Постанова

Іменем України

31 січня 2019 року

м. Київ

справа № 711/11090/16-ц

провадження № 61-15025св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Лесько А.О. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Черкасиобленерго»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 12 травня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» (далі - ПАТ «Черкасиобленерго») про відшкодування матеріальної і моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що він проживає в м. Києві та йому на праві власності належить будинок АДРЕСА_2.

22 лютого 2016 року без будь-якого попередження його будинок було відключено від електропостачання представниками ПАТ «Черкасиобленерго». Підставою для відключення будинку від електропостачання стала відсутність доступу до приладу обліку.

У зв'язку з порушенням його прав, він звернувся листом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), яка провела перевірку та зазначила, що пунктом 35 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357 (далі - Правила) передбачений перелік порушень, за які енергопостачальник має право відключити об'єкт споживача.

При цьому, прав енергопостачальника відключити об'єкт у зв'язку з недоступом до приладу обліку Правилами не передбаченою.

20 січня 2016 року ПАТ «Черкасиобленерго» надіслало йому попередження про відключення будинку від електроенергії з підстав відсутності доступу до приладу обліку протягом двох розрахункових періодів (за листопад та грудень 2015 року).

Квитанції від 09 жовтня 2015 року та від 05 листопада 2015 року містять інформацію про показання приладу обліку, у тому числі, за листопад 2015 року.

Таким чином, дії ПАТ «Черкасиобленерго» по відключенню належного йому на праві власності житлового будинку 22 лютого 2016 року від електропостачання, не відповідають вимогам пункту 30 Правил, а тому повинні бути визнані незаконними із поновленням електропостачання до зазначеного об'єкта споживача.

10 червня 2016 року за підключення свого будинку до енергопостачання він змушений був сплатити 1 706,14 грн.

У зв'язку з наведеним, ОСОБА_4, уточнивши позовні вимоги, просив суд визнати дії ПАТ «Черкасиобленерго» по відключення належного йому на праві власності житлового будинку 22 лютого 2016 року незаконними, стягнути з ПАТ «Черкасиобленерго» на його користь наступні суми:

- витрати, пов'язані з відновленням електропостачання в сумі 1 706,14 грн;

- судовий збір в сумі 646,40 грн;

- витрати, пов'язані з явкою до Придніпровського районного суду м. Черкаси 21 вересня 2015 року, 21 жовтня 2015 року, до апеляційного суду Черкаської області 24 лютого 2016 року в сумі 600,00 грн;

- витрати, пов'язані з явкою до Придніпровського районного суду м. Черкаси 31 січня 2017 року та 27 лютого 2017 року в сумі 560,00 грн;

- компенсацію за втрачений заробіток в сумі 1 664,38 грн;

- поштові витрати в сумі 84,82 грн;

- вартість недоданої електричної енергії в сумі 1 037,40 грн;

- відшкодування моральної шкоди в сумі 5 000,00 грн.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 лютого 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 12 травня 2017 року, позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково.

Визнано дії ПАТ «Черкасиобленерго» по відключенню 22 лютого 2016 року будинку позивача за АДРЕСА_2 незаконними.

Стягнуто із ПАТ «Черкасиобленерго» на користь ОСОБА_4 1 689,25 грн матеріальної шкоди та 646,40 грн судового збору, а всього 2 335,65 грн.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідач не довів дотримання пункту 30 Правил, зокрема, щодо направлення за місцем фактичного проживання ОСОБА_4 повідомлення про необхідність передачі позивачем на адресу відповідача показників спожитої енергії чи повідомлення про час наступного відвідування будинку позивача працівниками ПАТ "Черкасиобленерго", у зв'язку із чим відключення будинку споживача ОСОБА_4 від електроенергії є таким, що відбулося з порушенням встановленого порядку, такі дії є незаконними, з відповідача на користь ОСОБА_4 підлягають стягненню витрати за відновлення електропостачання в сумі 1 689,25 грн. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки є недоведеними.

У червні 2017 року ОСОБА_4 звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та процесуального права, просив оскаржувані судові рішення скасувати у частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами безпідставно не взято до уваги надані ним квитки і розрахункові листи, які відповідно до статті 85 ЦПК України 2004 року підтверджують витрати, пов'язані з явкою до суду. В порушення пункту 44 Правил судами відмовлено в компенсації недоданої електроенергії за період її відключення з вини постачальника. Крім того, відповідно до статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» та статті 1167 ЦК України він має право на відшкодування моральної шкоди, завданої йому неправомірними діями відповідача.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

23 березня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частині першій статті 400 ЦПК України зазначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що 21 листопада 2000 року між ОСОБА_4 та Золотоніським РЕМ ПАТ «Черкасиобленерго» був укладений договір № 206-26, відповідно до умов якого електропостачальник бере на себе зобов'язання постачати споживачеві електричну енергію у необхідних йому обсягах відповідно до дозволеної потужності 3кВт електроустановок споживача з гарантованим рівнем надійності, безпеки і якості, а споживач, у свою чергу, зобов'язується одержувати електричну енергію за обумовленими тарифами (цінами) у терміни, передбачені цим договором (а. с. 6-7).

20 січня 2016 року відповідач направив на адресу позивача - с. Бубнівська Слобідка, Золотоніського району Черкаської області письмове попередження про відключення його будинку від електричної енергії (а. с. 42).

22 лютого 2016 року працівниками Золотоніського РЕМ було здійснено припинення постачання електричної енергії житлового будинку ОСОБА_4, розташованого за адресою АДРЕСА_2. Підставою для припинення постачання електричної енергії було порушення позивачем пункту 30 Правил.

10 червня 2016 року позивач звернувся до Золотоніського РЕМ ПАТ "Черкасиобленерго" із заявою про відновлення електропостачання до житлового будинку (а. с. 41).

Відповідно до рахунку від 10 червня 2016 року № 398, ОСОБА_4 здійснено оплату за підключення будинку до електропостачання в сумі 1 689,25 грн (а. с. 16).

Відносини з постачання фізичним особам електричної енергії регулюються положеннями статті 714 ЦК України, Законом України «Про електроенергетику», Правилами.

Постачання фізичним особам електроенергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією.

Виходячи з приписів статей 6, 626-631, 526 ЦК України, укладений договір є обов'язковим для належного виконання сторонами відповідно до його умов, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 30 Правил визначено, що якщо доступ до засобу обліку неможливий, представник енергопостачальника виписує платіжний документ на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії за попередній період, про що робиться відповідна позначка в особовому рахунку побутового споживача.

Якщо протягом двох розрахункових періодів представник енергопостачальника не мав доступу до засобу обліку, він залишає побутовому споживачу в поштовій скриньці повідомлення про дату наступного відвідання чи прохання передати покази засобу обліку енергопостачальнику. Якщо після цього побутовий споживач не передав відомостей про кількість спожитої електричної енергії, енергопостачальник має право через 30 днів після дати відправлення письмового попередження припинити постачання електричної енергії побутовому споживачу.

Відповідно до листа НКРЕКП від 20 травня 2016 року попередження від 20 січня 2016 року містить інформацію, зокрема щодо припинення електропостачання до об'єкта у разі недоступу до приладу обліку, що суперечить вимогам пункту 35 Правил; повідомлення від 05 січня 2016 року, оформлене щодо відсутності доступу до приладу обліку протягом двох розрахункових періодів (за листопад та грудень 2016 року). При цьому, квитанції від 09 жовтня 2015 року та від 05 листопада 2015 року, надіслані споживачем на електронну адресу Сектору НКРЕКП у Черкаської області, містять інформацію про показання приладу обліку, у тому числі, за листопад 2015 року. Тобто, відсутня інформація щодо показань приладу обліку за один розрахунковий період до моменту оформлення зазначеного повідомлення (а. с. 13-14).

Відповідачем доказів дотримання умов пункту 30 Правил, зокрема, щодо направлення за місцем фактичного проживання ОСОБА_4 (АДРЕСА_1) повідомлення про необхідність передачі позивачем на адресу відповідача показників спожитої енергії чи повідомлення про час наступного відвідування будинку позивача працівниками ПАТ "Черкасиобленерго", не надано.

Суди, урахувавши наведені обставини, дійшли обгрунтованого висновку про незаконність дій відповідача і стягнули із відповідача на користь ОСОБА_4 витрати за відновлення електропостачання в сумі 1 689,25 грн.

Також є правильним та обгрунтовним висновок судів про відсутність правових підстав для задоволення решти заявлених ОСОБА_4 позовних вимог.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_4 щодо безпідставної відмови у стягненні з відповідача на його користь витрат пов'язаних з явкою до суду, компенсації недоданої електроенергії за період її відключення з вини постачальника та відшкодування моральної шкоди є ідентичними доводам апеляційної скарги. Зазначені доводи були предметом дослідження й оцінки, які апеляційним судом обґрунтовано спростовані.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, про незаконність судових рішень не свідчать, а стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 57-60, 212 ЦПК України 2004 року, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі

колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 12 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді А. О. Лесько

С. Ю. Мартєв

С. П. Штелик