Постанова

Іменем України

26 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 372/4399/15-ц

провадження № 61-14355св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Побутрембудматеріали», Товариство з обмеженою відповідальністю «БРСМ-Нафта», Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртрансоіл-2009», Товариство з обмеженою відповідальністю «Парком Транс»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Побутрембудматеріали» на рішення Обухівського районного суду Київської області від 17 листопада 2016 року у складі судді Болобана В. Г. та рішення Апеляційного суду Київської області від 19 травня 2017 року у складі колегії суддів: Суханової Є. М., Сержанюка А. С., Данілова О. М. і касаційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Апеляційного суду Київської області від 19 травня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У жовтні 2015 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулися до суду з позовами, які ухвалами Обухівського районного суду Київської області від 18 листопада 2015 року та від 16 лютого 2016 року об`єднані в одне провадження, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Побутрембудматеріали» (далі - ТОВ «Побутрембудматеріали»), Товариства з обмеженою відповідальністю «БРСМ-Нафта» (далі - ТОВ «БРСМ-Нафта»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрансоіл-2009» (далі - ТОВ «Укртрансоіл-2009»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Парком Транс» (далі - ТОВ «Парком Транс») про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що 08 червня 2015 року на нафтобазі ТОВ «Побутрембудматеріали» за адресою: вулиця Південна, 1 та 1-а , смт Глеваха , Васильківський район, Київська область сталася пожежа, яка виникла в результаті недотримання власником нафтобази та іншими відповідачами правил експлуатації об`єктів підвищеної небезпеки, про що свідчать результати відповідної перевірки. Ця надзвичайна подія, яка тривала понад 10 днів, виявила очевидну небезпеку для життя та здоров`я, загрозу для навколишнього природного середовища, призвела до порушення усталених способів їх особистого і сімейного життя, а також до звуження можливостей використання продукції підсобного господарства. Внаслідок пожежі були порушені їх конституційні права, зокрема право на життя і здоров`я, на екологічну безпеку та безпеку довкілля. Вони та члени їх сімей пережили значні душевні страждання у вигляді постійного стресу, тривоги та переживань. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 просили стягнути солідарно з відповідачів на користь кожного з них по 263 088 грн на відшкодування моральної шкоди.

Під час розгляду справи позивачі неодноразово уточнювали позовні вимоги та остаточно просили стягнути солідарно з відповідачів на користь кожного з них на відшкодування спричиненої моральної шкоди 576 мінімальних заробітних плат, що становить 835 200 грн.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 17 листопада 2016 року позови ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто солідарно з ТОВ «Побутрембудматеріали», ТОВ «Парком Транс» на користь ОСОБА_1 спричинену моральну шкоду в розмірі 30 мінімальних заробітних плат, що становить 43 500 грн. Стягнуто солідарно з ТОВ «Побутрембудматеріали», ТОВ «Парком Транс» на користь ОСОБА_3 спричинену моральну шкоду в розмірі 30 мінімальних заробітних плат, що становить 43 500 грн. Стягнуто солідарно з ТОВ «Побутрембудматеріали», ТОВ «Парком Транс» на користь ОСОБА_4 спричинену моральну шкоду в розмірі 30 мінімальних заробітних плат, що становить 43 500 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що окрім хронічного забруднення ґрунту в районі надзвичайної ситуації, також мав місце безпосередній вплив наслідків пожежі у вигляді опадів чорного кольору на території навколо епіцентру події, що призвело до додаткового забруднення харчових продуктів на земельних ділянках позивачів та самого ґрунту. Наявність моральної шкоди є виключно індивідуальним явищем. Розрахунки, наведені у висновках спеціалістів за результатами психологічного дослідження, не можуть братися до уваги, оскільки такі дослідження не враховували психологічних особливостей кожного з позивачів. Суд вважав, що вимоги ОСОБА_2 не підлягають задоволенню, так як за станом здоров`я протягом року вона не з`являлася в судові засідання та не надала особистих пояснень з приводу заподіяння їй моральної шкоди. З урахуванням глибини та характеру душевних страждань, яких зазнали інші позивачі, засад розумності, виваженості і справедливості, суд оцінив моральну шкоду кожного з них у розмірі 30 мінімальних заробітних плат, що становить 43 500 грн. При цьому суд виходив з того, що обов`язок з відшкодування такої шкоди необхідно покласти на ТОВ «Побутрембудматеріали» як власника нафтобази та ТОВ «Парком Транс» як її орендаря в солідарному порядку.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 19 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та апеляційну скаргу ТОВ «Побутрембудматеріали», до якої приєдналося ТОВ «Парком Транс», задоволено частково. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 17 листопада 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким об`єднані позови задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Побутрембудматеріали» на користь ОСОБА_1 58 100 грн на відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з ТОВ «Парком Транс» на користь ОСОБА_1 24 900 грн на відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з ТОВ «Побутрембудматеріали» на користь ОСОБА_3 58 100 грн на відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з ТОВ «Парком Транс» на користь ОСОБА_3 24 900 грн на відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з ТОВ «Побутрембудматеріали» на користь ОСОБА_2 121 800 грн на відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з ТОВ «Парком Транс» на користь ОСОБА_2 52 200 грн на відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з ТОВ «Побутрембудматеріали» на користь ОСОБА_4 58 100 грн на відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з ТОВ «Парком Транс» на користь ОСОБА_4 24 900 грн на відшкодування моральної шкоди. В задоволенні позовів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ТОВ «БРСМ-Нафта», ТОВ «Укртрансоіл-2009» відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для покладення обов`язку з відшкодування моральної шкоди на ТОВ «Побутрембудматеріали» як власника нафтобази та ТОВ «Парком Транс» як її орендаря. Поряд з цим вказані юридичні особи повинні відшкодувати таку шкоду не в солідарному порядку, а кожна з них окремо. Також місцевий суд безпідставно та невмотивовано відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 , яка не з`являлася в судові засідання через неможливість самостійно пересуватися, тобто з поважних причин. Збільшуючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд апеляційної інстанції врахував характер та обсяг моральних страждань кожного з позивачів, пов`язаних з наслідками пожежі, при цьому виходив із засад розумності, виваженості та справедливості.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг, позиції інших учасників справи.

27 червня 2017 року ТОВ «Побутрембудматеріали» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Обухівського районного суду Київської області від 17 листопада 2016 року та рішення Апеляційного суду Київської області від 19 травня 2017 року, а справу направити на новий розгляд.

Касаційна скаргаТОВ «Побутрембудматеріали» мотивована тим, що висновок судів попередніх інстанцій щодо можливого негативного впливу пожежі на стан здоров`я позивачів ґрунтується виключно на припущеннях. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження причинно-наслідкового зв`язку між пожежею і хворобами позивачів. Також необґрунтованим є висновок судів щодо знищення чи пошкодження майна (сільськогосподарської продукції), оскільки факт наявності у позивачів такого майна встановлено лише з їх слів (за відсутності доказів належності їм земельних ділянок з визначенням асортименту та кількості вирощеної продукції). В матеріалах справи є лише акт обстеження одного домоволодіння, яке належить ОСОБА_6 . Пояснювальна записка до протоколів досліджень ґрунту від 24 та 26 червня 2015 року, складена фахівцями лабораторії канцерогенних факторів Державної установи «Інститут гігієни та медичної екології імені О. М. Марзєєва Національної академії медичних наук України», не містить заборони щодо вживання сільськогосподарської продукції. Згідно з інформацією Головного управління Держсанепідслужби у Київській області за результатами досліджень не виявлено перевищень гранично допустимих концентрацій шкідливих речовин в атмосферному повітрі та воді. У звіті за результатами громадської оцінки впливів пожежі на довкілля зазначено, що рівні забруднення довкілля в усіх досліджуваних напрямах не змінилися та не потягнули будь-яких негативних наслідків у вигляді шкоди довкіллю та/або окремим об`єктам після аварії на нафтобазі та не розповсюдилися за її межі, що, у свою чергу, не несе додаткової загрози об`єктам довкілля та здоров`ю населення. Таким чином, в матеріалах справи містяться суперечливі докази щодо наявності/відсутності шкоди довкіллю, однак без будь-якого обґрунтування судами надано перевагу одним доказам без оцінки інших. Дослідження навколишнього середовища свідчать про те, що забруднення територій відбувалося до настання пожежі, при цьому жоден із наданих документів не містить інформації стосовно причин такого хронічного забруднення, а тим більше не пов`язує з ним відповідачів. Навколо населених пунктів, мешканцями яких є позивачі, крім належної ТОВ «Побутрембудматеріали» нафтобази, розміщені ще й військова частина, військовий аеродром, підземні нафтосховища, асфальтний завод та нафтобаза компанії « KЛO ». Однак в загальному контексті стану довкілля судами не встановлено причинно-наслідкового зв`язку між хронічним багаторічним забрудненням територій в цілому та присадибних ділянок позивачів зокрема. Судами не було здійснено порівняльного аналізу між чинниками забруднення ґрунтів до пожежі з показниками, отриманими після неї. Хоча саме таке порівняння мало б визначити наявність підстав для застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Можливість відшкодування моральної шкоди має бути прямо передбачена нормами відповідного матеріального закону. ТОВ «Побутрембудматеріали» є тільки власником нафтобази, яку передало в оренду, а тому суди необґрунтовано поклали на нього відповідальність.

28 червня 2017 року представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - ОСОБА_5 також подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив змінити рішення Апеляційного суду Київської області від 19 травня 2017 року шляхом задоволення об`єднаних позовів у повному обсязі.

Касаційна скаргамотивована тим, що апеляційний суд безпідставно не взяв до уваги висновок спеціалістів за результатами психологічного дослідження, у зв`язку з чим неправильно визначив розмір відшкодування моральної шкоди. Крім того, суд помилково виключив з числа відповідачів ТОВ «Укртрансоіл-2009», яке також використовувало у своїх цілях нафтобазу (зберігало на ній бензин та інші паливно-мастильні матеріали), що підтверджується звітом Урядової комісії з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, актом проведення спеціального розслідування нещасних випадків (аварії) форми Н-5 та договірними відносинами, які склалися між товариствами. Оскільки моральна шкода спричинена відповідачами спільно, то відповідальність за таку шкоду вони мають нести в солідарному порядку. Правильно пославшись у своєму рішенні на доведеність порушення прав позивачів через дію джерела підвищеної небезпеки, апеляційний суд не дав правової оцінки факту наявності вини в діях відповідачів.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Обухівського районного суду Київської області.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

19 березня 2018 року справу № 372/4399/15-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 жовтня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 листопада 2019 року справу було передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частиною п`ятою статті 403 ЦПК України.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року справу повернуто на розгляд до Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України в редакції, чинній до 08 лютого 2020 року).

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України в редакції, чинній до 08 лютого 2020 року).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 213 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень (далі - ЦПК України 2004 року), рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 214 ЦПК України 2004 року).

Відповідно до частини першої статті 303, частини першої статті 304 ЦПК України 2004 року під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України 2004 року.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення у повній мірі не відповідають.

Встановлено, що ТОВ «Побутрембудматеріали» є власником нафтобази за адресою: АДРЕСА_4 , тобто володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

01 травня 2015 року між ТОВ «Побутрембудматеріали» як орендодавцем та ТОВ «Парком Транс» як орендарем було укладено договір оренди, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у користування нерухоме майно, а саме: цілісний майновий комплекс - нафтобазу за адресою: АДРЕСА_4 . Об`єкт оренди належить орендодавцю на праві власності; строк дії договору складає 2 роки з моменту передачі об`єкта оренди за актом приймання-передачі нерухомого майна.

На території нафтобази в резервуарах зберігалося паливо, яке було власністю попереднього орендаря ТОВ «Укртрансоіл-2009», згідно з договором зберігання від 01 травня 2015 року, укладеним з ТОВ «Парком Транс».

08 червня 2015 року близько 17 години на нафтобазі сталася пожежа, яка тривала до 10 години 20 червня 2015 року, що підтверджується актом Державної служби України з надзвичайних ситуацій про пожежувід 08 червня 2015 року, складеним у комісійному порядку повноважними особами згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 26 грудня 2003 року № 2030 «Про затвердження Порядку обліку пожеж та їх наслідків».

У протоколах Урядової комісії з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, яка виникла 08 червня 2015 року у Київській області (далі - Урядова комісія), створеної на підставі розпорядження КМУ від 09 червня 2015 року № 583, зазначено, що пожежа сталася на належній ТОВ «Побутрембудматеріали» нафтобазі. Також міститься інформація про проведені організаційні заходи з її гасіння та ліквідації. Станом на час виникнення пожежі резервуарний парк на нафтобазі складав 28 050 куб. м. Комісія дійшла висновку, що при будівництві та експлуатації нафтобази були чисельні порушення будівельних норм та не дотримані вимоги у сфері пожежної і техногенної безпеки. Загальний обсяг високооктанових нафтопродуктів, що знаходилися в зоні надзвичайної ситуації на нафтобазах ТОВ «Побутрембудматеріали» і «КЛО» (відстань 70 метрів) становив 50 000 тон. Гасіння пожежі ускладнювалося: щільним розташуванням резервуарів, через що створювалися умови швидкого поширення вогню по технологічному обладнанню та розлитому пальному, яке постійно виливалося та розповсюджувалося по території нафтобази через відсутність обвалування резервуарів.

Звітом Урядової комісії про результати ліквідації наслідків надзвичайної ситуації на території нафтобази ТОВ «Побутрембудматеріали» підтверджується, що внаслідок пожежі, яка тривала з 17 години 08 червня по 10 годину 20 червня 2015 року, загинуло 5 та травмувалося 16 людей. В гасінні пожежі загалом прийняло участь 939 осіб та 117 одиниць спецтехніки. Через порушення містобудівного законодавства, правил технічної, пожежної та екологічної безпеки нафтобаза ТОВ «Побутрембудматеріали» функціонувала як аварійно-небезпечний об`єкт. Пожежа мала негативні наслідки для довкілля, являла собою загрозу для життя людей кількох населених пунктів через близьке розташування нафтобази до військового складу боєприпасів.

Таким чином, висновками Урядової комісії встановлено, що внаслідок самовільного влаштування власником нафтобази 8 резервуарів для пального, дозвіл на встановлення яких не було надано, ускладнювалося гасіння пожежі. Організація оперативних дій пожежно-рятувальних підрозділів ускладнювалася через незадовільний протипожежний стан об`єкта, в томі числі через недотримання відповідних відстаней між групами резервуарів залежно від їх об`єму. Зазначені фактори унеможливили своєчасну та достатню подачу вогнегасних речовин на гасіння та охолодження резервуару об`ємом 900 куб. м, що в подальшому спричинило розлив пального по всій території резервуарного парку та його загорання.

Згідно з актом за формою Н-5 про проведення спеціального розслідування нещасного випадку (аварії) ТОВ «Побутрембудматеріали» є власником нафтобази, а ТОВ «Парком Транс» і ТОВ «Укртрансоіл-2009» експлуатантами та зберігачами на ній паливно-мастильних матеріалів. Всі троє юридичних осіб є відповідальними за пожежу. Крім того, в зазначеному акті зафіксовано ряд порушень, які були виявлені та стосуються функціонування самої нафтобази та дій окремих осіб.

Під час та після пожежі відповідними службами проводилися дослідження стану екології навколо місця події: відбиралися проби ґрунту, води, повітря, продуктів на вміст небезпечних речовин.

За результатами досліджень усіх проб ґрунту на території Васильківського району Київської області, проведених Державною установою «Інститут гігієни та медичної екології імені О. М. Марзєєва Національної академії медичних наук України» (далі - ДУ «Інститут ГМЕ»), встановлено перевищення у ґрунтах вмісту бенз(а)пірену в кілька разів, а в окремих випадках - у десятки разів (протоколи від 24 червня 2015 року № 4 та від 30 червня 2015 року № 5).

Дослідженнями проб харчових продуктів, проведеними Державною установою «Київський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України» (протокол від 16 червня 2015 року № 14) та ДУ «Інститут ГМЕ» (протокол від 22 червня 2015 року № 170.15), підтверджено невідповідність зразків полуниці вимогам щодо вмісту свинцю та кадмію.

У приєднаній до листа ДУ «Інститут ГМЕ» від 03 липня 2015 року № 24.22405, який направлявся на адресу Державної санітарно-епідеміологічної служби України, копії пояснювальної записки зазначено: фахівці лабораторії канцерогенних факторів ДУ «Інститут ГМЕ» провели дослідження вмісту бенз(а)пірену в наданих зразках ґрунту та дійшли таких висновків: по-перше, в усіх пробах ґрунту, незалежно від глибини досліджуваного зразка, містяться високі рівні канцерогену, які в кілька разів перевищують діючі гігієнічні нормативи (20 мкг/кг); по-друге, чітко простежується залежність концентрації від місцезнаходження пункту спостережень по відношенню до центру пожежі. Якщо на відстані 1 км (вулиця Народна села Крячки) вміст бенз(а)пірену сягав 280 мкг/кг, то вже на відстані 3 км - концентрація зменшуються більш ніж у 2 рази. Така тенденція зберігається і далі, досягаючи рівня контрольного пункту на відстані дещо більше за 15 км; по-третє, аналіз даних, отриманих при дослідженні ґрунту на глибині 20 см, також свідчить про перевищення гранично допустимої концентрації (далі - ГДК) бенз(а)пірену. При цьому слід звернути увагу, що в зоні, наближеній до центру пожежі, розрив концентрацій, отриманих у верхньому та нижньому шарах ґрунту, знаходиться у межах від 1,1 до 1,6, тоді як на віддалених територіях він вже складає 2,0 - 3,0 крайностей. Тому вказані результати свідчать про незадовільну санітарну ситуацію в районі спостережень. ГДК бенз(а)пірену було обґрунтовано за мікробіологічним критерієм шкідливості, у зв`язку з чим зроблено такий висновок: на підставі аналізу отриманих даних рівень бенз(а)пірену та важких металів у ґрунтах та овочевій продукції є результатом екстремальної ситуації. Наявність канцерогену в нижніх шарах ґрунту і його високий вміст у зразках, відібраних в контрольному пункті, вказує на наявність хронічного забруднення в попередні роки. Результати змиву з поверхні ягідної продукції свідчать, що забруднення відбувається за рахунок седиментації шкідливих часточок з повітря.

Таким чином, з урахуванням результатів досліджень суди дійшли висновку, що, окрім хронічного забруднення ґрунту в районі надзвичайної ситуації, мав місце вплив безпосередньо наслідків пожежі у вигляді опадів чорного кольору на території навколо епіцентру події, що призвело до додаткового забруднення харчових продуктів та самого ґрунту.

Згідно з протоколом випробувань від 11 серпня 2015 року № 0759-Н, складеним Українською лабораторією якості і безпеки продукції агропромислового комплексу, критичні рівні забруднень продуктами горіння нафтопродуктів встановлено для ґрунтів за показниками сумарного вмісту нормованих бенз(а)піренів та ненормованих поліароматичних вуглеводів. Також для ґрунтів характерне перевищення лімітуючих показників вмісту сірки.

У Звіті громадської ради при Міністерстві екології та природних ресурсів України, складеному на підставі громадської оцінки впливу пожежі на довкілля, зазначено, що результати незалежного постійного моніторингу якості атмосферного повітря з моменту пожежі до її ліквідації, а також проведені дослідження зразків ґрунту та ґрунтових вод свідчать, що забруднення компонентів довкілля за межами території нафтобази як з моменту виникнення пожежі, так і зі спливом часу до моменту відбору відповідних проб, не перевищують фонових показників. Рівні забруднення довкілля в усіх досліджуваних напрямках не змінилися та не завдали будь-яких негативних наслідків у вигляді шкоди довкіллю та/або окремим об`єктам після аварії на нафтобазі та не розповсюдилися за її межі, що, у свою чергу, не несе додаткової загрози об`єктам довкілля та здоров`ю населення.

В матеріалах справи наявна велика кількість актів відбору проб харчових продуктів та повітря, згідно з якими досліджувані показники не перевищують гранично допустимих норм.

Допитаний в суді першої інстанції як свідок позивач ОСОБА_1 пояснив, що він є інвалідом II групи, не працює, проживає в селі Березанщина Київської області разом із сином та дружиною, яка є пенсіонером за віком. 08 червня 2015 року він побачив над селом дим, з неба падала сажа, було важко дихати. Він особисто намагався під`їхати до місця події, щоб дізнатися про причини пожежі, але його не пустили правоохоронці та рятувальники. Весь час вони спостерігали за пожежею, бачили густий дим та відчували його їдкий неприємний запах, у зв`язку з чим розуміли, що в повітрі містяться викиди шкідливих речовин, а природне довкілля постраждало. Практично щодня всі українські телеканали показували «страшні» картини з місця пожежі з коментарями, які не заспокоювали, а збільшували напругу. Фактично він для себе усвідомлював, що сталася екологічна катастрофа місцевого, а можливо і національного масштабу. Голова сільської ради повідомив, що горить нафтобаза і щоб всі готувалися до евакуації. Однак йому із сім`єю не було куди їхати, тому вони залишилися вдома. Вибухи лунали постійно, а небо затягнуло чорним димом. Він дуже хвилювався за себе та свою сім`ю, оскільки поруч з місцем події розташоване сховище боєприпасів та ще одна нафтобаза. Йому довелося знищити все, що на той час росло на городі, оскільки їм заборонили вживати вирощену продукцію. Через два тижні після пожежі він перебував на лікуванні із збільшеним тиском. Після чорного дощу його дружина отримала опіки від невідомої речовини.

Свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (дружина та син позивача ОСОБА_1 ) показали, що після пожежі городина на їх земельній ділянці була забруднена чимось на зразок мазуту. Вирощену продукцію вони не продавали та самі не вживали. Крім того, ОСОБА_8 ствердила, що під час перебування на городі вона отримала опіки ноги, що завдало їй фізичного болю та додаткових хвилювань за своє здоров`я, оскільки ніхто не міг пояснити причину цього.

Допитана як свідок позивач ОСОБА_4 пояснила, що вона є інвалідом ІІ групи, проживає в житловому будинку по АДРЕСА_5 , з 1982 року хворіє на астму, в період загострення приймає ліки. 08 червня 2015 року вона пішла до магазину, по дорозі зустріла сусіда, який повідомив про пожежу на нафтобазі. Наступного дня їм заборонили їсти вирощену на городі продукцію. Вона майже 10 днів не виходила з дому, оскільки їй було важко дихати. Після пожежі її хвороба ускладнилася, а тому вона змушена була знову (після перерви) приймати ліки, на придбання яких потрібні значні кошти.

Допитаний як свідок позивач ОСОБА_3 показав, що він та його дружина є пенсіонерами та інвалідами ІІ групи, проживають у приватній садибі по АДРЕСА_6 , яка знаходиться за 1,5 кілометри від нафтобази. На присадибній земельній ділянці вони вирощують екологічно чисту сільськогосподарську продукцію для власного споживання, надлишки якої реалізовують. 08 червня 2015 року в другій половині дня він побачив чорний дим, подумав, що горить завод. Однак в подальшому дізнався про пожежу на нафтобазі. Після дощу листя на деревах та городина стали чорними. Через постійні переживання його дружина потрапила в лікарню з високим артеріальним тиском. Він дуже злякався за себе і сім`ю, був у розпачі. Після вказаної події став більш нервовим.

Позивач ОСОБА_2 , явка якої була визнана місцевим судом обов`язковою, не з`явилася в судове засідання та не допитувалася як свідок, оскільки через хворобу перебувала на лікуванні, про що свідчить відповідна медична документація.

Свідок ОСОБА_10 пояснив, що він як голова Путрівської сільської ради приймав безпосередню участь в гасінні пожежі на нафтобазі. Під час вказаного інциденту в людей була паніка, вони були налякані та не знали, що робити. За зверненнями жителів села проводилося обстеження всіх домогосподарств, все фіксувалося. Поруч з місцем події розташований склад боєприпасів та ще одна нафтобаза, тому всі переживали з приводу можливості перекидання полум`я на інші об`єкти. З місцевими жителями працювали юристи, які пропонували звернутися до суду з позовами про відшкодування моральної шкоди, завданої пожежею. Відповідними службами постійно проводилися заміри забруднення повітря, ґрунтів, води та продуктів харчування.

Свідок ОСОБА_11 показав, що з 2014 року працює на посаді директора ТОВ «БРСМ-Нафта», під час пожежі не був присутнім на нафтобазі, до якої як об`єкта товариство не має ніякого відношення. Про винних у пожежі осіб йому нічого не відомо.

Наявність моральної шкоди та розрахунок її розміру (576 мінімальних заробітних плат) обґрунтовувалося позивачами на підставі комісійних висновків спеціалістів за результатами психологічного дослідження щодо кожного з них.

Допитаний в суді першої інстанції спеціаліст-психолог ОСОБА_12 , який безпосередньо брав участь у вказаних дослідженнях, пояснив, що спеціалісти робили свої висновки на підставі документів та інформації, які були надані представниками позивачів (позовна заява та додатки до неї, анкети-опитування та інше). Він особисто (чи вся комісія з трьох спеціалістів) не спілкувався окремо з кожним позивачем, розрахунки розміру моральної шкоди (за методикою О. М. Ерделевського) комісія робила за максимальними показниками (прямий умисел винної особи, індивідуально-психологічні особливості потерпілих тощо). Така подія як пожежа на нафтобазі безумовно негативно вплинула на всіх позивачів надмірними стресогенними чинниками гіпертрофованої інтенсивності, що потягнуло за собою порушення плину їх нормального життя. У ситуації, яка була піддана психологічному дослідженню, має місце спричинення всім потерпілим моральної шкоди у вигляді пролонгованих у часі негативних психогенних наслідків, пов`язаних із постійною актуалізацією тяжких психотравмуючих спогадів відносно пережитих подій. В узагальненому вигляді все це можна кваліфікувати як устояне підґрунтя для існування довготривалих посттравматичних нервово-психічних розладів, посттравматичного стресового розладу, негативного емоційного фону організації життя позивачів, внаслідок чого значно ускладнюється можливість швидкої та ефективної психічної реабілітації та відновлення душевних сил, «рубцювання» душевних травм. Таким чином, за результатами досліджень розмір моральної шкоди для всіх позивачів становив 576 мінімальних заробітних плат.

Предметом позову в цій справі є відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням прав фізичних осіб на безпечне для життя і здоров`я довкілля.

Згідно з частиною першою статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Частиною першою статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно із Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, який набрав чинності 11 вересня 1997 року, зазначена Конвенція та відповідні протоколи до неї були ратифіковані, тобто з часу набрання законної сили норми Конвенції повинні застосовуватися також при вирішенні спорів судами України.

Згідно зі статтею 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла.

Відповідно до частини першої статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Згідно зі статтею 282 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) фізична особа має право вимагати усунення небезпеки, створеної внаслідок підприємницької або іншої діяльності, яка загрожує життю та здоров`ю.

Фізична особа має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, право на достовірну інформацію про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її збирання та поширення. Діяльність фізичної та юридичної особи, що призводить до нищення, псування, забруднення довкілля, є незаконною. Кожен має право вимагати припинення такої діяльності. Діяльність фізичної та юридичної особи, яка завдає шкоди довкіллю, може бути припинена за рішенням суду. Фізична особа має право на безпечні для неї продукти споживання (харчові продукти та предмети побуту). Фізична особа має право на належні, безпечні і здорові умови праці, проживання, навчання тощо (стаття 293 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з пунктами 1, 3 частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Правові, економічні, соціальні та організаційні основи діяльності, пов`язаної з об`єктами підвищеної небезпеки, визначені Законом України «Про об`єкти підвищеної небезпеки».

У статті 1 цього Закону наведені терміни, які вживаються у такому значенні:

- суб`єкт господарської діяльності - юридична або фізична особа, у власності або у користуванні якої є хоча б один об`єкт підвищеної небезпеки;

- об`єкт підвищеної небезпеки - об`єкт, на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин чи категорій речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об`єкти як такі, що відповідно до закону є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру;

- аварія на об`єкті підвищеної небезпеки - небезпечна подія техногенного характеру, що виникла внаслідок змін під час експлуатації об`єкта підвищеної небезпеки (наднормативний викид небезпечних речовин, пожежа, вибух тощо) і яка спричинила загибель людей чи створює загрозу життю і здоров`ю людей та довкіллю на його території і/або за його межами.

Суб`єкт господарської діяльності зобов`язаний: вживати заходів, направлених на запобігання аваріям, обмеження і ліквідацію їх наслідків та захист людей і довкілля від їх впливу; повідомляти про аварію, що сталася на об`єкті підвищеної небезпеки, і заходи, вжиті для ліквідації її наслідків, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування та населення; забезпечувати експлуатацію об`єктів підвищеної небезпеки з додержанням мінімально можливого ризику; виконувати вимоги цього Закону та інших нормативно-правових актів, які регулюють діяльність об`єктів підвищеної небезпеки (частина перша статті 8 Закону України «Про об`єкти підвищеної небезпеки»).

Відповідно до статті 16 Закону України «Про об`єкти підвищеної небезпеки» шкода (в тому числі моральна), заподіяна фізичним чи юридичним особам внаслідок аварії, що сталася на об`єкті підвищеної небезпеки, незалежно від вини суб`єкта господарської діяльності, у власності або у користуванні якого перебуває об`єкт підвищеної небезпеки, відшкодовується суб`єктом господарської діяльності цим особам у повному обсязі, крім випадків, коли аварія виникла внаслідок непереборної сили або з умислу потерпілого.

За змістом пунктів 21, 23 частини першої статті 20, частини третьої статті 55 Кодексу цивільного захисту України до завдань і обов`язків суб`єктів господарювання у сфері цивільного захисту належить, зокрема забезпечення виконання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, а також виконання вимог приписів, постанов та розпоряджень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки; здійснення заходів щодо впровадження автоматичних засобів виявлення та гасіння пожеж і використання для цієї мети виробничої автоматики. Забезпечення пожежної безпеки суб`єкта господарювання покладається на власників та керівників таких суб`єктів господарювання.

У рішенні від 04 вересня 2014 року у справі «Дземюк проти України» Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що для того, щоб порушити питання за статтею 8 Конвенції, втручання, щодо якого скаржиться заявник, має безпосередньо впливати на його житло, приватне або сімейне життя та має досягти певного мінімального рівня.

Першочерговим є те, чи може забруднення довкілля, на яке скаржиться заявник, вважатися таким, що достатньо негативно впливає на користування зручностями його житла та якість його приватного і родинного життя (рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі «Іван Атанасов проти Болгарії»).

Забруднення довкілля є одним з чинників, які впливають на стан здоров`я заявників, а отже - на їх можливість користуватися своїм житлом, вести приватне та сімейне життя (рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі « Дубецька та інші проти України»).

Що стосується погіршення стану здоров`я, то важко відрізнити вплив екологічних ризиків від впливу інших відповідних факторів, таких як вік, професія або особистий спосіб життя. Також що стосується загального контексту довкілля, то немає сумнівів в тому, що сильне забруднення води та ґрунту може негативно вплинути на громадське здоров`я загалом та погіршити якість життя особи, але його фактичний вплив у кожному окремому випадку неможливо визначити у кількісному вираженні; «якість життя», власне, є суб`єктивною характеристикою, яка не піддається точному визначенню (рішення ЄСПЛ від 26 жовтня 2006 року у справі «Лєдяєва та інші проти Росії»).

У рішенні від 14 лютого 2012 року у справі «Харді та Мейл проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ зробив висновок про те, що оцінка мінімального рівня є відносною та залежить від усіх обставин справи, таких як інтенсивність і тривалість шкідливого впливу та його фізичні чи психологічні наслідки. Також має братися до уваги загальний контекст довкілля. Не може бути небезпідставної скарги за статтею 8 Конвенції, якщо шкода, стосовно якої подаються скарги, є незначною у порівнянні з екологічними ризиками, притаманними життю в кожному сучасному місті. ЄСПЛ визнав, що потенційні загрози для довкілля, спричиненні облаштуванням та роботою двох терміналів для скрапленого природнього газу були достатньо тісно пов`язані з приватним життям та житлом заявника у розумінні статті 8 Конвенції, а тому стали підставою для застосування цього положення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

У справі, яка переглядається, суди обґрунтовано виходили з того, що пожежа на нафтобазі мала очевидну загрозу для життя і здоров`я позивачів та членів їх сімей, загрозу для природного довкілля та екологічної безпеки, призвела до порушення усталених способів особистого і сімейного життя, безпеки житла, до звуження можливостей використання продукції особистого підсобного господарства. Внаслідок зазначених аспектів позивачі пережили значні душевні хвилювання, що знайшло свій прояв у постійному стресі, страхах та тривогах.

Скасовуючи рішення місцевого суду та частково задовольняючи позови, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що обов`язок з відшкодування моральної шкоди необхідно покласти на ТОВ «Побутрембудматеріали» як власника нафтобази (об`єкта підвищеної небезпеки) та ТОВ «Парком Транс» як її орендаря, проте не в солідарному порядку, а з визначенням ступеня їх участі у завданні такої шкоди.

Такі висновки апеляційного суду є правильними, оскільки власником нафтобази ТОВ «Побутрембудматеріали» було порушено вимоги законодавства, не дотримано правил пожежної безпеки на момент будівництва та введення в експлуатацію об`єкта підвищеної небезпеки, тобто спричинено комплекс порушень, що безумовно свідчить про необхідність покладання на вказане товариство відповідальності з відшкодування моральної шкоди постраждалим особам.

Крім того, очевидним є також причинно-наслідковий зв`язок між завданою внаслідок аварії шкодою та протиправними діями ТОВ «Парком Транс» як орендаря, в експлуатації якого на момент виникнення пожежі перебувала нафтобаза, на якій виготовлялися, перероблювалися та зберігалися паливно-мастильні сумішіу значних обсягах.

Однак за встановлених в цій справі обставин Верховний Суд виходить з того, що відповідач ТОВ «Укртрансоіл-2009» також повинно нести відповідальність як суб`єкт господарської діяльності, що зберігав та використовував нафтопродукти, які знаходилися на нафтобазі, що діяла з чисельними порушеннями правил пожежної безпеки. Таке недотримання правил, нехтування ними тягне за собою відповідальність за заподіяну шкоду.

Враховуючи викладене, визначена апеляційним судом ступінь участі відповідачів у завданні позивачам моральної шкоди підлягає перерозподілу.

Беручи до уваги вимоги пункту 3 частини першої статті 1188 ЦК України, колегія суддів вважає, що ТОВ «Побутрембудматеріали» як власник нафтобази та ТОВ «Парком Транс» як її орендар мають відповідати за заподіяну шкоду, розмір якої у частці становитиме 40 процентів з кожного, а ТОВ «Укртрансоіл-2009» - 20 процентів.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 372/1308/16-ц (провадження № 61-6756св19), в якій спірні правовідносини були аналогічними (особами пред`явлено позов до ТОВ «Побутрембудматеріали», ТОВ «БРСМ-Нафта», ТОВ «Укртрансоіл-2009», ТОВ «Парком Транс» про відшкодування моральної шкоди, спричиненої пожежею на нафтобазі).

Щодо визначення розміру моральної шкоди.

З урахуванням збільшених позовних вимог позивачі просили стягнути з відповідачів моральну шкоду в розмірі, що становить 576 мінімальних заробітних плат, посилаючись на висновки психологів.

Зазначені висновки психологів були зроблені на підставі документів та інформації, наданих спеціалістам замовником (тобто, представником позивачів). Як пояснив психолог, він особисто (чи вся комісія із трьох спеціалістів) не спілкувався окремо з кожним позивачем, розрахунки розміру моральної шкоди (за методикою О. М. Ерделевського) комісія робила за максимальними показниками (прямий умисел винної особи, індивідуально-психологічні особливості потерпілих та інші).

Однак 29 січня 2016 року рішенням Координаційної ради з проблем судової експертизи при Міністерстві юстиції України методика О. М. Ерделевського про визначення розміру відшкодування моральної шкоди була виключена з Реєстру методик проведення судових експертиз та внесена до Переліку рекомендованої науково-технічної та довідкової літератури.

Крім того, призначення експертиз для визначення розміру моральної шкоди не є обов`язковим, оскільки таке визначення, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості,належить до компетенції суду.

Практика ЄСПЛ з питання відшкодування моральної шкоди свідчить про те, що оцінка такої шкоди, за своїм характером, є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом. Цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності. При цьому судова практика має забезпечувати правову визначеність у питанні щодо компенсацій за вчинення аналогічних правопорушень.

З цього погляду можливість людини реалізувати своє природне право на одержання компенсації за страждання і переживання, спричинені посяганням на належні їй особисті немайнові блага, слід розцінювати як один з виявів верховенства права. Водночас усвідомлення взаємозв`язку відшкодування моральної шкоди з правом на доступ до ефективного засобу юридичного захисту вочевидь має спиратися на загальне переконання у спроможності юрисдикційного органу сформувати обґрунтоване уявлення щодо наявності та специфіки втілення моральної шкоди, що зазвичай виникає за подібних життєвих обставин.

У переважній більшості випадків ЄСПЛ: а) наголошує на розумно очікуваних, передбачуваних або звичайних за подібних обставин негативних наслідках, що мали б виникнути у немайновій сфері потерпілої особи; б) виходить з розумного врахування суті порушеного права, особливостей вчинення конкретного правопорушення та характерного для останнього негативного впливу на стан потерпілого; в) при визначенні розміру моральної шкоди керується власною практикою в аналогічних справах.

Особливо примітним і, безперечно, слушним, зважаючи на важливість закріплення однакового розуміння принципів дії механізму захисту особистих немайнових прав потерпілих осіб, є прагнення ЄСПЛ додержуватися послідовної лінії у визначенні розмірів компенсацій, що присуджуються у зв`язку з вчиненням однотипних порушень. Так, у рішенні від 04 квітня 2006 року у справі «Шевченко проти України» ЄСПЛ, «об`єктивно оцінюючи ситуацію, переглянувши присудження компенсацій у подібних справах і з огляду на порушення, що були виявлені у даній справі», присудив заявникові 2 000 євро як компенсацію моральної шкоди.

Таким чином, зважаючи на те, що у справі № 372/1308/16-ц (провадження № 61-6756св19), в якій спірні правовідносини були аналогічними правовідносинам у справі, яка переглядається, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачів моральної шкоди в розмірі 50 000 грн (по 20 000 грн з ТОВ «Побутрембудматеріали» та ТОВ «Парком Транс», та 10 000 грн - з ТОВ «Укртрансоіл-2009»), колегія судів, беручи до уваги практику ЄСПЛ щодо додержання послідовної лінії у визначенні розмірів компенсацій, що присуджуються у зв`язку з вчиненням однотипних порушень, вважає за необхідне в цій справі присудити на користь кожного з потерпілих по 50 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Посилання ТОВ «Побутрембудматеріали» на те, що вматеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження причинно-наслідкового зв`язку між пожежею і хворобами позивачів, а також на відсутність перевищень гранично допустимих концентрацій шкідливих речовин в атмосферному повітрі та воді, можливість вживання сільськогосподарської продукції, є неспроможними, оскільки потенційні загрози для довкілля та екологічної безпеки, спричиненні пожежею на нафтобазі, були тісно пов`язані з приватним життям та житлом позивачів, опади чорного кольору могли негативно вплинути на людське здоров`я загалом, що є достатньою підставою для застосування положень статті 8 Конвенції.

Аргументи ТОВ «Побутрембудматеріали» про те, що висновок судів попередніх інстанцій щодо знищення чи пошкодження майна (сільськогосподарської продукції) є необґрунтованим, оскільки факт наявності у позивачів такого майна встановлено лише з їх слів (за відсутності доказів належності їм земельних ділянок з визначенням асортименту та кількості вирощеної продукції), не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 381 ЦК України садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями.

Судами встановлено, що всі позивачі проживають в сільській місцевості у приватних садибах. При цьому, оскільки предметом позовів у цій справі є відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням прав фізичних осіб на безпечне для життя і здоров`я довкілля, а не відшкодування майнової шкоди внаслідок знищення чи пошкодження майна, то визначення асортименту та кількості вирощеної продукції не має вирішального значення для вирішення спору по суті.

Доводи представника позивачів про те, що оскільки моральна шкода спричинена відповідачами спільно, то відповідальність за таку шкоду вони мають нести в солідарному порядку, є неспроможними, оскільки особи, які спільно завдали шкоди є солідарними боржниками перед потерпілою особою лише в разі, якщо неможливо визначити ступінь їх участі у завданні шкоди. За відсутності доказів, підтверджуючих сукупність та взаємопов`язаність дій відповідачів, об`єднаних спільними намірами, немає підстав для покладення на них солідарної відповідальності за заподіяну потерпілим особам моральну шкоду.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України в редакції, чинній до 08 лютого 2020 року, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, то оскаржувані судові рішення судів в частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди з ТОВ «Укртрансоіл-2009» підлягають скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення позовів. Крім того, з урахуванням вищенаведених мотивів рішення апеляційного суду в частині визначеного розміру стягнутої з ТОВ «Побутрембудматеріали» та ТОВ «Парком Транс» моральної шкоди підлягає зміні, а в решті - залишенню без змін.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки виконання рішення Апеляційного суду Київської області від 19 травня 2017 року було зупинене ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року, то його виконання у незміненій частині необхідно поновити.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - ОСОБА_5 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Побутрембудматеріали» задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Київської області від 19 травня 2017 року в частині вирішення позовів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Побутрембудматеріали», Товариства з обмеженою відповідальністю «Парком Транс» про відшкодування моральної шкоди змінити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Побутрембудматеріали» на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 по 20 000 (двадцять тисяч) грн кожному на відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Парком Транс» на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 по 20 000 (двадцять тисяч) грн кожному на відшкодування моральної шкоди.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 17 листопада 2016 року та рішення Апеляційного суду Київської області від 19 травня 2017 року в частині вирішення позовів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрансоіл-2009» про відшкодування моральної шкоди скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрансоіл-2009» на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 по 10 000 (десять тисяч) грн кожному на відшкодування моральної шкоди.

В решті рішення Апеляційного суду Київської області від 19 травня 2017 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Апеляційного суду Київської області від 19 травня 2017 року в незміненій після касаційного перегляду частині.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. О. Кузнєцов Судді:В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов