ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2017 року Справа № 910/15535/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Поляк О.І. (доповідач),суддів:Ходаківської І.П., Яценко О.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес груп С"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 01.02.2017у справі№ 910/15535/16 Господарського суду міста Києваза позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_4доТовариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес груп С"простягнення 40 138,41 грн,

за участю представників

від позивача: не з'явились;

від відповідача: Масленнікова Т.М.;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.11.2016 у справі № 910/15535/16 (суддя Шкурдова Л.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2017 (головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Тищенко О.В., Отрюх Б.В.), позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Бізнес груп С" на користь ФОП ОСОБА_4 36 080,00 грн - основного боргу, 3 239,29 грн - пені, 314,00 грн - 3 % річних, 505,12 грн - інфляційних втрат.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес груп С" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2017 у справі № 910/15535/16 і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовної заяви ФОП ОСОБА_4 до ТОВ "Бізнес груп С" про стягнення коштів відмовити в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме: ст.ст. 4-2, 4-3, 32 - 34, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв'язку з запланованою відпусткою судді Бакуліної С.В. справу № 910/15535/16 передано для розгляду колегії суддів у складі: Поляк О.I. - головуючий, Корсак В.А., Ходаківська І.П.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв'язку з відпусткою судді Корсака В.А. справу № 910/15535/16 передано для розгляду колегії суддів у складі: Поляк О.I. - головуючий, Ходаківська І.П., Яценко О.В.

У призначене судове засідання з'явився представник відповідача. Представник позивача не скористався своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 01.05.2016 між ТОВ "Бізнес груп С" (замовник) та ФОП ОСОБА_4 (виконавець) було укладено договір перевезення вантажу № БГдс-2/10516, відповідно до п.п. 1.1 - 1.3 якого виконавець зобов'язався організовувати перевезення вантажів замовника та надавати інші транспортно-експедиційні і додаткові послуги відповідно до вимог замовника, пов'язані з перевезенням вантажів на території України, а замовник зобов'язався сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Найменування, кількість і ціна послуги визначаються в рахунках або актах виконаних робіт, що є невід'ємною частиною цього договору. Загальна сума договору складається з загальної суми актів виконаних робіт, підписаних обома сторонами.

Згідно з п. 4.1.4 договору замовник зобов'язався оплачувати рахунки виконавця на умовах, які передбачено у даному договорі, в розмірі, що погоджений сторонами у заявці.

Пунктами 5.1, 5.3 - 5.4 договору сторони узгодили, що розрахунки між виконавцем і замовником здійснюються шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок виконавця протягом 21 календарної доби, з моменту підписання акту виконаних робіт. Рахунок на оплату підписується виконавцем і надається замовником після надання послуг. Сторони підписують акт виконаних робіт за фактом надання транспортно-експедиційних послуг. Акт виконаних робіт повинен бути підписаний замовником та повернутий виконавцю протягом 3 днів з дати його отримання. У випадку відсутності у строк 1 к.д. письмових зауважень замовника, послуги вважаються виконаними належним чином, а акт затвердженим і таким, відносно якого у замовника немає зауважень.

Господарськими судами також встановлено, що факт надання ФОП ОСОБА_4 транспортних послуг ТОВ "Бізнес груп С" на загальну суму 76 080,00 грн, підтверджується актами надання послуг, а саме: № 1 від 14.05.2016 на суму 8 740,00 грн; № 2 від 21.05.2016 на суму 8 280,00 грн; № 4 від 31.05.2016 на суму 16 560,00 грн; № 5 від 21.06.2016 на суму 6 500,00 грн; № 8 від 21.06.2016 на суму 36 000,00 грн, товарно-транспортними накладними, які підписані уповноваженими представниками сторін, скріплені печатками ТОВ "Бізнес груп С".

На виконання умов вищевказаного договору ФОП ОСОБА_4 були виставлені ТОВ "Бізнес груп С" рахунки-фактури № СФ-000000І від 14.05.2016, № СФ-0000002 від 21.05.2016, № СФ-0000004 від 31.05.2016, № СФ-0000005 від 21.06.2016, № СФ-0000008 від 21.06.2016.

Із витягу з особового рахунку ФОП ОСОБА_4 вбачається, що ТОВ "Бізнес груп С" було частково сплачено грошові кошти за надані ФОП ОСОБА_4 транспортні послуги, а саме на суму 40 000,00 грн.

У зв'язку з неоплатою у повному обсязі отриманих ТОВ "Бізнес груп С" транспортних послуг згідно із зазначеними вище актами надання послуг, ФОП ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Бізнес груп С" в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив стягнути з останнього на користь ФОП ОСОБА_4 заборгованість за договором № БГдс-2/10516 від 01.05.2016 в загальній сумі 40 138,41 грн, з яких 36 080,00 грн - основного боргу, 3 239,29 грн - пені, 314,00 грн - 3% річних, 505,12 грн - інфляційних збитків.

Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем виконано належним чином свої зобов'язання за договором від 01.05.2016 щодо надання транспортних послуг з перевезення вантажу, а відповідачем в порушення умов вищевказаного договору не здійснено остаточного розрахунку з позивачем за надані транспортні послуги.

Суд касаційної інстанції погоджується з вказаними висновками господарських судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.

Предметом позову в даній справі є стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла у зв'язку з невиконанням останніх своїх зобов'язань за договором від 01.05.2016, предметом якого є організація перевезення вантажів відповідача та надання інших транспортно-експедиційних і додаткових послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів на території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Статтею 914 Цивільного кодексу України передбачено, що перевізник і власник (володілець) вантажу в разі необхідності здійснення систематичних перевезень можуть укласти довгостроковий договір. За довгостроковим договором перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а власник (володілець) вантажу - передавати для перевезення вантаж у встановленому обсязі. У довгостроковому договорі перевезення вантажу встановлюються обсяг, строки та інші умови надання транспортних засобів і передання вантажу для перевезення, порядок розрахунків, а також інші умови перевезення.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено господарськими судами та вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором від 01.05.2016 щодо надання транспортних послуг з перевезення вантажу. Однак, відповідач, підписавши без зауважень акти наданих транспортних послуг, взяті на себе зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, в передбачений договором строк не здійснив в повному обсязі оплату наданих йому транспортних послуг.

Таким чином, висновки місцевого та апеляційного господарських судів про наявність підстав для стягнення з ТОВ "Бізнес груп С" на користь ФОП ОСОБА_4 заборгованості за надані відповідачу за договором від 01.05.2016 транспортні послуги з перевезення вантажу в розмір 36 080,00 грн у зв'язку з простроченням останнім виконання свого договірного зобов'язання є законними і обгрунтованими.

Враховуючи встановлені господарськими судами попередніх інстанцій обставини про порушення відповідачем договірного зобов'язання щодо своєчасної оплати наданих йому транспортних послуг, місцевий та апеляційний господарські суди, перевіривши розрахунок заявлених позивачем сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, також дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

Доводи касаційної скарги про те, що для правильної оцінки обставин справи місцевим господарським судом необхідно було задовольнити клопотання відповідача та призначити у даній справі судову експертизу є неспроможними, оскільки виходячи зі змісту ст. 41 ГПК України призначення експертизи є правом, а не обов'язком господарського суду. При цьому, враховуючи відсутність мотивованого клопотання про призначення експертизи, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що таке клопотання представника відповідача є зловживанням його процесуальними правами, що призводить до затягування розгляду справи.

Щодо посилання скаржника на невірний обрахунок позивачем суми основного боргу (виходячи зі змісту доданого до позовної заяви розрахунку), то вказані доводи є безпідставними, оскільки матеріалами справи підтверджується допущена позивачем описка саме в вихідних даних розрахунку суми боргу, а не в кінцевому його результаті.

За таких обставин Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2017 у справі № 910/15535/16 слід залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес груп С" - без задоволення.

В силу ст. 49 ГПК України судовий збір за розгляд касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес груп С" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2017 у справі № 910/15535/16 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2017 у справі № 910/15535/16 залишити без змін.

Головуючий суддя О.І. Поляк

Судді І.П. Ходаківська

О.В. Яценко