Постанова

Іменем України

31 січня 2019 року

м. Київ

справа № 796/106/2018

провадження № 61-40328ав18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д.Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Черняк Ю. В.,

секретар судового засідання Кукушкін О. М.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»,

відповідачі: ОСОБА_4, товариство з обмеженою відповідальністю «Ревлан»,

за участі:

представника позивача - Подольської Ольги Вячеславівни

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні Верховного Суду (м. Київ, проспект Повітрофлотський, 28) апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 08 червня 2018 року у складі судді Соколової В. В. у справі за заявою ОСОБА_4 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 20 січня 2012 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_4 та товариства з обмеженою відповідальністю «Ревлан» про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст вимог

У квітні 2018 року ОСОБА_4 звернулася до апеляційного суду із заявою про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 20 січня 2012 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі -- ПАТ «Укрсоцбанк») до ОСОБА_4 та товариства з обмеженою відповідальністю «Ревлан» (далі - ТОВ «Ревлан») про стягнення заборгованості.

Заява мотивована тим, що третейський суд розглянув справу, яка йому не підвідомча, оскільки вона є споживачем послуг банку та наданий їй кредит, як фізичній особі на споживчі цілі, тому просила скасувати рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 20 січня 2012 року у частині стягнення з неї заборгованості за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 03 липня 2008 року та третейського збору.

Короткий зміст ухвали апеляційного суду, як суду першої інстанції

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 08 червня 2018 року, який діяв як суд першої інстанції, заяву ОСОБА_4 задоволено.

Скасовано рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 20 січня 2012 року у складі третейського судді Ярошовця В. М. у справі № 06/12 у частині стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 03 липня 2008 року № Ф080891П та третейського збору.

В іншій частині рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 20 січня 2012 року залишено без змін.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Судове рішення апеляційного суду, як суду першої інстанції, мотивоване тим, що Закон України «Про третейські суди» (пункт 14 частина перша статті 6) містить заборону на розгляд третейськими судами справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки), а тому справа, у якій прийнято рішення третейським судом у частині споживача - ОСОБА_4, не підвідомча йому відповідно до закону.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ПАТ «Укрсоцбанк» подало до Верховного Суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 08 червня 2018 рокута направити справу на новий розгляд до Апеляційного суду м. Києва, як суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скаргу обґрунтована тим, що апеляційний суд, як суд першої інстанції, невірно встановив, що ця справа не підвідомча третейським судам у зв'язку із тим, що відповідно до пункту 14 статті 6 Закону України «Про третейські суди» з підвідомчості третейських судів виключені справи у спорах щодо захисту прав споживачів, так як ПАТ «Укрсоцбанк» не є споживачем, а спір виник у зв'язку із захистом прав банку. Вважає, що лише сама участь споживача, який не заявляє вимог про захист своїх прав, не може визначати справу за участю споживача, як справу щодо захисту прав споживачів.

Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу

У вересні 2018 року ОСОБА_4 подала до Верховного Суду відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує на те, що доводи банку є безпідставними, оскільки апеляційний суд, як суд першої інстанції, правильно розглянув справу, ухваливши законне та обґрунтоване судове рішення, яке відповідає судовій практиці Верховного Суд України.

Позиція осіб, які брали участь у розгляді справи

Представник ПАТ «Укрсоцбанк» у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав, зазначених в апеляційній скарзі.

ОСОБА_4 надіслала до суду клопотання, в якому просила розглянути справу за її відсутності.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

03 липня 2008 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_4 укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 0080891П з максимальним лімітом заборгованості у сумі 164 000 доларів США.

Крім того, між ПАТ «Укрсоцбанк» та ТОВ «Ревлан» було укладено договір поруки №02-23-0080891П-1249, за яким ТОВ «Ревлан» зобов'язався перед ПАТ «Укрсоцбанк» солідарно відповідати за виконання ОСОБА_4 зобов'язань за вищезазначеним кредитним договором.

ОСОБА_4 скористалась кредитними коштами, однак свої зобов'язання щодо погашення кредиту не виконала.

Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 20 січня 2012 року стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ТОВ «Ревлан» на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором від 03 липня 2008 року у сумі 1 807 120,99 грн та третейський збір у сумі 18 471,21 грн (а. с. 6-8).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду, як суду апеляційної інстанції

Частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника сторони, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини третьої статті 457 ЦПК України при розгляді справи в судовому засіданні суд встановлює наявність або відсутність підстав для скасування рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу.

Згідно з частиною першою статті 458 ЦПК України рішення третейського суду може бути скасовано лише у випадках, передбачених цією статтею.

Частиною другою вказаної статті визначено, що рішення третейського суду може бути скасовано у разі, якщо:

1) справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;

2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;

3) третейську угоду визнано судом недійсною;

4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону;

5) третейський суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі.

Відповідно до частини другої статті 1 Закону України «Про третейські суди» до третейського суду за угодою сторін може бути передано будь-який спір, що виникає із цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з пунктом 14 частини першої статті 6 закону «Про третейські суди» (частину першу статті 6 цього закону доповнено пунктом 14 згідно із законом № 2983-VI) третейські суди в порядку, передбаченому цим законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, зокрема, справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Наведене дає підстави для висновку про те, що положення пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди», які містять заборону на розгляд третейськими судами справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної установи), поширюються на правовідносини з питань виконання, зміни, розірвання договору споживчого кредиту.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-2074цс15.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_6 щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) дія цього Закону поширюється і на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем за договором про надання споживчого кредиту), що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

За частиною першою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» між кредитодавцем та споживачем укладається договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку, що спори між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і під час виконання такого договору, відповідно до пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди», незважаючи на наявність третейського застереження, не можуть бути предметом третейського розгляду, оскільки цим Законом від 03 лютого 2011 року виключено з компетенції третейського суду вирішення спорів щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Відмежування цивільних правовідносин за участю споживачів від правовідносин за участю інших суб'єктів здійснюється на підставі визначення правової форми їх участі в конкретних правовідносинах.

А тому, незалежно від предмета і підстав позову та незважаючи на те, хто звертається з позовом до суду (банк або інша фінансова установа чи споживач), на правовідносини, що виникають зі споживчого кредиту, поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом України, зокрема, у постановах: від 27 січня 2016 року у справі № 6-2712цс15, від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1716цс15, від 18 листопада 2015 року у справі № 6-187цс15, з яким у подальшому погодилася Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 755/11648/15-ц (провадження № 14-336цс18).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, задовольняючи заяву ОСОБА_4 про скасування рішення третейського суду у частині стягнення кредитної заборгованості із боржника (споживача), апеляційний суд, як суд першої інстанції, правильно виходив з того, що Закон України «Про третейські суди» містить заборону на розгляд третейськими судами справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки), а тому справа, в якій прийнято рішення третейського суду, в оскаржуваній частині не підвідомча третейському суду відповідно до закону.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що спір виник у зв'язку із захистом прав банку, а лише сама участь споживача, який не заявляє вимог про захист своїх прав, не може визначати справу, як справу щодо захисту прав споживачів, оскільки вони суперечать наведеним вище правовим висновкам Верховного Суду України та ВеликоїПалати Верховного Суду.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду, як суду першої інстанції, та не дають підстав для висновку про порушення норм матеріального або процесуального права Апеляційним судом м. Києва.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 24, 351, 367, 368, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 08 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Ю. В. Черняк