ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" квітня 2016 р. м. Київ №№ К/800/8171/16

К/800/8169/16

К/800/8174/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Конюшка К.В.

суддів: Гончар Л.Я., Чалого С.Я.

за участю:

секретаря Маджар О.М.

представника позивача неприбуття

представника відповідача неприбуття

представника третьої особи неприбуття

представника Генеральної

прокуратури України Гудименко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Південної митниці Міністерства доходів і зборів України, головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, заступника прокурора Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 травня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2013 року

у справі № 1570/6331/12

за позовом приватного підприємства «Вестра»

до Південної митниці Міністерства доходів і зборів України, головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області

за участю прокуратури Одеської області

про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2012 року приватне підприємство «Вестра» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Південної митниці Міністерства доходів і зборів України (далі - Південна митниця), головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області (далі - ГУ ДКСУ в Одеській області), у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просило визнати протиправною бездіяльність Південної митниці щодо повернення надмірно сплачених до бюджету мита та податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 1 479 910,99 грн. та 3 304 845,90 грн., відповідно, та стягнути з Державного бюджету України на користь позивача надмірно сплачені кошти у зазначених сумах.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15.05.2013, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2013, позов ПП «Вестра» задоволено повністю.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Південна митниця, ГУ ДКСУ в Одеській області та заступник прокурора Одеської області оскаржили їх у касаційному порядку.

У своїх касаційних скаргах касатори просили скасувати вказані судові акти з мотивів порушення судами норм матеріального та процесуального права, прийняти у нове рішення у справі - про відмову у задоволенні позову повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.03.2014 рішення судів першої та апеляційної інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 23.02.2016 вказану ухвалу Вищого адміністративного суду України від 11.03.2014 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

У запереченнях на касаційні скарги ПП «Вестра» просило залишити такі без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Згідно з частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника Генеральної прокуратури України, розглянувши та обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши матеріали справи і правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційні скарги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Як установлено судами попередніх інстанцій, 16.02.2012 між ПП «Вестра» (покупець) та компанією «RANDLUX SALES INC», Panama (продавець) укладено контракт № ВЕАА/12, відповідно до умов якого продавець зобов'язувався поставляти, а покупець приймати та сплачувати товар, передбачений у специфікаціях поставки та інвойсах.

14.06.2012 між ПП «Вестра» (покупець) та компанією «CORTDALE ENTERPRISES S.A.», Panama (продавець) укладений контракт № ВС-2012, відповідно до умов якого продавець зобов'язувався поставляти, а покупець приймати та сплачувати товар, передбачений у специфікаціях поставки та інвойсах.

У специфікаціях до договорів визначений перелік товарів, які були поставлені за контрактами від 16.02.2012 та 14.06.2012.

На виконання умов вказаних контрактів компаніями «RANDLUX SALES INC», Panama та «CORTDALE ENTERPRISES S.A.», Panama було поставлено ПП «Вестра» товар загальною фактурною вартістю 7 269 786,89 грн., згідно з даними відповідних інвойсів, скріплених печатками продавців.

У липні 2012 року позивачем до Південної митниці були подані відповідні вантажні митні декларації. Загальна фактурна вартість товарів, зазначена у графах 22 декларацій, склала 7 269 786,89 грн. Водночас, у графах 45 вантажних митних декларацій ПП «Вестра» здійснило коригування митної вартості товару, що імпортується, за шостим (резервним) методом та зазначило митну вартість у загальному розмірі 22 314 101,35 грн.

Як установлено судами попередніх інстанцій з пояснень представника ПП «Вестра», Південною митницею було в усній формі відмовлено у прийнятті митних декларацій, митному оформленні та пропуску товарів через митний кордон України, з посиланням на заниження митної вартості товару, що імпортується, а тому позивач у графах 45 декларацій здійснив відповідні коригування щодо митної вартості товарів.

У результаті зазначення загальної митної вартості спірних товарів у розмірі 22 314 101,35 грн. (як стверджує позивач на усну вимогу митного органу) збільшилась загальна сума сплаченого декларантом мита, яке склало 1 479 910,99 грн. та ПДВ, сума якого склала 3 304 845,09 грн.

Вказані ВМД були прийняті Південною митницею до оформлення без зауважень та здійснено митне оформлення товару.

Позивачем було сплачено до бюджету мито у сумі 1 479 910,99 грн. та ПДВ у сумі 3 304 845,09 грн., про що свідчить відмітка Південної митниці на вантажних митних деклараціях.

22.09.2012 ПП «Вестра» звернулось до Південної митниці із заявою № 22-09/1 про повернення надмірно сплаченого мита та ПДВ та спрямування вказаної заяви до Південної митниці, про що свідчить наявна в матеріалах справи квитанція Укрпошти № 411, однак на вказану заяву відповіді отримано не було.

18.10.2012 ПП «Вестра» знову звернулось із заявою № 18-10/2 до Південної митниці про повернення надмірно сплачених коштів та у відповідь на цю заяву було отримано відповідь Південної митниці від 25.10.2012 №8/42-02/21663. У відповіді було зазначено, що декларантом ПП «Вестра» було самостійно заявлено до митного оформлення товари за митною вартістю визначеною декларантом, з використанням другорядного методу визначення митної вартості (резервного). За результатами контролю за правильністю визначення митної вартості Південною митницею прийнято рішення про можливість застосування митної вартості, заявленої декларантом, та здійснено митне оформлення за наданими ВМД.

У зв'язку з викладеним ПП «Вестра» звернулось до суду із зазначеним позовом, в якому просило визнати протиправною бездіяльність Південної митниці щодо повернення надмірно сплачених ПП «Вестра» мита у сумі 1 479 910,99 грн. та податку на додану вартість у сумі 3 304 845,09 грн., які було зараховано до бюджету у загальній сумі 4 784 756,09 грн., стягнути з Державного бюджету України на користь ПП «Вестра» надмірно сплачені до бюджету мита у сумі 1 479 910,99 грн. та податку на додану вартість у сумі 3 304 845,09 грн., які було зараховано до бюджету у загальній сумі 4 784 756,09 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з неправомірності дій Південної митниці щодо митного оформлення ввезеного позивачем товару із застосуванням шостого методу визначення митної вартості та наявність підстав для стягнення надмірно сплачених внаслідок наведеного платежів з огляду на протиправну бездіяльність відповідача щодо повернення цих платежів у встановленому законом порядку за поданими позивачем заявами. Таких висновків суди попередніх інстанцій дійшли за встановлення обставин того, що Південна митниця рішення щодо неприйняття поданих позивачем ВМД із зазначенням митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у встановленому законом порядку не приймала та не оформляла.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитись зі вказаними висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до статті 51 Митного кодексу (далі - МК) України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною першою статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів.

Згідно з частинами першою, третьою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування, форма якого встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів (частина третя статті 55 МК України).

Згідно з приписами частини дванадцятої статті 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Пунктом 4 частини третьої статті 52 МК України передбачено право декларанта, який заявляє митну вартість, оскаржувати до органу вищого рівня чи у судовому порядку рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів.

Аналізуючи зазначені норми права, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивач має право оскаржити до митного органу вищого рівня та/або до суду рішення Південної митниці щодо визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України. Якщо ж митний орган самостійно не приймав рішення про визначення митної вартості товарів, як у цьому випадку, і погодився з митною вартістю, визначеною декларантом (позивачем), та методом її визначення, який застосував декларант, відсутні підстав вважати дії митного органу такими, що вчинені всупереч вимогам МК України. Таким чином, підстави визнавати сплачені позивачем у цьому випадку суми митних платежів чи їх частину надміру сплаченими також відсутні.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 23.02.2016 у справі № 21-3284а14.

Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Ураховуючи встановлені обставини справи, відповідач відповідних рішень про коригування митної вартості товару та карток відмови не приймав, під час розмитнення спірного товару між сторонами не існувало спору щодо правильності самостійно визначеної позивачем митної вартості товару.

Беручи до уваги викладене, Південна митниця листом від 25.10.2012 №8/42-02/21663 правомірно відмовила ПП «Вестра» у поверненні коштів на загальну суму 4 784 756,09 грн., оскільки такі не можуть вважатися надміру сплаченими платежами.

Зважаючи на викладене, доводи касаційних скарг Південної митниці, ГУ ДКСУ в Одеській області та заступника прокурора Одеської області підтверджуються установленими обставинами справи, викладеними нормами права та заслуговують на увагу, у зв'язку з чим оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з постановленням нового рішення - про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до частини першої статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Південної митниці Міністерства доходів і зборів України, головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, заступника прокурора Одеської області задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 травня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2013 року в цій справі скасувати та прийняти нове рішення - про відмову у задоволенні позові.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

(підпис)

К.В. Конюшко

Судді

(підпис)

Л.Я. Гончар

(підпис)

С.Я. Чалий