшла висновку про відсутність підстав для її зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрЛідербуд" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2016 у справі № 08/5026/1745/2011 Господарського суду Черкаської області залишити без змін.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Т. Барицька

Т. Козир