Постанова

Іменем України

26 квітня 2018 року

м. Київ

справа № 359/7589/16-ц

провадження № 61-12637св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: КратаВ. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі: ОСОБА_5, товариства з обмеженою відповідальністю «Ай Кью Оптика»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу апеляційного суду Київської області від 20 лютого 2018 рокуу складі судді: Верланова С. М.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 червня 2017 року в позові ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ТОВ «Ай Кью Оптика» про стягнення майнової і моральної шкоди відмовлено.

ОСОБА_4, з пропуском строку на апеляційне оскарження, 27 грудня 2017 року звернувся із апеляційною скаргою на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 червня 2017 року до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 02 січня 2018 року апеляційну скаргу повернено без розгляду. Ухвала мотивована тим, що апеляційна скарга подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а не до суду першої інстанції.

15 січня 2018 року ОСОБА_4 звернувся із заявою до голови Бориспільського міськрайонного суду Київської області, в якій просив прийняти апеляційну скаргу та скерувати її до апеляційного суду Київської області.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 23 січня 2018 року апеляційну скаргу залишено без руху, у зв'язку з тим, що вона подана після закінчення строку на апеляційне оскарження і підстави для його поновлення визнані неповажними. ОСОБА_4 надано строк для усунення недоліків протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали, а саме, звернутися до апеляційного суду із заявою про поновлення строків апеляційного оскарження, в якій вказати поважні причини пропуску цього строку.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 20 лютого 2018 року відмовлено ОСОБА_4 у відкритті апеляційного провадження та повернуто йому копії апеляційної скарги з доданими до неї матеріалами.

Ухвала мотивована тим, що ОСОБА_4 у встановлений судом строк вимоги ухвали апеляційного суду Київської області від 23 січня 2018 року не виконав, недоліки скарги не усунув та не звернувся до апеляційного суду із заявою про поновлення строків апеляційного оскарження із зазначенням поважності причини пропуску цього строку

У березні 2018 року ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу апеляційного суду Київської області від 20 лютого 2018 року, в якій просить оскаржене рішення скасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що строк на апеляційне оскарження пропущено із поважних причин, а саме у зв'язку із завантаженістю сезонною терміновою роботою, оскільки ОСОБА_4 офіційно не працює. Також вказує, що апеляційний суд неправильно застосував пункт 1 частини другої, частину третю статті 354 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

При залишенні апеляційної скарги без руху та наданні строку для усунення недоліків, апеляційний суд встановив, що 21 червня 2017 року ОСОБА_4 брав участь у розгляді справи і був присутнім під час проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду. Тому останнім днем строку для подачі апеляційної скарги на рішення суду з урахуванням вихідних днів було 03 липня 2017 року. Проте ОСОБА_4 тільки 27 грудня 2017 року звернувся до апеляційного суду, а через суд першої інстанції апеляційну скаргу подав лише 15 січня 2018 року. Причини, на які посилався ОСОБА_4 у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження (пропуск строку у зв'язку з тим, що він був завантажений сезонною терміновою роботою, оскільки працює не офіційно), судом визнані неповажними підставами для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Колегія суддів погоджується із цим висновком апеляційного суду.

ОСОБА_4 брав участь у розгляді справи і був присутнім під час проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду 21 червня 2017 року. Копію рішення від 21 червня 2016 року ОСОБА_4 отримав 29 червня 2017 року, що підтверджується підписом ОСОБА_4 у довідковому листі до справи.

Європейський суд з прав людини зауважив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року). «Право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 6 грудня 2007 року). Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржена ухвала постановлена без додержання норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 406, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4залишити без задоволення.

Ухвалу апеляційного суду Київської області від 20 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

Н. О. Антоненко

В. І. Журавель