ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2020 року

м. Київ

справа № 495/2234/16

провадження № 61-46871 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Журавель В. І., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект»,

відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

позивачі за зустрічним позовом - ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ,

відповідачі за зустрічним позовом - акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк», товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект»,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 листопада 2016 року у складі судді Боярського О. О., постанову апеляційного суду Одеської області від 18 вересня 2018 року у складі колегії суддів Погорєлової С. О., Заїкіна А. П., Таварткіладзе О. М., касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Одеської області від 18 вересня 2018 року у складі колегії суддів Погорєлової С. О., Заїкіна А. П., Таварткіладзе О. М.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2016 року ТОВ «Кей-Колект» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та просило стягнути солідарно з відповідачів 434 084,45 грн заборгованості за кредитним договором.

06 березня 2008 року АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 11311110000, відповідно до умов якого позивач прийняв на себе зобов`язання по видачі кредиту в сумі 10 000 доларів США, а ОСОБА_1 зобов`язався своєчасно повернути позивачу всю суму кредиту, відсотки та дотримуватися строків та умов, вказаних у договорі.

У забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором 06 березня 2008 року АКІБ «УкрСиббанк» уклав із ОСОБА_3 , та ОСОБА_2 договори поруки № 186071 та № 185864 відповідно.

У забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором АКІБ «УкрСиббанк» та позичальник уклали 06 березня 2008 року договір іпотеки, предметом якого є квартира

АДРЕСА_1 лютого 2012 року АКІБ «УкрСиббанк» відступило ТОВ «Кей-Колект» згідно договору факторингу № 2 свої права вимоги за зобов`язаннями ОСОБА_1 за кредитним договором.

Позичальник прострочив виплату платежів за кредитним договором, тому представник позивача просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість по кредитному договору в судовому порядку.

У вересні 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 звернулися в суд з позовом до ТОВ «Кей-Колект», АКІБ «УкрСиббанк» та просили визнати договір факторингу від 13 лютого 2012 року № 2 недійсним.

В обґрунтування позовних вимог зазначили, що договір факторингу було укладено з порушенням частини першої статті 203 ЦК України, адже ТОВ «Кей-Колект» не є фінансовою установою, яка може надавати фінансові послуги у формі факторингу.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26 вересня 2016 року справу за позовом ТОВ «Кей-Колект» та справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 об`єднано в одне провадження.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 листопада 2016 року у задоволенні позовних вимог ТОВ «Кей-Колект» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості відмовлено.

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до ТОВ «Кей-Колект», АКІБ «УкрСиббанк» про визнання договору факторингу недійсним задоволено, визнано недійсним договір факторингу від 13 лютого 2012 року № 2, укладений між АКІБ «Укрсиббанк» та ТОВ «Кей-Колект».

Суд першої інстанції, задовольняючи позов ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , виходив із того, що ТОВ «Кей Коллект» не довело належними та допустимими доказами наявність в нього повного обсягу правомочностей (правочиноздатності) на укладення такого роду договорів як договір факторингу.

Відмовляючи у задоволенні позову ТОВ «Кей-Колект», суд першої інстанції виходив із того, що заявлені вимоги сторін є взаємовиключними, обгрунтованість та правомірність одних вимог призводить до відсутності правових підстав для задоволення заявлених вимог іншої сторони.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Постановою апеляційного суду Одеської області від 18 вересня 2018 року апеляційну скаргу представника ТОВ «Кей-Колект» задоволено частково, апеляційну скаргу представника АКІБ «УкрСиббанк» задовольно частково, рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 листопада 2016 року скасовано, ухвалено нове рішення.

Позов ТОВ «Кей-Колект» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ТОВ «Кей-Колект» заборгованість за кредитним договором від 06 березня 2008 року № 11311110000 станом на 22 лютого 2016 року в сумі 434 084,45 грн, яка складається із: 208 359,89 грн заборгованості по кредиту, 225 724,56 грн заборгованості по процентах.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до ТОВ «Кей-Колект», АКІБ «УкрСиббанк» про визнання договору факторингу недійсним відмовлено.

Апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , виходив із того, що умови договору факторингу, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект», є такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства та не порушують права третіх осіб.

Задовольняючи позов ТОВ «Кей-Колект» про стягнення заборгованості, суд виходив із відсутності належних доказів на спростування правильності розрахунку заборгованості за кредитним договором, уважав її розмір підтвердженим установленими на підставі наданих сторонами доказів обставинами справи.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_3 подали касаційні скарги до Верховного Суду на рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження в даній справі за касаційними скаргами ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , зупинено виконання постанови апеляційного суду Одеської області від 18 вересня 2018 року до закінчення касаційного провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2020 року дану справу призначену до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду як таке, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 містять тотожні доводи в обґрунтування їх вимог, у яких вони зазначають, що апеляційний суд:

- безпідставно відмовив у задоволенні їх позову, адже договором факторингу порушено їх права та інтереси, він не відповідає положенням Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»;

- поклав на відповідачів тягар доказування неправильності розрахунків заборгованості за кредитним договором за позовом банку;

- застосував статтю 1050 ЦК України про право достроково вимагати повернення частини позики, не встановивши обставини, необхідні для її застосування;

- не дослідив наявні у справі докази та не встановив обставини, на які вони посилались, заперечуючи проти позову ТОВ «Кей-Колект», щодо дотримання ним позовної давності та щодо припинення поруки;

- неправомірно стягнув солідарно з позичальника та обох поручителів заборгованість, незважаючи на те, що кожний із поручителів зобов`язувався відповідати лише за зобов`язаннями позичальника.

Заперечення/відзив на касаційну скаргу

У січні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 від адвоката Федоренко Т. Ф., яка діє в інтересах АТ «УкрСиббанк», у якому представник банку просить залишити касаційні скарги без задоволення, а рішення апеляційного суду - без змін.

Зазначає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 поставили під сумнів розрахунки розміру заборгованості, однак не підкріпили свої заяви жодними доказами.

Вважає необґрунтованим посилання на положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», який був прийнятий після укладення договору факторингу між АКІБ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект».

Стверджує, що договір факторингу від 13 лютого 2012 року № 2 ніяким чином не порушує прав ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , тому їх позов про визнання недійсним цього договору є безпідставним.

Зазначає, що ТОВ «Кей-Колект» є фінансовою установою, яка відповідно до свідоцтва про реєстрацію фінансової установи № 300 серія ФК, виданої Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України 08 грудня 2011 року, надає такий вид фінансової послуги як факторинг.

Вважає, що відсутні передбачені статтею 203 ЦК України підстави для визнання недійсним договору факторингу від 13 лютого 2012 року № 2.

Стверджує, що позичальника та поручителів належним чином було повідомлено про заміну кредитора.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 06 березня 2008 року ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк» уклали договір про надання споживчого кредиту № 11311110000.

На виконання кредитного договору кредитор надав позичальнику на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання кредит у сумі 10 000 доларів США з кінцевим терміном повернення заборгованості до 06 березня 2018 року.

Відповідно до пункту 7.6 договору про надання споживчого кредиту позичальник надає банку згоду передавати права і обов`язки банку за даним договором третій особі без отримання на це додаткової згоди позичальника.

06 березня 2008 року у забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 уклали договір поруки.

06 березня 2008 року у забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 уклали договір поруки.

06 березня 2008 року у забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором банк уклав з позичальником іпотечний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передав у іпотеку АКІБ «УкрСиббанк» нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_2 .

13 лютого 2012 року АКІБ «УкрСиббанк» відступив ТОВ «Кей-Колект» відповідно до договору факторингу № 2 свої права вимоги за зобов`язаннями позичальника за кредитним договором № 11311110000.

ТОВ «Кей-Колект» є фінансовою установою, яка відповідно до свідоцтва про реєстрацію фінансової установи № 300 серія ФК, виданої Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України 08 грудня 2011 року, надає такий вид фінансової послуги як факторинг, надання якого є його виключною діяльністю.

Станом на 22 лютого 2016 року заборгованість відповідача перед АКІБ «УкрСиббанк» становила 16 163,55 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на дату розрахунку становило 434 084,45 грн, яка складається із заборгованості по кредиту в розмірі 208 359,89 грн, заборгованості по процентах у розмірі 225 724,56 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», від 15 січня 2020 року № 460-ІХ, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.

Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на 07 лютого 2020 року), підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Рішення суду апеляційної інстанції не в повній мірі відповідає вимогам статті 263 ЦПК України, відповідно до яких воно має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) в момент його вчинення вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Висновок апеляційного суду про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_3 колегія суддів вважає обґрунтованим, оскільки суд установив, що умови договору факторингу, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект», є такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства та не порушують права третіх осіб, ТОВ «Кей-Колект» є фінансовою установою, яка може надавати фінансові послуги у формі факторингу.

Доводи касаційних скарг щодо невідповідності положень договору факторингу положенням Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» є необґрунтованими, оскільки дія цього закону, який був прийнятий у 2014 році, не може поширюватися на договір факторингу № 2, укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» у 2012 році.

Інші доводи касаційних скарг не дають підстав вважати, що спірний договір факторингу був укладений без додержання вимог, передбачених статтею 203 ЦК України, тому рішення апеляційного суду у частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору факторингу підлягає залишенню без змін.

Аргументи касаційної скарги щодо вирішення позову ТОВ «Кей-Колект» про стягнення заборгованості за кредитним договором колегія суддів приймає, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд керувався положеннями частини другої статті 1050 ЦК України, відповідно до якої у разі прострочення повернення чергового строкового платежу кредитор має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постановах від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц та від 31 жовтня 2018 року в справі № 202/4494/16-ц право кредитодавця нараховувати передбачені кредитним договором платежі припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Суди встановили, що кредитний договір укладено на строк до 06 березня 2018 року, а ТОВ «Кей-Колект» звернулося з позовом про стягнення заборгованості за цим договором у березні 2016 року, тобто до закінчення строку кредитування. Не встановивши наявність у кредитора передбачених законом підстав вимагати дострокового повернення кредиту, апеляційний суд передчасно дійшов висновку про застосування до спірних правовідносин положень частини другої статті 1050 ЦК України та не перевірив, чи не припинилось право кредитора нараховувати передбачені договором платежі.

У постановах від 13 червня 2018 року у справі № 408/8040/12, від 20 червня 2018 року у справі № 758/6863/14-ц, від 05 червня 2019 року у справі № 523/3082/14 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у разі неналежного виконання боржником зобов`язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу. У разі пред`явлення вимоги до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання, в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині відповідних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Верховний Суд України у своїй постанові від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1599цс15 зазначив, що з огляду на положення частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що під час вирішення справи про стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителів суд повинен перевірити наявність правових підстав для такого стягнення з урахуванням вимог цієї норми.

Апеляційний суд не навів у своєму рішенні встановлених ним обставин як підстав для стягнення кредитної заборгованості у визнченому розмірі з поручителів. Саме по собі посилання суду на те, що визначений кредитором розмір заборгованості не спростований відповідачами, не є достатнім для висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Зміст оскаржуваного судового рішення не містить обгрунтувань щодо дотримання ТОВ «Кей-Колект» позовної давності до пред`явлених ним вимог, у зв`язку з чим суд касаційної інстанції позбавлений можливості перевірити обгрунтованість доводів касаційної скарги про її пропуск з урахуванням заяви про це відповідачів у дебатах у суді першої інстанції.

У зв`язку з тим, що апеляційний суд не дослідив наявні у справі докази та не встановив обставини, що мають значення для вирішення спору, суд касаційної інстанції позбавлений можливості перевірити, чи правильно застосовано апеляційним судом норми матеріального права при стягненні з позичальника та поручителів заборгованості по кредитному договору.

Обґрунтованими є доводи касаційної скарги поручителів щодо порушення апеляційним судом частини першої статті 554 ЦК України, відповідно до якої у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, оскільки суд своїм рішенням стягнув заборгованість з кредитора та обох поручителів, зобов`язавши останніх відповідати перед кредитором як солідарних боржників.

Верховний Суд України у постанові від 01 березня 2017 року у справі № 6-923цс16 зробив висновок, що якщо за умовами окремих договорів поруки поручителі узяли на себе зобов`язання самостійно відповідати перед кредитором за виконання грошових зобов`язань боржником за кредитним договором, то кредитна заборгованість підлягає стягненню з кожного поручителя окремо, а не з усіх поручителів у солідарному порядку.

Не відступила від такого висновку і Велика Палата Верховного Суду у постановах від 13 березня 2018 року у справі № 415/2542/15 (провадження № 14-40цс18), від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц (провадження № 14-600цс18).

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Ураховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України підстав для скасування рішення апеляційного суду у частині вирішення позовних вимог ТОВ «Кей-Колект» до позичальника та поручителів про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором та направлення справи у цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 410, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову апеляційного суду Одеської області від 18 вересня 2018 року у частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк», товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» про визнання недійсним договору факторингу залишити без змін.

Постанову апеляційного суду Одеської області від 18 вересня 2018 року у частині позову товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати, направити справу у цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

В. І. Журавель

М. М. Русинчук