ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2017 року Справа № 907/359/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М.суддівБарицької Т.Л. Картере В.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Асстра Україна"на постанову відЛьвівського апеляційного господарського суду 10.01.2017у справі№ 907/359/16Господарського судуЗакарпатської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Асстра Україна"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4простягнення коштів

у судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача Хоменко А.О.;- відповідача повідомлений, але не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

01.06.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Асстра Україна" звернулося до Господарського суду Закарпатської області із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення інфляційних втрат у розмірі 27053,03 грн. та 3% річних у розмірі 11932,11 грн. (з урахуванням заяви про уточнення та збільшення позовних вимог - а. с. 64-65).

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 22.08.2016 у справі № 907/359/16 (суддя Ремецькі О.Ф.) у позові відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.01.2017 у справі № 907/359/16 (колегія суддів у складі: Юрченко Я.О. - головуючий суддя, судді Дубник О.П., Матущак О.І.) рішення Господарського суду Закарпатської області від 22.08.2016 у справі № 907/359/16 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Асстра Україна" 3% річних у розмірі 11932,11 грн. В іншій частині у позові відмовлено.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Асстра Україна" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.01.2017 у справі № 907/359/16 в частині відмови у позові щодо стягнення інфляційних втрат, та прийняти нове рішення, яким позов в цій частині задовольнити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, 02.08.2010 між фірмою "Asstra Forwarding AG", як замовником, і ТОВ "Асстра Україна", як виконавцем, укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг при перевезенні вантажів в міжнародному автомобільному сполученні № AUZ 158.10 (далі - договір ТЕП-1).

10.10.2012 між ТОВ "ВГСМ", як продавцем, і ТОВ "ІКЕА Торг", як покупцем, укладено контракт № 129 на поставку товарів, перевезення яких можуть здійснювати різні компанії.

21.05.2013 ТОВ "Асстра Україна", як замовник, та ФОП ОСОБА_4, як виконавець, уклали договір про надання транспортно-експедиційних послуг у міжнародному автомобільному сполученні № 21/05/2013 (далі - договір ТЕП-2), за умовами якого виконавець зобов'язується від свого імені та за рахунок замовника укласти один або декілька договорів перевезень в міжнародному автомобільному сполученні, тим самим, організувавши та забезпечивши транспортування вантажів замовника (або його контрагентів) відповідно до його письмових вказівок-доручень, які оформляються у вигляді транспортних замовлень та стають невід'ємною частиною договору, а замовник, в свою чергу, зобов'язується сплатити виконавцю винагороду за виконання згаданого доручення.

Умовами даного договору сторони погодили, що виконавець несе відповідальність за своєчасну доставку вантажу у цілісному та збереженому стані у відповідності до умов цього договору, та повну матеріальну відповідальність за вантаж з моменту його отримання до моменту передачі вантажу одержувачу, а також несе відповідальність за втрату прийнятого до перевезення вантажу (п. 5.1), при цьому, сторони повністю звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання зобов'язань за даним договором, якщо таке невиконання стало наслідком обставин нездоланної сили (форс-мажор), таких як: стихійні лиха, страйки, локаути та інші акти громадянської непокори, а також військові маневри, війни, за умови, що ці обставини виникли після підписання даного договору і безпосередньо впливають на здатність сторін виконувати свої зобов'язання за даним договором (п. 8.1).

09.04.2014 ФОП ОСОБА_4, як експедитором, укладено з ФОП ОСОБА_7, як перевізником, договір № 09/04/2014 про перевезення вантажів у міському, міжміському та міжнародному сполученні (далі - договір перевезення), п. 2.2. якого сторони визначили, зокрема, що умови перевезення за даним договором ґрунтуються на положеннях Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ), Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом України, іншими міжнародними угодами та діючими нормативними актами України.

Відповідач прийняв від позивача транспортне замовлення № 20140929-0264 від 02.10.2014 на виконання перевезення вантажу, здійснення якого, згідно із заявою від 29.09.2014, замовив третій особі, як перевізнику.

Перевізник - ФОП ОСОБА_7 02.10.2014 прийняв до перевезення вантаж вартістю 1023693,48 російських рублі (рахунок (інвойс) № 99/2014 від 30.09.2014), відправником якого було ТОВ "ВГСМ" (Україна), а одержувачем - ТОВ "ІКЕА ТОРГ" (Російська Федерація).

06.10.2014 біля пункту пропуску через державний кордон України Нові Яриловичі в результаті пожежі автомобіль IVECO д. н. НОМЕР_1 та причеп д. н. НОМЕР_2, разом із вантажем було знищено, про що складено відповідний акт від 07.10.2014, а Ріпкінським райвідділом Управління ДСНС України в Чернігівські області ДСНС України видана довідка № 01-657/432 про факт пожежі, якою знищено вантажний автомобіль, причіп, вантаж, а також документи водія, дозвіл на міжнародні перевезення Білорусь транзит та Словаків транзит, страхові поліси Європи, СНД та України. Коротке замикання електропроводки автомобіля стало причиною пожежі.

10.07.2015 позивач відшкодував своєму замовнику - фірмі "Asstra Forwarding AG" вартість знищеного вантажу в розмірі 1023983,47 рос. рублі

Зазначені обставини встановлені постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.01.2016 у справі № 907/787/15, якою стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Асстра Україна" збитки у розмірі 266 983,47 грн. (дана постанова є преюдиціальною в силу приписів ст. 35 ГПК України).

Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності підстав для стягнення з відповідача визначених позивачем інфляційних втрат та 3% річних.

Обгрунтовуючи підстави позову позивач послався на те, що між ним та відповідачем було укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг у міжнародному автомобільному сполученні, однак вантаж не був доставлений відповідачем вантажоодержувачу внаслідок його втрати; позивач звернувся до відповідача з вимогою про відшкодування вартості втраченого товару згідно із інвойсом, однак така залишена ним без задоволення; 10.07.2015 позивач відшкодував своєму замовнику - фірмі "Asstra Forwarding AG" вартість знищеного вантажу в розмірі 1023693,48 російських рублі, що згідно із офіційним курсом НБУ на день оплати становило 392514,79 грн.; оскільки позивачем не відшкодовано позивачу збитки, останній нарахував інфляційні втрати та 3% річних на суму збитків - 392514,79 грн. починаючи з 11.07.2015 (наступний день після відшкодування позивачем вартості втраченого вантажу).

Суд першої інстанції, відмовляючи у позові, виходив з того, що правовий характер спірних правовідносин полягає в обов'язку відповідача відшкодувати збитки, заподіяні знищенням вантажу під час перевезення, як наслідку неналежного виконання господарського зобов'язання, тому положення ст. 625 ЦК України у даній справі застосуванню не підлягають.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду, прийшов до протилежного висновку щодо поширення дії положень частини 2 статі 625 ЦК України на спірні правовідносини, з яким погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, з огляду на таке.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Згідно із статтею 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

За змістом статей 524 та 533 ЦК України грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.

Таким чином, грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і факту завдання майнової шкоди іншій особі.

Отже, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія положень частини 2 статі 625 ЦК України (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 910/22034/15).

Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Різновидом договорів про надання послуг є договір транспортного експедирування, за яким, виходячи з приписів частини 1 статті 929 ЦК України, одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із частинами 1, 2 статті 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотньої вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Регресне зобов'язання виникає лише у випадках, передбачених законом, і має похідний характер, оскільки підставою його виникнення є виконання іншою особою відповідного зобов'язання.

Право регресної вимоги виникає з часу виплати грошової суми третій особі, саме від цього часу обчислюється строк на пред'явлення регресного позову (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 6-2267цс16).

В свою чергу, згідно із ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтями 251, 252, 253 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Тобто юридичне значення має саме сплив визначеного проміжку часу, внаслідок якого виникають, змінюються або припиняються цивільні правовідносини.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями днями або годинами. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписи статей 47, 43 ГПК України зобов'язують господарський суд з'ясувати усі обставини справи, що входять до предмету доказування в ній та мають значення для її розгляду.

Однак, судами попередніх інстанцій, в порушення вимог ст. ст. 47, 43 ГПК України, не було встановлено, ні в рішенні суду першої інстанції, ні в постанові апеляційної інстанції, строк виконання зобов'язання відповідача щодо відшкодування позивачу збитків, що враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судами всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору.

Встановлення наведених обставин дасть можливість встановити дату, з якої відповідач є таким, що прострочив зобов'язання, і, як наслідок, застосувати до нього передбачену ст. 625 ЦК України відповідальність за порушення грошового зобов'язання, яка предметом даного спору.

Таким чином, у розгляді позову суди попередніх інстанцій припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини першої статті 11110 ГПК України є підставою для скасування судових рішень у справі.

Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Асстра Україна" задовольнити частково.

Скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 22.08.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.01.2017 у справі № 907/359/16.

Справу № 907/359/16 передати на новий розгляд до Господарського суду Закарпатської області.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Т.Л. БАРИЦЬКА

В.І. КАРТЕРЕ