ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2017 року Справа № 910/13243/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Барицької Т.Л.,суддів:Губенко Н.М., Картере В.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Юнекс Банк"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 30.11.2016та на рішеннягосподарського суду міста Києва від 31.08.2016у справі№ 910/13243/16 господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Юнекс Банк"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Чугуївський олійно-жировий комбінат"провизнання рішення загальних зборів учасників товариства недійснимв судовому засіданні взяли участь представники:

- ПАТ "Юнекс Банк" Новохатній О.В.,

- ТОВ "Чугуївський олійно-жировий комбінат" Волощук Р.А.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 31.08.2016 у справі № 910/13243/16 (суддя Чебикіна С.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2016 (судді: Ткаченко Б.О., Коршун Н.М., Зеленін В.О.), відмовлено Публічному акціонерному товариству "Юнекс Банк" (надалі позивач/банк/скаржник) у задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чугуївський олійно-жировий комбінат" (надалі відповідач/товариство) про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників відповідача.

Позивач, не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Від відповідача надійшов відзиви на касаційну скаргу позивача, в якому відповідач заперечує проти її задоволення, просить оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Ознайомившись з матеріалами та встановленими судами попередніх інстанцій обставинами, перевіривши повноту їх встановлення та правильність юридичної оцінки судами попередніх інстанцій, дотримання ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Предметом даного спору є вимога позивача про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників відповідача від 19.04.2016 про припинення відповідача шляхом його ліквідації, створення ліквідаційної комісії у складі одного ліквідатора - ОСОБА_6, надання ліквідатору - ОСОБА_6 всіх повноважень та прав, передбачених законодавством та які є необхідними для здійснення процедури ліквідації, звільнення директора товариства ОСОБА_7, установлення строку для ліквідації товариства та строку прийняття претензій та вимог кредиторів.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач послався на те, що між ним та відповідачем в 2013 році був укладений кредитний договір №0.153.0313.ЮО_К, згідно з п. 7.1.2. якого відповідач як позичальник за вказаним договором не мав права без попередньої письмової згоди позивача (банку за кредитним договором) приймати рішення про ліквідацію відповідача. В той же час, рішення загальних зборів учасників відповідача від 19.04.2016 (надалі оспорюване рішення) про ліквідацію відповідача було прийнято без згоди банку (позивача).

Суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні позову з підстав його необґрунтованості, та вказали, що право приймати загальними зборами учасників товариства рішення про його ліквідацію належить до виключної компетенції загальних зборів учасників цього товариства і не може бути обмежене (таке право), крім випадків, передбачених законом. Передбачені у п. 7.1.2. кредитного договору положення щодо попереднього узгодження товариством з банком права на ліквідацію і недотримання сторонами такого положення не є обставиною, з якою закон пов'язує можливість визнати рішення загальних зборів учасників недійсними. При цьому, суди керувалися ст.ст. 97, 110, 145, 611, 627 ЦК України, ст.ст. 58, 60 Закону України "Про господарські товариства".

Вищий господарський суд України погоджується із такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до статті 145 Цивільного кодексу України вищим органом управління товариства є загальні збори його учасників, до виключної компетенції яких належить, зокрема, прийняття рішення про ліквідацію товариства, призначення ліквідаційної комісії та затвердження ліквідаційного балансу.

Згідно з ч. 1 ст. 58 Закону України "Про господарські товариства" вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

Статтею 59 Закону України "Про господарські товариства" (з урахуванням ст. 41 цього Закону) передбачений перелік питань, які відносяться до компетенції загальних зборів, а також зазначено, що статутом товариства можуть бути визначені й інші питання, вирішення яких належить до компетенції загальних зборів учасників товариства.

Пунктом 5.8. статуту відповідача установлено, що загальні збори учасників уповноважені приймати рішення по усім питанням, що стосуються діяльності товариства, тобто вказаним положенням статуту ще раз підкреслюється значимість загальних зборів учасників товариства та вказується про те, що загальні збори можуть винести рішення навіть з того питання, яке в принципі належить до компетенції іншого органу товариства, чим також відзначається той факт, що загальні збори учасників товариства є найвищим органом, а обмеження їх повноважень можливе у випадку, передбаченому законом.

Пунктом 2.12. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні статті 202 ЦК України. До цих рішень не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за статтею 216 ЦК України. Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Відповідно до п. 17 постанови пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" судам необхідно враховувати, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Тобто, ці рішення (загальних зборів учасників) мають обов'язковий характер у даному випадку лише для учасників товариства.

Відповідно до п. ї ч. 5 ст. 41 Закону України "Про господарські товариства" до виключної компетенції загальних зборів товариства відноситься й прийняття рішень, зокрема, про припинення товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу.

Так, як вбачається із позовної заяви, і про що вказувалося вище, основним порушенням своїх прав як банку оспорюваними позивачем рішеннями загальних зборів останній вважає той факт, що без його згоди на загальних зборах було прийнято рішення, яким вирішено припинити відповідача шляхом ліквідації, що суперечить узгодженій між позивачем та відповідачем умові кредитного договору - п. 7.1.2.

Проте, позивач не наводить жодну норму права, яка б надавала право не учаснику товариства з обмеженою відповідальністю втручатися в діяльність загальних зборів учасників цього товариства шляхом надання вказівок, або заборон щодо прийняття тих чи інших рішень загальних зборів, в тому числі, й рішення про припинення товариства. Водночас, така особа не позбавлена права на оспорення чи оскарження правових наслідків, настання яких зумовлене прийняттям загальними зборами тих чи інших рішень.

Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що невиконання стороною положень кредитного договору в частині дотримання п. 7.1.2., не може бути підставою для визнання оспорюваних рішень загальних зборів недійсними. Враховуючи наведене, колегія суддів спростовує доводи касаційної скарги про те, що оспорюване рішення загальних зборів учасників відповідача про ліквідацію товариства порушує права банка як кредитора, оскільки прийнято з порушенням умов п. 7.1.2. кредитного договору без попередньої письмової згоди банку, адже невиконання стороною зобов'язання кредитного договору щодо невчинення дій, направлених на припинення діяльності товариства без дозволу банку, згідно з законодавством не може бути підставою для визнання недійсними рішень зборів учасників господарського товариства.

Відносно інших доводів позивача, викладених ним як у позовній заяві, в апеляційній та касаційній скаргах, і які є ідентичними, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, які їх спростували належним чином, та відхилили як такі, що не впливають на дійсність оспорюваних позивачем рішень загальних зборів учасників ТОВ "Чугуївський олійно-жировий комбінат".

Відповідно до ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі № 908/4804/14).

Керуючись ст. ст. 1115 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Юнекс Банк" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2016 та рішення господарського суду міста Києва від 31.08.2016 у справі № 910/13243/16 залишити без змін.

Головуючий суддя Т.Л. Барицька

Судді: Н.М. Губенко

В.І. Картере