Постанова

Іменем України

26 квітня 2018 року

м. Київ

справа № 688/3464/16-ц

провадження № 61-13465св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_4,

заінтересована особа - Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 24 лютого 2017 року у складі судді: Березової І. О. та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 15 травня 2017 року у складі суддів: Талалай О. І., Корніюк А. П., Пєнти І. В.,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду зі скаргою на дії державного виконавця. Скаргу мотивувала тим, що Шепетівським міськрайонним судом Хмельницької області 27 червня 2013 року ухвалено заочне рішення про задоволення позову публічного акціонерного товариства «АльфаБанк» до неї про звернення стягнення на предмет іпотеки. 16 березня 2015 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа у зв'язку зі сплатою боржником заборгованості, а також винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 1 301 572,82 грн з підстав невиконання рішення суду у визначений строк.

18 березня 2015 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2015 року ці постанови визнані протиправними та скасовані. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 травня 2016 року скасована постанова Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2015 року і провадження у справі закрито.

15 вересня 2016 року начальником відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесена постанова про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 12 жовтня 2015 року № 46940009 та зобов'язано державного виконавця відновити виконавче провадження. У цей же день головним державним виконавцем відділу винесена постанова про відновлення виконавчого провадження № 41717779 про стягнення з ОСОБА_4 виконавчого збору. Вважає, що дії державних виконавців і винесені ними постанови не відповідають вимогам закону та порушують її права. Ні рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 27 червня 2013 року, ні постановою державного виконавця на неї не покладався обов'язок по виконанню судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки. Згідно із Законом України «Про іпотеку» реалізація заставленого майна може бути проведена виключно органами ДВС, а поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем в межах вартості майна, переданого у заставу.

У зв'язку із оскарженням дій державних виконавців в порядку адміністративного судочинства пропустила встановлений законом строк для подання скарги в порядку ЦПК України. Тому, просила поновити пропущений з поважних причин строк, а також визнати неправомірними і скасувати:

- постанову від 15 вересня 2016 року заступника директора Департаменту начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Крайчинського С. С. про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 12 жовтня 2015 року №46940009 та зобов'язання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Артемчука Т. В. відновити виконавче провадження; постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Артемчука Т. В. від 15 вересня 2016 року про відновлення виконавчого провадження з виконання постанови №41717779;

- постанову від 16 березня 2015 року старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кеди М. В. про стягнення виконавчого збору у сумі 1 301 572,82 грн;

- постанову від 18 березня 2015 року головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Артемчука Т.В. про накладення арешту на все майно та оголошення заборони на його відчуження у зв'язку із стягненням виконавчого збору в сумі 1 301 572,82 грн.

Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 03 листопада 2016 року скаргу задоволено частково. Визнано неправомірними і скасовано: постанову у виконавчому провадженні № 41717779, винесену 16 березня 2015 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кедою М. В., про стягнення з боржника ОСОБА_4 виконавчого збору у розмірі 1 301 572,82 грн; постанову у виконавчому провадженні № 46940009, винесену 18 березня 2015 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Артемчуком Т. В., про накладення арешту на все майно ОСОБА_4 та оголошення заборони на його відчуження.

Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 20 грудня 2016 року ухвалу Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 03 листопада 2016 року скасовано та передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 24 лютого 2017 року відмовлено у поновленні строку на подання ОСОБА_4 скарги від 30 вересня 2016 року на постанову державного виконавця від 16 березня 2015 року про стягнення з боржника ОСОБА_4 на користь держави виконавчого збору у розмірі 1 301 572,82 грн у виконавчому провадженні № 41717779 та на постанову державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 18 березня 2015 року у виконавчому провадженні №46940009. У задоволенні скарги ОСОБА_4 на дії державного виконавця відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що ОСОБА_4 отримала від державного виконавця у визначений законом строк (з урахуванням поштового обігу) постанови від 16 березня 2015 року та 18 березня 2015 року, які не оскаржені, ніяких процесуальних дій до 30 вересня 2016 року щодо захисту своїх прав ОСОБА_4 не здійснила. Крім того, державні виконавці, посадові особи Департаменту державної виконавчої служби України діяли в межах своїх повноважень з урахуванням ухвали Вищого адміністративного суду України від 19 травня 2016 року, такі постанови жодним чином безпосередньо не порушують прав боржника у виконавчому провадженні № 46940009.

Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 15 травня 2017 року, ухвалу Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 24 лютого 2017 року в частині відмови у задоволенні скарги ОСОБА_4 на постанову від 16 березня 2015 року старшого державного виконавця Кеди В. М. відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про стягнення виконавчого збору у сумі 1 301 572,82 грн та на постанову від 18 березня 2015 року головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про накладення арешту на все майно, що належить боржнику та оголошення заборони на його відчуження з підстав пропущення строку звернення до суду скасовано. Скаргу ОСОБА_4 про визнання неправомірними і скасування постанови від 16 березня 2015 року старшого державного виконавця Кеди В. М. відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про стягнення виконавчого збору у сумі 1 301 572,82 грн та постанови від 18 березня 2015 року головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України АртемчукаТ. В. про накладення арешту на все майно, що належить боржнику та оголошення заборони на його відчуження залишено без розгляду. У решті ухвалу залишено без змін.

Ухвала мотивована тим, що відповідно до статті 72 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) (у редакції, чинній на момент постановлення оскаржених ухвал) скарга, пропущений строк на подання якої не поновлено судом, залишається без розгляду. Апеляційний суд вказав, що із скаргою на постанови посадових осіб Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 16 березня 2015 року і 18 березня 2015 року у виконавчому провадженні № 41717779 ОСОБА_4 звернулася 30 вересня 2016 року. Проте про порушення її прав ОСОБА_4 могла і повинна була дізнатися у травні 2016 року. Оскільки ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 травня 2016 року скасовано постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 травня 2015 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2016 року і закрито з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 157 КАС України, провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до Державної виконавчої служби України про визнання протиправними та скасування постанов, зобов'язання вчинити дії.

У червні 2017 року ОСОБА_4 подала касаційну скаргу, у якійпросила скасувати оскаржені ухвали та постановити нову ухвалу, якою поновити пропущений строк на подання скарги на постанову державного виконавця від 16 березня 2015 року про стягнення з боржника ОСОБА_4 на користь держави виконавчого збору у розмірі 1 301 572,82 грн та на постанову державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 18 березня 2015 року. Посилається на порушення судами норм процесуального права. На обґрунтування касаційної скарги вказує на те, що процесуальний строк на подання скарги на постанови державного виконавця від 16 березня 2015 року та 18 березня 2015 року пропущено з поважних причин.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справа передана до Касаційного цивільного суду.

Як свідчить аналіз касаційної скарги ОСОБА_4 оскаржує судові рішення в частині залишення без розгляду її скарг на постанову від 16 березня 2015 року старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кеди М. В. про стягнення виконавчого збору у сумі 1 301 572,82 грн та постанову від 18 березня 2015 року головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Артемчука Т. В. про накладення арешту на все майно та оголошення заборони на його відчуження у зв'язку із стягненням виконавчого збору в сумі 1 301 572,82 грн.

В іншій частині судові рішення першої та апеляційної інстанції не оскаржуються, а тому не переглядаються.

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі з таких мотивів.

Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, від 21 грудня 2010 року).

Суди встановили, що зі скаргою на постанови посадових осіб Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 16 і 18 березня 2015 року ОСОБА_4 звернулася 30 вересня 2016 року.

Тлумачення положень абзацу 1 частини першої статті 385, частини другої статті 72 ЦПК України (у редакції, чинній на момент постановлення оскаржених ухвал) дозволяє зробити висновок, що якщо скаргу подано із пропущенням десятиденного строку, при відсутності підстав для поновлення цього строку скарга залишається без розгляду.

Встановивши, що зі скаргою на постанови посадових осіб Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 16 березня 2015 року і 18 березня 2015 року ОСОБА_4 звернулася 30 вересня 2016 року апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про пропуск ОСОБА_4 без поважних причин встановленого законом процесуального строку на звернення до суду зі скаргою і залишив ці вимоги скарги без розгляду, скасувавши у відповідній частині ухвалу суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що ухвала апеляційного суду в оскарженій частині постановлена без додержанням норм процесуального права.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 15 травня 2017 року в частині залишення без розгляду скарги на постанову від 16 березня 2015 року старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кеди М. В. про стягнення виконавчого збору у сумі 1 301 572,82 грн та постанову від 18 березня 2015 року головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Артемчука Т. В. про накладення арешту на все майно та оголошення заборони на його відчуження у зв'язку із стягненням виконавчого збору в сумі 1 301 572,82 грн без змін.

Оскільки скарга залишена без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 15 травня 2017 року в частині залишення без розгляду скарги на постанову від 16 березня 2015 року старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кеди М. В. про стягнення виконавчого збору у сумі 1 301 572,82 грн та постанову від 18 березня 2015 року головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Артемчука Т. В. про накладення арешту на все майно та оголошення заборони на його відчуження у зв'язку із стягненням виконавчого збору в сумі 1 301 572,82 грн без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

Н. О. Антоненко

В. І. Журавель