ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2017 року Справа № 905/2073/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Бондар С.В. (доповідач),суддівСеліваненка В.П., Студенця В.І.розглянувши матеріали касаційної скарги за участю представників : Приватного акціонерного товариства "Донецьксталь"-металургійний завод" від позивача: не з'явились від відповідача: не з'явилисьна рішенняГосподарського суду Донецької області від 13.09.2016 рокуна постановуДонецького апеляційного господарського суду від 14.12.2016 року у справі№ 905/2073/16за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Кант"доПриватного акціонерного товариства "Донецьксталь"-металургійний завод"простягнення 546016,82 грн. заборгованості, 478596,47 грн. інфляційних нарахувань, 38640,71 грн. 3% річних та 470075,93 грн. пені

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кант" (далі позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Донецьксталь"-металургійний завод" (далі відповідач) про стягнення 546016,82 грн. заборгованості, 478596,47 грн. інфляційних нарахувань, 38640,71 грн. 3% річних та 470075,93 грн. пені

Підставами позовних вимог є неналежне, на думку позивача, виконання відповідачем умов договору №27905дс від 29.03.2013 року (далі Договір) та додаткової угоди до нього щодо своєчасної оплати поставленого позивачем товару.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 13.09.2016 року позовні вимоги задоволено частково, а саме: стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 546016,82 грн., інфляційні втрати в розмірі 472390,65 грн., 3% річних у розмірі 38640,71 грн., пеню у розмірі 470071,96 грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.12.2016 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Суди прийшли до висновку, що відповідач не виконав свої грошові зобов'язання з оплати товару у строк, встановлений в Договорі та додатковій угоді до нього, внаслідок чого відповідач повинен сплатити на користь позивача заборгованість, що виникла, з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, а також пеню, передбачену п. 7.2 Договору. Перевіривши вірність розрахунків наданих позивачем, суди з'ясували, що розрахунок пені є арифметично не вірним. Вказана обставина стала підставою для часткового задоволення позовної вимоги про стягнення пені.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В своїй касаційній скарзі відповідач зазначає, що при прийнятті оскаржуваної постанови судом апеляційної інстанції невірно застосоване діюче законодавство та дана невірна оцінка матеріалам зібраним у справі. Відповідач, зокрема, стверджує, що, у зв'язку з ненаданням позивачем рахунків на оплату товару, строк оплати товару не настав. Відповідач також зазначає, що судами необґрунтовано стягнуто пеню за період, що значно перевищує шестимісячний термін її нарахування, встановлений в ст. 232 ГК України.

Заслухавши суддю доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм діючого законодавства, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.03.2013 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено Договір (а.с. 9-11), за умовами якого продавець зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити відповідно до умов Договору обладнання та продукцію виробничо-технічного призначення, надалі - товар. Номенклатура, кількість, ціна, строк та умови поставки товари обумовлюються сторонами в додаткових угодах, які є невід'ємними частинами цього договору (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 3.2 Договору покупець здійснює оплату товару шляхом прямого перерахування грошових коштів на рахунок продавця на підставі рахунку в такому порядку, якщо інше не обумовлено в додаткових угодах:

- 30% від вартості партії товару перераховується в формі передоплати на основний рахунок на підставі рахунку на передоплату, виставленого продавцем;

- 20% від вартості партії товару перераховується на розрахунковий рахунок постачальника протягом трьох банківський днів з моменту повідомлення продавцем про готовність товару до відвантаження на підставі рахунку на передоплату, виставленого продавцем;

- 50% від вартості партії товару перераховується протягом 10-ти банківських днів з дати поставки товару, на підставі рахунку на оплату.

Датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок продавця.

Згідно з п. 7.2 Договору, у випадку порушення строків оплати поставленого товару покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,1 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період прострочення, від вартості неоплаченого у строк товару за кожний день прострочення платежу за весь період прострочення.

Як зазначено в п. 8.1 Договору, даний Договір набирає чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2013 року.

З матеріалів справи вбачається, що додатком до Договору від 30.12.2013 року (а.с. 14) сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2014 року.

За своєю правовою природою, Договір укладений між сторонами у справі є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України 1. За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. 2. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. 3. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

До Договору, укладеного сторонами у справі, підлягають застосуванню загальні положення про купівлю - продаж.

До матеріалів справи залучено додаткову угоду № 1 від 29.03.2013 року (а.с. 12), в якій сторони визначили, що продавець зобов'язуються передати, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах Договору продукцію 2013 року, вироблену відповідно до технічної документації Покупця на загальну суму 772200, 00 грн.

В матеріалах справи також міститься додаткова угода № 2 від 13.11.2013 року (а.с. 13), згідно з якою продавець зобов'язується передати, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах Договору продукцію 2013 року, вироблену відповідно до технічної документації Покупця на загальну суму 5476, 81 грн. Умови оплати: протягом 10-ти днів з дати поставки товару.

Фактично спір між сторонами виник у зв'язку з неналежним, за твердженнями позивача, виконанням відповідачем обов'язку з оплати поставленого йому товару (тобто, грошового зобов'язання), що є підставою для стягнення з відповідача заборгованості з урахуванням передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційних втрат та 3% річних, а також підставою для стягнення передбаченої в п. 7.2 Договору пені.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що сторони погодили порядок оплати поставленого за Договором товару в п. 3.2 Договору та в додатковій угоді № 2 від 13.11.2013 року до Договору.

Матеріали справи, а саме: копії видаткових та товарно-транспортних накладних (а.с. 15-30), свідчать про те, що позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суду 777676,82 грн., однак відповідачем за платіжним дорученням №12871 від 07.06.2013 року (а.с. 37) було сплачено позивачу лише 231660,00 грн. передоплати, чим порушено умови п. 3.2 Договору та додаткової угоди № 2 від 13.11.2013 року до Договору, тобто порушено виконання свого грошового зобов'язання.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язанням (неналежне виконання).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що господарськими судами попередніх інстанцій обґрунтовано стягнуто з відповідача на користь позивача суму основного боргу, а також нараховані на неї інфляційні втрати та 3% річних.

При цьому, з огляду на встановлений в п. 3.2 Договору та в додаткової угоди № 2 від 13.11.2013 року строк оплати поставленого товару, колегія суддів вважає вірним висновок апеляційного господарського суду про те, що у даному випадку відсутність виставлених рахунків на оплату не може бути підставою для звільнення відповідача від обов'язку сплатити грошові кошти за отриманий товар.

Вказане також свідчить і про безпідставність посилань відповідача на не отримання ним претензії позивача. У даному випадку сторони у зобов'язанні (в Договорі та додаткової угоди № 2 від 13.11.2013 року) встановили строк його виконання, тому приписи ч. 2 ст. 530 ЦК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Що стосується вимоги про стягнення пені на підставі п. 7.2 Договору, колегія суддів зазначає, що сторони у Договорі визначили розмір санкцій та порядок їх нарахування (зокрема, за весь період прострочення), що прямо передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення прийняті у справі підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Донецьксталь"-металургійний завод" відмовити.

2. Рішення Господарського суду Донецької області від 13.09.2016 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.12.2016 року, прийняті у справі № 905/2073/16, залишити без змін.

Головуючий С.В.Бондар

Судді В.П.Селіваненко

В.І.Студенець