Постанова

Іменем України

25 липня 2019 року

м. Київ

справа № 376/1209/17-ц

провадження № 61-32046св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (після зміни назви - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»),

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Сквирського районного суду Київської області, у складі судді Ярошенко С. М., від 20 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області, у складі колегії суддів: Білоконь О. В., Верланова С. М., Савченка С. І., від 05 жовтня 2017 року.

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що01 грудня 2012 року між сторонами укладено договір № б/н, відповідно до якого АТ КБ «ПриватБанк» надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 300 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом, а позичальник зобов`язувалася виконувати умови договору.

У зв`язку з порушенням відповідачем умов договору, станом на 31 березня 2017 року сума заборгованості по кредиту становить 20 746, 39 грн, з яких: заборгованість за кредитом 183, 33 грн, заборгованість за відсотками 15 198, 95 грн, заборгованість за пенею та комісією 3 900, 00грн, штраф (фіксована частина) 500 грн, штраф (процентна складова) 964,11 грн.

Із урахуванням зазначеного позивач просив позов задовольнити, стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 20 746, 39 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

РішеннямСквирського районного суду Київської області від 20 червня 2017 року у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із позовом поза межами строку позовної давності, про застосування якого було заявлено стороною спору, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Київської областівід 05 жовтня 2017 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» відхилено, а рішенняСквирського районного суду Київської області від 20 червня 2017 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції при розгляді справи не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права. При вирішенні справи суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У жовтні 2017 року АТ КБ «ПриватБанк» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Сквирського районного суду Київської області від 20 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 05 жовтня 2017 рокуі передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили із того, що позивачем пропущено строк звернення до суду із цим позовом, про застосування якого було заявлено стороною спору. Однак, такі висновки є помилковими, оскільки судами не було враховано, що строк дії картки визначено до 30 червня 2016 року, а тому при зверненні до суду у травні 2017 року позивачем не було пропущено строк позовної давності. При розгляді справи судом першої інстанції не було витребувано додаткових доказів на підтвердження заявлених позивачем позовних вимог, а апеляційним судом проігнорований наданий позивачем (на стадії апеляційного провадження) доказ - довідку про строк дії банківської картки.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

Статтею 383 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України), що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до пункту 4 Перехідних положень ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

12 червня 2019 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 376/1209/17-ц розподілено судді-доповідачеві.

Відзив (заперечення) на касаційну скаргу не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

01 грудня 2012 року між сторонами укладено договір № б/н, відповідно до умов якого АТ КБ «ПриватБанк» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 300 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом, а позичальник зобов`язалася виконувати умови договору.

Згідно умов договору № б/н від 01 листопада 2012 року термін дії кредитного ліміту збігається з терміном дії кредитної картки. Термін дії картки становить два роки.

Відповідач порушила умови укладеного договору і з 2012 року має заборгованість за кредитом та відсотками, що свідчить про невиконання відповідачем щомісячних зобов`язань за кредитом та відсотками.

Останній платіж по погашенню заборгованості боржником здійснено 18 грудня 2013 року (а. с. 35).

09 червня 2017 року відповідачемдо суду першої інстанції подано заяву про застосування наслідків спливу позовної давності (а. с. 48).

Позиція Верховного Суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки умовами договору встановлено окремі самостійні зобов`язання, які деталізують обов`язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тому й початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15.

Згідно положень статті 57 ЦПК України, 2004 року, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до статті 60 ЦПК України, 2004 року, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, із урахуванням вказаних норм матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про те, що умовами договору, який було укладено між сторонами спору, встановлено погашення боргу щомісячним внесенням на погашення кредиту платежу у розмірі 7 % від суми заборгованості (а. с. 33).

Судами встановлено та не заперечується сторонами, що останній платіж з погашення кредитної заборгованості було здійснено 18 грудня 2013 року, а із позовом до суду банк звернувся 12 травня 2017 року, тобто поза межами трирічного строку позовної давності, про застосування якого заявила сторона спору. Строк позовної давності умовами кредитного договору не збільшувався, а тому й підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Слід також зазначити, що після спливу визначеного договором строку право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18).

Переглядаючи рішення районного суду, апеляційним судом дотримано положення статей 10, 303 ЦПК України, 2004 року.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій. Судами правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, зроблені обґрунтовані висновки про відмову у задоволенні позовних вимог на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами (стаття 212 ЦПК України у редакції, чинній на момент розгляду справи).

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Рішення Сквирського районного суду Київської області від 20 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 05 жовтня 2017 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Синельников С. Ф. Хопта В. В. Шипович