Постанова

Іменем України

26 квітня 2018 року

м. Київ

справа № 757/18063/16-ц

провадження № 61-12618св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: КратаВ. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - приватне підприємство «Д»Торговий дім Тернопіль»,

особа, яка не брала участі у справі - товариство з обмеженою відповідальністю «Галичина Ласунка»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Галичина Ласунка» на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 16 березня 2017 року у складі судді: Семенюк Т. А.,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до приватного підприємства «Д»Торговий дім Тернопіль» (далі - ПП «Д»ТД Тернопіль») про стягнення грошових коштів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання укладеного з відповідачем договору № 2/8 від 17 червня 2011 року про надання інформаційно-консультаційних послуг, ним надані відповідачу послуги з надання спеціальної інформації та кваліфікованої консультації з питань відкриття продуктового магазину в м. Києві, про що 14 листопада 2011 року між сторонами складений акт приймання-передачі наданих послуг. Однак відповідач відмовляється сплатити обумовлену сторонами суму винагороди, посилаючись на те, що цей договір є недійсним, оскільки підписаний особою, яка не мала права на його підписання. ОСОБА_4 вважав такі дії відповідача неправомірними та просив стягнути на його користь 1 650,00 грн за надані послуги.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 12 серпня 2016 року позов задоволено. Стягнуто з ПП «Д»ТД Тернопіль» на користь ОСОБА_4 кошти в сумі 1 650,00 грн. Вирішено питання щодо стягнення судових витрат.

Рішення мотивоване тим, що умовами договору про надання інформаційно-консультаційних послуг від 17 червня 2011 року встановлено надання позивачем послуг за плату в розмірі 1 650,00 грн, яку відповідач з надуманих підстав відмовляється сплатити добровільно, а тому, ці кошти підлягають стягненню з відповідача.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Галичина Ласунка» (далі - ТОВ «Галичина Ласунка») оскаржило рішення в апеляційному порядку.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 16 березня 2017 року відмовлено у прийнятті апеляційної скарги ТОВ «Галичина Ласунка» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 12 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ПП «Д»ТД Тернопіль» про стягнення грошових коштів та повернуто її.

Ухвала мотивована тим, що судом першої інстанції не було вирішено будь-яких питань про права та інтереси ТОВ «Галичина Ласунка».

У квітні 2017 року ТОВ «Галичина Ласунка» звернулося із касаційною скаргою на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 16 березня 2017 року, у якій просить оскаржене рішення скасувати і передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції у мотивувальній частині рішення встановлений факт - наявність довіреності від 05 серпня 2010 року, виданої ОСОБА_5 на представлення інтересів ПП «Д»ТД Тернопіль», який ПП «Д»ТД Тернопіль» намагається використати як нововиявлену обставину для перегляду постанови Львівського апеляційного господарського суду від 03 липня 2014 року у справі № 921/1289/13-г/7 за позовом ПП «Д»ТД Тернопіль» до ТОВ «Галичина Ласунка» про стягнення боргу.

ТОВ «Галичина Ласунка» вважає, що обставини, встановлені рішенням Печерського районного суду м. Києва від 12 серпня 2016 року, істотно та безпосередньо впливають на права та обовязки ТОВ «Галичина Ласунка»; суперечать обставинам, які встановлені у постанові Львівського апеляційного господарського суду від 03 липня 2014 року у справі № 921/1289/13-г/7; дають можливість ПП «Д»ТД Тернопіль» зловживати процесуальними правами шляхом перегляду постанови Львівського апеляційного господарського суду від 03 липня 2014 року у справі № 921/1289/13-г/7 за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справа передана до Касаційного цивільного суду.

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Тлумачення статті 13, частини першої статті 292 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) дозволяє стверджувати, що правом апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції наділені, у тому числі й, особи, які не брали участі у справі, за умови, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Аналіз змісту рішення Печерського районного суду м. Києва від 12 серпня 2016 року свідчить, що предметом спору у цій справі було стягнення грошових коштів на підставі договору № 2/8 про надання інформаційно-консультаційних послуг від 17 червня 2011 року, який укладено між ПП «Д»ТД Тернопіль», яке діяло через представника ОСОБА_5 на підставі довіреності від 05 серпня 2010 року, та ОСОБА_4 Тобто судом вирішено спір, що виник із цивільних відносин між ОСОБА_4 та ПП «Д»ТД Тернопіль» на підставі договору № 2/8 про надання інформаційно-консультаційних послуг від 17 червня 2011 року.

За таких обставин колегія суддів погоджується із висновком апеляційного суду, що судом першої інстанції не було вирішено будь-яких питань про права та обов'язки ТОВ «Галичина Ласунка».

Посилання ТОВ «Галичина Ласунка» на те, що у рішенні встановлений факт - наявність довіреності від 05 серпня 2010 року, виданої ОСОБА_5 на представлення інтересів ПП «Д»ТД Тернопіль», який ПП «Д»ТД Тернопіль» намагається використати як нововиявляну обставину для перегляду рішень у господарській справі за позовом ПП «Д»ТД Тернопіль» до ТОВ «Галичина Ласунка» про стягнення боргу, суд відхиляє, оскільки необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини. Нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами. Встановлення факту наявності довіреності є саме новим доказом, а не нововиявленою обставиною, а тому не може бути підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржена ухвала постановлена без додержання норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу без змін.

Оскільки оскаржене судове рішення залишене без змін, а скарга без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 406, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Галичина Ласунка» залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 16 березня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

Н. О. Антоненко

В. І. Журавель