ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 січня 2014 року м. Київ К/9991/24993/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого:Штульман І.В. (доповідач), суддів:Заїки М.М., Рецебуринського Ю.Й., -

розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду (далі - УПФ) України у місті Первомайську Миколаївської області про зобов'язання провести виплату недоплаченої соціальної допомоги, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 9 березня 2011 року, -

встановив:

У січні 2009 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом, у якому просив визнати дії УПФ України у місті Первомайську Миколаївської області протиправними, зобов'язати відповідача забезпечити йому щомісячну довічну доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01.01.2008р. згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а також виплатити йому 10000грн. за завдані матеріальні та моральні страждання, приниження його гідності, честі, порушення конституційних прав і свобод.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що він відноситься до категорії «діти війни» і відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, однак належна допомога відповідачем йому не виплачувалась.

ОСОБА_4 26.02.2009р. звернувся до суду із заявою, у якій зазначив, що в частині позовних вимог про зобов'язання УПФ України у місті Первомайську Миколаївської області виплатити йому 10000грн. за матеріальну та моральну шкоду він відмовляться, просить визнати дії УПФ України у місті Первомайську Миколаївської області щодо нездійснення йому виплат щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» неправомірними, зобов'язати відповідача провести йому виплату недоплаченої соціальної допомоги відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.01.2008р. по 31.12.2008р. у сумі 1158,60грн. та здійснювати подальшу виплату допомоги у розмірах, передбачених вказаним Законом.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26.02.2009р. прийнято відмову ОСОБА_4 від частини позовних вимог, провадження в справі в цій частині позовних вимог закрито.

Постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26.02.2009р. позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії посадових осіб УПФ України у місті Первомайську Миколаївської області щодо нездійснення виплат ОСОБА_4 щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Зобов'язано відповідача провести ОСОБА_4 виплату недоплаченої соціальної допомоги відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.01.2008р. по 31.12.2008р. у сумі 1158,60грн. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2011р. постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26.02.2009р. змінено, викладено абзац 3 її резолютивної частини в наступній редакції: «Зобов'язати УПФ України у місті Первомайську Миколаївської області нарахувати та виплатити ОСОБА_4 доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 22.05.2008р. по 31.12.2008р.». В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2011р., визнати дії УПФ України у місті Первомайську Миколаївської області протиправними, зобов'язати відповідача виплатити йому за період з 01.01.2008р. по 31.12.2008р. 1158,60грн. і здійснювати подальшу виплату згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зобов'язати УПФ України у місті Первомайську Миколаївської області виплатити йому 10000грн.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно ст.220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі. Суд касаційної інстанції не може розглядати позовні вимоги осіб, які беруть участь у справі, що не були заявлені у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004р. №2195-IV дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Судами встановлено, що позивач ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною війни в розумінні ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і має право на державну соціальну підтримку, зокрема, відповідно до ст.6 цього Закону - на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Згідно пп.2 п.41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. №107-VI текст ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів».

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пп.2 п.41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Зазначене рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене, крім того, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, з ухваленням Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пп.2 п.41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» указані правові норми втратили чинність і застосуванню не підлягали, а тому суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач повинен був нараховувати та виплачувати позивачеві підвищення до пенсії, передбачене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 22.05.2008р., а не з 01.01.2008р., однак при цьому суд безпідставно обмежив строк виплати підвищення до пенсії позивачеві датою 31.12.2008р., без урахування вимоги позивача про продовження йому зазначених виплат надалі при нарахуванні пенсії.

Пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом (ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV).

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.

Таким чином, пенсія є періодичним платежем, виплата якої, за загальним правилом, не обмежена у часі.

Підвищення до пенсії, яке є додатковою виплатою особі, яка визнана такою, що має на нього право, нерозривно пов'язано з виплатою пенсії і також має не визначений у часі граничний термін виплати.

Отже, вирішуючи питання про зобов'язання нарахувати та виплатити відповідні періодичні платежі дітям війни, суди, у разі відсутності спору про право особи на отримання підвищення до пенсії або встановлення такого права в судовому порядку, не мають підстав обмежувати орган, відповідальний за здійснення їх нарахування і виплати, певним часовим проміжком, якщо не відбулося змін у законодавстві.

Станом на дату ухвалення судового рішення судом першої інстанції зазначені зміни внесені не були, а тому суд безпідставно обмежив термін виплат конкретною датою.

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

Згідно п.4 ч.1 ст.223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право змінити судове рішення суду першої інстанції, скасувавши судове рішення суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст.225 КАС України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 225, 230, 232 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 9 березня 2011 року - скасувати.

Постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 лютого 2009 року - змінити, резолютивну частину постанови викласти в наступній редакції: «Позов ОСОБА_4 задовольнити частково. Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у місті Первомайську Миколаївської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_4 відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за період з 22 травня 2008 року. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у місті Первомайську Миколаївської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_4 відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», і провести відповідні виплати за період з 22 травня 2008 року з урахуванням здійснених виплат. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити».

Постанова оскарженню не підлягає.

Головуючий: Штульман І.В.

Судді: Заїка М.М.

Рецебуринський Ю.Й.