Постанова

Іменем України

26 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 186/1664/16-ц

провадження № 61-7740св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М.,

суддів: Грушицького А. І., Калараш А. А., Петрова Є. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області в складі суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Максюти Ж. І., від 24 жовтня 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з уточненим позовом до ОСОБА_2 про стягнення майнової шкоди (індексу інфляції) та процентів від простроченої суми.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 30 березня 2010 року Відділ державної виконавчої служби Першотравенського міського управління юстиції відкрив виконавче провадження № 18323027 з виконання рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 березня 2010 року про стягнення з ОСОБА_2 на його користь суми боргу в розмірі 15 375 грн.

Грошові кошти в сумі 753,86 грн з ОСОБА_2 були стягнуті та перераховані на його користь у грудні 2013 року в рахунок повернення боргу, який повинен був повернутий ОСОБА_2 у грудні 2007 року, та залишок боргу (прострочена сума) станом на 01 січня 2014 року склала 6 151,53 грн.

В договорі позики від 20 жовтня 2007 року в пунктах 1, 2 визначено строк, а саме: «Позичальник зобов`язується повернути суму позики в установлений договором строк - до 20 грудня 2007 року», пункт 6 договору позики від 20 жовтня 2007 року - «У випадку несвоєчасного повернення позики позичальник сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також десять процентів від простроченої суми».

Посилаючись на те, що у зв`язку з несвоєчасним поверненням боргу йому спричинена майнова шкода, яка згідно з діючим законодавством виражається в сумі заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення з повернення боргу та процентів від простроченої суми у розмірі 10 %, а тому просив суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь майнову шкоду, спричинену в результаті несвоєчасного повернення позики, в загальному розмір 6 281,81 грн, з яких: інфляційне збільшення - 2 946,72 грн та 10 % від простроченої суми - 3 335,09 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області в складі судді Янжули С. А. від 20 січня 2017 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок заборгованості за відсотками від простроченої суми в розмірі 3 335,09 грн та інфляційне збільшення в розмірі 2 946,72 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки відповідач порушив своє зобов`язання з повернення позики у грудні 2007 року, тому на підставі частини другої статті 625 ЦК України та пункту 6 договору позики він має сплатити позивачу індексацію заявлених позивачем прострочених сум боргу.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області в складі суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Максюти Ж. І., від 24 жовтня 2017 року рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 20 січня 2017 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та не спростовують висновків суду першої інстанції. Крім того, зазначено, що заява ОСОБА_1 про розрахунок судових витрат та стягнення з ОСОБА_2 2 220,96 грн задоволенню не підлягає, оскільки судові витрати за наслідками розгляду апеляційної скарги судом апеляційної інстанції не розподілялись.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить змінити ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2017 року та стягнути з ОСОБА_2 на його користь судові витрати в розмірі 2 220,96 грн, в іншій частині ухвалу суду залишити без змін.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що ухвала суду апеляційної інстанції в частині відмови в стягненні з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судових витрат постановлена з порушенням норм процесуального права, зокрема помилково не вирішено питання щодо витрат пов`язаних з переїздом до іншого населеного пункту, добові та компенсація за відрив від звичайних занять.

В іншій частині ухвалені у справі судові рішення не оскаржуються, у зв`язку із чим згідно вимог статті 400 ЦПК України справа в неоскарженій частині Верховним Судом не переглядається.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі. Витребувано справу із суду першої інстанції.

У травні 2018 року справу передано судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2020 року справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи в складі п`яти суддів.

Обставини справи, в частині, яка оскаржується

Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області в складі судді Янжули С. А. від 20 січня 2017 року позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 03 жовтня 2017 року ОСОБА_1 подав до апеляційного суду заяву про розрахунок судових витрат та просив апеляційний суд стягнути з ОСОБА_2 2 220 грн 96 коп. судових витрат, які складаються з: витрат, пов`язаних із переїздом до іншого населеного пункту, добових, компенсації за відрив від звичайних занять.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

08 лютого 2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі - Закон від 15 січня 2020 року № 460-IX).

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положеньЗакону від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

Відповідно до частини першої, другої, третьої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду в частині, яка оскаржується, не відповідає.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Згідно частини першої статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Положеннями статті 85 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їх представників, а також найманням житла, несуть сторони. Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати. Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їх представників, що пов`язані з явкою до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат під час апеляційного перегляду справи, суд апеляційної інстанції виходив з того, що заява ОСОБА_1 про розрахунок судових витрат та стягнення з ОСОБА_2 2 220,96 грн задоволенню не підлягає, оскільки судові витрати за наслідками розгляду апеляційної скарги судом апеляційної інстанції не розподілялись.

Такі висновки апеляційного суду є помилковими, оскільки згідно вимог чинного на час розгляду справи процесуального законодавства суд апеляційної інстанції у відповідному судовому рішенні мав вирішити питання щодо розподілу судових витрат та зазначити відповідні висновки, зокрема в резолютивній частині відповідного рішення (вимоги пункту 4 частини першої статті 315 ЦПК України у попередній редакції).

Завданням апеляційного суду є перевірка обставин понесення учасниками справи судових витрат. Зокрема, у даній справі суд мав перевірити чи підтверджено належними та допустимими доказами відповідних розрахунок судових витрат ОСОБА_1 , пов`язаних із розглядом справи апеляційним судом.

Помилковий висновок апеляційного суду про те, що заява ОСОБА_1 про розрахунок судових витрат не підлягає задоволенню, оскільки судові витрати за наслідками розгляду апеляційної скарги судом апеляційної інстанції не підлягають розподілу призвів до неправильного вирішення питання щодо розподілу указаних судових витрат.

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України (в редакції до набрання чинності Законом від 15 січня 2020 року № 460-IX) підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

З огляду на зазначене, ухвала апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2017 року підлягає скасуванню в частині, яка оскаржена до суду касаційної інстанції, а саме в частині вирішення питання щодо розподілу судових витрат, із направленням справи в цій частині для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 400, 409, 411, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2017 року в частині вирішення питання щодо розподілу судових витрат скасувати, справу в цій частині направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Сімоненко

Судді: А. І. Грушицький

А. А. Калараш

Є. В. Петров

С. П. Штелик