ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2017 року Справа № 904/6063/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Кравчука Г.А.,

суддів: Мачульського Г.М., Коробенка Г.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.12.2016у справі Господарського суду№ 904/6063/16 Дніпропетровської областіза позовомобласного комунального підприємства "Фармація"до треті особи:фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 1) Дніпропетровська обласна рада, 2) комунальний заклад "Покровська центральна районна лікарня" Дніпропетровської обласної ради"прозобов'язання звільнити нежитлове приміщення

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Сидоренко О.А., дов. від 18.01.2017 № 01-Д/06;відповідача: не з'явились; третя особа-1: не з'явились; третя особа-2: не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

У липні 2016 року обласне комунальне підприємство "Фармація" (далі - Комунальне підприємство) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просило зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (далі - Підприємець) звільнити нежитлове приміщення загальною площею 18 кв. м, яке розташоване в будівлі літера К-3 на першому поверсі поз. № 24а за адресою: вул. Дмитра Яворницького, 121 (стара назва вул. Карла Маркса, 121), смт. Покровське, Покровський район, Дніпропетровська область та передати це приміщення Комунальному підприємству.

Позовні вимоги Комунальне підприємство, посилаючись на норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Господарського кодексу України (далі - ГК України), обґрунтовувало тим, що договір оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад Дніпропетровської області від 06.06.2012 № 1 є припиненим у зв'язку із закінченням строку його дії, однак Підприємець відмовився повернути орендоване на його підставі спірне нерухоме майно. Останній безпідставно вважає даний договір поновленим на новий строк, ігноруючи при цьому заперечення Комунального підприємства, як розпорядника майна, щодо такого поновлення. За таких обставин спірне нерухоме майно підлягає поверненню Комунальному підприємству в судовому порядку.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2016 (суддя Рудовська І.А.) в позові відмовлено.

Вказане рішення мотивовано відсутністю порушеного права позивача, оскільки за висновками суду договір оренди спірного нерухомого майна є продовженим на підставі статті 764 ЦК України в силу відсутності заперечень орендодавця щодо його поновлення.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.12.2016 (колегія суддів: Верхогляд Т.А., Білецька Л.М., Парусніков Ю.Б.) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2016 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

Постанова суду апеляційної інстанції прийнята з мотивів, викладених Комунальним підприємством у позовній заяві. При цьому суд апеляційної інстанції не погодився з висновками місцевого господарського суду про те, що договір оренди спірного нерухомого майна є продовженим, з огляду на своєчасне надсилання заперечення щодо його продовження Комунальним підприємством, яке є належним розпорядником спірного нерухомого майна.

Підприємець звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.12.2016 та залишити в силі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2016. Викладені у касаційній скарзі вимоги Підприємець обґрунтовує посиланням на обставини справи, положення ст. ст. 13, 19, 41 Конституції України, ст. ст. 317, 327, 331, 334, 328, 764 ЦК України, ст. ст. 134, 182, 291 ГК України, ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), ст. ст. 15, 17, 28 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та ст. ст. 2, 3, 41, 10, 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Вказує на недоведеність обставин того, що предмет позову стосується орендованого саме ним нерухомого майна.

Комунальне підприємство скористалось правом, наданим ст. 1112 ГПК України та надіслало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу Підприємця, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду - без змін як таку, що прийнята з урахуванням фактичних обставин справи та у відповідності до законодавства України.

Відзиву на касаційну скаргу Підприємця від Дніпропетровської обласної ради (далі - Рада) та комунального закладу "Покровська центральна районна лікарня" Дніпропетровської обласної ради" (далі - Лікарня) до Вищого господарського суду України не надходило.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Підприємця не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- рішенням Покровської районної ради від 01.09.2011 № 146-9/IV "Про передачу майна до спільної власності територіальної громади сіл, селищ, міст Дніпропетровської області та надання майна в оренду для забезпечення надання вторинної та екстреної медичної допомоги" вирішено передати із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Покровського району до спільної власності територіальної громади сіл, селищ, міст Дніпропетровської області майно, яке перебуває на балансовому обліку у Покровській центральній районній лікарні. Факт передачі майна на баланс Дніпропетровської обласної ради підтверджується актом прийому-передачі від 30.12.2011;

- між Лікарнею (орендодавець) та Підприємцем (орендар) 06.06.2012 було укладено договір оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад Дніпропетровської області від 06.06.2012 № 1, за яким Підприємець отримав в оренду нежитлове приміщення загальною площею 18 кв. м, що знаходиться в будівлі на першому поверсі головного корпусу за адресою: вул. К. Маркса, 121 (нова назва вул. Дмитра Яворницького, 121), смт. Покровське, Покровського району, Дніпропетровської області (далі - Договір оренди);

- відповідно до п. 3.2 Договору оренди опис технічного стану об'єкта оренди на дату передачі його орендареві, його склад зазначається в акті приймання-передачі об'єкта оренди, що є невід'ємною частиною договору (додаток 2);

- матеріали справи додатку 2 до Договору не містять. Фактично спірне приміщення є частиною загального приміщення, що відокремлено тимчасовими пластиковими конструкціями;

- згідно з п. 11.1 Договору оренди строк його дії визначено сторонами до 06.06.2014;

- після закінчення строку дії Договору оренди 06.06.2014 він був продовжений в порядку статті 764 ЦК України на той самий строк, тобто до 06.06.2016;

- у зв'язку із закінченням строку Договору оренди 06.06.2016, Підприємець звернувся до Ради та Лікарні із листом-повідомленням від 13.05.2016 № К-1/2016, у якому засвідчив свій намір як орендаря скористатися своїм переважним правом на укладення на новий термін договору оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад Дніпропетровської області. Заперечень щодо продовження дії договору вказані особи не надали;

- враховуючи відсутність будь-яких заперечень Ради та Лікарні стосовно поновлення Договору, Підприємець вважає Договір оренди повторно поновленим на той самий строк відповідно до статті 764 ЦК України та відмовився повернути спірне нерухоме майно Комунальному підприємству, що і слугувало підставою для звернення останнього до суду з даним позовом.

Відповідно до статті 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Як вже частково зазначалося вище, відмовляючи у задоволенні позовних вимог Комунального підприємства, місцевий господарський суд виходив з того, що Договір є повторно поновленим на той самий строк в порядку ст. 764 ЦК України, а тому права позивача у даній справі жодним чином не порушені.

Між тим, з таким висновком місцевого господарського суду обґрунтовано не погодився суд апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу (стаття 396 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 133 ГК України основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління.

За приписами частини першої та третьої статті 136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.

Як було з'ясовано судами попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи:

- рішенням Ради від 21.06.2013 № 455-19/VI "Про деякі питання управління майном, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області" приміщення площею 18 кв. м, яке розташоване в будівлі КЗ "Покровська ЦРЛ" ДОР" за адресою: Дніпропетровська область, смт. Покровське, вул. К. Маркса, 121 було передано Комунальному підприємству у господарське відання і на баланс;

- 24.12.2014 за Комунальним підприємством було зареєстровано право господарського відання на приміщення площею 18 кв. м., яке передано Підприємцю в оренду на підставі Договору оренди, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 31655159 від 25.12.2014 (т. 1, а.с. 39);

- 07.06.2016 Комунальне підприємство цінним листом направило на адресу Підприємця заяву про припинення дії Договору № 04/523, якою повідомило орендаря про припинення дії Договору оренди та необхідність повернення орендованого майна.

В силу положень частини першої статті 770 ЦК України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Таким чином, як вірно наголошено судом апеляційної інстанції на час звернення позивача до суду його право на спірне нежитлове приміщення є підтвердженим.

Орендар після закінчення строку дії договору не повернув орендоване приміщення, вказана обставина ним не заперечується.

Разом з тим, судами встановлено, що в силу положень пункту 12.5 Договору оренди, він припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено. У разі закінчення строку дії договору оренди орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди орендодавцю (п. 4.4 Договору оренди).

Відповідно до частини першої статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Одним із способів захисту порушеного права є припинення дії, яка порушує право (п. 3 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

За таких обставин страви, виходячи з вищенаведених положень законодавства, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правомірними та обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції щодо припинення Договору оренди у зв'язку із закінченням строку його дії та необхідністю, у зв'язку із цим, повернення орендованого майна Комунальному підприємству як його законному розпоряднику, а задоволення позову у даній справі - законним.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на відсутність у Ради повноважень на передачу спірного приміщення Комунальному підприємству, незаконність прийнятого нею рішення від 21.06.2013 № 455-19/VI "Про деякі питання управління майном, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області" були предметом дослідження суду апеляційної інстанції, з урахуванням ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2015 у справі №804/17297/14 їм надано належну правову оцінку, у зв'язку із чим вони відхиляються колегією суддів касаційної інстанції.

Твердження скаржника про недоведеність обставин того, що предмет позову стосується орендованого саме ним нерухомого майна також відхиляється колегією суддів Вищого господарського суду України, оскільки з встановлених судами обставин справи не вбачається існування будь-якого іншого переданого в оренду суб'єктам господарювання приміщення загальною площею 18 кв. м, розташованого в будівлі на першому поверсі головного корпусу Лікарні за адресою: вул. К. Маркса, 121 (нова назва вул. Дмитра Яворницького, 121), смт. Покровське, Покровського району, Дніпропетровської області і скаржником не було доведено зворотнього.

Посилання Підприємця на порушення судом апеляційної інстанції при розгляді справи норм процесуального права, не знайшли свого підтвердження за результатами перегляду справи в касаційному порядку, у зв'язку із чим відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

Таким чином, доводи касаційної скарги Підприємця не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не впливають на них.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.12.2016 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги Підприємця не спростовують висновків господарського суду апеляційної інстанцій та не впливають на них, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.12.2016 у справі № 904/6063/16 Господарського суду Дніпропетровської області - без змін.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Суддя Г.М. Мачульський

Суддя Г.П. Коробенко