Постанова

Іменем України

26 червня 2019 року

м. Київ

справа № 686/14490/16-ц

провадження № 61-11814св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулька Б. І., Воробйової І. А. (суддя-доповідач),Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Байрачний Андрій Іванович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 30 березня 2017 року у складі колегії суддів: Ярмолюка О. І., Пастощука М. М., Федорової Н. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Байрачний А. І., про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Позов мотивовано тим, що з 2004 року вона та ОСОБА_3 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу та вели спільне господарство, мали спільний бюджет і були пов`язані спільним побутом. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, після чого відкрилася спадщина на нерухоме майно, яке належало ОСОБА_3 на праві особистої приватної власності. Вона є спадкоємцем ОСОБА_3 четвертої черги за законом і прийняла спадщину в установленому законом порядку, а встановлення зазначеного факту необхідне їй для оформлення спадщини.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 на підставі статтей 1264 1268 ЦК України просила встановити факт її проживання з ОСОБА_3 однією сім`єю понад п`ять років - з 2004 року до 10 лютого 2016 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 грудня 2016 року у складі судді Карплюка О. І. позов ОСОБА_1 задоволено.

Встановлено факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_3 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу понад п`ять років - з 2004 року та по ІНФОРМАЦІЯ_1 день смерті ОСОБА_3

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на підставі вимог статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Надані позивачем докази підтверджують факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 2005 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 30 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 грудня 2016 року скасовано та у справі ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що ОСОБА_2 є спадкоємцем ОСОБА_3 за законом першої черги, а особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини, мають право на спадкування за законом лише у четверту чергу. Таким чином, від встановлення факту спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не залежить виникнення права на спадкування майна останнього, а тому підстави для задоволення позову ОСОБА_1 відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 липня 2017 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Байрачний А. І., про встановлення факту проживання однією сім`єю призначено до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів.

Відповідно до пункту 6 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв у межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за якими судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

02 березня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

У червні 2019 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді-доповідачеві.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки тому, що визнання факту проживання однією сім`єю дасть можливість позивачу надалі на підставі статті 1264 ЦК України встановити лише черговість у спадковому праві і не вплине на спадкові права спадкоємця першої черги ОСОБА_2 . Разом з тим, відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції позбавив позивача у майбутньому на прийняття спадщини.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення на касаційну скаргу від ОСОБА_2 , в яких вона просила залишити оскаржуване судове рішення без змін, оскільки воно прийняте при всебічному та повному з`ясуванні обставин справи, ґрунтується на правильному застосуванні норм чинного законодавства України.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з кінця 2004 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Після його смерті відкрилася спадщина на нерухоме майно, яку прийняли позивачка ОСОБА_1 та дочка померлого - ОСОБА_2 .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Положеннями пункту 5 частини першої статті 256 ЦПК України 2004 року передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Статтею 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

За положеннями частин першої-другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до частини першої статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов?язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з частинами першою-другою статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Статтею 1264 ЦК України передбачено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Звертаючись до суду з позовом про встановлення факту проживання однією сім`єю, ОСОБА_1 посилалась на те, що вона з 2004 року проживала разом з ОСОБА_3 однією сім`єю, але вони не перебували у шлюбі між собою та вона є особою, яка прийняла спадщину.

На підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про скасування рішення суду та відмову в задоволенні позову, оскільки ОСОБА_2 є спадкоємцем ОСОБА_3 за законом першої черги, а особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше п`яти років до часу відкриття спадщини, мають право на спадкування за законом лише у четверту чергу. Отже, відсутні передбачені статтею 1264 ЦК України підстави для визнання позивача спадкоємцем четвертої черги.

Доводи касаційної скарги про те, що визнання факту проживання однією сім`єю дасть можливість позивачу надалі на підставі статті 1264 ЦК України встановити лише черговість у спадковому праві і не вплине на спадкові права спадкоємця першої черги ОСОБА_2 , є необґрунтованими, оскільки від встановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не залежить виникнення права на спадкування майна останнього.

ОСОБА_1 заявила вимогу про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Разом з тим, згідно з частиною 1 статті 234 ЦПК України 2004 року, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

При цьому, процесуальним засобом реалізації права на судовий захист в окремому провадженні є заява (статті 256-258 ЦПК України, 2004 року).

Але, використовуючи механізм окремого провадження, ОСОБА_1 пред`явила до суду позов, який суд першої інстанції і розглянув, застосувавши процесуальний механізм, передбачений для справ окремого провадження.

Проте, жодних вимог позовного характеру (позовне провадження) ОСОБА_1 не заявляла, про що вірно вказав апеляційний суд, так як від встановленого юридичного факту, про який просила позивач, не залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав ОСОБА_1

В оцінці доводів касаційної скарги Верховний Суд врахував, що вони зводяться до переоцінки доказів у справі, оскільки встановлення факту проживання однією сім`єю виходить за межі повноважень щодо розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлених частиною першою статті 400 ЦПК України, оскільки потребує оцінки/переоцінки доказів у справі.

Встановивши, що судом апеляційної інстанцій правильно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин із дотриманням норм процесуального права, інших доводів незаконності та необґрунтованості оскаржуваного судового рішення у касаційній скарзі не наведено, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задовлення.

Рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 30 березня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: Б. І. Гулько

І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк