ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2017 року Справа № 903/109/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівКролевець О.А., Євсікова О.О., Малетича М.М.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Вознесенський сиркомбінат"на рішенняГосподарського суду Волинської області від 14.09.2016та постановуРівненського апеляційного господарського суду від 27.12.2016у справі№903/109/16 Господарського суду Волинської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Вознесенський сиркомбінат"до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Продакшн" ЛТД, 2. Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"пророзірвання договору іпотеки №151208Z128 від 05.12.2008 та договору застави №151208Z132 від 08.10.2008від позивача:Герасимчук О.П.,від відповідача-1:не з'явився, від відповідача-2:Липська Н.В.,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Вознесенький сиркомбінат" звернулось до господарського суду Волинської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Продакшн" ЛТД та Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про розірвання іпотечного договору №151208Z128 від 05.12.2008 та договору застави №151208Z132 від 08.10.2008.

Рішенням господарського суду Волинської області від 14.09.2016 у справі №903/109/16 (суддя Костюк С.В.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 27.12.2016 (колегія суддів у складі: Бучинська Г.Б., Василишин А.Р., Філіпова Т.Л.), у задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаними судовими актами, ПАТ "Вознесенський сиркомбінат" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

ПАТ "Вознесенський сиркомбінат" подано додаткові пояснення до касаційної скарги, у яких зазначає, що провадження у даній справі в частині позовних вимог до ТОВ "Каскад-Продакшн" ЛТД підлягає припиненню у зв'язку з ліквідацією сторони у справі, яка не підлягає правонаступництву, на підставі п. 6 ст. 80 ГПК України, а провадження у справі в частині вимог до ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" підлягає припиненню за відсутності предмета спору на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 13.03.2017 у зв'язку з перебуванням судді Плюшка І.А. на лікарняному призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі №903/109/16.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 13.03.2017 у справі №903/109/16 визначено наступний склад колегії суддів: Кролевець О.А. - головуючий, Євсіков О.О., Малетич М.М.

ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" подано відзив на касаційну скаргу, у якому просить рішення та постанову судів попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

ПАТ "Вознесенський сиркомбінат" подано заяву про уточнення вимог касаційної скарги, у якій просить припинити провадження у справі №903/109/16 в частині позовних вимог до ТОВ "Каскад-Продакшн" ЛТД у зв'язку з ліквідацією сторони у справі, яка не підлягає правонаступництву, на підставі п. 6 ст. 80 ГПК України, а також припинити провадження у справі №903/109/16 в частині вимог до ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" за відсутністю предмета спору на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" подано відзив на додаткові пояснення до касаційної скарги, у яких просить рішення та постанову судів попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Учасники судового процесу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач-1 не скористався передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2 обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових актах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 08.10.2008 між АТ "Укрексімбанк" та ТОВ "Каскад-Продакшн" ЛТД (позичальник) було укладено генеральну угоду №151208N4, із змінами і доповненнями, внесеними відповідними додатковими угодами, з лімітом заборгованості 25 000 000 дол. США та терміном дії до 07.10.2013.

В рамках вказаної генеральної угоди між банком та і позичальником було укладено: кредитний договір №151208К53 від 08.10.2008, із змінами і доповненнями терміном дії до 07.10.2011, з лімітом кредитної лінії 8 708 300,00 дол. США; кредитний договір №151208К54 від 08.10.2008, із змінами і доповненнями, терміном дії до 07.10.2011, з лімітом кредитної лінії 16 291 700,00 дол. США.

Згідно з ст. 2 генеральної угоди сторони погодили, що термін "генеральна угода" означає цю генеральну угоду, включаючи будь-які додатки до неї, графіки, списки або інші доповнення до неї, які є невід'ємною частиною цієї генеральної угоди. Крім того, термін "кредитний договір" означає будь-який договір, угоду, правочин, що передбачає здійснення кредитних операцій та який укладається сторонами в рамках цієї генеральної угоди та є її додатком.

Відповідно до п. 4.3. статті 4 генеральної угоди термін користування кредитом встановлюється до 07.10.2013.

У п. 10.7 генеральної угоди сторони дійшли згоди про те, що будь-які зміни та доповнення до генеральної угоди можуть бути внесені тільки у письмовому вигляді, оформляються, якщо інше не передбачено цією генеральною угодою, додатковими угодами (правочинами), які підписується повноважними представниками позичальника і банку.

У відповідності до п. 10.8 генеральної угоди усі додатки до генеральної угоди є її невід'ємною частиною.

Згідно з п. 8.6 кредитних договорів будь-які зміни та доповнення до кредитних договорів можуть бути внесені тільки у письмовому вигляді, оформляються, якщо інше не передбачено цими договорами, додатковими договорами (правочинами), які підписується повноважними представниками позичальника і банку.

Відповідно до п. 8.7 кредитних договорів усі додатки до них є невід'ємною їх частиною.

З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника, що випливають із генеральної угоди між ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та ВАТ "Вознесенський сиркомбінат" було укладено:

1) нотаріально посвідчений договір застави №151208Z132 від 08.10.2008, відповідно до якого ВАТ "Вознесенський сиркомбінат" (заставодавець) з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника передав в заставу банку рухоме майно - обладнання та інші основні засоби, що знаходяться за адресою: Миколаївська область, м. Вознесенськ, вул. Молодогвардійська, 58А;

2) нотаріально посвідчений іпотечний договір №151208Z128 від 05.12.2008, відповідно до якого ВАТ "Вознесенський сиркомбінат" (іпотекодавець) з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника передав в іпотеку банку нерухоме майно - частину головного виробничого корпусу літ. "Д-2", загальною площею 1 9467,2 кв.м., що становить 93/100 частин комплексу, який розташований за адресою: Миколаївська область, м. Вознесенськ, вул. Молодогвардійська, 58 А.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 вказаних договорів іпотекою/заставою за цими договорами забезпечуються вимоги іпотекодержателя/ застоводержателя (банку), що випливають з генеральної угоди з усіма чинними кредитними договорами, які і укладаються в рамках генеральної угоди, їй підпорядковуються та є додатками до генеральної угоди, є невід'ємними її частинами та складають єдиний документ, укладеної між іпотекодержателем/застоводержателем та ТОВ "Каскад-Продакшн" ЛТД, відповідно до якої іпотекодержатель/застоводержатель при виконанні боржником умов та положень, визначених в кредитному договорі, проводить кредитні операції виключно в межах загального ліміту заборгованості за кредитним договором, встановленим у розмірі, що не перевищує суму, еквівалентну 25000000 доларів США, терміном користування до 07.10.2013.

Предметом даного спору є вимоги позивача про розірвання договорів іпотеки №151208Z128 від 05.12.2008 та застави №151208Z132 від 08.10.2008.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилався, зокрема, на те, що між банком та позичальником було укладено додаткові угоди, якими продовжено кінцевий термін погашення кредиту, внаслідок чого збільшено розмір нарахованих процентів; на думку позивача укладення додаткових угод змінило обставини на стільки, що якби позивач знав про такі зміни, то не уклав би договори застави та іпотеки, що дає йому право на розірвання спірних договорів.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем не доведено обставин, якими обґрунтовано позовні вимоги.

Вищий господарський суд України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.

Статтями 546 ЦК України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

За змістом ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч. 1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні говору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Частиною 2 ст. 652 ЦК України встановлено, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Поряд з тим, позивачем не доведено одночасної наявності вказаних умов.

Так, зі змісту оспорюваних договорів застави та іпотеки вбачається, що позивач забезпечив вимоги банку, що випливають з генеральної угоди від 08.10.2008 та додаткових угод (кредитних договорів) до неї, які є її невід'ємними частинами.

Відповідно до п. 6.4.5 ст. 6 генеральної угоди банк має право змінювати строки та порядок сплати процентів за користування кредитом та/ або плат за цією генеральною угодою та/або кредитним договором в односторонньому порядку, про що письмово повідомляє позичальника.

Таким чином, на момент укладення спірних договорів іпотеки та застави, позивач міг передбачити можливість укладення додаткових угод у тому числі і щодо терміну погашення кредиту.

Крім того, відповідно до статті 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

За змістом ст. 1 Закону України "Про заставу" в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Враховуючи зазначене, майновий поручитель відповідає перед кредитором виключно в межах вартості предметів застави/іпотеки, а тому посилання позивача на збільшення обсягу відповідальності майнового поручителя є безпідставним та необґрунтованим.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що укладення додаткових угод до кредитних договорів, не є підставою для розірвання договорів, якими було забезпечено виконання основного зобов'язання.

Крім того, судами попередніх інстанцій правомірно не взято до уваги доводи позивача про припинення зобов'язань за договорами іпотеки та застави у зв'язку з припиненням зобов'язань за кредитними договорами.

Так, апеляційним господарським судом встановлено, що постановою Верховного Суду України від 19.10.2016 у справі №903/623/13 про визнання банкрутом ТОВ "Каскад-Продакш" ЛТД, якою залишено в силі постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.04.2016 про ліквідацію ТОВ "Каскад-Продакш" ЛТД. Проте, на момент прийняття рішення судом першої інстанції у справі №903/108/16 постановою Вищого господарського суду України від 06.07.2016 року постанова апеляційної інстанції від 12.04.2016 у справі №903/623/13 була скасована. Відтак обставини щодо ліквідації ТОВ "Каскад-Продакш" ЛТД на момент винесення рішення судом першої інстанції були відсутні.

Крім того, згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, припинення договору, з якого виникає забезпечене іпотекою зобов'язання, зіставляють із підставами для припинення права іпотеки. Однак, при цьому слід ураховувати, що відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Будь-які охоронні зобов'язання, які випливають з основного зобов'язання, не повинні припиняти дію зобов'язань, які забезпечують основне зобов'язання, яке залишилось невиконаним.

Як вже зазначалось вище, за змістом статті 11 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець (майновий поручитель) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання в межах вартості предмета іпотеки.

Укладаючи договір застави (іпотеки), заставодавець (іпотекодавець) приймає на себе всі ризики, пов'язані з невиконанням зобов'язання боржником (у межах вартості предмета застави (іпотеки), у тому числі й ті, що виникають унаслідок банкрутства боржника з його подальшим виключенням із ЄДРЮО та ФОП. Оскільки покладення на особу, яка видала забезпечення, цих ризиків відбулося за договором, укладеним заставодавцем (іпотекодавцем) саме з кредитором, то всі прийняті ризики повинні покладатися на особу, яка видала забезпечення, і після припинення існування боржника, отже, ліквідація боржника не повинна припиняти обов'язок заставодавця (іпотекодавця) з несення цих ризиків. Інше може бути передбачено договором між кредитором та особою, яка видала забезпечення, тобто, звільнення останньої від таких ризиків повинно бути предметом спеціальної домовленості між нею і кредитором.

Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що сам факт ліквідації боржника за кредитним договором з внесенням запису до відповідного реєстру про припинення юридичної особи за наявності заборгованості боржника за цим договором не є підставою для припинення договору іпотеки, який укладений для забезпечення виконання кредитного договору боржником (аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 10.02.2016 у справі № 6-216цс14).

Враховуючи зазначене, посилання скаржника на наявність підстав для припинення провадження у справі в частині позовних вимог до ТОВ "Каскад-Продакшн" ЛТД у зв'язку з ліквідацією сторони у справі, та припинення провадження у справі в частині вимог до ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" за відсутності предмета спору на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, є безпідставними та необґрунтованими.

Крім того, щодо доводів скаржника про неузгодженість сторонами договорів забезпечення такої істотної умови, як термін (строк) виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання, варто зазначити наступне.

У п. 4.3. ст. 4 генеральної угоди сторони дійшли згоди про те, що термін користування кредитом за генеральною угодою встановлюється до 07.10.2013.

У п. 4.2. ст. 4 генеральної угоди визначено, що кредитний договір укладається сторонами за умови позитивного рішення банку відповідно до конкретних потреб позичальника у фінансуванні та інших домовленостей між сторонами і повинен визначати валюту та суму кредиту чи ліміт кредитної лінії, термін користування кредитними коштами, розмір процентів за користування кредитом та плат за кредитним договором, рахунки за обслуговування кредиту, графік надання та погашення кредиту та інші умови.

У кредитних договорах № 151208К53 від 08.10.2008 та № 151208К54 від 08.10.2008, з урахуваннях додаткових угод, сторонами погоджено, що кінцевими строками погашення кредиту є 07.10.2011.

Таким чином, встановлення кінцевих строків погашення кредиту за кредитними договорами здійснювалось з урахуванням терміну користування кредитом, встановленого у генеральній угоді.

Не суперечить положенням закону іпотечний договір, за умовами якого забезпечуються вимоги банку за генеральним договором про здійснення кредитування та проведення інших активних банківських операцій, яким визначено загальні принципи й порядок проведення банківських операцій щодо позичальника, ліміт і строк здійснення кредитування та проведення інших активних банківських операцій, максимальний розмір процентів за користування кредитними коштами та передбачено укладання в межах цього генерального договору конкретних договорів із визначенням умов кожної з операцій, з урахуванням того, що сторонами на виконання умов генерального договору були укладені конкретні кредитні договори, які є невід'ємною частиною такого генерального договору (аналогічної позиції дотримується Верховний суд України у постановах від 15.11.2010 у справі № 3-7гс10; від 15.11.2010 у справі № 3-8гс10).

Крім того, апеляційний господарський суд, встановивши, що рішення господарського суду Миколаївської області від 06.06.2016 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.08.2016 у справі № 915/167/16, якими визнано неукладеним договір іпотеки №151208Z128 від 05.12.2008, було скасовано постановою Вищого господарського суду України від 21.11.2016, дійшов вірного висновку щодо відсутності підстав для припинення провадження в частині позовних вимог про його розірвання.

Отже, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в оскаржених судових актах, колегія суддів дійшла висновку, що судами у порядку ст.ст. 43, 101, 103 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Вознесенський сиркомбінат" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 27.12.2016 та рішення Господарського суду Волинської області від 14.09.2016 у справі №903/109/16 залишити без змін.

Головуючий суддя О. Кролевець

Судді О. Євсіков

М. Малетич