Постанова

Іменем України

26 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 757/17997/14-ц

провадження № 61-6775св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І. (суддя-доповідач),

суддів: Калараша А. А., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Сердюка В. В.,

учасники справи:

заявник - старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кудрановський Юрій Володимирович,

стягувач - ОСОБА_1 ,

боржник - ОСОБА_2 ,

заінтересована особа - ОСОБА_3 ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 18 липня 2018 року в складі судді Цокол Л. І. та постанову Київського апеляційного суду від 09 січня 2019 року у складі колегії суддів: Українець Л. Д., Оніщука М. І., Шебуєвої В. А.,

у справі за поданням старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кудрановського Юрія Володимировича про визначення частки майна боржника ОСОБА_2 у майні, яким він володіє спільно з іншою особою.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст подання

У травні 2018 року старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кудрановський Ю. В. звернувся до суду із поданням про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншою особою.

Подання мотивоване тим, що на виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 24 листопада 2014 року (справа № 757/17997/14-ц) та рішення Апеляційного суду міста Києва від 19 травня 2015 року видано виконавчий лист від 11 листопада 2015 року № 757/17997/14-ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 25 174 863,39 грн суми боргу, 3 654,01 грн судових витрат, який подано стягувачем на виконання до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 19 листопада 2015 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Ураховуючи те, що боржник у добровільному порядку не виконав судове рішення, старший державний виконавець просив суд визначити частку майна боржника - ОСОБА_2 у майні, а саме у житловому будинку АДРЕСА_1 , яким він володіє спільно з ОСОБА_3 у розмірі 1/2 ідеальної частки.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18 липня 2018 року, яку залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 09 січня 2019 року, подання задоволено.

Визначено частку майна боржника - ОСОБА_2 у спільному майні, а саме житловому будинку АДРЕСА_1 загальною площею 1 308,3 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 387340580000, зареєстрованого за ОСОБА_3 як 1/2 частки.

Ухвала місцевого суду, з якою погодився суд апеляційної інстанції, мотивована тим, що при примусовому виконанні судового рішення державним виконавцем вчинені всі можливі виконавчі дії та в повній мірі вжито заходів щодо виконання рішення суду. Наявного майна боржника недостатньо для погашення заборгованості у розмірі 25 174 863,39 грн в повному обсязі, не враховуючи при цьому судовий збір та виконавчий збір.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати і винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні подання.

Рух справи в суді касаційної інстанції

03 квітня 2019 року справу розподілено колегії суддів Касаційного цивільного суду в складі суддів Штелик С. П. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Лесько А. О.

Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі № 757/17997/14-ц, витребувано її з Печерського районного суду м. Києва.

На підставі ухвали Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Ухвалою Верховного Суду від 18 грудня 2019 року заяву судді Штелик С. П. про самовідвід задоволено та передано заяву для повторного автоматизованого розподілу.

26 грудня 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М., Петрова Є. В., Калараша А. А., Мартєва С. Ю.

31 січня 2020 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Сердюка В. В.

21 лютого 2020 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Калараша А. А., Литвиненко І. В., Сердюка В. В.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що державним виконавцем не було вчинено всіх можливих виконавчих дій та в повній мірі не було вжито заходів спрямованих на задоволення вимог стягувача за рахунок наявного у боржника майна.

У касаційній скарзі зазначається, що строк дії звіту майна боржника суб`єкта оціночної діяльності - товарної біржі «Універсальна» складеного станом на 31 березня 2016 року скінчився 01 жовтня 2016 року. Державні виконавці не вчиняли жодних дій спрямованих на проведення повторної оцінки акцій та іменних сертифікатів та їх реалізації для покриття заборгованості.

Лист ПАТ «Дельта Банк» стосовно земельних ділянок на який посилається державний виконавець підписаний особою, повноваження якої належним чином не підтверджені. Крім того, на даний час іпотекодержателем земельних ділянок, що перебувають у власності ОСОБА_2 є ТОВ «Факторингова компанія «Фонд боргових зобов`язань», проте відсутні докази щодо заперечення іпотекодержателя проти звернення стягнення на земельні ділянки.

Боржник зазначає, що при вирішенні подання державного виконавця суди не врахували інтереси його дружини та семи дітей, які проживають у спірному житлі.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У січні 2020 року ОСОБА_1 надіслав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначає, що скаржник не зазначив дійсних обставин справи, спотворив наявні у справі докази, не взяв до уваги судові рішення у справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка О. С. від 19 листопада 2015 року відкрито виконавче провадження № 49420175 на підставі виконавчого документа № 757/17997/14-ц, виданого 11 листопада 2015 року Печерським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми боргу у розмірі 25 174 863,39 грн та 3 654,01 грн судового збору (т. 5 а. с. 21, 22).

Згідно інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 на території Київської області зареєстровані на праві власності земельні ділянки, які перебувають в іпотеці ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Факторингова компанія «Фонд боргових зобов`язань».

На запит державного виконавця № 31773-0-33-15/20-1/9 від 11 квітня 2016 року про надання згоди на відчуження земельних ділянок, що належать на праві власності ОСОБА_2 , ПАТ «Дельта Банк» (яке є іпотекодержателем), повідомило державного виконавця про наявність непогашеної заборгованості ОСОБА_2 перед ПАТ «Дельта Банк» у зв`язку з чим банк заперечує щодо звернення стягнення державним виконавцем на земельні ділянки, що зазначені у запиті державного виконавця (т. 4 а. с. 118 - 121).

Також з матеріалів виконавчого провадження вбачається, що державним виконавцем проведено опис майна, що належить боржнику - ОСОБА_2 , що підтверджується актом опису й арешту майна № 145/9 від 25 березня 2016 року.

Опис та арешт були проведені відносно виявленого у боржника майна, а саме: інвестиційні сертифікати, іменні, бездокументарні, емітента ТОВ «КУА Менеджмент сервіс» (ПЗНВІФ «Вега»), код ЄДРПОУ 32710384; кількістю 133 штуки; акції іменні, прості, емітента ПАТ Трест «Київміськбуд-1» Перший Київміськбуд, код ЄДРПОУ 04012655, кількістю 5 штук; акції іменні, привілейовані, емітента АБ «Укргазбанк», код ЄДРПОУ 23697280, кількістю 6 601 штук; акції іменні, привілейовані, емітента АБ «Укргазбанк», код ЄДРПОУ 23697280, кількістю 20 296 штук.

Постановою державного виконавця від 28 березня 2016 року про призначення суб`єкта оціночної діяльності був призначений суб`єкт оціночної діяльності для проведення оцінки майна з питань вартості цінних паперів, належних на праві власності ОСОБА_2 та зобов`язано суб`єкта оціночної діяльності надати письмовий висновок, звіт про оцінку майна (акт оцінки майна) з питань вартості цінних паперів, належних на праві власності ОСОБА_2 .

Згідно звіту суб`єкта оціночної діяльності - товарної біржі «Універсальна» ринкова вартість майна станом на 31 березня 2016 року склала 26 897,63 грн, зокрема: інвестиційні сертифікати, іменні, бездокументарні, емітента ТОВ «КУА Менеджмент сервіс» (ПЗНВІФ «Вега»), код ЄДРПОУ 32710384; кількістю 133 штуки, оціночна вартість 0,00 грн; акції іменні, прості, емітента ПАТ Трест «Київміськбуд-1» Перший Київміськбуд, код ЄДРПОУ 04012655, кількістю 5 штук, оціночна вартість 0,63 грн; акції іменні, привілейовані, емітента АБ «Укргазбанк», код ЄДРПОУ 23697280, кількістю 6 601 штук, оціночна вартість 6 601,00 грн; акції іменні, привілейовані, емітента АБ «Укргазбанк», код ЄДРПОУ 23697280, кількістю 20 296 штук, оціночна вартість 20 296,00 грн (т. 4 а. с. 89 - 91).

Як убачається зі свідоцтва про укладення шлюбу, між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 14 грудня 1990 року зареєстровано шлюб (т. 5 а. с. 30).

Згідно інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно за ОСОБА_3 зареєстровано житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 1 308,3 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 387340580000 (т. 5 а. с. 24, 25).

Право власності на вказаний житловий будинок зареєстровано в реєстрі прав власності на нерухоме майно 12 червня 2014 року на підставі свідоцтва про право власності (т. 5 а. с. 26).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Як передбачено статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Положеннями статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Відповідно частини першої до статті 443 ЦПК України питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.

Положеннями статті 368 ЦК України визначено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Згідно із частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

За змістом статті 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Задовольняючи подання державного виконавця суд першої інстанції виходив з того, що право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 набуте в шлюбі, а отже цей будинок є спільним сумісним майном подружжя.

Доказів того, що на житловий будинок АДРЕСА_1 не розповсюджується режим спільної сумісної власності подружжя та він належить на праві особистої приватної власності ОСОБА_3 чи доказів того, що частка боржника становить менше 1/2 надано не було.

Відповідно до правого висновку Верховного Суду України, висловленого у постанові від 31 травня 2017 року в справі № 6-599цс17 при вирішенні питання про визначення частки у спільній сумісній власності слід ураховувати, що відповідно до частини другої статті 370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного зі співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Так, суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї (частина друга статті 70 СК України).

У справі, яка переглядається, визначення частки майна боржника у майні, що перебуває у спільній сумісній власності, є необхідним для здійснення виконавчого провадження про примусове стягнення боргу за судовим рішенням. Боржник не надав доказів на спростування презумпції належності подружжю майна на праві спільної сумісної власності, а також рівності їх часток.

На спростування визначеної у процесі виконавчого провадження вартості цінних паперів боржником також не надано належних та допустимих доказів.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що у власності боржника перебувають земельні ділянкина території Київської області, на які, як він вважає, можливо звернути стягнення.

Однак ці обставини судом першої інстанції не перевірені, а суд апеляційної інстанції, відхиляючи доводи боржника в цій частині, зазначив лише про те, що боржником не надано доказів виконання зобов`язань перед ТОВ «Факторингова компанія «Фонд боргових зобов`язань», вартості цих ділянок та достатності цієї вартості для погашення боргу, хоча на відміну від цінних паперів, в матеріалах подання відсутні відомості про встановлення в процесі виконавчого провадження вартості цього активу.

На запит державного виконавця № 31773-0-33-15/20-1/9 від 11 квітня 2016 року про надання згоди на відчуження земельних ділянок, що належать на праві власності ОСОБА_2 , ПАТ «Дельта Банк» повідомило державного виконавця про наявність непогашеної заборгованості ОСОБА_2 перед ПАТ «Дельта Банк» у зв`язку з чим банк заперечує щодо звернення стягнення на земельні ділянки, що зазначені у запиті державного виконавця.

Відомості про направлення аналогічного запиту до іпотекодержателя ТОВ «Факторингова компанія «Фонд боргових зобов`язань» в матеріалах подання відсутні.

Відповідно до статті 186 ЦК України річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов`язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поза увагою державного виконавця і суду залишилось питання земельної ділянки, на якій розміщений спірний житловий будинок, зокрема щодо її статусу та наявності обтяжень третіх осіб, можливості звернення стягнення на частку лише у житловому будинку, а не у всьому домоволодінні, садибі (т. 5 а. с. 25).

Верховний Суд як суд права позбавлений можливості встановити ці фактичні обставини у справі, що необхідно для перевірки заперечень боржника проти подання державного виконавця.

Отже, ураховуючи наведене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до передчасного висновку про те, що при примусовому виконанні судового рішення державним виконавцем вчинені всі можливі виконавчі дії та в повній мірі вжито заходів щодо виконання рішення суду.

Таким чином, ухваливши судові рішення у справі, суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили докази в повному обсязі, не виконали своїх обов`язків, визначених законом, щодо повного, всебічного й об`єктивного встановлення обставин справи, а тому дійшли передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення подання.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Під час нового розгляду справи підлягають встановленню також фактичні обставини щодо доводів боржника про порушення інтересів членів його сім`ї, які проживають у спірному житлі.

Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є обґрунтованою, а тому підлягає частковому задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини третьої та частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки судами порушено вищенаведені норми процесуального права, що призвело до неможливості встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалені ними судові рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими, тому підлягають скасуванню з передачею справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 18 липня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 січня 2019 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:А. І. Грушицький А. А. Калараш І. В. Литвиненко Є. В. Петров В. В. Сердюк