ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2016 року м. Київ К/9991/75455/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,розглянувши у письмовому провадженні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 31.08.2012

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.11.2012

у справі № 2а/1270/5823/2012 Луганського окружного адміністративного суду

за позовом Приватного підприємства «Автодом-Сервіс»

до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 31.08.2012, залишеною без зміну ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.11.2012, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Сєвєродонецьку Луганської області ДПС від 23.02.2012 № 0000462301 про збільшення ПП «Автодом-Сервіс» грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 150877,75 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 148836,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 2041,75 грн.; стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «Автодом-Сервіс» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1508,78 грн.

У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Позивач не реалізував процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Як встановлено у судовому процесі, фактичною підставою для збільшення позивачу грошового зобов'язання із ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковим повідомленням-рішенням від 23.02.2012 № 0000462301, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 10.02.2012 № 209/23-35549101. Згідно з цим актом підприємство порушило норми пунктів 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (ПК), у результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 148836,00 грн. у податковому обліку за період з січня по серпень 2011 року.

Вказана перевірка була призначена на підставі постанови старшого слідчого по ОВС СВ ПМ ДПА України в Луганській області від 30.11.2011, винесеної в межах кримінальної справи № 10/11/802, порушеної відносно посадових осіб ПП «Ардея-Тех».

У судовому процесі встановлено, що за податковими накладними, виписаними від імені ТОВ «Оріал» та ПП «Інтенція» з посиланням на поставку позивачу товарів та експедиційних послуг, позивач сформував податковий кредит у податковому обліку за період з січня по серпень 2011 року в загальній сумі 148836,00 грн.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті (у редакції до внесення змін Законом України від 4 липня 2013 року № 408-VII) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (підпункт 198.6 цієї статті).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що реальний характер господарських операцій позивача з ТОВ «Оріал» та ПП «Інтенція» підтверджений первинними документами, які були надані ДПІ слідчими органами, які попередньо вилучили їх у позивача відповідно до протоколу виїмки від 23.01.2012, проведеної в досудовому розслідуванні кримінальної справи № 10/11/8012, факт надання цих документів суд встановив на підставі листування ДПІ зі слідчим органом. Також висновок суду про неправомірність збільшення позивачу грошового зобов'язання із ПДВ обґрунтований посиланням на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10.02.2012 у справі № 2а-11321/11/1270, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.04.2012, та постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25.01.2012 у справі № 2а-11181/11/1270, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.04.2012, якими визнані неправомірними дії Алчевської ОДПІ у Луганської області щодо проведення перевірок та складання актів від 11.11.2011 №1807/231/37156804 «Про результати проведення документальної невиїзної перевірки приватного підприємства «Інтенція», код за ЄДРПОУ 37156804, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 30.09.2011 та від 11.11.2011 №1798/236-36917523 «Про результати проведення документальної невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Оріал», код за ЄДРПОУ 36917523, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 30.09.2011, а також зобов'язано ОДПІ поновити в АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» відомості щодо задекларованих цими підприємствами сум податкових зобов'язань та податкового кредиту із ПДВ. Крім цього, суди також послались на порушення ДПІ норм ст. 86.9 ст. 86 ПК при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Разом із тим, з висновками судів попередніх інстанцій можна погодитись лише частково.

З такою оцінкою судом доказів у справі не можна погодитися, оскільки вона зроблена без дотримання норм статті 86 КАС України. Згідно з цією статтею суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частини перша - третя цієї статті).

Частиною першою ст. 69 цього Кодексу встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Заперечуючи проти позову, ДПІ посилається на отриману під час здійснення заходів податкового контролю інформацію про обставини, які свідчать про відсутність реального характеру поставок позивачу від ТОВ «Оріал» та ПП «Інтенція» товарів та послуг, зокрема про відсутність у них матеріальних та трудових ресурсів, об'єктивно необхідних для здійснення підприємницької діяльності, не надання доказів фактичного виконання експедиційних послуг та транспортування товару (товарно-транспортних накладних, шляхових листів автомобіля тощо). Цим поясненням ДПІ суд не дав будь-якої оцінки, тоді як пояснення сторін чи їх представників є засобом доказування в адміністративному процесі.

Відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Як встановлено пунктом 11.7 цих Правил, перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику. За змістом цих норм товарно-транспортні накладні повинні у всякому разі бути в наявності як у покупця, так і у продавця.

Наслідком порушення судом норм статей 69, 86 КАС України стало неправильне встановлення обставин у справі, а відтак і неправильне застосування норм матеріального права, зокрема пунктів 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 ВР і, як наслідок, неправильна юридична оцінка обставин у справі щодо права позивача на збільшення суми податкового кредиту на 148836,00 грн.

Поряд із цим, суди попередніх інстанцій правильно застосували норми підпункту 78.1.11 пункту 78.1 ст. 78, пункту 86.9 ст. 86 ПК.

Відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (ПК) (у редакції до внесення змін законом України від 13.04.2012 № 4652-VI) документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

У разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність (пункт 86.9 ст. 86 ПК у редакції до внесення змін Законом України від 20.11.2012 № 5503-VІ).

Враховуючи, що документальна виїзна позапланова перевірка позивача, за наслідками якої складено акт від 10.02.2012 № 209/23-35549101, висновки якого стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, була проведена на підставі постанови старшого слідчого по ОВС СВ ПМ ДПА України в Луганській області від 30.11.2011, винесеної в межах кримінальної справи № 10/11/802, а доказів прийняття рішення суду у кримінальній справі, в провадженні якої призначена перевірка згідно з вказаною постановою, до прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у судовому процесі не надано, податкове повідомлення-рішення прийняте передчасно та підлягає скасуванню.

Враховуючи, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалені без дотримання норм статей 69, 70, 86 КАС України, однак, суди правильно вирішили спір безвідносно до висновку щодо підстав задоволення позову, постанова суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду підлягають зміні в частині підстав задоволення позову про скасування податкового повідомлення-рішення від 23.02.2012 № 0000462301 як такого, що не відповідає нормам пункту 86.9 ст. 86 ПК.

Відповідно до ст. 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби задовольнити частково, змінити постанову Луганського окружного адміністративного суду від 31.08.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.11.2012, позов задовольнити: скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби від 23.02.2012 № 0000462301 як таке, що прийняте з порушенням норм пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Автодом-Сервіс» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1508,78 грн.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев