Постанова

Іменем України

26 квітня 2018 року

м. Київ

справа № 476/667/16-ц

провадження № 61-13922св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), ГулькаБ. І., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представник позивача - ОСОБА_5,

відповідачі: публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», Єланецький районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області,

треті особи: публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», приватний нотаріус Єланецького районного нотаріального округу Волошин Василь Васильович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 20 грудня 2017 року у складі судді Чернякової Н. В. та постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 14 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Бондаренко Т. З., Коломієць В. В., Шаманської Н. О.,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»(далі - ПАТ «Дельта Банк»), Єланецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, треті особи: публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк»), приватний нотаріус Єланецького районного нотаріального округу Волошин В. В. (далі - приватний нотаріус), про припинення іпотечного договору та виключення з реєстру обтяжень.

Позовна заява мотивована тим, що його визнано переможцем проведених 28 липня 2011 року прилюдних торгів з реалізації арештованого майна боржника ОСОБА_7, а саме - комплексу ПМК-103, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. На вказаний об'єкт нерухомого майна він отримав свідоцтво про право власності, видане 04 вересня 2011 року Єланецькою селищною радою Миколаївської області. У 2016 році він вирішив відчужити належний йому комплекс ПМК-103 та з'ясувалося, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у графі відомості з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна міститься обтяження щодо вказаного майна, зареєстроване 23 липня 2007 року приватним нотаріусом Волошиним В. В., підставою якого є іпотечний договір, укладений 23 липня 2007 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_7, а у графі відомості з Державного реєстру іпотек обтяження у вигляді іпотеки, зареєстроване 12 грудня 2012 року приватним нотаріусом Харою Н. С., підставою якого є договір купівлі-продажу прав вимог між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк».

Посилався на те, що наявні обмеження на придбане ним майно порушують його права вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_4 просив суд припинити іпотеку, зареєстровану в спеціальному розділі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відносно комплексу ПМК-103, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер обтяження - іпотека 5347471, згідно іпотечного договору, укладеного між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_7, посвідченого приватним нотаріусом Єланецького районного нотаріального округу Волошиним В. В. за №717 від 23 липня 2007 року та виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно обтяження накладені на вказане майно обтяження.

Рішенням Єланецького районного суду Миколаївської області від 20 грудня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Припинено іпотеку, зареєстровану в спеціальному розділі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відносно комплексу ПМК-103, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер обтяження - іпотека 5347471, згідно іпотечного договору, укладеного між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_7, посвідченого приватним нотаріусом Єланецького районного нотаріального округу Волошиним В. В. за №717 від 23 липня 2007 року.

У задоволенні решти вимог відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наявність в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно та у Державному реєстрі іпотек обтяження у вигляді іпотеки належного позивачу майна, а саме комплексу ПМК-103, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, який було придбано позивачем на прилюдних торгах, порушує його права вільно володіти, користуватися та розпоряджатися належною йому власністю, а тому необхідно припинити іпотеку вказаного нерухомого майна.

Разом з тим суд дійшов висновку, що скасування записів про припинення обтяження нерухомого майна та про іпотеку належить до повноважень державного реєстратора, а суд не може вирішувати питання, віднесені до повноважень державних реєстраторів та не наділений правом виключати з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та з Державного реєстру іпотек записи щодо обтяження майна.

Постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 14 лютого 2018 року апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» залишено без задоволення. Рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 20 грудня 2017 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що у результаті проведених прилюдних торгів з продажу нерухомого майна, яким є комплекс ПМК-103, відповідно до положень та підстав визначених Законом України «Про іпотеку», іпотека цього майна припинилася. Внаслідок невизнання припинення іпотеки відповідачем, зберігається іпотечне застереження в державному реєстрі прав та обтяжень на придбане позивачем з прилюдних торгів нерухоме майно, із зазначенням обтяжувача ПАТ «УкрСиббанк», а в подальшому і ПАТ «Дельта Банк», що порушує права позивача, як власника даного майна, оскільки обмежує його у розпорядженні вказаним майном.

У касаційній скарзі, поданій у березні 2018 року до Верховного Суду, ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк», посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що ПАТ «Дельта Банк» на момент укладення договору купівлі-продажу прав вимоги від 08 грудня 2011 року з ПАТ «УкрСиббанк» не знало і не могло знати про продаж іпотечного майна третій особі, що не врахували суди попередніх інстанцій.

Вважає, що оскільки ОСОБА_4 не є стороною вказаного правочину, то не має права звертатися до суду з позовом про визнання договору іпотеки припиненим.

Посилається також на порушення порядку отримання позивачем свідоцтва про право власності на спірне нерухоме майно.

Особа, що подала касаційну скаргу вказує, що суди безпідставно не врахували, що позивач пропустив строк позовної давності до заявлених ним вимог, оскільки він отримав у власність спірне майно в 2011 році, а з даним позовом звернувся тільки через 5 років.

Відзив на касаційну скаргу учасники процесу до суду не подали.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК Українивизначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, іпотека припиняється у разі реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону.

У статті 41 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Згідно з статтею 50 Закону України «Про іпотеку» після продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах або продажу предмета іпотеки відповідно до статті 38 цього Закону припиняються будь-які права та вимоги інших осіб на нерухоме майно, що було предметом іпотеки, які виникли після державної реєстрації іпотеки за іпотечним договором, згідно з яким було звернене стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась, або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Встановивши, що позивач придбав комплекс ПМК-103, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на прилюдних торгах та у встановленому законом порядку зареєстрував право власності на нього, суди дійшли правильного висновку, що на підставі положень статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека на вказане нерухоме майно припинилася, а наявні обтяження на майно порушують права позивача вільно володіти, користуватися та розпоряджатися належною йому власністю та правомірно задовольнили позов ОСОБА_4

Суди також вірно вказали про відсутність підстав для застосування позовної давності до вимог позивача, оскільки про порушення свого права він дізнався у зв'язку із наміром продати належне йому майно у 2016 році. До того ж, у зв'язку із збереженням іпотечного застереження, порушення права позивача є триваючим.

Доводи касаційної скарги про те, що ПАТ «Дельта Банк» на момент укладення договору купівлі-продажу прав вимоги від 08 грудня 2011 року з ПАТ «УкрСиббанк» не знало і не могло знати про продаж іпотечного майна третій особі не свідчить про незаконність оскаржуваних судових рішень, оскільки ніяк не впливає на вирішення даного спору та стосується виключно правовідносин сторін вказаного договору.

Безпідставними є доводи про те, що ОСОБА_4 не є стороною вказаного правочину, а тому не має права звертатися до суду з позовом про визнання договору іпотеки припиненим, оскільки наявне іпотечне обтяження порушує його права, як власника нерухомого майна, яке було передано в іпотеку попереднім власником.

Посилання ПАТ «Дельта Банк»на порушення порядку отримання позивачем свідоцтва про право власності на спірне нерухоме майно не заслуговує на увагу, оскільки не є предметом розгляду в даній справі.

Крім того апеляційний суд встановив, що дане питання було предметом розгляду судом в іншій справі та рішенням Єланецького районного суду Миколаївської області від 15 травня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 27 червня 2017 року, у задоволенні вимог ПАТ «Дельта Банк» про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності за ОСОБА_4 на спірне нерухоме майно було відмовлено.

Отже, вирішуючи спір, суди повно, всебічно та об'єктивно з'ясували обставини справи, дослідили усі наявні у матеріалах справи докази та дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову ОСОБА_4 про припинення іпотеки на належне йому нерухоме майно.

При цьому судові рішення судів попередніх інстанцій у частині відмови у задоволенні решти позовних вимог позивачем не оскаржувалися, а тому відповідно до вимог статті 400 ЦПК України колегією суддів не перевіряються.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» залишити без задоволення.

Рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 20 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 14 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б.І. Гулько

Ю.В. Черняк